Для нормальної життєдіяльності людського організму потрібно споживати до 10 кг цибулі на рік. Нині у зв’язку із занепадом виробництва агропромислового комплексу цибулю, як і інші овочі, вирощують переважно на присадибних, фермерських, городніх та дачних ділянках. Проте урожайність її досить низька. Даються взнаки недостатній рівень агротехніки, використання насіння нерайонованих сортів, погано пристосованих до грунтово-кліматичних умов України, наприклад, сорту Каратальська казахстанської селекції, напівгострого смаку. В умовах Лісостепу та Полісся України вона не достигає і погано зберігається. Не дають належної віддачі і голландські та польські сорти, які заполонили наш ринок.
Щоб мати високоякісну продукцію, необхідно вирощувати такі вітчизняні сорти цибулі як Стригунівська носівська, Грандина, Буран, Коперів, Алеко тощо.
Стригунівська носівська. Сорт створений на Носівській сільськогосподарській дослідній станції. Цибуля одногнізда, форма цибулини видовжено-овальна, сухі лусочки золотаво-жовті, соковиті — білі. Смак гострий. Середня маса цибулини 80-100 г. Вегетаційний період триває 115 — 125 днів.
Цей старий, випробуваний часом сорт можна вирощувати як в однорічній, так і в дворічній культурі. Цибулини добре достигають за суми активних температур 2000-3500°С.
Вміст сухих речовин 11 — 13 %, цукру — 6 — 7 %, аскорбінової кислоти 9 — 10 мг%. За продуктивністю Стригунівську носівську можна віднести до урожайних сортів гострого типу. Лежкість цибулин — 85 — 90 % за умови зберігання протягом 200 — 210 днів.
Грандина. Створений методом гібридизації сортів Стригунівська носівська х Сублема і багаторазовим добором на підвищення урожайності та якості. Районований у 1992 р. в Лісостепу та на Поліссі України.
Сорт середньостиглий, вегетаційний період 90 — 100 днів, гострого типу, придатний для вирощування в зонах з сумою позитивних температур за вегетацію від 1900 до 3000°С. Цибулини добре достигають, а порушені лусочки швидко відновлюються.
Форма цибулини округла (80 %), округло-плеската (20 %). Забарвлення сухих лусок інтенсивно жовте, соковитих — біле. Цибулини середньої щільності, з двома-чотирма зачатками, одногнізді, середньою масою 75-100 г. Вміст сухих речовин 10 — 14 %, цукру 6 — 7 %, Ф вітаміну С 6,2 — 7,3 мг%, сирого протеїну 1,3 — 1,58 %.
Лежкість цибулин – 85 — 95 %, тривалість зберігання 200 — 210 днів. Урожайність ріпки в однорічній культурі 185 — 330 ц/га.
Буран. Виведений Носівською селекційно-дослідною станцією методом гібридизації Стригунівської носівської з японським сортом Скочоку та багаторазовим добором на урожайність, лежкість, смакові якості та достигання.
Цибулини круглої форми, забарвлення сухих лусочок золотисте, соковитих — біле. Урожайність ріпки за однорічної культури 270-300 ц/га, цибулини великі, середньою масою 100-150 г. Вміст сухих речовин 11 — 15 %, цукрів 7 — 8 %, вітаміну С 6,2-7,3 мг%, сирого протеїну 1,3-1,6 %.
Лежкість цибулин 200-220 днів, збереження — 90-95 %. За даними Державного сортовипробування у 1992-1993 р., за урожайністю — 296 ц/га (при однорічному вирощуванні) — Буран перевершив сорт Стригунівська носівська на 23 %. Районований у Степу, Лісостепу і Поліссі з 1998 р.
Алеко. Середньостиглий сорт, призначений для механізованого збирання як в однорічній культурі, так і з сіянки. Вегетаційний період від сходів до збирання врожаю — 110- 120 днів, а при вирощуванні з сіянки — 80-95 днів.
Урожайність цибулі-ріпки, яку вирощують з сіянки, — 5-6 кг/м2, а з насіння — 3,5-4 кг/м2. Цибулини масою 80-120 г, сухі й соковиті лусочки антоціанові, майже темно-сині, смак напівгострий. Цибулина щільна, одногнізда, округла.
Сорт добре росте на суглинкових та супіщаних, а також на сірих лісових та підзолистих грунтах із внесенням перегною.
Під час очищення та нарізування цибулі цього сорту не виникає сльозотеча, що дуже зручно для використання у ресторанах, кафе та їдальнях. Як усі забарвлені овочі, Алеко корисний для зміцнення імунної системи організму.
Районований в Україні з 1998 року.
Коперів. Виведений на Чернігівській сільськогосподарській дослідній станції. Районований у Степу й на Поліссі України.
Сорт пізньостиглий, вегетаційний період від масових сходів до вилягання пера — 90-101 день, а при вирощуванні з сіянки — 70-75 днів. Придатний для зони з сумою активних температур за вегетацію від 1960 до 3500°С.
Цибулини дружно достигають після дозарювання (100 %), порушені лусочки швидко відновлюються. Сорт високоурожайний — 150-240 ц/га, коли вирощують з насіння.
Забарвлення сухих лусочок інтенсивно жовте і жовте, соковитих — біле. Цибулини середньої щільності, з двома-чотирма зачатками, одногнізді. Середня маса цибулин — 75-100 г. Смак гострий. У цибулинах міститься сухих речовин 12-14 %, цукру 6 — 7 %, сирого протеїну 1,30-1,50 %, вітаміну С 6,2-7,3 мг%.
Лежкість цибулин в період осінньо-зимового зберігання (190-210 днів) — 70-80 %. Сорт стійкий до цибулевої мухи, середньо уражується несправжньою борошнистою росою, придатний до вирощування за індустріальною технологією.
Під час вирощування цибулі сорту Коперів з насіння у Чернігівській області товарний урожай ріпки становив від 230 до 280 ц/га.
А тепер про деякі елементи технології вирощування високих урожаїв цибулі та її зберігання.
Цибулю доцільно розміщувати після просапних культур, під які вносили добрива, наприклад огірків, ранньої капусти або ранньої картоплі. Ділянки повинні бути чисті від бур’янів і добре вирівняні. На засмічених грунтах, особливо в однорічній культурі, виростити цибулю практично неможливо. Не забувайте, що це — світлолюбна рослина, тому її необхідно висівати на відкритих і сонячних ділянках.
Головна мета передпосівного обробітку грунту — зробити його пухким і дрібногрудочкуватим. Добре підготовленим до сівби можна вважати грунт, верхній шар якого дещо ущільнений (для закриття вологи), а нижній — розпушений.
Коренева система цибулі-ріпки слабка і розміщується у поверхневому шарі грунту, тому особливо важливо забезпечувати рослини поживними речовинами саме у початковий період їхнього росту та формування цибулини.
Органічні добрива слід вносити тільки під попередники з розрахунку 35-40 т/га. Цибуля-ріпка добре реагує на мінеральні добрива. На гектар вносять 3,5 — 5 ц суперфосфату, 1,5-2 ц хлористого калію та 1-3 ц аміачної селітри. Калійні і фосфорні добрива прискорюють достигання цибулин, вони виростають великими, щільними, краще зберігаються. Коли ж внести надмір азоту, цибулини стають рихлими, подовжується вегетаційний період, урожай погано зберігається.
Для рівномірного забезпечення рослин поживними речовинами мінеральні добрива необхідно вносити двічі: під зяб — /4 повної дози фосфору та калію, а
решту — навесні під культивацію разом і з азотними туками. На підзолистих грунтах норми органічних і мінеральних добрив збільшують, на торфових підвищують дози калію, а на солонцюватих його зовсім не вносять.
Цибуля-ріпка з насіння
Щоб виростити цибулю з насіння в рік висіву, необхідно використовувати описані вище сорти вітчизняної селекції. Сіяти треба на родючих, не забур’янених ділянках, у максимально можливі ранні строки.
Норму висіву встановлюють залежно від якості насіннєвого матеріалу — 8- 10 кг на гектар. За такої норми на погонному метрі розміщуватиметься 110- 130 насінин. Після сівби треба провести коткування і боронування в один слід легкими знаряддями упоперек рядків, що створює сприятливі умови для проростання насіння.
Після появи сходів, коли добре позначаться рядки, вручну розпушують грунт, прополюють і проривають рослини, щоб між ними була відстань 4-6 см.
Цибуля часто уражується несправжньою борошнистою росою (пероноспорозом). Щоб уникнути цього захворювання, необхідно обробляти посіви бордоською рідиною, ридомилом або іншими препаратами, що містять мідь.
Цибуля-ріпка з сіянки
Після зимового зберігання сіянку перебирають, видаляючи пророслі та хворі цибулинки. Висаджувати її необхідно на родючих, чистих від бур’янів ділянках. Попередньо у грунт вносять добре перепрілий перегній з розрахунку З0 — 40 т/га, а також мінеральні добрива: 3 — 4 ц суперфосфату, 2 — 3 ц хлористого калію і 1 — 1,5 ц аміачної селітри. Оптимальною вважається сіянка діаметром 1,5 — 2 см. Норма висіву залежить від якості садивного матеріалу і, як правило, становить від 500 — 800 до 1500 — 2000 кг/га.
Висаджують сіянку у ранні строки, коли грунт прогріється до 5 — 8°С. Глибина садіння — від 2 до 5 см залежно від стану грунту та розмірів цибулинок (дрібні висаджують мілкіше).
Цибулю-сіянку можна вирощувати широкорядним способом з шириною міжрядь ЗО см і відстанню між рослинами 4-6 см або стрічковим — відстань між стрічками 45 см, а між рядками 20 см. У стрічці може бути 4-5 рядків. В рядку цибулини висаджують з інтервалом 8-12 см для вирощування велико-цибулинних сортів і 6-8 см — для се-редньоцибулинних. На квадратному метрі грядки висаджують 200-400 г цибулі (і більше) залежно від її розмірів.
Догляд за рослинами: підтримання грунту в розпушеному і чистому від бур’янів стані; підживлення; своєчасне вжиття заходів боротьби проти хвороб і шкідників.
Збирання і зберігання врожаю
Збирають цибулю (незалежно від способів її вирощування) після повного вилягання пера, коли шийка цибулини стає тонкою і м’якою, а наростання нових листків припиняється. Сухі лусочки повинні мати відповідне даному сорту забарвлення.
Рослини підкопують лопатою, виймають з грунту і розкладають для просушування. У цей період пластичні речовини з листків надходять до цибулин. Після ретельного просушування відрізують листя й коріння. Якщо цибулю в’яжуть у вінки, залишають по 4-5 листків.
Щоб уникнути стрілкування, сіянку і виборок доцільно зберігати теплим або холодно-теплим способами. У першому випадку в приміщенні підтримують температуру 18-20°С і вологість 60-65 %, у другому — цибулю спочатку, до настання морозів, зберігають за температури 18 — 20°С, потім її знижують до мінус 1-3°С і підтримують на цьому рівні, поки не потепліє (березень, квітень). В цей час цибулини прогрівають протягом 5-6 днів за температури 35 — 37°, після чого її знижують до 18- 20°С і в таких умовах зберігають до висаджування.
Канд. с.-г. наук. І.В.Колядко
