Амарант та кукурудза здатні підняті з колін український аграрний сектор


Хтось, поглянувши на цей заголовок, посміхнеться. Можливо, хтось гумору не зрозуміє: «Та невже?…» — і так далі. Ну, а у поросят з телятами, або, скажімо, у дійного стада ВРХ почуття гумору зовсім відсутнє. Але якби вони могли висловлювати свою думку, то заголовок напевно б схвалили. Тому що для них союз амаранту і кукурудзи — саме те, що треба. Пальчики — тобто, копита — оближеш. Адже мова йде ні про що інше, як про амарантово-кукурудзяний силос, ідеальний корм для всіх сільськогосподарських тварин. І про це варто поговорити серйозно.

Великою перевагою амаранту перед усіма іншими кормовими культурами є його висока біологічна продуктивність.

Урожайність зеленої маси амаранту перевищує, як мінімум, на 20-30% продуктивність традиційної силосної культури — кукурудзи і досягає в умовах Центрально-Чорноземного регіону 500 і більше ц / га. На поливних землях можна отримувати по два врожаї на рік.

Амарант використовується як зелений корм і для приготування сінажу, силосу. Зелену масу із задоволенням їдять і свині, і велика рогата худоба. Перспективно вирощування амаранту як компонента пасовищ. Завдяки високому вмісту в амаранті збалансованого за амінокислотами білка і багатому мікроелементному складу введення амаранту в раціони тварин і птиці дозволяє підвищити коефіцієнт використання малоцінних білків злаків та інших культур в півтора — два рази.


Біомаса амаранту легко переробляється в вітамінно-трав’яне борошно з вмістом протеїну 19 — 21%. Оскільки вітамінно-трав’яне борошно при правильному приготуванні практично не містить антипоживних речовин, її можна використовувати для коригування вмісту білка в кормах для тварин усіх видів і всіх вікових груп. Більш того, введення всього лише 10-15% такої підгодівлі при незначних витратах дозволяє істотно підвищити продуктивність сільськогосподарських тварин.

Використання амаранту для приготування силосу

Якість будь-яких кормів характеризується, перш за все, кількістю протеїну що міститься в них.

У кукурудзяному силосі протеїну недостатньо — на 40% менше рекомендованого нормами.

У зеленій масі амаранту, навпаки, протеїн міститься в надлишку — 200 і більше грамів в розрахунку на одну кормову одиницю.

Згодовування амаранту в чистому вигляді призводить до економічно невиправданої перевитрати протеїну — в такій кількості білок тваринами просто не засвоюється. Тому рекомендується виготовляти силос з суміші амаранту і кукурудзи.

В результаті численних досліджень встановлено, що найкращими показниками володіє кукурудзяно-амарантовий силос, приготований в співвідношенні компонентів 1: 1. Така суміш забезпечує збалансованість корму і підвищує віддачу кормового гектара.

У амаранті міститься більше, ніж в кукурудзі: сирого протеїну — в 1,65 рази, лізину — в 2,4 рази, кальцію — в 1,8 і фосфору — в 1,32 рази. У суміші (1: 1) амаранту і кукурудзи, в порівнянні з кукурудзяним силосом, кількість сирого протеїну зростає в 1,32 рази.

Використання кукурудзяно-амарантового силосу в кормах для ВРХ

За даними Білоруського науково-дослідного інституту тваринництва, згодовування силосу з амаранту в суміші з кукурудзою позитивно впливало на молочну продуктивність і жирність молока основного стада в порівнянні з контрольними групами тварин, у яких коровам давали тільки кукурудзу. Різниця по удою склала + 24,9%, надбавка жирності 0,12%, вміст білка в молоці збільшилася на 0,25%. За органолептичними показниками молоко корів дослідної групи не відрізнялося від молока контрольної групи тварин. Хороші результати при годуванні корів зеленою масою амаранту отримали в ЗАТ «Лосівський» Павловського району Воронезької області.

Жирність молока після введення в раціон дійних корів зеленої маси амаранту підвищилася на 0,2%.

В умовах Південного Уралу (Челябінська область) відгодівлю молодняку ВРХ кукурудзяно-амарантових і сорго-амарантових силосом в кількості 51 — 58% від загальної поживності раціонів забезпечило збільшення середньодобових приростів на 18,1 — 26,2% в порівнянні з групами тварин, що знаходилися на відгодівлі тільки кукурудзяним силосом. При цьому м’ясо бичків, які отримували амарант, було кращої якості.

Амарант вельми ефективно виносить поживні речовини з грунту і тим самим значно збільшує віддачу гектара. У порівнянні з посівами кукурудзи, амарант дозволяє на такій же площі отримати корми, які забезпечують прибавку по молоку на 29,6%, а м’яса в живій вазі — на 42,5%. При цьому економія концентрованих кормів становить 5,8% і 20,9%, відповідно.

Таким чином, для збільшення молочної та м’ясної продуктивності ВРХ і зниження витрат кормів на одиницю продукції рекомендується включати в раціони тварин кукурудзяно-амарантовий силос в обсязі 30 — 35% від загальної кількості кормів, а при відгодівлі молодняку ВРХ — в обсязі до 60% від сумарної поживності корму.

Використання амаранту для годівлі свиней

Зелена маса амаранту з’їдається свинями «дочиста».

У традиційних кормах для свиней — люцерні і конюшині — міститься досить багато клітковини, від 5 до 7 відсотків. Такий корм швидко грубіє і вже через тиждень свині починають з’їдати його вдвічі менше. За вмістом протеїну амарант не поступається люцерні (ті ж 4%), а ось клітковини в ньому в 2 рази менше, всього 2 — 3%. Корм довгий час залишається соковитим. Тому свині віддають перевагу амаранту ніж будь-який інший «зеленці», в тому числі і люцерні.

Включення зеленої маси амаранту в раціони ремонтних свинок, поросних і свиноматок підвищує їх продуктивність на 12 — 18%. При цьому на таку ж кількість (у процентному відношенні) знижується витрата кормів на отримання одиниці продукції. Поросятам можна давати амарант, починаючи з двох-чотиримісячного віку. Висока ефективність використання кормів з амаранту у свинарстві підтверджена численними дослідами.

Так, дослідження, проведені А.Х. Караєва (Північна Осетія), показали, що включення амаранту в раціони свиноматок і ремонтних свинок сприяли:

  • Підвищенню багатоплідності свиноматок — на 14,2%;
  • Зниження втрат живої маси свиноматок — на 71%;
  • Збільшення «молочності» свиноматок — на 23,5%;
  • Кращого збереження поросят під матками — на 2,7%;
  • Кращому росту поросят-сосунів — на 8,3%;
  • Підвищенню інтенсивності росту ремонтних свинок — на 11,1%;
  • Зниження витрат на вирощування 1 порося (в кормових одиницях) — на 5%;
  • Зменшення витрат кормів на 1 кг приросту живої маси свинок (у перерахунку на кормові одиниці) на 5,9%.

За результатами проведених дослідів рекомендовано в раціонах ремонтних свинок до 20% концентрованих кормів замінювати кукурудзяно-амарантових силосом, що забезпечує істотне зниження витрат на утримання тварин.

Застереження по використанню зелені амаранту на корми

Основне обмеження щодо використання зеленої маси амаранту на корми: у всіх випадках — при виготовленні силосу або трав’яного борошна, згодовування «зеленки» або на пасовищному вигулі — рекомендується використовувати зелень амаранту тільки до настання фази молочно-воскової стиглості його насіння. Після цього в листі і особливо в стеблах рослини починають інтенсивно накопичуватися солі щавлевої кислоти, шкідливі для тварин.

На використання в кормовиробництві зерна і макухи амаранту дані обмеження не поширюються.

Годування птиці амарантом

Амарант — перспективна культура для кардинального підвищення якості кормів, використовуваних в птахівництві. Досліди по введенню в раціон курей-несучок різних вікових груп вітамінно-трав’яного борошна, виготовленої на основі амаранту, показали надзвичайну ефективність цієї кормової добавки. Так, за результатами досліджень Інституту органічної та фізичної хімії КНЦ РАН (г. Казань) і Казанської державної академії ветеринарної медицини, збагачення раціону курей всього лише 3% такого борошна викликало збільшення несучості на 9,2%. У порівнянні з іншими типами трав’яного борошна (злакового або люцернового), трав’яна мука з амаранту ефективно впливає не тільки на несучість курей, а й на масу яєць, якість інкубаційного яйця, на ріст і розвиток молодняку і прирости дорослої птиці.

При переробці амаранту за технологією, розробленою та впровадженої ТОВ «Російська олива», із зерна амаранту отримують масло, борошно і макуху. Протеїну в макусі з амаранту в 2 рази більше, ніж у зерні, а за собівартістю він в три рази дешевше.

Крім високоякісного білка, макуха містить досить велику кількість не витягнутого при віджиманні масла та інші цінні компоненти, спочатку присутні в зерні. Елементний склад амарантової макухи, якість і натуральність всіх його компонентів — поза конкуренцією.

Одним з основних показників якості м’яса є його амінокислотний склад. При годуванні бройлерів комбікормами, до складу яких входив макухи амаранту, кількість незамінних амінокислот у м’ясі птиці підвищувався на 9,5%, замінних — на 7,5%. Середньодобові прирости курчат-бройлерів — 53,2 г — були максимальними в порівнянні з результатами, отриманими при використанні інших раціонів годівлі, а витрати комбікорму на 1 кг приросту живої маси в натуральному і грошовому вираженні — найнижчими.


Інші статті по темі:





Коментарі до статті: “Амарант та кукурудза здатні підняті з колін український аграрний сектор

  1. Аватар Лобзіна Марина висловив (-ла) думку:

    Давно хочу виростити у себе амарант, та якось руки до нього не доходили. Цього року хочу посіяти. Багато інформації про нього прочитала, але хочу запитати у тих, хто його вирощував: чи є якісь особливості в його вирощуванні? В анотації зазначено, що сіяти в грунт, але мене бере сумнів, чи встигне вирости, може, краще через розсаду?

  2. Аватар Надія Скеляк висловив (-ла) думку:

    Я амарант в промислових масштабах не вирощую, але от на своєму городі — будь ласка. Дуже люблю всяку зелень свіжу, а амарант в цьому сенсі корисніше багатьох наших традиційних весняних «вітамінчиків». І, до речі, прекрасний замінник білка. Я взагалі, коли кілька років тому прочитала про його корисні властивості, відразу «загорілася», і висадила у себе, через розсаду.

    Крім того, завжди висаджую амарант за огорожею, щоб зібрати трохи насіння. Далі розповім для чого. За огорожею висаджую тому, що іноді буває складно встежити, коли він достигає, я ледь щирицю на городі вивела, щоб потім ще з амарантом боротися. Використовую насіння амаранту для приготування амарантового масла (насправді це, звичайно, масляний екстракт, але всі чомусь маслом величають). Як я його роблю: беру насіння амаранту, підсушене, обсмажую трохи, тільки для цього доводиться користуватися сковородою з керамічним покриттям, далі — розтираю в порцеляновій ступці (підійде скляна, дерев’яна — аби не метал), додаю в оливкове масло з розрахунку приблизно 1 до 2 за обсягом, ставлю в погріб настоюватися. Знову-таки в скляному посуді. Можна не в льох, але обов’язково в прохолодне місце і пляшку затемнити. Настоювати потрібно приблизно місяць і за цей час кілька разів цю суміш збовтати, для кращої просочення. Потім треба процідити і зберігати в аналогічних умовах, не більше року.

    Корисний такий екстракт людям з шкірними захворюванням, хворобами шлунково-кишкового тракту, які мають запальні процеси в організмі. В онкології теж застосовують. Коштує таке «масло» якщо його купувати — для мене особисто, достатньо дорого, близько 500 грн., в середньому за 100 мл. флакончик. А приймати його рекомендують по пів чайної ложки в день. Та й робиться це масло на кукурудзяній олії, а я все-таки віддаю перевагу оливковій. На наступний рік (зараз екстракту мало залишилося) спробую зробити мило з цього масла, дуже вже воно мені допомагає, якщо десь поріжешся, або просто ранка на шкірі. А ще — відправляю своєму племіннику: у нього псоріаз і амарантове масло йому дуже добре допомагає.

    А ще можна і відвари робити з листя амаранту і стебел, і настої, а також при запаленнях слизової і шкіри — свіжий сік.

    Мені ця рослина не тільки за цілющі властивості подобається, але і за приємний смак. Я думаю, правильно сказано — якщо на насіння (з них амарантове борошно роблять), то вже листя тоді не обривати, а на зелень я думаю можна продавати, як багато яку зелень зараз в магазинах продають, вирощуючи в теплиці.

Поділитись своєю думкою

Ваша елктронна адреса не буде публікуватись. Required fields are marked *