До сівби готуйтеся заздалегідь

Весна вже добре гупає у двері. До неї потрібно готуватися завчасно, і не лише придбати насіння, добрива, пестициди, а й поміркувати над тим, як виконати основну технологічну операцію — сівбу, особливо дрібнонасінних рослин.

Чимало овочевих культур (морква, цибуля-чорнушка, салат, кинза, шпинат) за своїми біологічними властивостями є холодостійкими, тобто висівати їх слід якомога раніше у стислі строки, особливо в умовах посушливого Степу. Запізнення із сівбою призводить до різкого зниження врожаю. Недарма ж у народі кажуть: весна днем красна; годину втратиш — роком не надолужиш…

Висіяти вручну насіння овочів, особливо таких, як морква, цибуля, салат, редиска, не тільки важко, а й дорого, і ось чому. Як правило, це насіння висівають у борозенки, зроблені кутом сапки. Проте таким способом неможливо дотримати певної глибини борозенки, в даному разі вона має становити лише 1,5—2 см. Крім того, практично неможливо вручну розподілити дрібне насіння, щоб воно лягло у землю через 4—5 см. Отож, насіння падає або ж густо, або з великими пропусками. Тому доводиться проривати загущені сходи, годинами простоюючи над грядками у незручній позі, або підсівати. Це, так би мовити, технологічні незручності ручної сівби дрібного насіння.

Читайте також: Як отримати дружні сходи овочевих культур з дрібним насінням?

Проте є ще й економічні втрати. Вартість високоякісного, особливо імпортного, насіння досить висока. А за умов ручної сівби під час проріджування сходів доводиться виривати дві третини рослин. От і виходить, що в діло йде менше третини насіння, а решта затрат на їхнє придбання виявляється даремною.

Залишається невирішеним наболіле питання: як і чим сіяти дрібнонасінні культури?

Одним із способів розв’язання цієї проблеми хочемо поділитися з читачами. Щоб уникнути технологічних незручностей та економічних втрат під час ручної сівби, нам вдалося розробити технологію з набором необхідних знарядь і пристосувань, котра значно полегшує і спрощує сівбу дрібного насіння.

Основою нашої технології є ручна однорядна міні-сівалка, яку розробив, запатентував і освоїв виробництво один з авторів, Володимир Васильович Яворський, назвавши її «Мрія дачника». Це зручна в користуванні, легка (420 г) сівалка, призначена для сівби тільки дрібнонасінних овочевих рослин і деяких квітів. Принцип її роботи заснований на обертанні вала, в заглиблення якого надходить лише потрібна кількість насіння, а спеціальний пристрій затримує зайве. Насінини лягають у грунт з інтервалом 4—5 см. При цому одночасно випадають дві— три насінини моркви або петрушки, дві — капусти, одна—дві — редиски, а цибулі, баклажанів, перцю — по одній.

Овочеві рослини розміщуємо на ділянці широкими стрічками (50 см). При цьому чергуються засіяна (грядка) і вільна (прохід) стрічки однакової ширини. Наступного року міняємо їх місцями, тобто грядка практично розміщується по пару. Тому на одній ділянці можна вирощувати, скажімо, моркву два роки підряд без монокультури. Ми намагаємося чергувати стрічки моркви з стрічками цибулі. Це дає змогу уникнути пошкодження рослин відповідно цибулевою та морквяною мухами.

Успішна сівба залежить також від якості підготовки грунту, своєчасного і якісного проведення інших робіт.

Основні технологічні операції і знаряддя (на прикладі сівби насіння моркви).

Підготовка грунту. Рано навесні, як тільки доспіє грунт, закриваємо вологу бороною або граблями, не забуваючи при цьому про вирівнювання ділянки. Добре вирівняна площа — неодмінна умова одержання високого врожаю. Потім здійснюємо передпосівну культивацію, застосовуючи ручний фрезерний культиватор.

Підготовлену ділянку розбиваємо на грядки. По їхній довжині саморобною скребачкою зсуваємо верхній шар грунту на прохід, а в інший бік — вологий грунт. Як скребачку можна використовувати тарну дощечку, прикріплену до граблів. За допомогою скребачки остаточно вирівнюємо поверхню грунту, ущільнюємо її, а це так необхідно для загортання насіння на однакову глибину.

Сівба. Кондиційне насіння засипаємо в бункер, попередньо встановивши сівалку на потрібну норму висіву. Перший ряд у стрічці починаємо по натягнутому шнуру або по маркерній лінії. Наступні ряди — на око, користуючись слідом від опорного коліщатка. Відстань між рядами для моркви і редиски — 5—7 см, цибулі-чорнушки — 10—12 см. Таким чином, у кожній стрічці відповідно 7 і 4 рядки, тобто вона багаторядна.

Після сівби вологий грунт шаром 1—1,5 см скребачкою накидаємо на грядку й ущільнюємо коточком. Його можна виготовити з пластикової пляшки. У пробці та дні висвердлюємо отвори діаметром 6 мм, встромлюємо прут теж діаметром 6 мм з різьбою М6 з двох боків, засипаємо піском з гіпсом і заливаємо водою.

Ущільнення забезпечує тісніший контакт насіння з грунтом, а також притік вологи з нижніх шарів у верхні. Це, в свою чергу, поліпшує умови для набубнявіння насіння і стимулює швидше й дружніше їх проростання. Після прикотковування поверх грядки скребачкою насипаємо суху землю, зсунуту на прохід перед сівбою (мульчуємо).

До речі, для зручності, а також аби уникнути пересихання грунту, не лише культивацію, а й сівбу проводимо не по всій довжині грядки (у нас вона 25 м), а умовно чотирма частинами. Тільки після закінчення всіх операцій на одній частині приступаємо до наступної. Посередині грядок залишаємо місце для доріжки і поливної системи.

За умов надійного поливу технологія дещо інша. Немає потреби зсувати вологий грунт, а також ущільнювати коточком після сівби. Достатньо зсунути скребачкою сухий шар грунту, посіяти й полити дощуванням з дрібним розпилюванням води, без напору, щоб не вимити насіння. Остання операція — мульчування сухою землею з проходу. Однак за такої технології потрібно бути обережними. Зазвичай після сівби не поливають, щоб не утворилася кірка, яка перешкоджає появі сходів. Тому необхідно постійно стежити за ділянкою і в разі підсихання одразу руйнувати кірку ударами маленьких граблів. Після дощу можна розпушувати віялоподібними (пружинними) граблями і по сходах упоперек напрямку рядків, але в другій половині дня, коли рослини трохи прив’яли і не будуть пошкоджуватися.

Завдяки рівномірному розподілу насіння в рядках кожний грам його витрачається ощадливо, а це дуже важливо, тому що ціна на нього щороку підвищується.

Значно зменшилися й заграти праці на проріджуванні сходів. Наш чотирирічний досвід показав, що краще обмежуватися одним прориванням. Його ми робимо якомога раніше, одразу ж після появи одного-двох справжніх листочків. Виконуємо цю роботу швидко, тому що з двох—трьох рослин, які зійшли, залишаємо по одній.

Деякі городники вдруге проріджують моркву, коли вона набуває пучкової стиглості, щоб використати її в їжу. Вони навіть не здогадуються, що це призводить до значного недобору врожаю. Для одержання ранньої продукції ми щороку практикуємо підзимову сівбу міні-сівалкою на площі 10 мг. До речі, зробити це вдається просто і швидко. Заздалегідь (за місяць-півтора до сівби) перекопуємо ділянку, доводимо до дрібногрудочкуватого стану посівний шар і перед заморозками висіваємо насіння.
Вважаємо за доцільне звернути увагу на якість посівного матеріалу, тому що від неї значною мірою залежить урожай. Сіємо тільки свіжим насінням. Річ у тім, що навіть свіже насіння моркви дуже повільно й недружно проростає, оскільки в його оболонці міститься ефірна олія, яка перешкоджає надходженню вологи до зародка. Тому, щоб прискорити проростання насіння, використовують різні заходи передпосівної підготовки, наприклад, пророщування тощо.

Чим же вигідна багаторядна стрічкова сівба дрібнонасінних овочевих культур?

Насамперед, вона полегшує працю, економить час і насіння, дає змогу раціональніше використовувати землю. У широкій стрічці менше висушується грунт, формується високий урожай. Внесення добрив і перекопування грунту восени здійснюється тільки по проходах. Це означає, що копати (краще вилами) доводиться смугами через рік, тобто вдвічі менше. Добрива також використовують лише культурні рослини, а не бур’яни.

Завдяки описаній технології передпосівної підготовки грунту і сівби міні-сівалкою, а також належному догляду за рослинами і виконанню всіх робіт в оптимальні строки нам вдається щороку одержувати відмінні врожаї моркви, цибулі-ріпки з чорнушки, петрушки та інших овочевих культур і деяких квітів (айстри, матіоли).