Хто з кас не знає гірчиці? Це улюблена багатьма гостра приправа до столу. А коли захворіємо, стають у пригоді зроблені з неї гірчичники. Проте цю рослину рідко зустрінеш на городніх ділянках, а дарма, адже виростити її самому не надто складно і водночас вигідно.
У гірчиці багато вітаміну С, жирної олії, мінеральних солей, мікроелементів. Це однорічна, скоростигла, холодостійка, вологолюбна культура. До грунтів невибаглива, та все ж краще росте на родючих, багатих на органічні речовини землях. Культивувати її можна по всій Україні. Розрізняють білу, чорну і листкову гірчицю. Хімічний склад і властивості всіх трьох видів практично однакові.
Гірчицю можна вирощувати окремою культурою або як ущільнювач. Висівають її якомога раніше (хоча можна й під зиму) на глибину 2—3 см рядками з міжряддями 40—46 см. Листкову сіють густо, тоді листя буде ніжнішим.
Після появи двох-трьох справжніх листочків рослини проріджують, залишаючи їх на відстані 10—15 см, зайві можна пересадити на вільне місце як звичайну розсаду, вони легко приживлюються. Спочатку рослини формують розетку прикореневого листя. Молоді листки гірчиці (особливо листкової) мають ніжний приємний смак, їх використовують у сирому вигляді як салат (окремо чи в суміші з іншими салатними рослинами), вареними й тушкованими, як гарнір до м’ясних та рибних страв. Висушене листя, розтерте на порошок, — приправа до різних страв.
Пізніше рослини утворюють квітконосну стрілку. Стебло гірчиці пряме, гіллясте, голе, досягає висоти 1,5 м і більше. Квітки дрібні, жовтого кольору. Плід — тонкий горбкуватий біб. Насіння дрібне, кругле, жовте або коричневе.
Особливого догляду гірчиця не потребує. За вегетаційний період 2—3 рази розпушують грунт з одночасним виполюванням бур’янів, у бездощове літо поливають.
Насіння достигає неодночасно. Як тільки перші боби починають розтріскуватися, гілки з бобами зрізують на брезент чи іншу тканину, досушують і обмолочують, накривши зверху тканиною, бо насіння дуже розлітається, або перетирають в руках у брезентових рукавицях. Потім його відокремлюють від домішок, досушують і зберігають у паперових пакетах чи полотняних мішечках у сухому провітрюваному приміщенні. У насінні гірчиці міститься до 47% олії, яку використовують у кондитерській, консервній, хлібопекарській та парфумерній промисловості. Після видалення гірчичної олії з макухи роблять столову гірчицю, гірчичники, борошно використовують для ванн.
Якщо немає змоги придбати в аптеці гірчичники, їх можна виготовити вдома, коли є насіння. Його розмелюють, змішують з борошном (1:1), потроху вливаючи теплу воду, доки не утвориться однорідна маса. Далі беруть тканину довільного розміру, половину її намазують одержаною кашкою, залишаючи краї сухими, накривають другою половиною і прикладають до хворого місця. Такі гірчичники тримають на тілі не довше 15 хв.
Насіння гірчиці збуджує апетит, має протизапальні й антисептичні властивості. У медицині гірчицю використовують для лікування застуди, плевритів, ревматизму, радикуліту, невритів. Вона входить до складу шлункового чаю. Щоб його приготувати, беруть по дві частини Ч,! насіння гірчиці, кори крушини, плодів анісу, одну частину трави деревію, три частини коріння солодки голої. Компоненти подрібнюють. Дві чайні ложки цієї суміші заливають склянкою окропу, кип’ятять 10 хв, проціджують і п’ють по півсклянки вранці та увечері.
При стенокардії, гіпертонічних кризах, загрозі інсульту для рефлекторного впливу на кровообіг місцево застосовують гірчичний порошок (гірчичники, гірчичні ванни, розтирання гірчичним спиртом, компреси). В цих випадках гірчичники прикладають до потилиці, груднини, на ділянку серця, литкові м’язи.
Якщо ви зазнали значного переохолодження або застудилися, доцільно зробити гірчичні ванни — загальні або місцеві. Для загальних ванн беруть 200—500 г подрібненого насіння гірчиці або гірчичного борошна на одну процедуру. Приймають ванну протягом 20 хв. Для місцевих ванн беруть 3—4 ложки подрібненого насіння чи гірчичного борошна на відро гарячої води.
Застуду можна лікувати старим, але дещо призабутим способом — обгортанням. Для цього столову ложку гірчичного порошку ретельно перемішують у півлітрі теплої води, намочують тканину, викручують, обгортають нею хворого і добре вкривають. Тривалість процедури — не більше півгодини.
Для лікування статевих органів та при фізичному виснаженні застосовують гірчичні ванни з аїром. Беруть 100 г гірчичного порошку, 50 г коренів аїру, 50 г м’яти перцевої, заливають окропом (3 л), настоюють 10 год. Розчин розводять у 15 л теплої води і приймають ванну протягом 10—15 хв.
При отруєнні, щоб викликати блювання й пронос, хворому дають по 1,5 г гірчичного борошна з перервами, поки не буде досягнуто бажаного результату.
З гірчичного борошна роблять настоянку на горілці (1:10). Настоюють 8 діб, вживають по 20—ЗО крапель тричі на день після їди.
У болгарській медицині призначають насіння гірчиці з медом (1 чайна ложка на 100 г меду) по чайній ложці тричі на день після їди.
Гірчиця не тільки корисна для людей, а й ефективно діє на тварин при запаленні легень, бронхітах, плевритах. На тіло тварини прикладають гірчичники або гірчичне тісто, в результаті відбувається перерозподіл крові і запалення зменшується.
Щоб підсилити виділення шлункового соку, поліпшити травлення, тваринам дають гірчичну олію у малих дозах. Якщо листя гірчиці ввести до раціону дійних корів, поліпшується якість молока, а вершкове масло набуває жовтого кольору. А коли до тіста додати гірчичну олію, хліб чи інші вироби матимуть особливий смак.
З гірчичним порошком добре відмивається посуд. А якщо додати його у воду, вовняні речі краще перуться.
Гірчицю використовують для консервування овочів. Крім того, це — гарний медонос. Цвіте гірчиця довго і її квіти охоче відвідують бджоли.
Щоб мати свіжу зелень протягом тривалого часу гірчицю сіють кілька разів на сезон. Її також можна вирощувати в теплиці чи кімнаті на підвіконні взимку.
На городніх і дачних ділянках гірчиця може допомогти позбутися злісних бур’янів — пирію, осоту та деяких інших, її висівають на зелене добриво (сидерат). Вона швидко формує велику біомасу, добре росте і розвивається в повторних посівах.
Наведу один з рецептів приготування столової гірчиці в домашніх умовах. У гарячу воду (250 г) кладуть цукор (25 г), сіль (17 г), корицю і гвоздику (на кінчику ножа), лавровий лист (2 шт.), варять кілька хвилин. Відвар проціджують. Половину відвару охолоджують, додають оцет (100 г), розмішують. Гірчичний порошок (145 г) просіюють, заливають другою половиною відвару і ретельно розтирають. Додають залишок відвару й олію (15 г). Протягом доби гірчицю настоюють, тоді вона буде високоякісною.
Протипоказано вживати гірчицю при туберкульозі легень та запаленні нирок.
Ця рослина легко перезапилюється з іншими хрестоцвітими — свиріпою та дикою гірчицею. Тому, щоб мати якісне насіння для сівби, потрібно дотримуватися просторової ізоляції.
Зважаючи на всі згадані властивості гірчиці, її доцільно вирощувати кожному, хто має хоч невеличку діляночку землі.
