Вирощуваним помідорів я займаюся понад З0 років. За цей час випробував сотні сортів і, звичайно, набув певного досвіду. Про деякі висновки із своєї практики хочу розповісти. Сподіваюся, що мої поради стануть у пригоді початківцям. На своєму городі наша сім’я щороку вирощує багато помідор, і завжди, незалежно від погодних умов, маємо хороший урожай цього прекрасного овочу, заготовляємо з них сік, консервуємо, засолюємо та збираємо повноцінне насіння.
Методом гібридизації й ретельного добору мені вдалося створити рад сортів власної селекції: Зоря України — дає гарні великоплідні ранньосстиглі плоди кисло-солодкого смаку, які ефектно виділяються на грядці; Український конкурент — помідор-ліана з спальними великими плодами, що радують урожаєм до пізньої осені та добро достигають зірваними у приміщенні, якщо зібрати їх недостиглими перед першими заморозками; Веселка — рано і дружно достигає, має відмінні смакові якості.
Моя любов до вирощування помідорів почалася з легкої руки мого вчителя Івана Дмитровича Рови, який наділив мене насінням неперевершеної бразильської ліани Де-Барао. Цей сорт — посланець Південної Америки, виростає до 2—3 м, потребує опори і підв’язування. В Україні він напрочуд витривалий, має підвищену посухо- та холодостійкість. До самих морозів Де-Барао продовжує цвісти, у нього наливаються плоди-сливки. А щоб рослини не загинули від осінніх приморозків, їх можна завернути поліетиленовою плівкою. Тоді в кінці жовтня — на початку листопада кущі цієї ліани будуть, як і влітку, рум’яніти розкішними сливками.
На новорічне свято можна поласувати власними помідорами, якщо перед настанням холодів вирвати кущі з коренем і підвісити в неопалюваному приміщенні або на горищі. Кожний кущ Де-Барао, як і сорту Український конкурент, може дати за умови ретельного догляду до 20—30 кг чудових плодів. Вони смачні свіжими, але особливо неперевершені для консервування, бо не розтріскуються під час кип’ятіння і маринування. Український конкурент більш врожайний від Де-Барао, бо дає великі плоди, успадкувавши від материнської форми Де-Барао кращі ознаки фенотипу, він транспортабельний, смачний свіжим і в переробленому вигляді.
Високорослі сорти помідорів потребують систематичного підв’язування до кілків або до шпалери-опори, як виноград, але ці додаткові клопоти окуповуються великим урожаєм.
З-поміж надранніх найкращим урожаєм щороку порадуэ вас сорт Дачна скороспілка російської селекції, а також Ефемер, Король ранніх, Самий ранній, Веселка. Найсмачнышый сік дають промисловий сорт Факел, французький Монте-Карло. А у Золотої королеви золотисто-жовті плоди, які рекомендуються як дієтичні для тих, кому протипоказані червоні, до того ж вони дуже гарні у консервованому вигляді.
Мені ставлять багато запитань щодо особливостей агротехніки помідорів. Пропоную увазі поради з власного досвіду.
1. Для підготовки насіння до сівби занурюю його в розчин марганцевокислого калію (марганцівки, яку можна придбати в аптеці) з розрахунку 1 г на 100 мл води, щоб знешкодиш шкідливу мікрофлору на його поверхні.
2. Насіння ранніх сортів висіваю в ящики у кімнаті в третій декаді березня, а потім пікірую до теплиці або парника.
3. Насіння середніх і пізніх сортів висіваю в середині квітня у парники.
4. Висаджую розсаду в грунт у середині травня, коли мине загроза весняних заморозків.
5. У кожну ямку заливаю 10 л води з розчином курячого посліду (1:20). Грунт навколо рослин постійно розпушую та знищую бур’яни.
6. Проти фітофторозу обов’язково обприскую перший раз через два тижні після висаджування розсади у грунт полікарбацином (40 г на 10 л води) або 3%-ним розчином бордоської рідини. Таке обприскування слід проводити 3—4 рази з інтервалом у 10 днів, не чекаючи, коли ознаки хвороби стануть помітними. Періодично обприскую блідо-рожевим розчином марганцівки.
7. Для кращого зав’язування плодів та щоб не обсипалася зав’язь, бажано обприскувати квітки борною кислотою (1 чайна ложка на 10 л води).
6. Після наливання першої китиці плодів нижнє листя спід обірвати, а також виламати зайві пагони та пасинки. У сортів-Ліан в кінці серпня слід прищипнути верхівки, бо пізня зав’язь не встигне дозріти, а лише забере поживні речовини.
За роки вирощування помідорів я випробував понад 300 сортів, залишив з них у колекції лише найкращі для нашої місцевості. Свою колекцію щороку поповнюю новими сортами, які отримую від селекціонерів та городників-аматорів.
