Стевія медова повинна бути в кожному домі

Стевію медову, або дволистник солодкий, я культивую майже вісім років, провів безліч різних дослідів і прийшов до висновку, що вона повинна зайняти чільне місце в кожній сім’ї. І ось чому!

Українці — нація, котра найбільше потерпіла від чорнобильської катастрофи, що не могло не позначитись на здоров’ї кожного з нас. За даними Науково-дослідного інституту ендокринології і обміну речовин, в Україні майже у 4 млн. чоловік в яких явна або прихована форма діабету, до 10 млн. — атеросклероз, порушення обміну речовин, серцево-судинні та інші захворювання. Саме таким людям стевія потрібна у першу чергу.

Бо за свідченням медиків вона сприяє виведенню з організму радіонуклідів, різних шлаків, підвищує імунітет, знижує рівень холестерину в крові та зміцнює стінки судин, надаючи їм еластичності. За систематичного вживання стевії нормалізується рівень цукру в крові. Стевізид, який міститься в цій рослині, абсолютно не токсичний і може повністю задовольнити потребу в солодкому хворим на цукровий діабет.

Дедалі популярнішою стає стевія і серед здорових людей.

Я вживаю її так. Спочатку добре висушую листя, розмелюю його на кавомолці і зберігаю в скляному посуді. Затим готую екстракт: 1 чайну ложку порошку заливаю склянкою окропу і настоюю 10—15 хв. Заварюю чай з малини, смородини, меліси, ромашки, звіробою, шипшини, розторопші плямистої тощо і за смаком додаю екстракт стевії. Її трав’яний присмак у цьому разі зникає.

За ці роки я випробував різні методи розмноження стевії: зеленими живцями, відсадками, поділом кущів. Але всі вони потребують значних затрат енергії, особливо в холодну пору року. Значно простіше вирощувати стевію з насіння.

Змішую навпіл просіяні чорнозем і пісок, заповнюю ними пластикові стаканчики (або інший посуд) з отворами у дні для стікання зайвої води. Поливши, на поверхню грунту висіваю по 1—2 насінини і присипаю тонким шаром (2—3 мм) такої ж грунто-суміші, щоб насіння не вимивалось на поверхню під час подальших поливів. До появи сходів стаканчики накриваю плівкою або склом, а температуру в приміщенні, теплиці чи парнику підтримую у межах 28—32’С. Сходи стевії з’являються з четвертої доби і відрізняються від бур’янів тим, що не витягуються, бо ця рослина належить до кущових порід (на батьківщині досягає у висоту до 2,5 м, у нас — 60— 90 см). Стаканчики після появи сходів необхідно перенести у світле приміщення (теплицю, парник) з температурою 22—25°С.

Протягом усього вегетаційного періоду стевію поливаю щодня (у літні спекотні дні й по 2—3 рази), але не перезволожую, бо від надмірної вологи коріння загниває. Щоб мати товарну продукцію (листя), насіння висівають у стаканчики з 15 квітня, а у першій половині червня висаджують розсаду у відкритий грунт. Ширина міжрядь — 50—60 см, відстань між рослинами в рядку — 25—30 см. Горщикова розсада, як правило, не хворіє і швидко приживлюється. Рослини, вирощені з насіння, ростуть значно швидше, ніж розмножені зеленими живцями чи відсадками.

Така технологія дає змогу отримати у відкритому грунті товарну продукцію (листя) в усіх природно-кліматичних зонах України. Зрізавши в період бутонізації всю надземну масу на 10—15 см від землі і продовжуючи догляд, можна зібрати ще один урожай до початку морозів (стевія витримує заморозки до — 5’С), особливо в південних областях.
За цієї технології насіння стевії одержати неможливо. Для цього треба виростити розсаду так, щоб вона вже зацвіла в середині червня і до вересня можна було зібрати насіння. Без зимової теплиці тут не обійтись. Багато рослин може цвісти, але насіння не утворювати. До того ж збирати його важко, бо достигає нерівномірно, а стигле, маючи парашутик (як у кульбаби), легко вилітає із суцвіття, особливо за вітряної погоди. У суцвітті з 5 насінинами стиглими бувають 1—2. Тому насіння стевії набагато дорожче, ніж в овочевих культур, але дешевше, ніж саджанці, які до того ж надто ніжні і часто не витримують пересилки.

Якщо стевію вирощувати як кімнатну рослину, насіння можна висівати в будь-яку пору року, створивши необхідні умови (тепло, освітлення) і враховуючи, що вона краще укорінюється в осінньо-зимово-весняний період. Це зумовлено тим, що в Південній Америці зима, коли у нас літо, тому влітку стевія гірше укорінюється.

Стевія рідко пошкоджується шкідниками, але хворіє хлорозом, бо на батьківщині росте на фералітових грунтах (багатих на залізо), які сформувались з вулканічних порід. Тому для боротьби з хлорозом раз на 10 днів вношу залізний купорос разом з іншими мікроелементами. Стевія добре росте на всіх грунтах, крім засолених та з близьким заляганням підгрунтових вод, але найкращі для неї легкі супіщані чорноземи, заправлені перегноєм чи компостом з розрахунку 1 відро на 1 м2.