Я цікавлюся багатьма справами, але головне моє захоплення — виноградарство, яким займаюся понад 10 років. За цей час удалося зібрати колекцію майже із 120 кращих на сьогодні сортів.
Спираючись на власний досвід, хочу запропонувати читачам спосіб ведення виноградарського господарства — від садіння до повного плодоношення на 3 — 4 році. Старатимусь зробити це стисло й у доступній формі.
Вибір саджанців винограду
Перед садінням винограду слід вирішити: чи потрібний він вам, чи зможете забезпечити йому належний догляд? Якщо потрібний, то сміливо беріться за справу.
Купувати саджанці раджу в знайомих людей або на ринку у виноградарів, які не бояться дати свою адресу чи візитку, більше того, самі запросять вас відвідати їхній виноградник. Ви можете і не поїхати, але адресу взяти треба. Пройдисвіт ніколи не дасть точної адреси. Купуючи саджанці в такий спосіб, ви гарантовані, що вам не дадуть не той сорт або саджанець з небезпечною хворобою. Досвідчений виноградар запропонує кондиційні саджанці, товщина яких 4—5 мм, а довжина 40 см і які мають 4—5 визрілих бруньок на пагоні. Не купуйте дворічних саджанців з великими коренями, бо вони можуть бути підсушені і в подальшому гірше ростимуть, ніж однорічні. Коріння повинно бути у вологому середовищі, у целофановому пакеті або накрите мокрою мішковиною.
Скільки треба купувати саджанців? Я вважаю, що для сім’ї з 4 осіб потрібно близько 10 кущів. Норма споживання винограду на 1 людину за рік — 50 кг. Для 4 осіб — це 200 кг. 10 кущів за доброго догляду на четвертий рік забезпечать вам цю кількість урожаю.
Сорти слід підбирати від дуже ранніх до середньопізніх. Пізні сорти повністю не достигають. Для початківців, виходячи з власного досвіду, пропоную два варіанти добору сортів винограду. Перший: Восторг білий, Русвен, Вікторія, Кодрянка, Кеша, Пам’яті Голодриги, Смєна, Оригінал, Пам’яті Негруля, Яловенський стійкий. Другий: Наталія, Аркадія, Восторг червоний, Мускат літній, Болгарія (У-46-23), Кеша-1 (БУ-б-6), Лунний, Пам’яті Журавля, Сфера, Фламінго, Кутузовськии.
У цих варіантах підібрані чудові сорти, які різняться за строками достигання, формою і забарвленням ягід. Майже в усіх великі грона, відмінний смак ягід, підвищена морозостійкість і стійкість проти хвороб. Тут, до речі, внесу таку ясність.
Мене часто запитують який найкраще придбати неукривний сорт. Зауважу, що, на мій погляд, виноградні рослини не поділяються на укривні й неукривні. Просто майже вся територія України, за винятком півдня Криму належить до укривної зони виноградарства. І виноградні рослини, особливо перші два роки життя, слід укривати на зиму.
Вибір місця, підготовка до садіння
Виноград треба садити на найбільш освітленому місці. Якщо розміщувати кущі в один ряд, то рослини мають бути орієнтовані на південь чи південний захід (ряд повинен простягатися зі сходу на захід). Якщо садити у два і більше рядів, то їх спрямовують з півдня на північ.
Дуже важливо створити на ділянці мікроклімат. Навіть у спекотному кліматі Середньої Азії досвідчені виноградарі завжди обгороджують виноградники кам’яними мурами.
Кущі слід садити так, щоб з північного та північно-східного боку вони були захищені будівлями і деревами. А увесь виноградник, якщо він невеликий, бажано обгородити шифером заввишки 1,8 м.
Під час закладання великих виноградників ділянку з північного та північно-східного боку слід обсадити деревами і кущами. Тоді на винограднику не буде протягів, утримуватиметься підвищена температура, раніше достигатиме урожай і рослини менше страждатимуть від весняних приморозків.
Садіння саджанців
Висаджую саджанці винограду тільки восени. Причин цьому багато, а головна — це те, що корені винограду не мають чітко вираженого періоду спокою і саджанець, посаджений у середині жовтня, має час для приживлення та росту восени і більше місяця навесні (до кінця березня). Тож рослина має великий «забіг» (2,5 місяця) для росту коренів. А якщо садіння відкласти на весну, то буде згаяний час. До того ж за невмілого зберігання саджанці до весни можуть загинути. Тут, звичайно, мова не йде про зелені вегетуючі саджанці, котрі треба садити у травні. Це тема для окремої розмови.
Тож продовжимо про осіннє садіння. Перед садінням винограду слід встановити шпалеру або ж, у крайньому разі, відразу після садіння, бо формуємо кущ за рік (а не за 4, як пропонують багато авторів). І тимчасові кілки, обрізки арматури тощо не дадуть бажаного результату.
Шпалера, яку я застосовую, на мій погляд, має ряд переваг. Вона проста у виготовленні й економічна, бо не потрібні всілякі хомути, гарні стовпці, якорі, підп’ятники, цемент, пісок тощо.
У вигляді келиха шпалера сприяє рівномірному розподілу приросту і доброму провітрюванню кущів. Ступінчасте розташування листків дає змогу їм максимально сприймати сонячне світло. Такі листки зручно обробляти проти хвороб і шкідників (профілактично). Коли ягоди у гронах зелені, то листя захищає їх від сонячних опіків, за випадання граду — від пошкодження.
Урожай на такій шпалері розташовується у два ряди на висоті 80 см від землі. Що це дає? По-перше, за правильного навантаження куща одночасно і в строк достигає урожай. А якщо грона будуть на висоті 130 см, то строки достигання затягуватимуться. На висоті 50 см ягоди достигають раніше, але за дощової погоди будуть забризкані землею. Крім того, низьке розташування грон ускладнює обробіток грунту.
По-друге, компактне розташування суцвіть сприяє кращому їх запиленню, що забезпечує підвищення врожаю.
Улаштування шпалери
Щоб її виготовити, то для одного стояка потрібні труба висотою 130 см, діаметром 5 см, два кутники 4×4 см і довжиною 140 см та прут діаметром 1,2—1,4 см і довжиною 70 см. Нижню частину труби довжиною 50 см обсмолити, а зверху через кожні 40 см просвердлити отвори діаметром 4 мм під дріт, по 4 шт. у кожній. Нижні кінці кутників (10—12 см), якими вони приварюватимуться до труби, слід трохи зігнути, а зверху просвердлити отвори діаметром 4 мм під дріт (по 4 в кожному кутнику). Потім забиваємо трубу в землю на 50 см. До кутників зверху приварюємо прут, а кутники — до труби, і стояк готовий. Такі стояки встановлюємо через кожних 2,5 м. Для жорсткості до труб зверху приварюємо прути довжиною 2,5 м і діаметром 1,2—1,4 см. В отвори заводимо оцинкований дріт діаметром 2—3 мм (9 відрізків по 2,6 м). Натягуємо дріт, починаючи з верхніх рядів. Усі металеві частини, крім дроту, фарбуємо, і шпалера готова.
Садіння
Відстань між рядами має бути 180 см, між кущами в ряду — 125 см. Садимо в яму, яку викопуємо між двома опорами шпалери. Розміри ями: довжина — 130 см, ширина — 60 і глибина — 80 см. За такої довжини ями в ній розміщуємо 2 саджанці. Під час копання верхній шар грунту (40 см) складаю по один бік ями, а нижній (40 см) — по другий. На дно ями висипаю 3 відра перегною і верхній родючий шар грунту, додаю 300 г нітроамо-фоски, 200 г деревного попелу, по парі відер піску і чорнозему, щоб після заправлення глибина її становила 45 см на чорноземі і 55 см на піску. Заливаю яму водою і чекаю поки вона просочить грунт. Насипаю під кожний саджанець по 3 кг ячменю, поновлюю зрізи на коренях, залишаючи їх довжиною 15 см. Обмокую корені в глиняній бовтанці (глина, свіжий коров’як, вода) і висаджую на зерно, обсипаючи чорноземом. Залишивши ямку завглибшки 12—15 см, вливаю 2 відра води, після її просочування в грунт мульчую чорноземом. Саджанці обрізую на 4 вічка і після 20 жовтня обгортаю шаром землі 20 см та встановлюю мітку.
Догляд
У перший рік вегетації. Після перезимівлі (на початку квітня) саджанець слід звільнити від нагорнутого горбочка землі, зробити навколо нього ямку і влити 2 відра теплої води, надіти зверху пластмасову пляшку, відрізавши горловину і зробивши у дні кілька отворів. Коли проростуть бруньки, залишити три кращих ростки, а решту виламати. Коли пагони підростуть, пляшку зняти. Поливати раз на тиждень. За необхідності рослини слід захищати від весняних заморозків. Коли пагони матимуть довжину 60 см, їхні верхівки прищипують. Це сприятиме визріванню і потовщенню рукавів, а також викличе ріст верхніх пасинків, яких слід залишити по два на кожному рукаві. У цей період рослини треба поливати щотижня, два рази на місяць підживлювати свіжим коров’яком, розведеним водою (1 частина на 3 частини води). Раз на місяць рослини слід підживлювати позакоренево сечовиною (З0 г на відро води). Коли на шести пасинках виростуть по 7—8 листків, потрібно на них прищипнути верхівки. Це забезпечить у подальшому краще визрівання пагонів, які будуть залишені на плодоношення. Також слід обрізати всі листки на рукавах від землі до розгалуження пагонів.
Тепер настав час профілактичної обробки проти хвороб. Я користуюсь системними фунгіцидами — ридомил, тілт, змішуючи їх разом на 1,5 відра води.
Через деякий час на прищипнутих пагонах з верхніх бруньок підуть у ріст пасинки, по одному на кожному із 6 залишених. Залишаю їх, нехай ростуть до верхнього дроту шпалери і навіть на 20 см переростуть. Після цього роблю чеканку цих пагонів до висоти шпалери.
Під час росту й формування куща у перший рік слід регулярно виламувати всі пасинки й вуса, які забирають дуже багато поживних речовин.
У серпні слід припинити поливання, підживлення азотними добривами. Якщо лоза з якихось причин погано визріває, то потрібно провести ще одне позакореневе підживлення мінеральними добривами такого складу: ложка сірчанокислого калію і дві ложки суперфосфату на 10 л води (суперфосфат на 24 год. замочити у воді і процідити). Якщо наприкінці літа пройдуть дощі, то, коли немає пасинків, можливе розпускання на кожному із шести пагонів по 1—2 головні бруньки. Пагони, що відростуть, слід прищипнути над 3—4-м листком. Також прищипують і пасинки 1—3 порядків (бо верхівки пагонів не визрівають і під час обрізування будуть викинуті).
Коли все буде дотримано, то молодий кущ у перший рік виглядатиме так: товщина трьох рукавів — близько 20 мм, товщина лоз — 8—9 мм з добре визрілими 10—12 бруньками. У третій декаді жовтня, коли опаде чи змінить колір листя, обрізуємо кущ і на цьому його формування закінчено.
На другий рік весною, коли відростуть пагони і видно суцвіття, на кожній плодовій лозі, яка буде прив’язана до дроту горизонтально, залишаємо по три кращих пагони, на сучках заміщення — по два, на одному (першому) рукаві — три пагони на сучку заміщення. Формування на сучку заміщення посиленої ланки з трьох пагонів кожний рік буде резервним на випадок весняних приморозків. Нижню зовнішню лозу у цій ланці восени обрізую на 3—4 бруньки, а дві верхніх — на 14—15 бруньок.
На третій рік весною ці лози підв’язуємо вертикально. На них розвивається по 2—3 верхні бруньки. Утворені пагони обрізуємо на 7—8 бруньок і підв’язуємо горизонтально до дроту для проростання бруньок по всій довжині лози.
На четвертий рік я формую посилену ланку з двох лоз і сучка заміщення на другому рукаві.
На п’ятий рік — на третьому рукаві. На осінь п’ятого року після обрізування залишається шість лоз з 8— 10 бруньками і три коротких сучки заміщення з 3—4 бруньками.
На закінчення хочу дати кілька практичних порад з догляду за плодоносними кущами.
Навантаження пагонами. На другий рік — 10—12 пагонів на кущ, на третій — 14—16, на четвертий і наступні роки — до 20 пагонів.
Навантаження урожаєм. На другий рік — 5—6 кг, на третій — 10—12, на четвертий — до 20 кг.
Середньопізні сорти краще недовантажувати. За остаточного навантаження весною на кожній плодовій лозі, обрізаній на 8 бруньок і підв’язаній горизонтально, залишити по три кращих пагони з великими суцвіттями, а решту виламати.
Це прості й примітивні рекомендації щодо навантаження пагонами і врожаєм за роками. Слід також враховувати погодні умови, сорт, а головне стан куща: загальний вигляд, могутній листковий апарат, товсті й добре визрілі лози, ріст грон і забарвлення ягід, помірний ріст пасинків тощо.
Важливі також зелені операції. Про навантаження пагонами вже сказано. Далі за 3—4 дні до цвітіння слід прищипнути верхівки пагонів із суцвіттями. Регулярно виламувати вуса і пасинки. На початку серпня зробити чеканку пагонів, обрізавши їх над верхнім дротом так, щоб вище грон було 10—12 листків. Коли ягоди в гронах почнуть розм’якшуватися і забарвлюватися, видалити листя в зоні грон.
У третій декаді жовтня (залежно від погоди) кущі винограду треба вкрити на зиму. Не слід чекати поки опаде листя, а обрізати його й видалити з виноградника (пластичні речовини з нього рослина вже використала).
Догляд за виноградом
Поливання. Дорослі кущі поливаю 3—4 рази на рік. Перший раз — у квітні перед розпусканням бруньок, двічі — влітку (третя декада червня і середина липня) і четвертий раз — щедрий, вологозарядковий до 20 жовтня, перед укриванням на зиму.
Підживлення. Перед садінням ями вже заправлені. Далі через кожних 3 роки викопую між кущами яму глибиною 50 см і шириною 60 см і в зону зрізу коренів закладаю 3 відра перегною. Позакореневе підживлення роблю, коли рослини цього потребують (слабкий ріст пагонів, бліде забарвлення листків, повільне визрівання лози тощо).
Захист від хвороб. За вегетацію двічі обробляю рослини фунгіцидами системної дії: ридомилом і тіл том, змішуючи їх разом (25 г ридомилу і 4 мл тілту на 1,5 відра води). Перший раз — до цвітіння, вдруге — після цвітіння, коли ягоди завбільшки з сірникову головку.
Догляд за кореневою системою і старою деревиною. Один—два рази на рік перекопую і мульчую грунт під рослинами для кращої аерації. Щороку виконую ката-рування (видаляю поверхневі росяні корені на глибину 30 см). Це полегшує укриття кущів і запобігає розтріскуванню ягід за дощової погоди.
Раз на 3—4 роки під час закладання добрив, викопуючи яму між кущами, частково підрізую корені, щоб відновити баланс між надземною частиною рослини і кореневою системою, адже надземну частину куща обрізуємо щороку.
Догляд за багаторічними рукавами полягає у своєчасному підв’язуванні, обрізуванні пеньків, легкому зачищуванні щіткою відсталої кори, білінні рукавів вапном з мідним купоросом.
На 7-й рік приступаю до почергової заміни всіх рукавів. Не виключено, що у такому віці один з рукавів сам просигналізує про це. При його основі з’являються порослеві пагони. Якщо цього не станеться, то слід самому зробити при основі рукава невеликі надрізи або спиляти його зовсім.
Залишені рукави дещо недовантажити пагонами і гронами. На 8-й рік замінити другий рукав, на 9-й — третій з прискореним формуванням плодових ланок, як на молодих кущах.
Захист під час зимівлі. Позаяк нові сорти винограду витримують зниження температури до мінус 23— 27 С, то після 2 років з деяким ризиком їх можна залишати на зиму на шпалері. Але враховуючи, що виноградна рослина може постраждати від ожеледиці, яка останніми роками зачастила, то краще все ж таки виноград у нашій зоні вкривати на зиму протягом всього життя куща.
Укриваю двома способами:
1. Викопую між опорами канавку шириною і глибиною 20 см. Укладаю в неї попередньо обрізані і зв’язані верхівки кущів назустріч один одному і присипаю землею. Відступивши від укладених лоз на З0 см, копаю канавки глибиною на півштика з обох боків ряду, додатково присипаючи лози. У результаті над лозами утворюється валик землі товщиною 20 см. Випадків випрівання і підмерзання бруньок не було.
2. Між опорами викопую траншею довжиною 180 см, глибиною 25 см і шириною внизу 25 см, зверху — 35 см. Затим беру лист шиферу 180×120 см і розрізую вздовж на три частини, щоб вийшло три стрічки розміром 180×40 см. На дно траншеї насипаю суху солому або листя, укладаю та пришпилюю лози, а зверху засипаю невеликою кількістю соломи і накриваю стрічками шиферу. Краї навколо шиферу присипаю землею. За такого способу восени немає потреби спішити з укриттям, а весною з відкриттям кущів.
Коли виникає загроза пізніх весняних приморозків, виноградний кущ слід зняти зі шпалери та із зеленими пагонами покласти в канавки, накривши шифером. Це майже 100%-ний спосіб захисту і не велика біда, якщо буде зламано якийсь зелений пагін, нормування до цього часу ще остаточно не закінчене і є змога одержати повний урожай.
В.І.Загурський, вул. Лісова, 26-а, смт Новомиколаївка
