Як показує аналіз, спеціальна агротехнічна література незаслужено випустила зі своєї сфери таке найцінніше добриво, як зелена жижа, яка все більш широко застосовувана в садівництві для підгодівлі всіх садово-городніх культур. Статті на спеціалізованих сайтах для садівників аматорів в цьому питанні сповнені протиріч, особливо в частині рослин — компонентів для приготування рідини. Одні автори вважають для неї ідеальною будь-яку зелень, інші тільки виполоті бур’яни, а треті акцентують увагу читача лише на якійсь одній рослині для цієї мети. Чимало суперечливих рекомендацій і в її приготуванні. Все це мимоволі сприяє повторенню помилок і істотно гальмує більш широке застосування такого добрива в практиці садівництва та городництва.
Виходячи з цього, в основу свого досвіду приготування і застосування зеленої збродженої рідини я поставив мету повністю замінити нею на своїй ділянці гнойову рідину, дефіцит і дорожнеча якої зростають, а також різко скоротити витрату мінеральних добрив. При цьому в якості головних вимог до рослин — компонентів такої рідини були висунуті їх поширеність на ділянці, скоростиглість ранньою весною, а головне, цінність за вмістом у них поживних речовин. Враховано також, що чим різноманітніше будуть за своїм складом такі рослини, тим біль повноцінною і багатшою буде жижа за поживністю, і тим ефективніше буде її вплив на вирощувані культури.
Досвід і шестирічна практика показали, що найкраще зазначеним вимогам відповідають 7 рослин-бур’янів, які є багаторічними, що належать до різних сімейств і зустрічаються практично на всіх ділянках та поблизу них. Це відомі більшості садівників і городників кропива, кульбаба, снить, подорожник, хвощ, лопух і кінський щавель, які характеризуються дуже потужною надземною частиною (висота стебел від 40 до 150 см, довжина і ширина листків, відповідно, від 15 до 50 см і від 5 до 25 см) і насичені багатим комплексом фізіологічно активних речовин: вітамінами, органічними кислотами, ефірними маслами, флавоноїдами, солями безлічі макро- і мікроелементів та ін. І, мабуть, не випадково практично всі ці рослини, причому здавна, вживаються в їжу і служать в якості сировини для безлічі лікарських препаратів. Не випадково також і те, що в ряді європейських країн і Японії багато з таких рослин введені в культуру. Спеціально вирощуються і на їх основі виготовляються біодинамічні препарати, призначення яких — підживлення садово-городніх культур, так і прискорення процесів компостування відходів.
З точки зору наявності поживних речовин найбільш цінними з вищевказаних є кропива, кульбаба та снить, і використовувати їх належить в першу чергу. Якщо ж цих та інших рослин-бур’янів на ділянці і поблизу неї мало або зовсім немає, то, згідно з досвідом, виручити цілком можуть люпин, деревій і живокіст, які дуже багаті азотом і калієм і які поки що недооцінюються на дільницях. У буквальному сенсі остання рослина — не бур’ян і при бажанні можуть вирощуватися на відведеному місці роками. Причому на будь-яких грунтах, в півтіні і навіть без догляду. Як встановлено, багатства із зеленої маси навіть з 2-3 кущів цілком достатньо для приготування зеленої рідини практично на весь поливний сезон для томатів і огірків. При цьому, судячи з особистого досвіду (на люпині) і досвіду садівників-любителів Н. Кісліцина (на деревії) і К. Фірсовою (на живокості), за змістом основних поживних речовин та ефективності така жижа анітрохи не поступається рідині приготовленої з додаванням гною. Практика показала, що збирати і застосовувати для зеленої рідини зазначені рослини можна в будь-якій фазі їх зрілості. Однак, з особистого досвіду, найкраще для цього використовувати молоді рослини до початку їх цвітіння, коли вони ще не дуже грубі і містять, головним чином, органічні речовини які швидко розкладаються і багаті азотом. У більш зрілому віці, коли рослини утворили жорстке стебло, вони збіднені азотом, але багаті вуглецем і розкладаються у воді дуже повільно. Тому найправильніше зрілі стебла або подрібнити і покласти в компост, або висушити і спалити для отримання золи. У будь-якому випадку при заготівлі зелені для рідини слід обов’язково видалити коріння, кореневища і суцвіття, а також подрібнити зелену масу до частинок розміром 5-6 см за допомогою ножиць, секатора або сокири. Завдяки цим заходам процес зброджування інтенсифікується і посилюється виділення з рослин в рідину поживних речовин.
На додаток до вищевказаних протиріч у пресі стосовно рослин для рідини не можна не відзначити аналогічне положення і стосовно ємностей — ферментаторів рідини. Одні автори рекомендують застосовувати глиняні або пластмасові ємності, інші — дерев’яні або з нержавійки, а треті — навіть спеціальні мішки з плівки. Причому рекомендована місткість ємностей сильно коливається. Щоб не ускладнювати собі життя пошуком таких ємностей і найбільш повно забезпечити ділянку зеленою рідиною, включаючи підгодівлі основних культур і полив компостної кучі, я застосовую для даної мети бак-ферментатор ємністю 240 л, покритий зсередини двома шарами масляної фарби щоб уникнути корозії від реакції настою з металом.
Багаторічний досвід застосування металевого бака-ферментатора зеленої рідини із зазначених рослин повністю себе виправдав. Бак завантажувався приготовленою сумішшю зеленої маси на 1/2 — 2/3 його об’єму і заповнювався або заздалегідь заготовленою теплою, або дощовою, або добре відстояною холодною водою. Для збагачення та посилення захисних властивостей рідини від шкідників і хвороб саду та городу в суміш додавалися піввідра золи і відро цибулиння. При цьому, оскільки зелена жижа з усіх зазначених вище рослин більш багата поживними елементами, ніж жижа з виполотих бур’янів і трав, ніяких органічних (гній, компост та ін.) або мінеральних (суперфосфат, сульфат калію та ін.) добрив, вельми часто рекомендованих в періодичній пресі, в суміш при завантаженні бака-ферментатора не додають.
Після заповнення бака усіма зазначеними компонентами він закривається поліетиленовою плівкою, що закріплюється на баку шпагатом. Процес зброджування зазначеної вище суміші бур’янів і добавок у воді тривав, як правило, близько 8-12 днів, тобто швидше, ніж при зброджуванні виполотих бур’янів і трав в силу, ймовірно, специфічних властивостей такої суміші. Не пізніше ніж через 2 дні, вся маса, яка перебуває в баку, інтенсивно перемішується і вже після закінчення тижня починала пінитися, набувати темно-зелене забарвлення і видавати запах подібний до гною, що свідчило про близьку готовність настою до застосування. По готовності настою плівка з бака віддалялася, і він закривався або перфорованою плівкою, або сіткою для виходу газів і доступу повітря.
Щоб зелена жижа не переводила на ділянці, я останнім часом розділив бак-ферментатор на 2 секції, для готової і яка тільки готується рідини. Завдяки цьому вдалося не тільки мати цю рідину під рукою завжди, але і проводити підживлення рівно через 2 тижні. Найкращі ж результати отримані у випадках, коли молоді рослини відставали в рості, коли, судячи за забарвленням, вони потребували якихось елементів, а також, коли наступав період дозрівання плодів. Виявилося, крім того, що зелена жижа впливає на грунт і рослини не тільки швидше, але і набагато ефективніше, ніж гнойова жижа і розчини мінеральних добрив,
На закінчення зазначу, що застосування зеленої збродженої рідини дозволило не тільки відмовитися від гноївки та скоротити витрату мінеральних добрив приблизно в 8 разів, але й убезпечити всі культури від шкідників і хвороб і збільшити врожайність майже в 1,5 рази.
