Голота на вигадки хитра, і ніяка криза їй не страшна
Приїхала недавно в місто за кормами для своїх пернатих. На базі, де я купувала, зібралася асамблея з місцевих бабусь, які обговорюють світову фінансову кризу. Дісталося, природно, всім, особливо президентам: нашому і американському.
Побачивши, як вантажники тягають мішки в машину, бабусі пройшлися і на мій рахунок, мовляв, багатим все не по чому, ну, і щоб «вони усі здохли».
Ах, як приємно відчути себе олігархом, хоча б на рівні районного міста. Але продавці зерна швидко опустили всіх на землю, пояснивши присутнім, що ніякий я не олігарх, а чесна трудівниця курника. «Ага, — зловили мене за руку старенькі, — ось раз ти все знаєш про курей, то і розкажи нам, як це наші предки обходилися без комбікормів».
По-перше, наші предки тримали багато різної худоби, яку годували тим, що вирощували і запасали самі або купували на базарах, ярмарках, тобто зерном і сіном. У процесі життєдіяльності корів і коней утворювався, вибачте, гній, а от уже в ньому і в підстилці, за залишковим принципом, копирсалися кури. Дещо їм вдавалося поцупити зі свинячого корита. Всі відходи зі столу йшли туди ж. Влітку, звичайно, переходили на підніжний корм.
Але не треба спокушатися, продуктивність нашого сільського господарства і зараз відстає від світового рівня, а вже в минулі часи і зовсім…
Коротше, швидко ми забули, що таке голод, а не згадаємо, втратимо своє сільське господарство остаточно. Чужі технології купити можна, але впроваджувати їх повинні молоді, а на селі майже одні бабки та п’яниці. Молодим, щоб залишалися, платити треба, давати багато заробити, виділяти кредити. А у нас швидше рабів привезуть з Азії. Але рабська праця непродуктивна, та й клімат у нас дещо відрізняється і від азіатського, і від американського, і від європейського.
Гаразд, подивимося під ноги. Пам’ятайте народну пісню? «Посію лободу на березі, мою жирну лебідонька…». Здавалося б, це бур’ян, «раундапом» її, а люди похилого віку їй кланялися, вона, матінка, врятувала не одне покоління наших предків від голоду. Хочемо заощадити на покупних кормах, збираємо насіння лободи, кінського щавлю, щириці, буркуну, курячого проса, мишачого горошку, козлятника. Насіння збираємо, коли вони визріли, і дажмо курям в розмолотому вигляді у вологих мішанках, причому тільки дорослій птиці: курям, цесаркам, фазанам 7-10 г, качкам, гусям 30-50 г, індичкам, павичам 50-70 г на голову.
Жолуді збирають і добре висушують. Перед згодовуванням їх проварюють, подрібнюють і додають у мішанки в кількості до 15 г на голову в день. Молодняку нічого цього не даємо, щоб не викликати непотрібного бродіння в кишечнику, та й важко незміцнілому організму перетравлювати такий білковий концентрат.
Плоди кінського каштана використовуються так само, як і жолуді. Букове борошно, приготовлене з горішків, — хороший прикорм для птиці, тільки горішки спочатку необхідно підсмажити, щоб зруйнувалися містяться в них отруйні речовини. Букове борошно додаємо в кількості 5-7% від сухих концентрованих кормів.
Хороший вітамінний прикорм — ягоди горобини і калини, які містять багато каротину. Але справа навіть не в вітамінах. Треба згадати, що ботанічна назва горобини — «Сорба» справило на світ такі поняття як «адсорбція» і «адсорбент». Що це таке? Наприклад, миємо жирну сковороду, додаємо рідину для миття посуду, адсорбент, і відокремлюємо жир від посуду. Таким же чином горобина відокремлює продукти розпаду від живого організму. Хижі птахи обов’язково клюють горобину, щоб очиститися від шлаків, інакше отруяться власною отрутою — результатом розпаду тваринних білків. Це і нам з вами треба мати на увазі.
Горобинові грона розвішуємо у всіх кутах курника. Птахи швидко не з’їдять, будуть пощипувати у міру потреби. Крім того, розвішуємо різні віники, особливо гарні віники з кропиви, але згодяться також і липові, березові, акацієві і вербові. Віники заготовляємо в розпал літа і сушимо в тіні.
Взимку розвішуємо ялинові лапи в пташнику, ця проста процедура дуже хороша для знезараження повітря. Хвою заготовляємо і робимо вітамінні відвари, які даємо замість води.
Сіно, особливо білково-вітамінне з бобових трав (конюшини, люцерни, козлятника), скошене до початку цвітіння, це не тільки шикарний підстилковий матеріал, але й відмінна добавка до щоденного раціону пернатих.
Не треба говорити, що на корм птиці повинна піти вся некондиційна картопля, буряк, морква. Можна і спеціально виростити коренеплоди для пернатих, наприклад, дуже хороший в цьому сенсі кормовий буряк. Якщо вам шкода ділитися капустою зі своїми підопічними, підготуйте, для них «Хряпу», тобто верхне зелене листя з качанів і бадилля буряка. Все це дрібно рубаємо, злегка солимо, додаємо молочну закваску і зброджуємо в наглухо закритій тарі. Зберігаємо в прохолодному місці.
Таким же способом можна заготовити і соковиті трави: снить, мокрицю, мати-й-мачуху, лопух.
Картопляні та інші овочеві очистки не викидаємо, варимо, товчемо і додаємо у вологу мішанку. Воду з-під картоплі теж не виливаємо. Потрошимо рибу — всі відходи варимо і запарюємо ними свинячий комбікорм або висівки.
