Багато років я займаюся вирощуванням картоплі — цього «другого хліба», як її називають у народі. І, щоб отримати сталі врожаї, потрібно розв’язати принаймні три основних завдання: використання перспективних сортів, поліпшення структури грунту та впровадження сучасних технологій вирощування.
На перший план я ставлю добір сортів картоплі. Відомо, що в Україні вирощують майже 200 сортів вітчизняної та зарубіжної селекції. На жаль, у селянських господарствах, які, до речі, забезпечують 27% цієї важливої продовольчої культури, картопля вироджується, десятиліттями не оновлюються сорти. Внаслідок цього зменшується врожайність, погіршуються смакові якості вирощеної продукції. Велику допомогу картоплярам надав голова асоціації «Картопля України” Петро Сергійович Теслюк, випустивши з групою авторів каталог сортів картоплі, що вирощуються в Україні. На Вінниччині в обласній газеті «Земля, садиба, господа» ми опублікували характеристики 122 сортів вітчизняної та зарубіжної селекції. Вважаю, що вони стануть у пригоді тим, хто предметно займається розведенням сортів та вирощуванням картоплі.
На своїх двадцяти сотках городу ми з дружиною висадили 33 сорти картоплі. Де ми беремо насіння? Насамперед в елітних господарствах, зокрема в Інституті картоплі ААН України та в його опорному пункті СТОВ «Україна» Калинівського району Вінницької області. За останні роки придбали там сорти Повінь, Дніпрянка, Лілея, Явір, Світанок київський, Слов’янка, які щорічно дають урожай на нашому городі у межах 350—400 кг з сотки. А в ПСП ім. Можайського (селище Вороновиці), я придбав сорти Санте, Сантана та Дезіре.
Торік мені випала нагода бути присутнім на семінарі у СТОВ «Яснозір’я» на Черкащині. Там я отримав багато інформації про німецькі сорти картоплі, що вирощуються в цьому господарстві за німецьким
проектом. І вже зараз придбав і висадив німецькі сорти — Астерікс, Беллароза та Розалїнда. Побував також на українсько-голландському семінарі в ЧІСП «Київське” у селі Маковище Макарівського району, що на Київщині. Звідти я привіз голландські сорти Їмпала, Пікассо, Пріор, Фреско. А на українській сільськогосподарській виставці, яка щороку проводиться в Чубинському, під Києвом, отримав від асоціації «Картопля України» сорти Кондор, Альвара, Флора, Каратоп, Ред Скарлед. Нові для мене сорти картоплі білоруської селекції Дубравка, Криниця, Живиця, Скарб, Лазуріт дістав в елітному господарстві «Колос» у селі Седлище на Волині. 1 червня висадив сорти картоплі Синьовічка, Серпанок та Беллароза, які отримав у пробірках від приватного інституту насінництва картоплі Петра Теслюка. Вони в мене добре прижилися і тепер матиму насіння супереліти цих сортів.
Ось так, з різних куточків України мені вдається поповнювати свою колекцію сортів бульб, а потім вирішувати, які з них кращі, щоб залишати для розведення. По можливості ділюся насінням з картоплярами. В минулому і в цьому роках отримав понад 170 листів з усіх областей України з проханням надіслати насіннєвий матеріал. Намагаюся допомагати людям, а в окремих випадках і безкоштовно.
Та добір сортів — це ще півсправи. Дуже важливо правильно підготувати землю для висаджування картоплі. У нас, під Вінницею, грунти здебільшого важкі, суглинкові, тому треба докласти багато зусиль, аби отримати гарні врожаї. Я підтримую постійні зв’язки з Вінницьким аграрним університетом. Тут, в агрохімічній лабораторії, мені зробили аналіз складу грунту, де визначили забезпеченість його азотом, фосфором, калієм, потреби у вапнуванні, а декан агрономічного факультету, кандидат сільськогосподарських наук Петро Михайлович Сауляк розробив науково обгрунтовані норми внесення під картоплю органічних та мінеральних добрив. При цьому особливу увагу приділяли забезпеченню грунту органікою. Враховуючи, що останнім часом поголів’я худоби зменшилося, придбати гній стає великою проблемою, та й мінеральні добрива коштують недешево. Тому ми вже кілька років успішно висіваємо як сидерат гірчицю.
Гірчиця біла сорту Кароліна, створена вінницькими вченими Інституту кормів ААН України — академіком Анатолієм Бабичем та кандидатами наук Василем Бугайовим і Степаном Антонівим, стала бажаною культурою для підвищення родючості грунту. Раніше ми висівали як сидеральні культури і жито, і горох, і ріпак. Та зупинилися на гірчиці. І ось чому. Ця рослина має короткий період вегетації, вже через 35—40 днів зацвітає і дає зелену масу до 300—350 кг на сотку. Ми закінчуємо збирати картоплю в 20-х числах серпня і зразу ж висіваємо гірчицю. Витрати насіння на одну сотку — 250 г та ще 250 г селітри (азот дає швидкий ріст гірчиці і добрий приріст зеленої маси). Гірчицю висіваємо вручну і боронуємо (можна й граблями). До кінця жовтня — початку листопада вона виростає до 0,8 — 1 м і зацвітає. В цей час переорюємо масу трактором на зиму (а на дачі прикопуємо), і до весни зелена маса повністю перегниває. Таким чином,отримуємо повноцінну органіку.
Ще й така важлива деталь. Щільне й швидке вкриття зеленою масою гірчиці грунту після сходів забезпечує пригнічення поширених бур’янів, крім того, вона очищає грунт від кореневих гнилей. А відтак, виконує важливу фітосанітарну функцію. Крім того, гірчиця — природний знищувач попелиці. Ми навіть навесні (на початку березня) ще по талому снігу висіваємо її на дачі, на ділянках, відведених під помідори, огірки, капусту, перець, і до часу їхнього висаджування у грунт (15—20 травня) вона вже зацвітає. Тоді перекопуємо грунт і отримуємо додаткову органіку. Багаторічний досвід висівання гірчиці на сидерат переконує у правильності вибору саме цієї культури для підвищення родючості грунту.
До мене часто звертаються із запитанням: де можна придбати насіння гірчиці. Велику кількість можна замовити в Інституті кормів (м. Вінниця, пр. Юності, 16) та в деяких господарствах, що займаються вирощуванням насіння гірчиці. У невеликих кількостях зможу допомогти і я. Щоправда, останнім часом насіння гірчиці стає дефіцитом. Тому раджу запастися ним завчасно.
А тепер щодо технології вирощування картоплі. Останні декілька років ми висаджували її гребеневим способом за такою технологією: у міжряддях дотримувалися схеми 30x30x70 см, тобто два рядки садили на відстані З0 см, а потім між ними залишали 70 см. У рядках висаджували бульби через 30 — 35 см на глибину 5 — 6 см. Однак усі роботи проводилися лише за допомогою сапи. У нинішньому році ми використали креслення відомого на Вінниччині агронома-конструктора із Мурованих-Курилівців Бориса Сеника, який змайстрував міні-культиватор, а на Вінницькому заводі торговельного обладнання його виготовили. Тепер під час садіння та обробітку картопляного поля обходимося без сапи.
Садили картоплю 25 квітня, а вже 10 травня з’явилися дружні сходи. Цим же культиватором я провів перше розпушування, щоб зруйнувати кірку та знищити бур’яни у фазі «ниточки». Коли з’явилися сходи, я вдруге підгорнув картоплю в рядках і водночас вніс невелику кількість сечовини разом з попелом. Та погодні умови виявилися занадто несприятливими для всіх сільськогосподарських культур, у тому числі й для картоплі. У нас перший дощ випав лише 28 червня. Тому довелося провести ще два підживлення: позакореневе, з використанням розчину суперфосфату, нітроамофоски та попелу (по 0,5 кг на сотку), а під час підгортання — ще раз вніс у рядки нітроамофоску та попіл. Додаткові підживлення, певен, дадуть свої результати.
У спекотні місяці, коли температура підвищувалася до 40°С, виникла й інша проблема: почав неймовірно розмножуватися колорадський жук. Довелося двічі обприскувати посіви актарою і моспіланом, а також знищувати жуків механічним способом. Тричі обробляли плантації картоплі від фітофтори пенкоцебом. Та, попри все, ми вже з 15 червня споживали власну молоду картоплю й основний урожай видався щедрим.
Здійснення комплексу заходів: добір сортів картоплі, використання органічних та мінеральних добрив. впровадження нових технологій навіть у складних погодних умовах забезпечить високий урожай цінної продовольчої культури.
