Аралія маньчжурська з родини аралієвих, не такий вже й частий гість на присадибних ділянках, але враховуючи приналежність її до адаптогенних рослин, які стимулюють нервову систему, від стану якої, в основному, залежить наше здоров’я, напевно, зацікавить аматорів вирощування лікарських рослин, городників, садівників і читачів.
Взагалі аралія росте швидко, але це порівняно невелике деревце (в 25-річному віці сягає висоти 6 м). Коренева система радіальна, розташована поверхнево на глибині 10—25 см від поверхні землі. На віддалі 2—4 м від стовбура корені круто повертають донизу і досягаюіь глибини 50—60 см, утворюючи велику кількість дрібних розгалужень. Стовбур укритий зморшкуватою корою з численними шпильками довжиною до 2 см, через що в народі за аралією закріпилася назва «шпилька-дерево», «чортове дерево». Кора тоненька і легко відокремлюється від стовбура. Напевно, і досить апетитна, бо пригадую випадок, коли в доволі сніжну зиму 1995 р. зайцям важко було знайти поживу, вони пробували гризти кору аралії, але шпильки на стовбурі не дали їм це зробити і тільки кров, залишена на снігу, свідчила про поранення вухатих. Листки аралії великі, завдовжки до 60 см, чергові, двоперистоскладні, довгочерешкові, зібрані в кільце на верхівці стовбура.
Аралія починає цвісти на 6—8-й рік, окремі рослини на 4—5-й. Квітки дрібні, правильної форми, двостатеві, світло-зелені. Плоди кулеподібні від 3 до 5 мм у діаметрі, синьо-чорного кольору. Одне деревце може зав’язати до 60 тис. насінин, але достигає мінімальна кількість.
У дикому вигляді аралія маньчжурська росте на Далекому Сході Росії, Корейському півострові та в Північному Китаї.
Агротехніка вирощування аралії маньчжурської
Розмножують аралію насінням і вегетативно (кореневими живцями та паростками). Насіння аралії погано проростає, тому його стратифікують три місяці за температури 14—20‘С. Сходи у відкритому грунті з’являються через 7—8 місяців. Ділянка для сівби повинна бути рівною з родючим і достатньо вологим грунтом. Сіють на глибину 2—З см, рядками з міжряддями 15 см. Кращий час для садіння кореневих живців рання весна. Глибина — 5—6 см. Слід зазначити, що аралія добре росте й розвивається в напівзатінку.
Корені аралії викопують рано навесні або восени. В цей час у них найбільший вміст корисних речовин. Деревце легко витримує часткове видалення коренів і продовжує добре розвиватися. Розрізую їх на шматочки по 5—10 см, прогниваю в воді і сушу на відкритому повітрі або в приміщенні. Зберігаю корені в скляному посуді, закритому пластмасовими кришками. Терпін зберігання коренів — 2 роки.
У коренях аралії містяться біологічно активні речовини — аралозіди, алкалоїди, холін, а також білок, крохмаль, вуглеводи, ефірна олія, дубильні речовини та мінеральні солі.
Аралію маньчжурську застосовують в офіційній медицині. Препарати з аралії збуджують центральну нервову систему, стимулюють обмін речовин і діяльність серцево-судинної системи, підвищують розумову й фізичну працездатність, поліпшують апетит, мають адалтогенні властивості, подібні до препаратів женьшеня й елеутерокока.
Лікарські форми її використовують для лікування астенічних станів, неврастенії й імпотенції, нейроциркулярноі дистонії, гіпотонії, а також після інфекційних захворювань, травм, інтоксикації організму, за значної фізичної й розумової перевтоми.
Настойку аралії маньчжурської готують у співвідношенні 1:5 на 70 %-ному спирті. Вживають по 30—40 крапель за З0 хв. до сніданку і перед обідом.
У той же час препарати аралії протипоказані при епілепсії, гіпертонії, підвищеній нервовій збудливості.
Відомий лікар-фітотерапевт С.Товстуха для профілактики променевої хвороби (власне, зв’язування та виведення з організму радіонуклідів) пропонує таку суміш настойок: аралії маньчжурської (1 частина), квіток гречки посівної (2 частини), коренів цикорію дикого (2 частини), меліси лікарської (1 частина), плодів глоду колючого (2 частини) та плодів горобини чорноплідної (2 частини).
Використання аралії маньчжурської для боротьби з шкідниками і хворобами плодових і ягідних культур і в бджільництві
Настойку з листків аралії застосовують для боротьби з шкідниками та хворобами плодових і ягідних культур. Особливо вона ефективна проти смородинового брунькового кліща, агрусової попелиці, суничного кліща. Водночас ця настойка також стимулює ріст вищеназваних культур. Це було досить помітно на ділянці вкорінення живців смородини і порічок.
Настойку готую так: 500 г свіжих листків аралії кип’ячу ЗО хв. в 1 л води, проціджую, додаю перевареної води до 500 г, а також 50 г мила для кращого прилипання розчину.
Особливо цінним був експеримент у бджільництві, коли 50 г свіжих листків я варив у сиропі (3 л). Одержаним сиропом підкормлював бджіл восени. Цим методом користуюся вже три роки. Перших два роки були експериментальними. В тих вуликах, де сироп був з відваром листків аралії, відхід бджіл значно менший, раніше (приблизно на два тижні) з’являвся розплід, ці сім’ї розвивалися значно швидше. Звичайно ці експерименти потребують детальнішого вивчення як вченими, так і аматорами, щоб можна було рекомендувати їх для широкого впровадження.
