Капусту вирощують у більшості країн світу і, судячи з площі, яку вона займає, це овоч номер один.
Серед усіх видів капуст найбільш поширена — білоголова. Це зумовлено її цінними господарськими властивостями: високими харчовими і смаковими якостями, стійкістю до понижених температур, врожайністю, чудовою лежкістю й транспортабельністю, а також придатністю до механізованого збирання.
Білоголова капуста — найважливіша овочева культура в західному регіоні України, яку завдяки різним строкам достигання споживають у свіжому вигляді цілий рік. Усі сорти капусти (ранньо-, середньо- і пізньостиглі) мають повноцінне значення.
Як правильно вибрати сорти капусти
Городникам найдоцільніше вирощувати районовані сорти капусти, які за даними державних сортодільниць найпродуктивніші у даній місцевості. Крім того, при районуванні враховується стійкість сортів до карантинних поширених хвороб та шкідників, а також придатність їх до тривалого зберігання та переробки. Останнім часом районовано багато гібридів першого покоління (F1). Усі вони високопродуктивні. Однак насіння від них використовувати недоцільно, оскільки в другому й третьому поколіннях відбувається розщеплення ознак, і продуктивність різко знижується. Добираючи сорт або гібрид капусти, користуйтеся довідковою книжкою «Реєстр сортів рослин України», яку видають щороку. У неї занесено понад 460 сортів та гібридів овочевих і баштанних культур.
За тривалістю вегетаційного періоду (від появи сходів до технічної стиглості) сорти білоголової капусти поділяються на: ранньостиглі 60-120 днів), середньостиглі (125—145), середньопізні (146—160) та пізньостиглі (161—200 днів).
Ранньостиглі сорти капусти
На них припадає 10—15 % обсягу виробництва капусти. Результатами наших досліджень, проведених на дослідному полі кафедри плодоовочівництва Львівського державного аграрного університету (ЛДАУ) протягом, встановлено, що найбільш високопродуктивними, з урожаєм доброї якості виявилися сорти вітчизняної селекції: Золотий гектар (ЮБ УААН) і Димерська 7 (Українського об’єднання «Укрсортнасіннєовоч»), та зарубіжної селекції: Дитмаршер Фрюер (Німеччина), Копенгаген маркет, Мушкетер Р, і Парел Р, (Нідерланди). їхня врожайність в умовах Західного Лісостепу України перевищувала 50 т Та. Дещо нижчий урожай одержано у сортів Іюньська та Скоростигла (Росія) — до З0 т/га.
Високопродуктивними, з доброю якістю продукції є сорти та гібриди ранньої капусти, районовані в усіх зонах України: Алладін Р, Атлета Р, Галаксі Р, Рінда Р, (Нідерланди), Адмірал Р, (Франція), Діта (Чехія), Барабос (Югославія), Веснянка та Росава (ЮБ УААН).
Агротехніка вирощування ранньостиглих сортів капусти
Урожай ранньостиглих сортів білоголової капусти в умовах західного регіону України можна одержати на початку червня. Тому вона в цей період має виняткове значення як високовітамінний продукт. Споживають ранню капусту у свіжому вигляді і для приготування супів, гарнірів, голубців. Сухих речовин вона містить менше, ніж пізня, а тому для квашення непридатна.
Одержанню товарних головок у ранні строки сприяє: правильний добір сортів та ділянок під цю культуру, підготовка насіння до сівби (калібрування, дражування, протруювання), вирощування розсади у горщечках, своєчасне загартування і висаджування у відкритий грунт, правильне застосування добрив та засобів захисту рослин.
У Лісостепу насіння ранньої капусти висівають на початку лютого в закритий грунт з розрахунку 8—10 г/м2, ширина міжрядь 4— 5 см, глибина загортання насіння — до 1 см. Пікірують у фазі першого справжнього листка у посівні ящики, в парник чи теплицю в торфоперегнійні горщечки діаметром 6×6, 6×8 см.
У відкритий грунт висаджують 55—60-денну, добре загартовану розсаду у фазі 5—6 листків, наприкінці березня — на початку квітня. Щоб одержати ранню капусту у більш ранні строки, її висаджують під малогабаритне плівкове накриття. Це прискорює достигання головок на 10 днів. Розсаду висаджують широкорядним способом з шириною міжрядь 40—60 см, а в рядку на відстані З0—40 см.
Подальший догляд за рослинами полягає в підживленні органічними добривами (гноївкою, розведеною водою у співвідношенні 1:5, пташиним послідом — 1:10) або аміачною селітрою (25—30 г на 10 л води). На одну рослину витрачають 0,5—0,7 л робочого розчину. Міжряддя розпушують, за необхідності поливають, борються з шкідниками й хворобами. Рослини підживлюють 1—2 рази залежно від наявності поживних речовин у грунті.
Збирають урожай вибірково, коли маса головки становитиме близько 1 кг. Пожнивні рештки після збирання врожаю відразу видаляють з ділянки. їх використовують у годівлі тварин або для приготування компосту.
Середньостиглі сорти
Щоб не створювати розриву в надходженні капусти в літньо-осінній період, урожай середньостиглих сортів (при регулюванні строків висаджування розсади) збирають з кінця липня і до вересня. Споживають середньостиглу капусту переважно у свіжому вигляді та після кулінарної обробки, проте вона придатна і для квашення.
Основними сортами, районованими в усіх зонах України, є: Слава 1005 (Росія), вегетаційний період якої становить 125—140 днів, Жозефіна (Київська дослідна станція ЮБ) —132 дні, Куісто (Нідерланди) — 125 днів, Лена Р, (Німеччина) — 125 днів, Мегатон Р, (Нідерланди) —120 днів.
Агротехніка вирощування середньостиглих сортів
Одну половину розсади середньостиглих сортів вирощують у спорудах закритого грунту, а іншу — в холодних розсадниках. На постійне місце рослини середньостиглих сортів висаджують у квітні-травні за схемою 60—70×40—50 см. Вік розсади сягає 50 днів, її краще висаджувати, заглиблюючи до першого справжнього листка, у другій половині дня, в разі потреби полити (до 0,5 л води на рослину). Через 4—5 днів перевіряють, чи прижилися рослини. Подальший догляд за середньостиглою капустою такий самий, як і за ранньою.
Збирають урожай середньостиглої капусти, коли головки стануть щільними і маса їх становитиме 2—5 кг, обов’язково з двома—трьома покривними листками. Відразу ж після збирання врожаю видаляють з грядки всі рослинні рештки.
Лише добір сортів білоголової капусти за призначенням, оптимальний строк висаджування розсади або сівба насіння в різні строки забезпечать конвеєрне надходження продукції до споживача.
Пізньостиглі сорти
Найпоширенішою в західному регіоні України є група пізньостиглих сортів, яка займає до 80—85% усієї площі, відведеної піддану культуру. Саме пізня капуста забезпечує населення свіжою і переробленою продукцією упродовж осінньо-зимового та весняного періодів.
Питання про забезпечення організму вітамінами особливо гостро постає в зимову пору, коли потреба в них компенсується за рахунок свіжої або квашеної продукції, отже, переробка і зберігання капусти дуже важливі.
Близько половини вирощеної продукції втрачається під час руху її від поля до споживача. За період зберігання втрати становлять 25—30 % від маси, закладеної на зберігання. Впровадження у виробництво стійких до хвороб, з високою лежкістю сортів капусти дає можливість значно зменшити ці втрати.
На дослідному полі кафедри плодоовочівництва ЛДАУ вивчали 15 пізньостиглих сортів білоголової капусти з метою визначення кращих з них для одержання високого врожаю товарних головок з доброю лежкістю та якістю свіжої та квашеної продукції в умовах Західного Лісостепу України.
Результати досліджень показали, що найбільш високоврожайними, з найкращою якістю свіжої і квашеної продукції (5 балів), виявилися сорти вітчизняної селекції: Білосніжка, Леся, Ліка. Українська осінь, Яна, Ярославна, Княжна, Харківська зимова. Урожайність цих сортів сягала 100 т га. Найбільш лежким і високопродуктивним виявився сорт Віоланта. створений на Київській науково-дослідній станції ЮБ. Найменші втрати продукції (5—7 %) під час зберігання протягом 180 діб спостерігали у сортів зарубіжної селекції: Тюркіз (Німеччина), Лангедейкер Децема (Нідерланди), Контікі (Нідерланди) Даурвайс (Німеччина). Ступінь щільності головки у них був до 5 балів. Найгірше зберігався сорт Амагер 611 (Росія), загальні втрати якого під час зберігання в буртах перевищували З0 %.
Високопродуктивними, з доброю якістю та лежкістю головок є сорти й гібриди зарубіжної селекції, які районовані в усіх регіонах України: Атрія РІР Бартоло Р, Бронко Р, Галексі Р, Ердено Р1, Краутман Р, Леннокс Р Трансам Р, Хінова Р, створені в Нідерландах, а також Мандарин Р, Маркіз Р1, Чірс Р1, створені у Франції, Фрізія Р, (Данія).
Серед пізньостиглої групи можна виділити сорти й гібриди так званого середньопізнього строку достигання з вегетаційним періодом 140—160 днів. До них належать: Брауншвейзька, Єленовська, Столична, В’юга, Подарок, Тетянка, Коронет, Мидор. Капусту вищезгаданих сортів використовують здебільшого для споживання свіжою, квашення та нетривалого (до 2 місяців) зберігання.
Агротехніка вирощування пізньостиглих сортів капусти
Застосовують розсадний і безрозсадний способи вирощування пізньостиглої капусти. Важлива роль у підвищенні продуктивності та лежкості пізньої білоголової капусти належить правильному добору сортів, строків висівання насіння або висаджування розсади в даному регіоні. Коли висівають або висаджують розсаду надто рано, головки капусти наприкінці вегетації розтріскуються, що погіршує товарні якості та лежкість. Запізнення з садінням рослин призводить до формування малих і нещільних головок, а відтак до недобору врожаю.
Кращими строками висаджування розсади в західних регіонах України (для зберігання) є перша — друга декади червня, а за умов безрозсадного вирощування — сівба насіння наприкінці квітня.
Розсаду віком 40—45 днів висаджують з шириною міжрядь 55—90 см (для механізованого збирання і висаджування — не менше 70—90 см). У рядку рослини розміщують на відстані 45—50 см. за необхідності поливають.
Протягом вегетації капусту 1—2 рази підживлюють азотними добривами, на ділянку вносять органічні добрива (40—50 т га) і частину фосфорно-калійних, решту мінеральних добрив — навесні під культивацію. Під капусту, яку закладатимуть на зберігання, не потрібно вносити багато азотних добрив, бо головки будуть загнивати.
На лежкість головок пізньостиглих сортів капусти впливають погодні умови року, агротехніка вирощування та строки збирання врожаю.
Капусту необхідно збирати за один прийом до настання приморозків, у технічній стиглості. Якщо запізнитися з цією операцією, головки підмерзнуть і погано зберігатимуться.
З найменшою інтенсивністю відбувається процес дихання у головках, зібраних за температури 0—2 С. Це сприяє значному підвищенню лежкості продукції.
Для зберігання відбирають найщільніші, не пошкоджені шкідниками й не уражені хворобами головки, залишаючи на них по 3—4 покривних листки та зовнішній качан довжиною до 3 см. Добре зберігається капуста, яку вирвали з грунту разом з корінням.
Зберігають капусту в буртах, траншеях, сховищах при температурі від мінус 1 до плюс 1 С та відносній вологості повітря 90— 95%. Обов’язковою є припливно-витяжна вентиляція для регулювання мікроклімату всередині сховища. Якщо температура підвищується до плюс Ю’С, то у головках починаються ростові процеси, вони розтріскуються, якість втрачається.
