До редакції нашого видання «Бабусин сад» надходять листи читачів з проханнями розповісти про сучасні технологи вирощування цукрових буряків, адже у багатьох з них є чималі земельні наділи. Зокрема. МС. Шевчук із м Здолбунів Рівненської області пише «На сьогодні стало дуже вигідно вирощувати цукрові буряки, а популярної і широкодоступної літератури з цього питання знайти важко, тому кожен робить, як знає. Таж хотів би прочитати рекомендації досвідчених спеціалістів і практиків». А читачка Н.Г.Коломісць з смт. Барва Чернігівської області також цікавиться технологією вирощування цукрових буряків і запитує, де можна придбати якісне насіння.
На ці запитання відповідає кандидат сільськогосподарських наук Федір Миколайович Архипенко.
Агротехніка вирощування цукрових буряків, як і інших сільськогосподарських культур, зумовлюється їхніми біологічними особливостями. Від ступеня відповідності технології потребам рослин залежить рівень урожайності, а отже й економічна ефективність вирощування. Рентабельність забезпечується за рівня продуктивності 400-500 ц/га корені не плодів.
Цукрові буряки вважаються відносно посухостійкими вони інтенсивніше порівняно з іншими культурами асимілюють вуглекислий газ за підвищених температур. Зокрема, навіть при 40°С у них асиміляція переважає над дисиміляцією, тоді як у інших культур дихання переважає над фотосинтезом.
Іншою причиною, що зумовлює посухостійкість, є інтенсивний ріст кореневої системи, яка у фазі першої пари листків заглиблюється до 30 см, а до кінця вегетації проникає глибше як на 250 см.
Цю особливість необхідно враховувати під час основного обробітку, його слід здійснювати плугами з полицевими робочими органами на глибину гумусового шару з грунтопоглибленням, щоб загальна глибина була не менше З0-32 см.
Важливо також посіяти буряки у такі строки, щоб до моменту підсушування верхнього шару грунту корені могли проникнути в підорний шар і забезпечувати рослини необхідною кількістю вологи.
Оптимальний строк настає у другій половині квітня, після сівби ранніх ярих.
Буряки, як відомо, мають дворічний цикл розвитку. У перший рік розвивається коренеплід та розетка листків, а на другий — насіння. Проте інколи квітконоси утворюються вже у перший рік. Це так зване явище «цвітушності», яке може зумовлюватися не тільки біологічними особливостями — наявністю коротко-стадійних біотипів, але також і впливом комплексу зовнішніх факторів: температура повітря, тривалість світлового дня, вологість тощо. Цвітушність одного й того ж сорту проявляється неоднаково у різних зонах. В міру просування з півдня на північ, у зв’язку з прохолоднішою, вологою та затяжною весною, тривалішим світловим днем, відносно нижчою температурою влітку процент цвітушних рослин одних і тих же сортів помітно збільшується.
Інтенсивніше проявляється «цвітушеість» в роки з вологою й прохолодною погодою у післяпосівний період. Тобто в умовах, що сприяють інтенсивному проходженню стадії яровизації.
Крім факторів температури, вологості, освітлення, які за певного поєднання впливають на інтенсивність проходження фаз розвитку рослин, на рівні «цвітушності» можуть позначатися агротехнічні фактори, а саме: співвідношення елементів живлення, густота стояння рослин тощо. В окремі роки процент «цвітушних» рослин буває досить значним, що знижує вихід цукру з плантації.
Отож, вибираючи строки сівби буряків, доцільно дотримуватися календарних строків, адже за ранньої весни зазвичай спостерігаються похолодання, навіть з випаданням снігу, що може призвести до цвітушності 30% і більше рослин на плантації.
Основа високої врожайності цукрових буряків закладається ще під час збирання попередника. Адже необхідно ретельно підготувати грунт з осені, а для цього треба зберегти вологу, мульчуючи верхній шар. Для проведення цієї технологічної операції доцільно використовувати сучасні грунтообробні машини.
В сучасних умовах, коли не кожне господарство мас можливість застосовувати гербіциди, зростає роль агротехнічних заходів боротьби з бур’янами. В окремі роки для знищення бур’янів та падалиці злакового попередника на рано зораних полях доцільно практикувати напівпаровий обробіток зябу. Особливо ефективний цей захід у малосніжні зими.
Цукрові буряки дуже вибагливі до вологості грунту під час проростання насіння та первинного росту кореня. Тому необхідно максимально зберегти вологу навесні завдяки ранньовесняному обробітку, звівши при цьому до мінімуму кількість проходів техніки по полю, адже по сліду коліс та гусениць маса коренеплодів зменшується на 25%
Сіяти буряки необхідно тоді, коли температура грунту на глибині 10 см становитиме 5—6°С — відразу ж після висівання ранніх зернових. Запізнення із сівбою призводить до зниження врожайності на З0— 40 ц/га та вмісту цукру на 0.3—0,5% Глибина загортання насіння — 4 см
Важливо також звести до мінімуму розрив між передпосівним обробітком та сівбою. В умовах сухої весни необхідно прикотковувати грунт як перед сівбою, так і після неї. Завдяки цьому покращується контакт насіння з грунтом, до нього надходить волога, за рахунок зменшення шпаруватості грунту підвищується його температура, що, в свою чергу, зумовлює активізацію мікробіологічних процесів та сприяє накопиченню легкодоступного нітратного азоту.
Але, щоб зменшити випаровування вологи в атмосферу, забезпечити оптимальний повітряний режим у верхньому шарі та не допустити утворення кірки, необхідно після сівби застосовувати котки в агрегаті з легкими боронами.
Наступною важливою операцією є боронування до появи сходів (на 4—5-й день після сівби), під час якого знищується грунтова кірка і створюється шар мульчі. Крім того, боронування у цей період до певної міри запобігає втратам вологи в пізніші строки завдяки знищенню бур’янів, які на момент боронування перебувають у фазі білої ниточки. Адже саме у цій фазі їх можна знищити на 80%.
Боронування по сходах у фазі розвинутої вилочки дає змогу знищити бур’яни та кірку, а також частково й прорідити сходи основної культури. Цим заходом створюються умови для раціонального використання вологи грунту.
Для фермерів, які не мають змоги використовувати сучасні системи машин для вирощування цукрових буряків, мабуть, було б доречно нагадати про спосіб поєднання боронування з формуванням густоти шляхом застосування середніх борін. Цей спосіб, запропонований агрономом В.П.Мартьяновим на початку семі десятих років минулого століття, полягає у боронуванні сходів боронами, повернутими на 90°. За допомогою кілець можна регулювати щільність роботи зубів залежно від густоти рослин у рядку. Таким агрегатом плантацію обробляють тричі через 4—5 днів і тим самим забезпечують високу продуктивність ручної перевірки (0.4—0.5 га), а інколи це дає змогу відмовитися від неї взагалі, що важливо для зменшення собівартості врожаю, а, отже, підвищення економічної ефективності вирощування цукрових буряків.
Важливе значення у створенні оптимальних умов для росту й розвитку буряків мас своєчасне розпушування міжрядь. Головне завдання цього заходу — збереження вологи у нижніх шарах. На жаль, під час його проведення пошкоджуються корені та пересушується верхній шар грунту.
Тому там, де немає можливості очистити поле від бур’янів за допомогою гербіцидів, необхідно застосовувати розпушення міжрядь для боротьби з бур’янами та створення мульчувального шару. При цьому глибина розпушень повинна бути в межах 4-8 см., а їхня кількість зумовлюється ступенем забур’яненості та наявністю кірки. Як правило, до змикання міжрядь проводять два, максимум три розпушення.
Щодо застосування добрив, то тут необхідно брати до уваги кількість основних елементів живлення (азоту, фосфору і калію), винесених з урожаєм коренеплодів та листям а також наявність доступних сполук цих елементів живлення у грунті та коефіцієнти їхнього засвоєння з грунту і добрив.
Ступінь засвоєння елементів живлення цукровими буряками з азотних добрив становить близько 45— 55%, з фосфорних — 10—15%, з калійних — 57—65%. Коефіцієнти засвоєння залежать від дуже багатьох факторів: типу грунту, сорту, погодних умов, забезпечення мікроелементами тощо. Наближені коефіцієнти використання цукровими буряками поживних речовин з грунту такі: чорнозем — азоту 18%, доступних форм фосфору — до 9%, обмінних форм калію — 40%; темно-сірий опідзолений грунт (лісовий) — відповідно 16,11 та 27%.
Ці показники можна уточнити у найближчій зональній (обласній) грунтознавчій лабораторії. Але найточніші коефіцієнти використання поживних речовин отримують, провівші спеціальні польові досліди для конкретної грунтової культури, сорту. При цьому береться до уваги вміст поживних речовин у грунті перед сівбою, після збирання врожаю, винесення з урожаєм поживних речовин.
Система удобрення цукрових буряків передбачає основне внесення добрив — під оранку, припосівне та підживлення в міжряддя — перед змиканням рядків.
Припосівне удобрення є стартовим і передбачає внесення по 10—15 кг/га діючої речовини, азотних, фосфорних та калійних добрив. Це приблизно 1 ц нітроамофсски на гектар.
Для забезпечення інтенсивного формування листкової поверхні та кореневої системи необхідно вносити переважно азотні добрива — 1.5—2 ц/га аміачної води або адекватну за діючою речовиною кількість аміачної селітри чи сечовини. Аміачну воду необхідно вносити на глибину не менше 9 см, аби не допустити втрат в атмосферу. Найефективніші ранні підживлення під час першого розпушування міжрядь. Це добриво діє в період, коли послаблюється роль рядковою удобрення, а внесене з осені під оранку ще не діє. Під попередню культуру (озимі) вносять 20-40 т/га органічних добрив.
Основну кількість мінеральних добрив необхідно вносити під оранку восени. Залежно від типу грунту це: 70—100 кг і а діючої речовини азотних добрив (2—3 ц аміачної селітри); 80—100 фосфорних (4—5 ц суперфосфату) та 80—120 кг/га діючої речовини калійних добрив, або 2-3 ц калійної солі. Ці добрива діють у другій половині вегетації, зумовлюючи рівень врожайності та вміст цукру в коренеплодах.
Розпушування після розмикання рядків проводять для збереження вологи, знищення бур’янів у міжряддях та поліпшення роботи комбайна під час збирання. Особливо ефективним є таке розпушування після опадів.
Плануючи строки викопування коренеплодів, необхідно мати на увазі, що у вересні спостерігаються найбільші добові прирости маси коренеплодів (4—9 г, або 4-10 ц/га сирої маси на добу). Тому вигідніше починати збирання якомога пізніше.
