Качки – незамінна птиця на власному подвір’ї


Біологічні та господарські особливості качок

Від своїх диких предків домашні качки успадкували стійкість до низьких температур. Цьому сприяє термоізолюючий підшкірний жировий шар та особливість будови пір’яного покриву. Понад 40 % усієї енергії у качок, що надходить з кормом, перетворюється в жир. Гірше качки витримують високу температуру повітря, проте їхні пристосувальні можливості достатньо високі, щоб можна було розводити їх і в південних областях.

У качок високий рівень обміну речовин. Видова несприйнятність їх до багатьох інфекційних захворювань птиці зумовлює їхню високу життєву спроможність в умовах присадибного господарства. На них не нападають чума, тиф, бацилярний пронос, віспа і дифтерит.

Качаче м’ясо має специфічний смак і добрі харчові якості. Тому воно є відмінним продуктом для приготування різних страв, холодних і гарячих закусок, консервів. У ньому міститься 17 % білків, серед них 98 % — повноцінні. Збалансованість амінокислот у качачому м’ясі близька до оптимальної формули. У м’ясі качок підвищений вміст жиру — до 53 %, який засвоюється в організмі людини на 97—98 %. Він є добрим розчинником вітамінів А і О. Саме тому качачий жир за поживністю перевищує жир великої рогатої худоби.

Качки мають високу плодючість, швидкоспілість та життєздатність. У них смачне й поживне м’ясо.


Розводячи качок, господарі повинні мати на своїх подвір’ях не лише продуктивну, а й гарну птицю.

Породи качок

У присадибному господарстві вигідно розводити качок. Вони добре пристосовуються до умов утримання. Як сільськогосподарська птиця з давніх-давен качки привертали увагу добрими м’ясними якостями та високою несучістю. В особистих господарствах трапляється багато різних місцевих популяцій качок. Із м’ясних порід і породних груп розводять такі.

Пекінські. Походять з Китаю. До нас цю птицю завезли в 1925 р. Вона має масивний тулуб, широкі груди. Жива маса селезнів 3,5—4,2, качок — 3—3,6 кг. Оперення біле з жовто-кремовим відтінком. Починають нестися у 6-8-місячному віці. Несучість за один рік становить 100—140 яєць масою 85 г. За відгодівельними якостями посідають одне з провідних місць у качківництві. Швидко ростуть, добре відгодовуються. їхнє м’ясо соковите, смачне. Качки пекінської породи рідко насиджують яйця. Виведення молодняка — 75 %.

Українські. Місцевого походження. їхнє оперення буває двох кольорів: сіре й глинясте. У сірого селезня голова чорна із зеленим полиском, груди червоно-бурі. На крилах сині «дзеркальця» з білими окрайками. Качки мають такі ж дзеркальця, як і селезні. У глинястого селезня голова каштанова з бронзовим полиском. Дзьоб зелений. Тулуб і груди бурого кольору. У качки голова каштаново-коричнева з чорними смужками від дзьоба до шиї. Ці качки більші, ніж сірі Жива маса селезнів — 3,5, качок — 3 кг. Середня несучість за один цикл — 120 яєць масою 80—90 г. Шкаралупа біла. Статевої зрілості досягають у 6-місячному віці. Несучість триває 6—7 місяців. Життєздатність птиці висока.

Руанські. Оперення таке, як у диких, зеленого забарвлення, на шиї кільце з білого пір’я, не замкнуте ззаду. Груди червоно-коричневі, хвіст чорний, блискучий. Це досить високопродуктивна порода. Жива маса селезнів 4,5, качок 4 кг. За рік від несучки одержують 90—100 яєць масою 70— 80 г. Руанські качки добре відгодовуються, досягаючи маси
5.5 кг.

Чорні білогруді. Оперення у цієї птиці чорне, частина грудей і живота біла. У селезнів оперення верхньої частини шиї синьо-фіолетового відтінку. На крилах є «дзеркальце» із зеленуватим або фіолетовим відтінком. Невибагливі до корму. Жива маса селезнів 3,5—4, качок 3—3,5 кг. Життєздатні — виживає до 90 % каченят. Ці качки несуть до 120 яєць на рік масою 80 г.

Мускусні. Це лісова птаха, аодойми їй майже не потрібні. Забарвлення пір’я різне: біле, чорне, сіро-перламутрове, димчасте. Цю качку називають по-різному: в США — бразильською, турецькою, мускусною, в Європі — мускусною, барбарійською, бородавчастою, індійською, турецькою й німою, у нас — мускусною і шипуном. Дехто вважає, що її одержали від схрещування звичайної качки з Індиком. Це неправильно. Мускусна качка — самостійний вид.
Дорослі мускусні селезні мають живу масу 4—5, навіть 6 кг, качки 2—2,2 кг. Якщо звичайні каченята вилуплюються через 28 діб, то мускусні — через 34—36. Одна качка може висидіти 20—28 каченят. Нестися починають у 6—9-місячному віці і за рік зносять 60—120 яєць масою 70—80 г.
У домашніх мускусних качок збереглася здатність добре літати. Вони перспективні в особистому господарстві, оскільки не дуже вибагливі до кормів. Влітку споживають багато трави, взимку — подрібненого сіна. Вони їдять практично все. Особливо люблять зерно кукурудзи і різні мішанки. Зиму птиця витримує легко.

Московські білі — породна група м’ясного напряму, виведена в радгоспі «Птичное» Московської області схрещуванням пекінських качок з селезнями хакі-кемпбелл.
Жива маса селезнів московських білих становить 4—4,2, самок 3—3,4 кг. Несучість 100—120 яєць за рік.
За типом будови тіла схожі на пекінську породу. Тулуб піднятий. Груди випуклі, широкі. Шия середньої товщини. Ноги короткі, широко поставлені.
Московські білі качки характеризуються високою запліднюваністю і виводимістю яєць.

Ейльсбюри — порода, виведена в Англії. Птиця з горизонтально поставленим масивним тулубом. Голова середня з темно-свинцево-голубими очима і дзьобом блідого кольору. Ноги світло-оранжевого кольору. Оперення біле. Жива маса самців 4—4,5 кг, самок 3,5—4 кг. Несучість 100 яєць. Качки у 50—60-денному віці важать 2—2,5 кг.

Мюлларди — це гібрид, одержаний від схрещування мускусної (самець) і свійською качок (самка). Оскільки гібридне потомство абсолютно безплідне як по жіночій, так і по чоловічій лініях, його використовують лише в першому поколінні для одержання дієтичних продуктів. М’ясо мюллардів пісне, ніжної консистенції з характерним присмаком дичини: їхня печінка має високі смакові та дієтичні властивості. У 4-місячному віці їхня жива маса досягає 3,5—4 кг.

Руські підсадні — виведені шляхом одомашнення диких качок. Використовують цю птицю для приманки на полюванні за дикими качками. Маса селезнів —1,4—1,5 кг, качок — 1,3—1,4 кг. Несучість 40 яєць за цикл. Маса яйця 50 г. Птиця добре фуражує на водоймах.
Із м’ясо-яєчних порід і породних груп качок найпоширеніші такі.

Хакі-кемпбел. Ця порода виведена в Англії. Качки невеликі. оперення кольору хакі. Голова у селезня чорна, блискуча. Шия і груди коричнево-бронзові. На спині і крилах пір’я мас світлі смужки. На решті тулуба оперення буро-пісочного відтінку. Жива маса селезнів 2,8—3,5, качок 2.3—3.5 кг. За продуктивний цикл несучість становить 180—200 яєць. Статева зрілість настає у 6-мюячному віці. Птиця цієї породи дуже гарна, тому для колекції треба мати в господарстві кілька таких качок.

Дзеркальні — вітчизняного походження. У селезнів голова і шия темні з синьо-зеленим відтінком. На шиї біле «кільце». Груди коричнево-червоні. Тулуб світло-сірий. На крилах у селезня і в качок є темно-синє «дзеркальце». Жива маса селезнів 3,5—4, качок 3 кг. Несучість 200 яєць середньою масою 80 г. Шкаралупа біла.

Опрингтон — порода виведена в Англії шляхом схрещування качок каюта, ейльсбюри та індійських бігунів. Тулуб довгий, широкий. Груди широкі. Шия довга. Оперення червоно-жовтого, палевого кольору. Жива маса селезнів 2,6—3.5 кг, качок 2,5—3,2 кг. Несучість 160 яєць за рік. У 8-тиж-невому віці каченята важать 2 кг. Качки добре фуражують, їх використовують у якості материнської лінії за схрещування з мускусними качками.

Каюга — порода виведена в СІІІА. Тулуб довгий, широкий. Голова маленька, довга з високим чолом, очі темно-коричневого кольору. Дзьоб злегка зігнутий, довгий. У качок дзьоб чорно-синього, а у селезнів оливково-зеленого забарвлення. Хвіст широкий, горизонтальний. Плюсна чорно-червоного кольору. Оперення чорного кольору з смарагдово-зеленим блиском. Маса селезнів 3,6 кг, качок 3 кг. Несучість 100 яєць за цикл.
Качок використовують як декоративну птицю.

Яйцеві породи качок

Індійські бігуни. Характерна особливість цих качок — майже вертикально поставлений тулуб, високі ноги, довга й тонка шия. Бігають вони, не перевалюючись з ноги на ногу. Оперення буває біле, червоно-попелясте або чорне.
Маса селезня 1,8, качок — 1,7 кг. Несучість — 200 яєць за один продуктивний цикл. Маса яйця 75 г.
Статева зрілість настає у 5-місячному віці. Яйця за своїм смаком не поступаються курячим. Це дуже цікава порода. Індійські бігуни фуражують на пасовищах.

Комплектування і утримання дорослого стада качок

Результати роботи качачої ферми залежать від якості птиці, системи її утримання, повноцінного годування та дотримання ретельних ветеринарно-санітарних заходів. Під час сезонного виробництва качачого м’яса господарство комплектується один раз на рік молодняком, виведеним у березні-квітні, а за цілорічного вирощування двічі: молодняком, виведеним у листопаді-грудні та березні-квітні.

Для ремонту відбирають молодняк з добрим екстер’єром, без ознак захворювання. Каченята повинні бути рухливими, вкритими гладеньким пір’ям, з міцною будовою тіла, мати широко розставлені ноги з яскраво виявленою пігментацією, розвинуті й щільно притиснені до тулуба крила.

Відбирати молодняк за цими ознаками необхідно в добовому віці, потім у 55—60-денному, 120-130- і 160-170-денному. До ремонтної групи не повинні потрапляти каченята. що мають екстер’єрні вади, а також ті, маса яких нижче середньої маси птиці цих груп. Каченят у ремонтному стаді має бути 114 % від плану комплектування маточного
стада.

Статеве співвідношення птиці повинно становити не менш як 1:6—1:7.

Для відбору найміцнішої, здорової і витривалої птиці старшого віку можна застосовувати метод її вибракування шляхом прогону. Для цього 20—40 голів молодняка проганяють на відстань 200—300 м. Одночасно визначають слабку птицю — до неї відносять каченят, які під час бігу відстають або біжать з допомогою змаху крил. Таку птицю, як непридатну для плем’я, вибраковують і відгодовують на м’ясо.

Добра качка рухлива, енергійна, має правильні форми тіла, глибокий тулуб, відзначається підвищеним апетитом. Кут, утворюваний лініями слини І задньої частини черева, у доброї несучки наближається до прямого, а у поганої він гострий. Маса качок, яких залишають на плем’я, не повинна бути нижче середньої для певної породи. Так, маса дорослих пекінських каченят має бути в межах 3—3,5 кг, качурів 3,5—4 кг, українських білих — відповідно 2,7—2,9 і 3,2 кг.

За належних умов утримання та годування качки починають нестися в 6—7 місяців й інтенсивно несуться протягом 6—7 місяців. За цей період від однієї качки можна одержати 120—130 яєць. Несучість качок весняного виведення може становити: у січні 15—20 яєць, лютому — 20—22, березні — 22—24, квітні — 22, травні — 18—20, червні — 12, липні — 10—12 яєць. Качки літнього та осіннього виведення несуться на 20—25 % менше.

Отже, за дворазового комплектування репродуктивного стада качок від однієї качки-несучки можна одержати 220— 240 яєць. За багаторазового комплектування у маточному стаді можна залишати 30—40 % переярої птиці, яка щодо конституції, здоров’я задовольняє зоотехнічно-ветеринарні вимоги.

Висока продуктивність птиці краще виявляється за оптимальних умов утримання. Основними з цих умов є температурно-вологісний режим, газовий склад повітря, площа приміщення чи вигулу, величина груп, фронт годування та напування, забезпечення гніздами.

Важливість дотримання цих вимог не можна недооцінювати, бо відхилення від них зумовлює зниження збереження птиці та і і несучості, зменшує вихід інкубаційних яєць і виведення каченят.

У сучасних типових приміщеннях передбачені 30-огігієнічні та зоотехнічні умови забезпечуються типовим обладнанням. Поряд з цим на пташиній фермі качок можна утримувати в пташниках полегшеного типу, побудованих з місцевих матеріалів з природною вентиляцією через віконні рами та фрамуги. Качки порівняно з іншими видами птиці менш вибагливі до температури, і її зміни від 0 до мінус 5°С не впливають на стан їхнього здоров’я, якщо качки не несуться. У період несучості птиці така температура негативно впливає на продуктивність. Тому треба так відрегулювати природну вентиляцію (запобігаючи протягам), щоб температура в приміщенні була не нижче +8°С. Відтак необхідно турбуватися і про стан глибокої підстилки: вона має бути свіжою і сухою, цим запобігатимуть забрудненню пір’я. Якщо можливо добре обладнати місця для купання, у літній період качок випускають на огороджені водойми. Взимку на водоймі прорубують ополонки, які на глибину до 1 м треба огороджувати сіткою, а навколо робити настил. За сприятливої погоди качки можуть купатися по 15—20 хвилин на день. Площа ополонки має становити не менш як 0,1—0,2 м2 на одну голову. В холодну погоду за температури нижче мінус 15° не слід випускати качок на водойми.

Підготовку качок до племінного сезону починають залежно від вгодованості птиці за 3- 6 тижнів до планової несучості.

Качкам у віці 6—6,5 місяця світловий день поступово (15—30 хвилин на тиждень) треба збільшувати з таким розрахунком, щоб до 9—10-місячного віку його тривалість становила 14 годин. Качки несуться переважно вночі і до 6-ї години ранку дають 70 % денного збору яєць, тому збирають їх до 11—12-ї години дня (через кожну годину). Щоб не допустити втрат яєць, у племінний сезон качок випускають на вигул з другої половини дня.

Порівнюючи способи утримання качок з використанням водойми і без них, слід зауважити, що за останнього способу птиця дає вищу продуктивність і потребує менше кормів. Інтенсивнішій несучості та виходу інкубаційних яєць сприяє штучне ультрафіолетове опромінювання птиці взимку і восени. Для цього застосовують ртутно-кварцові лампи. Ультрафіолетові промені сприяють утворенню в організмі птиці вітаміну D.

Утримання качок в осінньо-зимовий період

Основне завдання осінньо-зимового утримання качок — підготовка їх до племінного сезону.
Коли качки не несуться, їх утримують на раціоні, що має невелику кількість протеїну — 14—16 г на голову в день. Добову даванку на одну голову сінного борошна збільшують до 50 г, коренеплодів до 150 г, картоплі вареної до 100 г. У загальній добовій нормі зерновим належить 45% за масою, борошняним мішанкам — 55 %.

У непродуктивний період перший раз годують качок рано-вранці, другий — в обід, третій — перед настанням темряви. Вологу розсипчасту мішанку дають вранці і в обід, а на ніч — ціле зерно. В холодні дні мішанки зволожують теплою водою або теплим м’ясним бульйоном. Качок для годування випускають із пташника тільки тоді, коли годівниці наповнені кормом, напувалки — водою. Після кожного годування годівниці очищають від залишків корму. На ніч напувалки і годівниці перевертають догори дном.

Якщо качки недостатньо вгодовані, то підготовку до племінного сезону розпочинають за два місяці до масової несучості.

Стимулюють качок до масової несучості за три тижні до її початку.

Підготовку несучок до племінного сезону розпочинають зміною раціону. Зменшують даванку сінного борошна, дають більше концентратів і білкових кормів, особливо тваринного походження. Більшу частину добового раціону згодовують у вигляді борошняних мішанок. Такі корми швидше перетравлюються. Ціле зерно пшениці й вівса проходить через шлунково-кишківний тракт за 4 год., а розмелене за 3 год.

У період підготовки качок до несучості їх годують за повноцінними раціонами племінного сезону. Три рази на день дають вологі мішанки, а на ніч зерно, бажано пророщене, яке заздалегідь замочують, щоб качки краще поїдали. Переводити качок в цей час до іншого приміщення не рекомендується: на новому місці качки турбуються, внаслідок чого може розпочатися несвоєчасна загальна линька. Через 15—20 днів після початку підготовки до племінного сезону необхідно вводити додаткове освітлення для качок, що збільшує їхню несучість. Коли тривалість світлового дня стає рівною 14 год., додаткове освітлення поступово припиняють. Але різке припинення освітлення може зумовити зниження несучості, а також линьку качок. Для додаткового освітлення використовують електричні лампи із розрахунку 5 Вт на 1 м2. Лампи підвішують на висоті 2,2 м від підлоги. Качки починають нестися рано-вранці і закінчують до 10—11 год. дня. Яйця збирають через кожні 1—1,5 год.

Утримання качок у весняно-літній період

У цей період несучість качок збільшується, вони несуться майже щодня. Корми згодовують за завищеними нормами. Перерви в годуванні качок не допускаються.

Навесні качки заносять до приміщення багато бруду. Тому біля лазів пташника влаштовують настил із гравію або роблять решіткові сходинки. Щоб яйця були чистими, необхідно звечора міняти підстилку в гніздах.

Перед випуском на водойму качок треба нагодувати. Для наступного годування, а також для ночівлі їх збирають за сигналом. Качки не витримують перегрівання на сонці і можуть масово дістати тепловий напад, який призводить до загибелі. Тому в загоні необхідно збудувати легкий навіс від сонця або облаштувати вигул під деревами (кущами).


Інші статті по темі:





Поділитись своєю думкою

Ваша елктронна адреса не буде публікуватись. Required fields are marked *