З-поміж представників земної фауни є найрізноманітніші представники: одні з них дуже симпатичні, інші викликають огиду або подив; одні боязкі і навіть сором’язливі, інші, навпаки — скандальні й галасливі; одні належать до рідкісних, вимираючих видів, інші — поширені майже на всіх континентах і відомі кожному.
Про життя і звички «друзів наших менших» розповідається у багатьох книжках і телепередачах, однак дуже часто чи не найкумеднішими й несподіванішими виявляються не якісь рідкісні, майже фантастичні екзоти, а наші з вами найближчі сусіди. Ось вони — живуть поряд, «під боком», а ми, зазвичай, залишаємо їх без уваги.
Чому? Мабуть, тому, що нам здається, ніби ми вже майже все дізналися про природу та її мешканців, які нас оточують. Чому ж тоді ще й нині мало хто знає, що ворон зовсім не «чоловік ворони», а окремий вид птахів, до якого належать особи жіночої й чоловічої статі? Раніше я також помилялася, доки не з’ясувала для себе це питання дещо докладніше.
Отже, чорний во́рон і воро́на — це різні птахи, і належать до родини воронових ряду горобиних. Хоча чимало з нас не розрізняє цих на перший погляд дуже схожих між собою птахів.
Во́рон — найбільший представник родини воронових ряду горобиних, його довжина сягає 70 см, а маса тіла — до 1,5 кг. Відрізняється цей птах синювато-чорним пір’ям, товстим, трохи зігнутим конусоподібним дзьобом, довгими крилами й хвостом середньої довжини. Нині відомо 65 видів воронів, які поширені майже по всій земній кулі, крім Нової Зеландії та Південної Америки. Вони живуть у лісах, степах, горах і пустелях.
Узимку птахи тримаються зграями, на звалищах поблизу міст. Гнізда будують на деревах, скелях, берегових обривах і високих будівлях. Одне й те саме місце гніздування займають із покоління в покоління.
Воро́на за розміром менша, ніж ворон. В Україні поширена здебільшого сіра ворона. У неї чорні голова й хвіст, а тулуб димчасто-сірий. Сіра ворона живе в Північній Європі, Північній Америці, по всій Скандинавії й навіть за Полярним колом. На території колишнього Радянського Союзу сіра ворона широко поширена до Єнісею, за яким розпочинаються володіння чорних ворон.
Воро́ни — наші найближчі сусіди, що добре пристосувалися виживати у міських умовах. Їх не лякає вуличний шум, галаслива людська метушня, забруднене середовище перебування. Це — всеїдні птахи: в лісах вони харчуються гризунами, комахами, мертвеччиною, у містах підбирають залишки їжі поблизу людського житла, на смітниках і сміттєзвалищах.
Слід зазначити, що ми бачимо ворон цілий рік, однак дехто помиляється, вважаючи, що це одні й ті ж самі особини. Коли вчені вперше почали кільцювати ворон, то виявилося, що під Києвом і Харковом зимують московські птахи, біля Парижу — санкт-петербурзькі, під Санкт-Петербургом — мурманські, а в Підмосков’ї взимку гостюють архангельські ворони. Навесні вони повертаються у рідні краї й оновлюють старі гнізда.
Коли напровесні починають пригрівати перші сонячні промені, на тополях і вербах, які ворони вподобали для спорудження своїх гнізд, розпочинає кипіти робота під голосне каркання, що перекриває всі навколишні звуки. Птахи пораються у своїх домівках, добудовуючи їх та встеляючи новими гілочками, викладаючи дно мохом, пір’ям, сухою травою. Усе це незаперечні ознаки весни, від яких радіють людські серця, навіть незважаючи на те, що голоси у цих птахів різкі й немелодійні.
Як уже зазначалося, ворона за розміром удвічі менша, ніж ворон, і живе вона вдвічі менше. Відоме повір’я, що ворони живуть 300 років, але реальна тривалість їхнього життя значно менша. За твердженням науковців, у дикій природі ці птахи живуть до 10-15 років. Однак у домашніх умовах за належного догляду та сприятливих умов термін життя може подвоюватися і навіть потроюватися.
Чорного во́рона в Україні називають круком. Цей могутній птах гніздиться на деревах у глибині лісів. Ворони тримаються винятково парами. Ці птахи відрізняються великою відданістю та вірністю своїй парі. Часто вони сидять, пригорнувшись один до одного, і літають поряд, наче зв’язані нитками воронячої любові.
Чорні во́рони — дуже витривалі птахи, вони мають гострий зір, відмінний слух і тонкий нюх. Ці якості роблять їх влучними мисливцями на гризунів і дрібну дичину. А те, що вони однаково добре витримують і спеку, й холод, дає можливість селитися їм на півночі, у тропіках, пустелях, на плоскогір’ях на висоті понад 4 тисячі метрів над рівнем моря та в інших місцях.
Во́рони й воро́ни визнані найвисокорозвиненішими з-поміж інших птахів. Вони відрізняються рідкісною кмітливістю та спритністю. У деяких країнах ці птахи охороняються законом.
Проте, незважаючи на всі достоїнства цих птахів, їхній образ у народному фольклорі здебільшого пов’язаний із темними силами. Зокрема, чорний ворон часто згадується у народних легендах і казках, де потрібно воскресити вбитого юнака за допомогою мертвої та живої води, яку найчастіше приносить саме цей птах.
Те, що ворон охоче харчується мертвеччиною, дало привід протягом багатьох століть вважати його вісником смерті, пов’язаним із кровопролиттям, насиллям і війною. За часів Київської Русі зграї цих птахів сприймалися як передвісники набігу татарів.
І донині у народі кажуть: «Якщо ворон каркає над будинком, де лежить хворий, — це погана прикмета». А ще історикам відомий такий факт. Коли Олександр Македонський входив у Вавилон, велика зграя воронів супроводжувала його військо. І лише після того, як Олександр помер, усім стало зрозуміло, чому ворони з’явилися саме в цей час і в такій великій кількості.
Слід зазначити, що стародавні греки дуже шанували ворона. Вони вважали його священним птахом, що супроводжує Аполлона, заступника авгурів. На думку останніх, цей птах має надприродну силу і може пророкувати майбутнє.
Скандинави присвячували ворона богу Одину. Вважалося, що Один має двох воронів, яких він щоранку посилає збирати відомості про те, що нового трапилося у світі. Ввечері вони повертаються і нашіптують йому, про що довідалися. А ще за легендою ворон колись був білим, але за балакучість його пофарбували в чорний колір.
У Тибеті ворон вважається символом посередництва між небом і землею. Його здавна там шанували, приносячи жертвоприношення.
У російському фольклорі ворон вважається віщим птахом: «Старий ворон мимо не каркне». На Сході й на Заході відомо чимало різних повір’їв про те, що цей птах володіє даром чарівництва, пророцтва, а також здатністю пророкувати зміни погоди й смерть.
У давнину забобонні люди щоранку слухали, скільки разів каркне ворона. Залежно від того, це число парне чи ні, пророкували погоду. Згідно народних повір’їв про чаклунів і відьом у слов’ян, ворони були їхніми вірними помічниками.
Помічено, що ворон вміє наслідувати людську мову, тому сприймається як вісник, що вміє говорити мовою людей. Та оскільки колір його оперення чорний, а сам голос вважається неблагозвучним, то асоціюється він виключно з поганими новинами, хоча й правдивими.
Ворони також вважаються дуже розумними птахами: вони швидко навчаються розуміти людину і легко підкоряються її наказам. Якщо вони потрапляють у неволю молодими, то, повторюючи нескладні слова, швидко їх заучують.
Дехто може заперечити, що відомо чимало птахів, зокрема сороки, шпаки, папуги, які чудово імітують людську мову. Однак імітація голосу людини за чіткістю вимови слів у ворон дуже висока і навіть краща, ніж у папуг. Інколи я пригадую ворону, що колись жила у Київському зоопарку. Вона часто кричала на весь голос: «Во-ва!», дотримуючись при цьому інтонації розсердженої матері, що загубила у юрбі свого сина.
А ворони, які нині живуть у дворах на Ярославовому валу, також вміють говорити й розважають людей своїми діалогами! Словниковий запас у ворон дуже великий — до 30-40 слів. Вирощені людиною із пташенят, ворони стають надзвичайно відданими до них. Підтвердженням тому є багато свідчень людей, які утримували в своїх оселях цих птахів. Звикнувши до своїх господарів, вони можуть навіть намагатися захищати їх, проявляючи агресію до сторонніх людей або тварин.
Звичайно, не варто спеціально ловити ворон для домашнього утримання, але якщо вам доля подарує пташеня з перебитим крилом або маленьке воронятко, яке випало з гнізда, то виростіть його з любов’ю. Птах виросте за літо великим, гарним, сильним і буде дуже відданим вам.
З їжею для нього проблем не буде, оскільки ворони невибагливі й всеїдні. Звичайно ж, годувати представників родини воронових слід якнайрізноманітніше: шматочки м’яса, риби, птиці, хліб, сир, розпарене зерно тощо. Однак варто при цьому дотримуватися певних правил і вимог:
— курячі яйця до раціону слід додавати один раз на 1-2 дні;
— пташенятам потрібно давати м’ясний фарш;
— не можна годувати птахів гострою, солоною та смаженою їжею.
Щодо умов утримання, то клітка має бути просторою, бо ворони люблять волю, тому в клітці для папуги вони не виживуть. А ще краще обійтися взагалі без клітки, використовуючи вольєр, який значно просторіший. Або після того, як птах трохи звикне, залишати клітку відкритою, забезпечивши йому вільне пересування.
Отже, якщо все робитимете правильно, піклуватиметеся й любитимете свого крилатого постояльця, то нагородою вам і вашій родині буде бешкетне сяйво чорно-синіх бусинок його очей і відданість птаха, який ніколи вас не покине.
І.0. Король
