Після 10 років захоплюючого й азартного заняття — сортовипробування картоплі на власній ділянці — ми дійшли висновку, що всі сорти по-своєму унікальні, але Слов’янка з-поміж них — найкраща. Здається, що у неї зовсім немає недоліків, а переваг — безліч. То ж недарма вже шість років, як ми зробили її основним джерелом врожаю товарних бульб.
А тепер дещо про її властивості. Ні один з наших колекційних сортів, які ми вирощували з особливою увагою, не зміг перевершити за врожаєм Слов’янку.
Стабільно добрі результати дає і сорт Повінь. Бульби у неї крохмалисті, добре розварюються, але врожайність трохи нижча. Наприклад, у минулорічному сезоні з двох рівноцінних ділянок площею по шість соток ми одержали 80 відер Слов’янки і 70 відер Повені. Це наші основні сорти для вирощування товарної картоплі. На невеликих ділянках високими врожаями порадували Багряна і шведська красуня Розамунда. Для решти сортів минуле літо видалося не надто вдалим. Деякі з них потерпали від затяжних дощів, інші — від посухи. І тільки Слов’янка та Повінь не підвели: як на низинній вологій, так і на сухій високій грядці нам вдалося виростити чудовий урожай.
Ще одна перевага Слов’янки — висока товарність. Бульби у неї великі, вирівняні, красиві: видовжені, рівні, гладенькі. Подивишся на викопаний урожай здалеку — ніби рожеві перлини насипали на землю…
Любителям раннього врожаю не знайти кращого сорту. У Слов’янки дуже швидко зав’язуються великі бульби. Якщо їх вибирати, не підкопуючи, то замість вибраних швидко підростають нові й осінній урожай не знижується. За скоростиглістю вона перевершує навіть ранній сорт Повінь, у якого дещо пізніше формуються красиві, густорожеві, тугі, немов м’ячики, бульби.
І, нарешті, найбільше достоїнство Слов’янки (і Повені теж) — стійкість до захворювань Кущі виростають високі, стебла товсті. Рослини відносно стійкі проти фітофторозу. Мало уражуються колорадським жуком. І — як результат Слов’янка не схильна до виродження. За шість років вирощування на нашій ділянці урожайність її навіть підвищилася.
А тепер поділюся з вами, шановні читачі, деякими нехитрими “секретами» агротехніки, які сприяють одержанню стабільно високих урожаїв.
Підбір насіневої картоплі
Частину його відбираємо під час викопування бульб з найурожайніших і здорових кущів. Широко використовуємо дрібні бульбочки, що наростають у погребі влітку на старих бульбах. Восени їх відбираємо, перекладаємо папером і знову заносимо в погріб. Протягом зими їх необхідно два-три рази перебрати й видалити зіпсовані. Весняні паростки з коренями зняті з бульб, можна висаджувати на окремій грядці. Спосіб трудомісткий, але дає змогу оздоровити садивний матеріал.
Кожний тип садивного матеріалу зберігаємо окремо і висаджуємо на окрему ділянку.
Підготовка до садіння
Після зимового зберігання пророщуємо садивний матеріал. Усі бульби, навіть дрібні, ріжемо на стільки частин, скільки є паростків Вважаємо обов’язковим дорощування розрізаних частин бульби до утворення корінців. Для цього кладемо їх у ящики, пересипаємо будь-яким зволоженим матеріалом (мох, тирса, торф, перегній) і тримаємо в кімнатних умовах 3—7 днів.
Якщо саджаємо великі бульби, дбаємо про те, щоб вони були прогріті, а грядка тепла й розпушена, а не так як робить дехто, висаджуючи цілі бульби під лопату в холодну землю. Наша методика на перший погляд може здатися надто трудомісткою і дещо незвичною, але насправді займає не більше часу і сил, ніж традиційна. Врешті-решт, не важко зробити маркер (щось на зразок важких граблів з трьома-п’ятьма зубами на відстані 60 см). Протягнувши його по грядці, одразу одержимо декілька ідеально рівних канавок у які й розкладаємо кудлаті від корінців відрізи картоплин.
Якщо у вас багато помічників, одному з них дайте в руки відро з перегноєм, нехай насипає пригорщу на кожний паросток. А ще один може наздоганяти його з сапою, загрібаючи рядок з обох боків до утворення гребеня висотою 15—20 см.
Приступивши до прополювання, ви помітите, що бур’янів на грядах значно менше, ніж на рівній поверхні. До зімкнення рядів прополювати слід два, а, можливо, й три рази, поєднуючи цю роботу з підгортанням — нагрібанням гряди. Після цього бур’яни майже не ростуть, і восени вам не доведеться вдаватися до коси, щоб добратися до врожаю. А збирати його — справжнє задоволення! При підкопуванні бульби утворюють суцільний валок. Вони великі, рівненькі й гладенькі. Дрібноти взагалі немає. Заради такого результату варто завести на городі диво-сорти — Слов’янку і Повінь.
