Останнім часом набувають поширення маловідомі, нетрадиційні культури, зокрема пряно-ароматичні рослини з роду гуньба (лат. назва — Trigonella), що належить до родини бобових. Найбільш поширені гуньба голуба, або тригонела, та гуньба грецька — фену греку м, а в народі обидва види називають грибною травою завдяки своєрідному аромату, який нагадує запах сушених грибів.
У природі гуньба росте в Криму, на Кавказі, в Передній Азії, а вирощують її як пряно-ароматичну, кормову та лікарську рослину скрізь, аж до 60-ї паралелі. Обидва види — однорічники. Гуньба голуба зовні нагадує люцерну. Стебло у неї пряме, гіллясте, листя овально-видовжене, з країв гострозубчасте. За сприятливих грунтово-кліматичних умов висота рослини — до 1 м, а звичайно 50—70 см. Суцвіття густе, світло-блакитного кольору. Плід — біб ромбоподібної форми, довжиною 2 см, у ньому до 4 насінин, з яких розвинуті 1—2.
Гуньба грецька, на відміну від голубої, має не таке гіллясте стебло висотою до 50—70 см, складні трійчасті видовжені гостро-зубчасті листки. Квітки біло-жовті або кремові. Плід — видовжений біб довжиною 7—10 см, у якому міститься 12—20 коричнево-жовтих ребристих насінин.
Вибираючи ділянку під гуньбу, слід враховувати, що вона скоростигла, невибаглива, пристосована до кам’янистих та піщаних грунтів і спекотного літа. Проте для підвищення врожаю на бідних грунтах доцільно вносити органічні добрива (перегній) — одне відро на 2—3 м, або мінеральні — 50 г/м нітроамофоски.
Якщо ділянка освітлена недостатньо, гуньба витримує і затінення. Схема сівби залежить від поставленої мети. На насіння сіють з міжряддями 45—50 см, а в рядку розміщують 10—20 рослин. Для використання в кулінарії або на корм посіви загущують, зменшуючи міжряддя до 20 см. Глибина загортання насіння — до 2 см. На податку вирощування проводять 1—2 розпушування, грунту, а в разі потреби — прополювання і полив нормою 5 л/м. Вегетаційний період триває 70—90 днів. На півдні отримують два врожаї насіння, вдруге висівають у липні. Гуньба добре розмножується самосівом. Тому достатньо восени залишити 3—5 рослин на 1 м2, а навесні потрібно лише прополювати ділянку від бур’янів.
Найбільшу господарську цінність має насіння. Проте раціональніше використовувати всю рослину, бо ароматичні речовини є і в листі, і в стеблі. Гуньбу голубу використовують лише висушеною. Заготовляють її у період від початку цвітіння до утворення насіння. Стебла кладуть у маринади, а листя, бутони та насіння висушують, перетирають і додають до перших та других страв, щоб надати їм грибного аромату, ароматизують ними домашні сири, хлібобулочні вироби, кетчупи, соуси, приправи (хмелі-сунелі та аджика).
Гуньбу грецьку можна споживати як у свіжому вигляді (молодими пагонами ароматизують м’ясні страви), так і в сушеному як спецію у складі пряних приправ, сирів, хлібобулочних виробів.
Обидва види гуньби придатні для годівлі домашніх тварин. Вони мають високі поживні якості завдяки значному вмісту білка. Ця рослина — добрий попередник для овочевих та зернових куль-
тур.
