Помідори в зоні Полісся

Ця зона характеризується підвищеною вологістю і порівняно невисокими температурами повітря, тому тут створюються сприятливі передумови для найпідступнішої хвороби помідорів — фітофторозу. Незважаючи на це, ми щороку висаджуємо на своїй присадибній ділянці площею 6 соток близько 50 сортів, давно перевірених та які добре себе зарекомендували, і майже 20 сортів — «новинок» цього городнього дива. Беручи участь у багатьох зимових виставках останніх років у Києві, чув багато розчарованих відгуків з приводу вирощування останнім часом всіма улюбленого і майже незамінного продукту. Це викликає біль душі за тих, у кого не все виходить. Тому хочу допомогти порадами зі своєї багаторічної практики і вселити впевненість у тому, що не така вже це безнадійна справа — виростити помідори в зоні Полісся.

Щоб одержати високий врожай помідорів, необхідно виконати кілька умов: вдало підібрати сорти; виростити здорову розсаду; вчасно та за всіма правилами висадити помідори в ґрунт; своєчасно доглянути й обробити рослини.

Підбір сорту помідорів

Сорт — це як дитина у вихователя дитсадкової групи: є гарний, прекрасний, а є улюблений, тобто той, з яким хочеться бути постійно.
Мені завжди шкода тих людей, які з розпачем у голосі говорять: «Навіщо садити, все одно пропадуть». З оглядом на це рекомендую у своєму городі обов’язково мати два сорти помідорів, яким притаманні такі властивості:

  • — підвищена стійкість до хвороб (Де Барао, Гібрид 2 Тарасенка, Рейнська слава, Лікувальний тощо);
  • — швидке достигання (супердетермінантні), які за інших однакових умов достигають на два-три тижні раніше від ранніх і до появи фітофторозу встигають майже повністю відплодоносити (Марсель, Ефемер Бета-люкс, Тайяна, Отрадний тощо).

Потрібно мати на увазі, що чим менший плід, чим він щільніший і вище розташований над землею, тим менше його уражує фітофтороз.

Читайте також: Помідори на Чернігівщині

Надалі підбір сортів проводиться з урахуванням можливостей догляду за рослинами, за смаковими якостям та за призначенням.

З ранніх сортів для тих, хто не має можливості садити багато сортів, краще мати універсальні, придатні до столу у свіжому вигляді й водночас гарні для консервування (Анета, Тамбовський урожайний, Вибух тощо). А в кого сили побільше й смаки ширші, порадив би обов’язково завести:

Мустанг — з великими, відмінного смаку плодами;
Яблунька Росії — один з найурожайніших ранніх сортів з рівненькими кулястими плодами;
Зеро — для «ласунів” відмінний високоврожайний сорт, схожий на Хурму;
Червоний мисливець чи Ріо гранде — плоди-сливки, а на радість дітям і господині для делікатесної консервації — Виноградний.
Підбір середньостиглих сортів відзначається великим діапазоном форти, розмірів, кольору, адже в кожній родині — свої уподобання. Проте важко уявити господиню, яка відмовилася б подати до столу помідори таких сортів: Рожевий велетень, Золота королева, Ананасний, Космонавт Волков, чи не захотіла б мати у своєму городі надврожайний Суперінтенсивний (не менше відра плодів з одного куща), і Чіо-чіо-сан (50 і більше плодів на одному гроні), низькорослий Трайтон (незамінний для кетчупів та соусів). А хто захоче свіжих помідорів на Новий рік і до 8 Березня, тому підійде Жираф чи Шедевр-1. Треба тільки визначитися, яким особливостям цієї диво-рослини віддати перевагу і тоді задоволення від вирощеного буде повним, а на столі протягом усього року будуть улюблені страви.

Вирощування розсади помідорів

Оптимальний термін висівання насіння помідорів на розсаду ми для себе встановили з 1 по 20 березня. Намагаємося, щоб намічений день збігся з сприятливим знаком астрологічного календаря на «зростаючому» місяці. Хоча практика переконує: краще висіяти насіння в несприятливому знаку, але в оптимальні строки, ніж навпаки.
За 10—12 днів до висівання:

1) готуємо грунтосуміш (якщо не зробили цього з осені) у співвідношенні: 50% лучної землі з «кротовин» і 50% перегною, на відро цієї суміші обов’язково додаємо 0,5 л деревного попелу і по можливості 1 кг річкового піску;
2) якщо насіння достатньо, то калібруємо його у сольовому розчині (50 г солі на 1 л води, ретельно перемішати, через 5—7 хв. видалити ті, що спливли);
3) дезінфікуємо в 1%-му розчині марганцевокислого калію протягом 20—25 хв, після цього добре промиваємо;
4) намочуємо насіння в меді чи соку алое або емістимі С, а потім пророщуємо біля батареї опалення при температурі 20—25 С; приблизний строк набрякання (поодиноке накільчування) – 3-5 діб;
5) накільчене насіння ставимо для загартовування в холодильник, з температурою 0-1°С, періодично перемішуючи, і тримаємо там до сівби (орієнтовний строк — 5—9 днів).

З такого насіння сходи з’являються на 2—7 днів раніше, ніж із сухого, а врожайність підвищується на 20—30%. До речі, за допомогою загартовування ми вирішили одну із складних проблем: як зробити так, щоб у всіх ящиках, у кожному з яких висіяно близько 10 сортів помідорів, сходи були одночасними. Приблизно через 3 доби насіння близько третини сортів проростає (пророщування закінчують, коли накільчиться 1—5% насіння), і ми ставимо його в холодильник, інші туди заносимо в міру їхнього набрякання протягом наступних однієї—двох діб. З такого насіння сходи з’являються дружні, а рослини міцні.

У день висівання:

1) ящики, заповнені грунтосумішшю на 2/3 ємкості, поливаємо 1—2 рази крутим окропом (краще це робити за день до сівби, щоб грунтосуміш підсохла);
2) висіваємо насіння в намічені (вдавлюванням лінійки) через 5 см і политі борозенки на глибину близько 1 см з відстанню в рядку 1—5 см (залежно від наявності насіння), присипаємо борозенки грунгосумішшю і злегка поливаємо теплою, з додаванням марганцівки, водою;
3) накриваємо ящики поліетиленовою плівкою і ставимо їх біля батареї опалення (температура 23—25°С).

Через 3—7 днів після висівання, коли з’являться сходи, ставимо ящики на підвіконня, знімаємо поліетиленову плівку і відкриваємо кватирки на 4—7 діб, щоб розсада не витягувалася (температура повітря вдень 12— 16 С, вночі 10—12 С). Після цього кватирки закриваємо.

Днів через 10—15 після висівання, коли сім’ядолі рослин звільняться від насіннєвої оболонки, вперше прориваємо, залишаючи міцніші рослини.

Через 20—22 дні після сівби у фазі одного—двох справжніх листочків розсаду пікіруємо в тих самих ящиках (тому що розсади багато і пікірувати всі рослини по контейнерах немає можливості) з відстанню між рядами 5 і 4-5 см у рядку.

Пікірування сприяє розвитку могутнішої кореневої системи і розсади кращої якості, а сортування рослин перед цим ефективніше, ніж насіння перед сівбою. Якщо розсада буде рости без пікірування, у цей період рослини остаточно проривають і потім, після поливання, злегка підсипають грунтосумішшю, щоб розсада не витягувалася і пускала додаткові корені на присипаній частині стебла.

Поливаємо розсаду не часто, але рясно, під корінь (як тільки підсохне верхній шар грунту): на початку розвитку рослин рідко (приблизно раз на тиждень), потім частіше (через 3-5 днів). Встановлено, що кращими якостями відзначається розсада помідорів, вирощена на помірно вологому ґрунті, ніж на вологому.

Висаджування помідорів у відкритий ґрунт

Клімат нашої планети змінюється з кожним роком, змінюється й мікрофлора, і тому ті рослини, які самі виростали і давали гарний урожай, нині буває важко виростити навіть при величезних затратах праці. До них належать і помідори. Багаторічна практика їхнього вирощування на нашому городі підтвердила існування однієї з особливостей пасльонових: чим раніше здорова повноцінна розсада потрапляє у відкритий ґрунт і приживлюється, тим більший урожай і тим менше її уражують хвороби. Тому ми намагаємося двомісячну розсаду висаджувати в першій половині травня (з 5 по 15 травня), як і Ф.М. Тарасенко, а не наприкінці (після 22 травня), як деінде зазвичай практикується. Правда, у нас існує ще проміжний етап: розсаду, яка підросла, наприкінці квітня ми висаджуємо в теплицю, накриту до цього часу поліетиленовою плівкою, з міжряддями 20 см і відстанню 10 см у рядку (потім, після висаджування розсади помідорів у відкритий ґрунт половину теплиці засаджуємог підрослою до цього часу розсадою огірків для одержання ранньої продукції, а на другій половині теплиці висіваємо огірки в ґрунт, але вже пізніше, для одержання пізньої продукції — до морозів).

У теплиці за 2—3 тижні розсада приживлюється, міцніє, загартовується, підростає і, пересаджена потім у відкритий ґрунт з гарною прикореневою грудкою землі, вона швидко починає рости, раніше плодоносить і дає більший урожай. Розсаду висаджуємо у відкритий грунт за наявності не менше 5—6 листків і висотою не менше 20—25 см, але й не перерослу, інакше врожай значно знижується.

Під час висаджування у відкритий ґрунт (усі помідори — в один строк) 1—2 нижніх листки на рослинах видаляємо і садимо приблизно на третину глибше, ніж вони росли в теплиці. На цій »третині» потім з’являються додаткові корені, і кущ буде міцніший та здоровіший, а врожай більший. У лунку кладемо 1—3 кг перегною, залежно від висоти майбутнього куща, і деревного попелу. До речі, ми вважаємо, що на пакеті насіння, крім назви сорту, повинен бути зазначений строк достигання й обов’язково висота рослини (а якщо пакет не кольоровий, то і коротка характеристика плоду), щоб покупець заздалегідь знав, де йому цей сорт посадити і скільки поживних речовин дати.

Лунку добре поливаємо (не менше 1 л води), висаджуємо рослину, ущільнюєш ґрунт і ще раз і поливаємо (близько 0,5 л води), заздалегідь зробивши навколо саджанця земляний валок, мульчуємо сухим ґрунтом і відразу ж видаляємо ту частину листка (можна не весь листок), який торкається землі, щоб зменшити ймовірність захворювання.

Догляд і обробка помідорів

Цю істину знають усі городники: зберегти врожай не легше, ніж його виростити. Як же уберегти його від хвороб і насамперед від «чорної чуми» помідорів — фітофторозу?

Вважаю, що для цього необхідні: широкорядне висаджування; обов’язкове підв’язування; своєчасне видалення пасинків та листя; правильна обробка від хвороб.

Кущі, що виросли з густо висадженої розсади, витягнуті, слабкі, менш урожайні і, найголовніше, — більше уражуються хворобами. Тому розсаду на городі ми висаджуємо так: низькорослі кущі (30—50 см) з шириною міжрядь 60 см і в рядку 40—50 см; середньорослі (60— 100 см) — міжряддя 70 см і в рядку 50-60 см; високорослі (вище 1 м) — міжряддя 80—100 см і в рядку 60 см. Ми вважаємо це мінімумом попри те, що на шестисотковій ділянці кожен сантиметр на обліку.

Через 5—7 днів після висаджування розсади землю в основі рослин розпушуємо. Протягом вегетації двічі підгортаємо вологою землею (після дощу чи поливання).

Перший раз рослини підгортаємо через 15—20 днів після висаджування розсади, другий, «високим валом» — через 20—25 днів після першого. Це сприяє утворенню додаткових коренів, підвищує стійкість до вилягання і поліпшує режим живлення рослин.

Підв’язування рослин до кілків, а ще краще—до шпалери і відповідний догляд відсувають строки і зменшують ураження помідорів такою небезпечною хворобою, як фітофтороз. Але підв’язування (особливо сильнорослих сортів) безпосередньо до кілків має свої недоліки, основні з яких: погана аерація всередині куща і знижена освітленість пагонів і грон, що позначається на врожайності і строках достигання плодів; більш трудомісткий процес, ніж встановлення та підв’язування до шпалери.
Тсмуши застосовуємо одно (на низькорослих) і двожер-дині іуд «а висхжорослих) дерев’яну шпалеру.

Хвороби помідорів нині настільки агресивні, що обробка народними засобами (настій часнику, марганцівка тощо) малоефективні, отож хочемо ми цього чи ні, але для збереження врожаю доводиться вдаватися до хімічних засобів, надійний захист можливий лише за правильного застосування, з огляду на те, що і фунгіциди контактної дії (бордоська рідина, хлорокис міді, купроксат і т.д.) не дають повного ефекту. Обов’язковим елементом системи захисту рослин від фітофторозу стало застосування препаратів системної дії.

Перший раз обробляємо на початку цвітіння, вдруге — через два тижні після першого. За сезон обробляємо, як правило, двічі, що у поєднанні з широкорядним насадженням, своєчасним пасинкуванням, видаленням листків та підв’язуванням до шпалери щороку забезпечує високий урожай.

Фітофтороз починає бурхливо проявлятися в липні після зливових дощів у наступі відразу ж за цим сонячні дні.

Щодо цього даємо такі поради:

1) спори фітофтори в першу чергу потрапляють на ворсинки нижньої частини листя й стебел; сюди ж повинен надійти й захисний засіб, запобігаючи розвиткові хвороби, тобто обприскування куща необхідно проводити знизу вгору у вигляді «туману», а не зверху вниз і не у вигляді дощу, як це найчастіше робиться;

2) якщо вже так трапилося, що на ваших рослинах почали з’являтися ознаки фітофторозу, необхідно (звичайно, за умови, що всі кущі підв’язані) видалити до мінімуму листя (якщо не допомагає, то повністю, залишивши стебла й здорові глоди) і негайно розпушити ґрунт під рослинами, аби він швидше просох.

Поливаємо рослини помірно у період цвітіння та зав’язувати плодів (в суху й спекотну погоду один раз на два тижні), у період активного росту плодів — частіше (раз на тиждень). Помідори люблять «мокрі корені і суху голову», тому поливання проводимо рясне й під корінь у міжряддя.

Наостанок наше маленьке побажання: будьте наполегливі! Сідаючи вперше на велосипед, усі знають, як правильно ним керувати: тримай кермо прямо і плавно натискуй на педалі, але ще ніхто не навчився їздити, не падаючи в перші дні. Так і у вас. Цілком природно, коли ви робитимете начебто все правильно, а воно чомусь не буде вдаватися. Не впадайте у відчай, більше прислухайтеся до порад фахівців, читайте літературу, і особливо напрочуд цікавий і корисний інтернет-журнал — «Бабусин сад«, як і ми, його «затяті» шанувальники, з перших днів його заснування.

Завдяки правильному і вмілому підходу ви завжди матимете на своєму столі цей унікальний, корисний і такий бажаний овоч.

Бабушкин сад has written 1695 articles

Leave a Reply