Після публікації моєї статті у виданні «Бабусин сад» за 26 січня 2015 під назвою «Високорослі помідори: особливості агротехніки» отримав велику кількість листів від городників з усіх куточків нашої країни. В листах мені ставлять багато запитань щодо особливостей агротехніки високорослих помідорів. Зважаючи на це, пропоную увазі ще одну статтю про нюанси та тонкощі вирощування високорослих помідорів.
Отже, спершу декілька слів про підготовку насіння до сівби. Як відомо, насіння помідорів зберігає схожість 5—6 років, але в мене були випадки, коли навіть з десятирічного виростала гарна розсада. «Оживив» старе насіння розчин гумісолу (1:5) І навіть свіже насіння, замочене в будь-якому стимуляторі росту, проростатиме краще. На жаль, більшість городників заради економії висівають сухе насіння, а потім не отримують бажаного результату. Якщо немає змоги придбати стимулятори, насіння можна занурити в розчин марганцівки (1 г на 100 мл води), щоб знешкодити шкідливу мікрофлору на його поверхні.
Найкраще висівати в окремі посудини місткістю 0.2—0.5 л (пластмасові стаканчики, поліетиленові пляшки від напоїв) або зроблені з газетного паперу стаканчики. Я не прихильник того, щоб висівати насіння спершу в ящики (та ще й дуже густо), а потім 2—3 рази пересаджувати. Навіть одноразове пересаджування віддаляє період плодоношення на 7—15 днів, а іноді навіть один день має велике значення, особливо коли літо дощове й прохолодне.
Тож не можу погодитися з тими, хто радить декілька разів пересаджувати розсаду. I особливо у північних та західних регіонах нашої країни.
Видатний селекціонер Феодосій Макаровим Тарасенко рекомендує не поспішати з висіванням насіння в лютому, не робити багаторазового пікірування. При вирощуванні високорослих, і особливо великоплідних сортів дуже доречна сівба насіння у поліетиленові або жерстяні відра об’ємом 3—5 л по дві насінини, а потім зрощування та видалення верхівки гірше розвинутої рослини. Безперечно, грунт повинен бути легкий за механічним складом і водночас містити всі необхідні для рослин елементи живлення. Я радив би використовувати готові грунтосуміші, які продають у спеціалізованих магазинах або на виставках-ярмарках. Але можна приготувати їх самому. Приблизний склад такий: за наявності торфу — 3 частини торфу + 2 частини перегною-сирцю + 1 частина дернової землі легкого механічного складу + 1 частина великозернистого річкового піску.
За відсутності торфу — 1 частина перегною + 1 частина дернової землі + 0,2 частини піску. До сумішей також додають невелику кількість деревного попелу (50 г на 10 л суміші). Правильно приготовлений грунт для розсади має бути темно-бурого кольору, добре зволожений і пухкий.
Отже, висіваємо по 2—3 насінини в кожну ємкість та присипаємо шаром грунтосуміші (1—1,5 см). Поливати слід теплою водою, бажано дощовою або ж річковою.
Після сівби ящики з стаканчиками накривають поліетиленовою плівкою і ставлять у тепле місце. Через 5—7 днів можуть з’явитися сходи (у мене вони з’являються на третій день, бо посіви поливаю водою, яка щойно закипіла шкоди насінню ніякої. Після появи сходів ящики необхідно поставити ближче до світла, за необхідності підсвічувати лампами денного освітлення. Бажано регулювати температуру повітря. Більшість городників, особливо початківців, ігнорують цей агрозахід і як результат — витягнута розсада, яка дуже легко ламається, важко транспортується.
Регулювати температуру можна, відкриваючи кватирки чи виносячи розсаду на балкон, веранду тощо. У мене, скажімо, вже з кінця березня вона знаходиться на балконі і навіть коли на вулиці дуже холодно чи навіть заморозок, я не вношу її в квартиру. Це сприяє загартовуванню рослин, кращому приживленню їх на постійному місці.
До речі, якщо в кожному стаканчику сходить три або дві насінини, то через 5-10 днів зайві рослини необхідно вищипнути (не виривати!), а залишити найкращу.
Розсаду висаджують, коли мине загроза весняних заморозків, які в останні роки дуже часто повторюються. Особливості агротехніки хочу запропонувати у вигляді тез:
1. Високорослі помідори потребують чималої площі живлення для формування високих урожаїв.
2. Бажана схема садіння 100—150×50—60 см.
3. Практикують похиле садіння помідорів із загортанням частини стебла поживною грунтосумішшю.
4. Ряди рослин формують з півночі на південь, при цьому «голову» куща спрямовують на північ, корінь — на південь (якщо стебло кладуть).
5. Грунт навколо рослин повинен бути замульчований перепрілим листям, компостом. Це захистить грунт від надлишкового випаровування, а городника позбавить необхідності частих поливів та постійних прополювань.
6. Поливати обов’язково. Бажана норма — 8—10 л води під кущ раз на тиждень (за відсутності дощу).
Багато городників дуже дивуються, що я копаю такі глибокі ями (40—50 См). Адже більшість з них копають ямки на штик лопати (10—15 см). За таких умов помідор (особливо високорослий) не може проявити свою потенційну врожайність, забезпечити максимальну кількість плодів.
Для тих, у кого немає компостованих відходів, рекомендую застосування перегною з розрахунку 30—40 кг на 1 м2. Якщо перегною немає, використовують торф або перепріле листя у кількості 70—150 кг та курячий послід (20—50 кг на 10 м2). Але найкраще вносити добриво безпосередньо в ями, де ростимуть помідори.
Дехто з городників запитують, чи можна обмежитися лише позакореневим підживленням мінеральними добривами. Безперечно, ні! Тільки органічне добриво
здатне забезпечити рослину більшістю необхідних елементів живлення, а мінеральне краще застосовувати як допоміжне (переважно фосфорно-калійне). Я віддаю перевагу швидкодіючому добриву — курячому посліду Останнім часом широко практикую застосування гумісолу.
Надмірне внесення мінеральних азотних добрив спричинює сильному розростанню зеленої маси, рослини «жирують», а плодів зав’язується мало, значно погіршується їхня якість.
Прикро спостерігати, як дехто з горе-городників спалює листя, вивозить його у провалля. А хіба ж важко зробити бодай невелику компостну купу, куди зносити городні рештки листя дерев. У них розводяться черв’яки, які поліпшують структуру грунту.
Дедалі більшого поширення набувають сидерати, зокрема гірчиця, ріпак, еспарцет, жито та багато інших.
Словом, необхідно знаходити найкращі варіанти і застосовувати їх на власній ділянці. Про формування кущів помідорів зауважу, що чим менше пагонів на рослині, тим швидше достигне врожай і більшими будуть плоди.
Чимало городників не можуть зрозуміти причин обпадання зав’язі, квітів, дрібнішання плодів тощо. Тут слід враховувати багато факторів і, зокрема, температурний режим. Адже за температури нижче 150С не відбувається запліднення, а при надто високій температурі вдень (вище +300С) квітки осипаються і плоди не зав’язуються. Бажаний агрозахід — обприскування квіток борною кислотою (і чайна ложка без верху на 10 л води).
Дуже добрий ефект дає обприскування рослин у період цвітіння гумісолом, емістимом С, івіном та деякими іншими стимуляторами росту.
На жаль, останнім часом фітофтороз щораз раніше нагадує про себе. І навіть у спекотну погоду без дощів у багатьох городників помідори хворіють. А призводить до цього загущене садіння, ігнорування пасинкування; вирощування поряд з картоплею чи на ділянці, де в минулому році була поширена фітофтора; поливання холодною водою (особливо вегетативної маси — поливалкою, як це люблять робити).
У боротьбі з фітофторозом допоможуть перевірені заходи, а саме:
- вирощування поряд з помідорами часнику та цибулі або застосування настою часнику;
- вирощування календули, чорнобривців, кропу;
- обприскування помідорів молоком з додаванням декількох крапель бриліантового зеленого (зеленки);
- обприскування розчином марганцівки (блідо-рожевий колір).
Для тих, хто не довіряє народним засобам, раджу застосовувати препарат татту, який поєднує у собі профілактику і лікування хвороби із стимуляцією росту рослин.
Але хочу зауважити, що лише комплексний підхід до будь-якої проблеми здатний забезпечити успіх. Щодо колорадського жука, то тут для мене немає жодних проблем. Найефективніший, найдешевший і найздоровіший спосіб — збирання вручну.
Збирання плодів високорослих помідорів
Збираючи врожай, слід враховувати такі фази стиглості помідорів: зелена, бура та повна.
Зелені помідори збирають тоді, коли вони набудуть типового для даного сорту розміру. Зібрані в цій фазі помідори під час зберігання в теплому приміщенні набувають притаманних сортові забарвлення і смакових якостей.
Найкраще збирати плоди тоді, коли вони побуріють. Через 2—5 доби у приміщенні вони повністю достигають Окрім того, це сприяє інтенсивнішому розвитку та достиганню інших плодів на рослині.
І, нарешті, у повній стиглості помідори набувають характерних сортових якостей. До повної стиглості слід залишати лише ті плоди, з яких плануєте зібрати насіння. До речі, найкраще брати з плодів другої китиці і лише у Сортів з гігантськими плодами з першої.
За роки вирощування помідорів випробував понад 100 сортів, багато з яких залишив, але ще більше — вибракував. Свою колекцію щороку поповнюю новими сортами, які купую на спеціалізованих виставках, отримую від городників-аматорів.
Можливо, хтось мас свої «секрети” вирощування помідорів, нехай поділиться досвідом. Від цього видання «Бабусин сад» стане ще цікавішим і повчальнішим.
