Десь у позаминулому десятилітті я розглядав цих птахів вперше, як мовиться, впритул. Було це в особистому подвір’ї світлої пам’яті Героя Соцпраці, голови знаменитого Чуковського колгоспу в Немирівському районі Вінницької області Федора Васильовича Собідко…
На моє запитання щодо перспектив розведення цесарок відповів однозначно позитивно: за ними майбутнє. З якого боку не подивитися — позитив! Дуже красиві і самці, і самочки, м’ясо — пальчики оближеш…
— А яєчко натщесерце вип’єш, — захоплювався Федір Васильович, — відразу прилив сил, здоров’я відчуваєш.
Тоді і мені здалося, що ці «африканці» незабаром потіснять на присадибних ділянках лідируючу пташину трійку — курей, гусей і качок.
Та що там на подвір’ях! У сусідньому Ілінецькому районі цесарки розводили на птахофермі Китайгородського колгоспу. Розповідає колишній його голова Іван Слободянюк:
— Ферма цесарок — найцікавіше, що дісталося мені як керівникові від попередника Василя Мамалиги. Хоча держава таких яєць не заготовляла, проблем зі збутом продукції не було: ті хто бажав обзавестися цією екзотикою купували і яйця, і пташенят, і дорослих птахів. «Вигодовує» цесарка-квочка своїх дитинчат набагато гірше, ніж це роблять з цесарятами ті ж індички або кури, але висиджували, пам’ятаю, просто відмінно. Ферма припинила своє існування не тому, що цесарки невигідні, а тому, що тоді в країні був пік розорення сільгосппідприємств.
Улюблене заняття — прибуткове
Виробничий підрозділ зник, але по населених пунктах Китайгородської сільради вирощують в особистих господарствах більше цесарок, ніж в інших селах.
— Як колишній працівник торгівлі я вмію порахувати, що вигідно, а що ні, — каже пенсіонерка Лідія Опанасівна Миргородська. — Розведення цесарок — не просто моє улюблене заняття, але і вельми прибуткова справа. Вона нескладна. Використовую курку-квочку, обходжуся навіть без додаткового обігріву пташенят, хоча його і рекомендують. Незважаючи на це, схоронність виводка вище цесарят, ніж у курчат. З самого початку намагаюся дати цесарці солодкої водички. Годувати починаю крутим яйцем, кукурудзяною крупою — обов’язково свіжою! Чи їдять мої цесарки колорадських жуків? Так, завдяки їм на моєму городі менше жуків, ніж на інших. Але повністю уникнути хімічного методу боротьби з ними не вдається. Адже на не кроплені бульби вони починають злітати, здається, з усього села. Тому доводиться закривати цесарок і хоча б разок в сезон попрацювати з обприскувачем. Пізніше одиночних жуків вони знищують і навесні зустрічають їх негостинно. Важливо і те, що цесарки не гребуться в землі, як кури. Вони можуть тільки затоптати грядки. А ще — подзьобати молоду капусту, стиглу полуничку… Тому що щось має бути в огорожі — або рослини, або цесарки. А щоб останні не літали, підрізаю на одному крилі махові пера. Сама використовую цих птахів в їжу, а також продаю: везу на базар в місто Гайсин, де розкуповують їх переважно парочками.
Природа приховала стать цесарок
Якось у Немирові поцікавився наявністю цесарок у дворах городян. Таких назвали небагато.
Як тільки вийшов на Валерія Ляшенка, виявилося, що його розведення цесарок — вже в минулому. Причина? При наявності самця всі яйця виявилися без зародків. Як таке можливо?
По-перше, цесарок важко розрізнити за статевими ознаками взагалі — на відміну від більшості птахів їх дорослі самці трохи менше самок. По-друге, зустрічаються птахи з сильно «розмитими» ознаками — щось на зразок секс-меншин, тобто «чоловікоподібні» самочки і «жіночні» самці. По-третє, в природі цесарки живуть парами, і варто запізнитися з вибраковуванням на м’ясо зайвих самців, як залишений на 3-4 самочки виробник може «зберігати вірність» одній подрузі, а яйця інших будуть незапліднені.
Ще цікава деталь. Траплялося, що яйця цесарок виявлялися заплідненими півнем. Виходили безплідні гібриди (начебто мул від кобили і віслюка), зовні вони більше нагадували цесарок.
До речі, грушоподібні коричневі яйця цесарок порівняно невеликих розмірів, але мають шкаралупу і плівку значно товще і міцніше курячих. При стабільних температурах тупим кінцем вгору яйця можуть зберігатися і півроку. Хоча для закладки в інкубатор або під квочку потрібні не більш ніж тижневої давності.
Щодо забарвлення. Розрізняють близько двадцяти різновидів цесарок. Найпоширеніші — сіро-крапчасті, кремові, блакитні, білі. З останніх в сусідній Російській Федерації виведені породи сибірських білих і загорських білогрудих. Але самими декоративними є крапчасті, їх ще називають «перловими».
Полохливі, але агресивні
Як ми вже знаємо, цесарки Лідії Миргородської знищують колорадських жуків. А в іншому кінці району, в селі Романів Хутір, цесарки відомого подільського птахівника-аматора Василя Сліпчіка цих шкідників зовсім не чіпають. Цікавився і у інших їхніх колег. Результати різні: від «клюють з апетитом» до «нуль уваги». Про причини можна тільки здогадуватися. Але фахівці рекомендують наступний метод «прилучення до поїдання» колорадських окупантів. Пропонується зібрати трохи жуків, подрібнити їх і змішати з великою кількістю звичайної їжі. Так необхідно діяти протягом декількох днів, поступово збільшуючи кількість жуків у кормі для цесарок. Далі рекомендується згодовувати їх живими, попередньо відірвавши ніжки. Тільки після цього птахи почнуть відшукувати і поїдати шкідників і їх личинки.
Тепер порівнюємо цесарок і тих же курей. Виходить, перші виграють майже у всьому. Вони дуже стійкі проти хвороб, переносять як сильну спеку, так і холод. Вихідці з майже екваторіальної Африки навіть взимку в Якутії щодня користуються вигулами, хоча бояться вогкості і протягів. Чому ж так негусто їх в Україні?
На тему розведення цих птахів розмовляв з десятками людей. І ніхто не залишив «за кадром» єдину проблему — постійні крики цесарок. Вони настільки сильно дратують оточуючих, що багато припинили їх розведення тільки через це. Мовляв, і сусіди ображаються, і самому делікатесів вже не хочеться, коли у вухах шумить від їх криків. Ось що в першу чергу гальмує їх масове розведення! Однак існують же безмовні качки. А чому б таких цесарок не вивести?
Втім, якщо прислухатися до досвідчених птахівників-любителів, стане ясно, що не тільки криками «скомпрометували» себе цесарки. Розповідає Ілінецький лікар Ніна Миколаївна Семенова:
— Їдять вони не мало. І поки самі не наситяться, іншим, навіть більшим птахам, спокійно прийняти їжу не дадуть. Вони сильно полохливі, в той же час і агресивні. Так, дуже красиві, але подивишся — дичина залишається дичиною, хоча й одомашнена.
Закінчити все ж хочеться на більш оптимістичній ноті. Для багатьох птахівників не існує жодних перешкод.
