Торік мені поталанило вирощувати новітній німецький сорт картоплі БЕРНАДЕТ. І хоч говорити про сорт за результатами одного року поки що рано, але вже зараз впадає в око висока врожайність на 25-50% вища, ніж у Белларози. В котрий раз я мав змогу переконатися, що селекція не стоїть на місці. По правді, виростивши перший урожай Белларози, я подумав, що тепер довго доведеться чекати достойного конкурента.
У картоплі сорту Бернадет високе, прямостояче, темно-зелене бадилля, білі квітки. Утворення ягід посереднє. Гніздо дуже компактне, бутони ростуть щільно, як у Белларози. І хоча вони трохи менші, та все ж доволі великі — переважно від 200 до 400 г (трапляються й до 700- 800 г).
Бульби за формою видовжені, значна їх частина — овальні. Шкірка ніжна й гладенька, жовтого кольору, м’якуш теж жовтий. Під час збирання врожаю бульби дуже чисті, наче помиті. У кущі від 15 до 25 великих картоплин. Сорт дуже стійкий до парші.
Садив, як завжди, 1 -2 вічка. Коли з’явилися сходи, вони істотно відрізнялися від інших великим першим листям. У кущі було від 1 до 3 стебел. Якщо у деяких кущів траплялося більше трьох стебел, загальний урожай не зростав, а збільшувалася лише кількість бульб на шкоду загальній масі. Там, де було 1-2 стебла, вони дуже розросталися й пасинки мало чим відрізнялися від основного стебла. Потреба у збільшенні кількості стебел відпала, а це означає, що у цього сорту великий потенціал розмноження.
Бернадет я вирощував на двох різних типах ґрунтів. На чорноземній ділянці з важкосуглииковим типом ґрунту спостерігалися ознаки часткового діткування. Щодо врожайності, то він був нижчим, ніж на супіщаному ґрунті з глинистим підґрунтям. Товарність бульб на супіщаній ділянці була кращою, адже у Бернадету ніжна шкірка.
Один з найкращих сортів картоплі німецької селекції Бернадет
Інші гарні сорти картоплі
БЕЛЛАРОЗА ж, навпаки, на важких ґрунтах як риба у воді: товста шкірка, дуже короткий період вегетації, діткування відсутнє. Що ж до легких ґрунтів з реакцією рН. близькою до нейтральної, то Беллароза може уражуватися паршею, що в мене теж мало місце. І якщо Белларозу я б відніс швидше до дуже ранніх, ніж до ранніх, то Бернадет, на мою думку, середньоранній з невеликим відхиленням до середньостиглого.
Третій лідер щодо врожайності і смакових якостей АГАВЕ — за вегетацією займає проміжне місце між ними.
Отже, для Бернадету потрібна якісна яровизація, дуже раннє садіння в розпушений ґрунт, внесення належних доз органічних добрив. Ширина міжрядь — не менше 60-70, а то й 80 см.
Торік я розпрощався з 30-ма сортами, тепер у моїй колекції 80 сортів. Серед них є й інші новинки, зокрема українські: Мелодія, Дара, Воля, Тірас, Веста, Аграрна, Малинська біла, Ліщина, Червона рута.
ТІРАС — ранній сорт з низьким і дуже залистненим бадиллям, великим світло-зеленим листям. Цвітіння рясне. Китиці рожеві. Бульби середні, іноді великі, видовжені, тілесного кольору з червоними вічками, білим м’якушем. Дуже стійкий до парші.
ВОЛЯ — середньостиглий сорт, бадилля високе, темно-зелене, з маленьким листям. Врожайність середня, але бульби дивовижно красиві (особливо молоді. Дуже висока лежкість і стійкість до бактеріальних хвороб.
ЧЕРВОНА РУТА — пізній сорт з червоними бульбами. З білим м’якушем, високими смаковими якостями. Врожайність висока, бульби середні та великі, в куші від 6 до 10 см. Дуже висока стійкість до фітофтори.
МЕЛОДІЯ — ранній сорт із низьким красивим кущем. Бульби червоні, круглі, з білим м’якушем. Смакові якості високі. В кущі від 10 до 20 середніх гладеньких та красивих бульб. Стійкий до парші.
МАЛИНСЬКА БІЛА — сорт ранній, врожайність висока, бульби середні та великі, овальні. Бульби та м’якуш білі. Стійкий до парші. В кущі від 12 до 15 шт.
ГІРСЬКА — сорт середньопізній, врожайність вища середньої, бульби середні та великі, округлі, з шершавою червоною шкіркою. Сорт стійкий до парші та фітофтори. У кущі — від 10 до 15 бульб.
ЛІЩИНА — середньопізній сорт з жовтими бульбами. Бульби середні, округлі, в кущі їх до 20 шт. Бадилля високе, стійке до фітофтори.
Серед новинок можу ще відзначити дуже ранній сорт СПРИНТ — з великими жовтими бульбами і м’якушем, округло-овальної форми. Врожай високий, у кущі від 6 до 8 бульб, смакові якості високі.
ЧЕРВОНИЙ І — середньостиглий сорт німецької селекції. Бульби великі, червоні, врожай високий. М’якуш жовтий, смакові якості відмінні.
Для любителів екзотики можу порекомендувати вже не новий сорт ЕКЗОТИК. Це середньоранній сорт, стебла — від середніх до високих, в основі фіолетові. Бульби овальні, середнього розміру, шкірка чорно-фіолетова, а м’якуш для цінителів екзотики: у нього фіолетовий колір, який під час варіння не втрачається. Врожайність середня. Можна використовувати на банкетах, святах або в ресторанах.
Що ж до нині дуже популярних білоруських сортів, то, незважаючи на високі смакові якості окремих з-поміж них, мушу зауважити, що вони поступаються німецьким за врожайністю, товарністю та стійкістю до хвороб. Врожайність сорту СКАРБ торік була нижчою від попереднього року на всіх ділянках, також траплялися бактеріальні хвороби, зокрема фітофтороз. А якщо зрівнювати Скарб з таким німецьким сортом, як Агаве, то, на мою думку, він поступається Агавс за врожайністю, розміром бульб, стійкістю до хвороб, а також за смаковими якостями.
Білоруський сорт КРИНИЦЯ мені дуже сподобався смаковими якостями, але врожайність у нього ближча до середньої, принаймні торік, але найбільше засмучує його нестійкість до фітофторозу. Значна частина рослин Скарбу була ним уражена. Саме тому мені дивно, в чому причина такої популярності: торік навесні отримав кілька сотень листів з проханням надіслати білоруські сорти.
Найкраще ж у минулому році у мене зарекомендували себе такі сорти картоплі: Бернадет, Беллароза, Беттіна, Агаве, Пікассо, Слов’янка, Малинська біла, Поляна, Маркіз, Скарб, Ліщина, Фантазія, Повінь, Тірас, Червона рута, Тетерів, Фелізітас, Спринт, Вінета, Немішаєвська 100, Віринея, Дара, Гірська, Герба, Санте, Ярла, Розара, Червоний 1, Вітара.
Проте, крім перспективного сорту високої репродукції, потрібна передова агротехніка, пристосована до сьогоднішніх фітосанітарних умов та клімату.
Випробував і сорт з любительською назвою ВОЛОХАТА. Бульби великі, овальні, плескаті, з білим м’якушем та бруднувато-білою шкіркою. їх у кущі мало. Строк достигання — середньопізній. Проростає погано, тому потребує тривалого пророщування. Зберігається дуже гарно.
Найцікавіше те, що коли з’являються сходи, то внаслідок значного опушення їх не пошкоджує колорадський жук, принаймні до цвітіння, коли опушеність зникає. Провів з ним дослід на «мінімум втручання». Садивний матеріал підготував і посадив у лунки, ні органіки, ні мінеральних добрив не клав. Коли з’явилися сходи, вкрив товстим шаром соломи. Бур’янів не прополював (та їх і не було багато), не підгортав. Проти колорадського жука й фітофторозу не обробляв. Обприскав пізніше, лише один раз, коли жуки інтенсивно почали їсти листя, навколо ж не все було оброблене. За цих умов у кущі зав’язалося 2-3 бульби, але траплялися й великі.
А ось хто має час та бажання, може спробувати висадити картоплю за методом Гюлиха. Я це робив так: схема садіння 80×80 чи 100×100 см. У кожну лунку насипав по відру перегною та 0,5 л попелу ретельно перешаровував і клав у гніздо велику бульбу верхівкою вниз. Після того, як з’явилися сходи V вигляді маленького кола, я почав їх розсовувати в боки у міру витягування стебел. Для цього клав у центр кола землю. У середньому в кущі було від 10 до 15 стебел. Землю брав з проходів і висипав у центр, а стебла рівномірно розкладав по боках.
Коли почали підростати пасинки, підсипав стебла землею шаром 5-6 см. Після нього інтенсивно починали рости пасинки. Цей захід робив 2-3 рази. Отримав кущі з дуже великою вегетативною масою і корінням. За вегетацію провів 5 підливів з додаванням ЕМ-препарату (основний розчин). Після поливу здійснював позакореневе підживлення, додаючи до бакової суміші стимулятор росту і фунгіцид. Після останнього підгортання вкривав кущ мульчею, щоб запобігти перегріванню і втраті вологи. З одного такого куща я отримував, залежно від сорту, від 5 до 12 кг бульб. Дійшов висновку, що краще брати високорослі, великобульбові сорти з високим потенціалом і стійкістю до хвороб: Беллароза, Бернадет, Агаве, Слов’янка, Пікассо, Беттіна.
Оздоровлення посівного матеріалу картоплі
Оздоровлення посівного матеріалу — завжди актуальна тема, тому можу порадити деякі методи часткового оздоровлення. Це садіння паростками, прогрівання у воді при температурі 45°С, літнє садіння, різання садивних бульб, раннє збирання врожаю.
Метод, який розробив нині покійний Стадник, базується на видаленні материнської бульби чи частки. Для цього потрібно легенько піддіти лопатою кущ, який досяг висоти 15 см, і рукою видалити бульбу, при потребі скористатися ножем. Головне якомога менше травмувати кореневу систему. В минулому році під час зважування врожаю з’ясувалося, що, окрім часткового оздоровлення, збільшується врожай на 15-20 %, але трохи подовжується вегетація.
Також торік випробував старовинний спосіб поливу картоплі 2%-иим сольовим розчином на невеликій ділянці. Поливав кущі висотою 20 см, па рослину витрачав до 1 л. Урожай збільшився удвічі, але невідомо, з яких причин: чи то від впливу солі, чи то сіль знищила нематоду, бо цей експеримент я провів на зараженій нею ділянці. Хочу застерегти: внесення солі в ґрунт шкідливе!
Проти фітофтори, крім дорогого препарату ридомилу, можу порекомендувати набагато дешевшу настоянку з додаванням рідкого скла. Рецепт такий: потрібно нарвати кропиви та стрілок часнику і настоювати їх з водою у діжці, поки кропива не розкладеться. До 1 л настою треба додати 9 л води і 200 г рідкого скла. Витрата — 10 л на одну сотку.
Обробляти потрібно всю рослинку, в тому числі й знизу. Цим методом рятують свою картоплю деякі фермери в Німеччині.
Схрещував у минулорічному сезоні найкращі німецькі сорти. Сподіваюся вивести свій сорт, який би не поступався новітнім Бернадету та Белларозі.
Щодо різного тлумачення врожайності одного сорту можу повідомити: випробувавши понад 120 сортів, помітив, що деякі з них неоднаково поводяться не тільки в різних кліматичних зонах (де різні ґрунти, температура, забезпеченість вологою), а й па одній ділянці, якщо вона велика. Тому що там можуть бути неоднакові осередки хвороб та шкідників, включення різних мінералів, забезпечення вологою, наявність поживних речовин (як правило, та частина городу, що ближче до хати, найбільш удобрена).
Потрібен самостійний пошук «свого» сорту чи кількох на основі врожайних та новітніх, а також найкращих сортів минулого.
О.А. Іллющенко
