Обрізування дерев — дуже важливий і чи не найскладніший агрозахід у садівництві. Під час його виконання потрібно не тільки знати правила і техніку обрізування, а й враховувати вік і загальний стан дерева, породу, сорт тощо. А це вимагає грунтовних знань та ще й досвіду. Тему висококваліфікованих обрізувальників не так уже й багато, а садівників-аматорів — ціла армія.
У підручниках, довідниках, статтях в інтернеті про обрізування дерев написано чимало, і не завжди ті чи інші положення збігаються, що й не дивно, адже на це є різні причини і буває так, що кожний по-своєму в певній мірі правий. Не будемо заглиблюватися в це складне питання.
Мета даної статті — застерегти, як не треба робити, коротко пояснити, як треба, і дати деякі поради спеціаліста з великим досвідом і з солідним стажем садівника-аматора. Вивчаючи сорти яблуні та груші на різних підщепах, доводилося самій формувати і обрізувати дерева в дослідах, а коли вони підросли, то залучила ще двох своїх співробітників і обрізували поруч втрьох, але «одним почерком». Крім набуття навичок обрізування, спостерігали і за реакцією дерев на нього.
Не можу зрозуміти тих, хто нехтує викладеними в спеціальній літератур правилами обрізування, навчанням на курсах для садівників-аматорів, проведенням занять на садових масивах, і в той же час переймає «нові’ способи обрізування, невідомо ким вигадані Замість належного формування і обрізування дерев деякі садівники їх «чистять» і «стрижуть». У першому випадку вирізують нижні гілки, піднімаючи крону «до небес»; видаляють кільчатки на стовбурах молодих дерев (на них мав би бути перший урожай) і на скелетних гілках дорослих, знижуючи тим самим їх продуктивність. Другий «спосіб» обрізування полягає в їх стрижці «під гребінку», коли розташовані близько один від одного добре розвинуті (а такі виростають лише після вкорочування гілок, можливо проведеного спеціалістом) обрізують у нижній їх частині на одному рівні (а треба було їх престо прорідити). В результаті наступного року утворюються «мітли». При такому обрізуванні марно чекати плодоношення. Якщо так ріжуть декоративні дерева, то це для того, щоб була густа гарна крона, а в плодових дерев обрізування повинно стимулювати плодоношення і одночасно підтримувати необхідний ріст, щоб дерева мали на чому плодоносити. Адже плодові гілочки недовговічні.
Дехто зовсім нехтує обрізуванням дерев, зокрема після їх садіння. В результаті виростає довгий прут, а якщо він і розгалузиться на верхівці, то навколо пагона утворюються тонкі гілочки, що відходять під гострим кутом, оскільки утворились вони з недорозвинутих бруньок, розташованих навколо верхівкової бруньки.
Нерідко доводиться бачити дерева, де близько одна від одної розміщується до 10 і більше гілок. Спробуйте уявити собі, що буде, коли ці гілки досягнуть такої товщини, як відстань між ними. Таку крону неможливо буде прорідити. Отже, дерева потрібно правильно сформувати, а після вступу в плодоношення регулярно проріджувати крони, бо при їх загущенні зменшується урожай, знижуються товарні й смакові якості плодів.
Згодом виникає необхідність у знижені і омолодженні дерев. Оптимальний діаметр крони, при якому світло (пряме і відбите) проникає на всю її глибину становить 2.5 м, а висота дерев близько 3.5 м. Якщо габарити більші, цінне листя і плоди будуть розміщуватися в зоні 1—1,2 м від периферії а внутрішня частина крони буде оголюватися. Отож, обрізувати дерева потрібно в усі періоди їх життя, але робити це має досвідчений садівник. Коли ж, не маючи необхідних навичок, беретесь за цю справу самі, то хоча б не шкодьте. Гадаю, для цього стануть у пригоді деякі мої поради.
Придбавши і посадивши однорічні саджанці без будь-яких розгалужень, обріжте їх на крону, щоб викликати галуження. Це потрібно робити рано навесні (навіть за осіннього садіння). При цьому ви повинні знати, на яких підщепах вирощені ваші саджанці (сильно-чи слаборослих).
Саджанці на сильнорослих підщепах обрізують на висоті 80-100 см., на слаборослих — 60—70 см. Нижня частина обрізаного саджанця має бути штамбом (60—70 см на сильнорослих і 40—50 см на слаборослих підщепах). На початку розпускання бруньок їх обчухрують по всій висоті штамба (від землі до майбутньої нижньої гілки).
Читайте також: Деякі тонкощі щодо обрізування дерев
Коли у верхній частині саджанця виростуть пагони довжиною до 7—10 см. треба вибрати з числа кращих рівномірно розташовані по колу з кутом відходження від стовбура не менше 45 3—4 пагони для скелетних гілок і два верхніх залишити для подовження центрального провідника, з яких пізніше залишають один кращий. Для скелетних гілок ліпше відбирати пагони, розташовані на певній відстані один від одного, але для нижніх — можна вибрати два протилежних пагони із суміжних бруньок. Решту пагонів видаляють. Слід пильнувати, щоб залишені для формування крони бруньки і пагони не пошкодили шкідники. Якщо верхня бокова гілка сильніше ростиме від нижніх, то таку верхівку слід прищипнути, а коли нижня відстає, то підв’язати її до стовбура, надавши більш вертикального положення. До осені має вирости деревце з 3—4-ма скелетними гілками і центральним провідником.
Наступної весни верхню бокову гілку вкорочують на третину або наполовину довжини, але щоб вона не була коротша 30 см. Всі інші вкорочують приблизно на одному рівні з верхньою гілкою (найнижча гілка завжди має бути довшою за верхню). Пагін подовження стовбура (провідник) вкорочують так, щоб він був на 20—25 см довший від верхівок бокових гілок. Слід мати на увазі, що бокові гілки обрізують над брунькою, спрямованою вбік, зовні, залежно від того, куди бажано спрямувати подальший їхній ріст, вкорочувати гілки треба вище бруньки і не косим зрізом, щоб не викликати її підсихання. Пагін подовження вкорочують вище бруньки, що розташована над минулорічним зрізом.
У наступні роки формують ще 1—2 яруси скелетних гілок з таким розрахунком, щоб їх було на дереві не більше 9. Тоді в майбутньому не доведеться вирізувати товсті гілки, адже легше їх вирізати секатором, аніж пізніше пилкою, травмуючи до того ж і дерево, Особливо це стосується черешні, у якої гілки закладаються ярусами по 4—5 у кожній. Тож вирізуйте їх у рік утворення, залишаючи не більше двох сильних, розміщених напроти одну до одної (тоненькі можна не вирізати і не вкорочувати, якщо вони займають горизонтальне або близьке до нього положення) Так само в інших порід залишати між скелетними гілками на стовбурі горизонтальні гілочки на плодоношення (не вкорочуючи, щоб не викликати росту сильних пагонів), а також короткі плодові утворення.
Відстань між ярусами має бути близько 60 см, а між скелетними гілками — не менше 20 см.
Формуючи крону, постійно треба регулювати ріст гілок, не шкодуючи вирізувати сильних конкурентів, де вони не використовуються як пагони подовження гілки. Щоб посилити ріст слабшої гілки, треба підтягнути (найпростіше це робити дротяним гачком), наблизивши до вертикального положення, а для послаблення росту — верхню частину її видалити, переводячи на слабше розгалуження.
З викладеного вище ви маєте уявлення, яким має бути дерево, сформоване за розріджено-ярусною кроною і порівнявши з тими деревами, що є у вас, зорієнтуєтесь щодо їхнього обрізування. За деталями звертайтесь до спеціальної літератури чи спеціаліста, бо в одній статті всього охопити неможливо. У дерев, що вступили в пору повного плодоношення, в першу чергу вирізують сухі, хворі, переплетені гілки, конкуренти і ті, що звисають до землі та ростуть в середину крони і загущують її. Своєчасно потрібно вирізувати ті гілки, що утворюють розвилки чи відходять від стовбура під гострим кутом.
Придивіться уважно до ялинки і створюйте за її зразком крони своїх дерев. Тільки в плодових дерев, на відміну від ялини, повинна бути менша висота, менше ярусів і гілок у них з більш віддаленим розташуванням ярусів і гілок. А все інше переймайте у ялини — кожна наступна гілка, що розташована вище, має бути коротшою за нижню. Ніяких довгих відгалужень гілок, спрямованих догори чи донизу не повинно бути, а тільки ті, що йдуть у боки, але і їх не повинно бути дуже густо. Таке розташування гілок дає можливість сонячному промінню проникати в глибину крони.
Коли ж настане пора знижувати дерева і обмежувати їхній ріст у ширину, то не робіть так, як дехто. Зрізуючи всі гілки на одному рівні вибраної ним висоти. Центральний провідник потрібно зрізати над боковою гілкою (приблизно на 0.5 см вище неї), яка має положення, близьке до горизонтального, і приблизно вдвічі тонша від стовбура в місці його видалення. За таким же принципом обрізують і скелетні гілки, не забуваючи, що кожна нижча гілка повинна бути довша від розташованої вище.
Не потрібно залишати довгі пеньки, як це почали робити останнім часом. Придивіться до таких пеньків з чорною, потрісканою і облупленою корою, яка заходить навіть нижче залишеної гілки. Гілку треба зрізати «на кільце» (до кільцевого потовщення), тоді рана добре заростає. Усі зрізи більші 2 см замащуйте садовим варом чи олійною фарбою.
Після вкорочування товстих гілок наступного року виростає біля зрізів багато пагонів. На кінцях гілок потрібно залишити по одному сильному пагону, спрямованому в потрібний бік, а решту, розташованих нижче провідника уподовж 10—15 см. Вирізати. Зайві сокові прирости в місцях загущення потрібно прорідити.
Обрізують дерева в період спокою (з листопада до початку розпукування бруньок). Взимку для обрізування треба вибирати теплі дні, коли мороз зранку не перевищує 10°С. Зрізи відразу ж слід замащувати.
Ми обрізуємо овій сад з осені навіть не чекаючи листопаду (і не тільки яблуню і грушу, але й аличу, вишню, сливу), а черешню і абрикосу — навіть влітку. Черешню в окремі роки обрізуємо під час збирання врожаю з метою зниження крони і для посилення росту, а абрикоси — коли позначаться уражені хворобою гілки та великі зрізи відразу ж замащуємо.
До початку осіннього перекопування грунту всі гілки у нас зібрані і спалені. Лише молоді дерева до трирічного віку обрізуємо напровесні. Доводиться обрізувати і влітку, коли потрібно врівноважити крону чи забезпечити доступ сонячного променя до плодів
