Розведення та догляд за індиками

Хочу поділитися своїм чотирирічним досвідом з розведення та догляду за індиками у приватному господарстві. Ця тема цікавить багатьох людей, що живуть у селі і хочуть тримати цих птахів, м’ясо яких, на мій погляд, найніжніше і найсмачніше, смачніше навіть за червону рибу.

Моя мама тримала всяку живність: корову, поросят, кролів, гусей, качок, курей, ондатр і пасіку. Любов до землі вона прищепила і мені та передала свій досвід з вирощування всякої живності, зокрема птахів.

Найулюбленіші мої птахи — індики. У своєму господарстві ми тримаємо їх уже чотири роки. Перший рік у нас було дві індички на прізвисько Маківка і Тополя та індик Чемний. На початку березня почали нестися: Маківка знесла 22, а Тополя — 23 яєць. 11 квітня вони сіли на яйця. Через 10 днів перевірили яйця на електролампочку всі вони були запліднені.

Індичка — найкраща квочка

Індички — це живий інкубатор, вони настільки віддані гнізду, що можуть загинути в ньому від голоду. Тому я кожного дня о 7 год. 30 хв. обережно знімала їх з гнізда, щоб погодувати. Коли висиджують яйця, їдять вони дуже мало. У цей час соняшникове насіння, варені картопля й буряки — найулюбленіший їхній корм.

Догляд за індичатами

8 травня ввечері у нас з’явилося перше потомство — п’ятеро індиченят. За ніч на 9 травня вилупилися усі 40. Три рази за ніч я забирала малят і лише третій раз у Тополі було одне неживе індиченя — задушила. Усі 44 пташенят виросли. З маленькими, звичайно, багато проблем, бо вони дуже тендітні, надміру вибагливі до тепла. Майже місяць вони жили із Маківкою в літній кухні на пічці, яку я протоплювала кожного ранку і ввечері та щодня міняла підстилку, солому чи полову з зернових культур. Якщо стає прохолодно, вони купчаться і можуть подушити одне одного. Вдень виносили їх на сонце.

До місячного віку годували малят гречаною та рисовою кашею, сиром і вареними яйцями, а також кропивою і деревієм, змащені кефіром або сироваткою — індики люблять кисле. Кашу необхідно варити на молоці і додавати сіль і цукор — це додаткова глюкоза і кальцій. Малята добре поїдають цей корм і ростуть просто на очах, що дуже радує. Кропиву і деревій вони з великим задоволенням поїдають. Напуваємо індиченят сироваткою, чаєм з трав звіробою, деревію, кропиви, а також для них та інших пташенят варила відвар із сухої конюшини та люцерни або з їхньої полови. Один раз на тиждень у каші або напої розчиняла одну таблетку трихополу на 10 пташенят. Таблетки ці я даю і курчатам і каченятам протягом 2—3 місяців.

На усіх маленьких птахів можуть нападати інфекційні захворювання, а трихопол їх унеможливлює. Тому пташенята у нас не гинуть. Також зрідка до напою або чистої води я додаю марганцівку (блідо-рожевий розчин), це також убиває інфекції в організмі птахів. Після місяця їхнього життя починаю варити гречку, пшеницю, запарювати комбікорм. Індики — птахи травоїдні. Найулюбленішою їхньою рослиною є кропива — від неї малята дуже добре ростуть і розвиваються. Кожного ранку я нарізую їм повну виварку кропиви і вони залюбки її поїдають. Коли вони підросли, то вже за день з’їдали чотиривідерну каструлю зелені. Також можна кропиву змішувати з сироваткою або кисляком.

На другому місяці життя індикам треба ставити пісок річковий або кар’єрний. Це дуже корисно птахам для перетравлення їжі. Індики дуже люблять варену картоплю та буряки, які також можна запарювати з половою зернових. Від вареного корму вони набагато швидше ростуть, ніж від сирого прикорму. Цікаво те, що вони полюбляють їсти будь-який бур’ян, навіть будяки. Утримуємо ми індиків у вольєрі висотою до двох метрів. Але влітку вранці і ввечері їх випасаємо, а восени вони самі ходять на волі.

Індики — спокійні птахи

Індики — дуже лагідні й привітні птахи. Наш індик Чемний був добрим і привітним, усіх любив. Одного разу, кати ще не було огорожі у вольєрі, він пішов по городах. Підійшов до сусідів і став радісно і ласкаво курликати. Його маса понад 12 кг, аж кантер зашкалило, коли ми його важили. А коли в кінці травня ми надумали його зарізати, то довго вагалися, аж до плачу, так було нам його жаль. Але «індиче життя» таке недовге.

Через місяць Маківка почала перелітати через огорожу вольєри і зникати на кілька годин. Чоловік підслідив за нею — вона неслася під ліском у кущі величезного лопуха. Там було вже 20 яєць. Я перенесла їх до гнізда Маківки, і вона почала висиджувати індиченят. Через 29 днів вилупилося 16 пташенят. Ми віддали їх сусідам, бо вони були нам непотрібні, та і батьком їхнім був сусідський індик Пірат. Він частенько приходив до нашої Тополі і «грався» з нею, а оскільки у виводку було кілька чисто білих індиченят, то ми вирішили, що їхнім батьком був Пірат.

Пірат — це великий гарний білий індик московської породи. Його придбали на виставці у Києві. Але у сусідів жодне індиченя не вилупилося. А причиною цього було те, що вони годували індиків тільки зерном, і тому яйця в них були дуже жирні. А такі яйця погано запліднюються. Це характерно й для інших птахів.

Із маминого досвіду знаємо, що після Нового року самкам усіх видів птахів зерна треба давати мало, а більше свіжих буряків, пареної гречаної, вівсяної, пшеничної або горохової полови. Самців навпаки, треба побільше годувати зерном пшениці та вівса. За такого годування яйця не будуть жирними, добре запліднюватимуться і в них будуть гарні зародки. Притримуючись такого розкладу годівлі, мама завжди мала близько півтори сотні всілякої птиці і ніколи не купувала з інкубатора. Я дотримуюсь її порад й у нас щороку виростає близько п’яти десятків індиків, чотири-п’ять десятків каченят та п’ять—шість десятків курчат. А висиджують їх у нас індички. Вони сидять у гніздах близько трьох місяців. Це живий інкубатор.

У минулому році ми тримали чотири індички і двох індиків: Чорнобривця і Пірата. Дуже рано вони дали приплід — 8—9 квітня — майже вісім десятків малят. Два десятки ми віддали сватам. Вони їх виростили і були дуже задоволені, але за ними треба стежити, щоб вони не робили шкоди сусідам.

На розплід я рекомендую брати одного самця, оскільки два тільки заважають один одному запліднювати самку. Переглядаючи старі журнали роки, ми натрапили на статтю, де було сказано, що одного самця достатньо на 5—6 самок. Один самець запліднює самку раз на увесь сезон. Я сама в цьому переконалася.

Ось мої спостереження за минулий рік. Як завжди, самців ми різали наприкінці травня. А одного залишили на розплід. Самка Купчиха — така горда і сувора, постійно з надутим пір’ям і крилами, погулявши з самцем, дала дуже гарний приплід. Вона висиділа нам індиченят, близько двох десятків каченят та понад два десятки курчат. У кінці третього місяця сидіння уже важила до 2 кг. Потім почала перелітати через вольєру і нестися у сусідньому городі. Яєць вона знесла багато. Ми знову посадили її висиджувати на 10 яйцях. Усі вони були запліднені і знову в нас 10 індиченят — що цікаво — наздогнали в рості перших.

На розплід треба брати великих і метких самок, а самця — також найбільшого, гордого, жвавого, з товстими ногами і великими ядрами.

В одному з журналів за 80-ті роки я вичитала, що самця треба часто міняти. Якщо він продуктивний плідник, то його можна тримати кілька років. Коли самець топче індичат, то його треба зарізати. Але через 2—3 роки самців необхідно міняти. Краще брати з чужого стада, з чужої сім’ї і крові. Яйця індичок необхідно тримати в ящику в прохолодному місці, ні в якому разі не в сухому, бо вони можуть обсохнути і тоді не заплідняться.

Гнізда їм треба обладнувати на висоті, долі воші не люблять сидіти. На спід треба покласти вовняне чи бавовняне ганчір’я, потім шар полови і пшеничної або вівсяної соломи чи м’якого сіна. Це потрібно робити тому, що на яйця вони сідають дуже рано, коли на дворі прохолодно і сиро. Треба все зробити, щоб яйця не охолоджувалися знизу і щоб самка їх добре обігрівала.

І ще хочу дати одну пораду. Тушки різної птиці обсмалюйте на вогні з соломи (а не на газовому), це надасть специфічного смаку і запаху м’ясу та стравам, приготовленим з нього. Роблячи так, я завжди відчуваю запах і смак трав, якими пахли мамині натруджені руки — травами, землею, димком, дитинством. Любов до землі і живності дає мені силу й енергію, коли я приходжу додому після розумової праці втомлена. Після спілкування з моїми улюбленими тваринами та птаством у своїй господі, то, не зважаючи на втому від розумової праці, я себе почуваю просто здорово.

На новий рік ми завжди маємо гарного індика масою до 8—10 кг, який чудово прикрашає наш новорічний стіл.

Любіть землю, живність, тварин — і вони вам віддячать!

Буду дуже рада, якщо мої поради стануть вам у пригоді.