Три роки вирощую чумизу сорту Коломенська високоурожайна і рік у рік вона радує мене дедалі більшим урожаєм. За освітою я агроном, тому розуміюся в сільському господарстві. Тепер цій рослині віддаю перевагу перед іншими зерновими та кормовими культурами. Чому саме їй?
У зерні чумизи набагато більше білків, ніж у ячмені, просі, гречці, кукурудзі, вівсі. Багата вона і на вітаміни Е, В1, В2. Дуже смачна й калорійна з чумизового пшона каша. Недарма ж вона одна з основних продовольчих культур Китаю та багатьох інших країн. Є у зерні чумизи якась чудодійна лікувальна та стимулююча сила. У минулому китайці не користувалися коров’ячим молоком, а якщо у матері не вистачало молока для годування новонародженої дитини, виручала чумиза. З її крупи робили рідку, без солі, заколоту, мати пила і в неї з’являлося молоко.
Чумиза незамінна у годівлі тварин, а для домашньої птиці це справжній делікатес. Якщо годувати курей чумизою, всі вони (100 %) несуть яйця, раніше починають яйцекладку, набагато підвищується вихід курчат з яєць. Зерно чумизи — відмінний корм для курчат уже з першого дня їхнього життя, тому що у нього значно м’якша оболонка, ніж у проса, і вищі поживні якості. Зерном чумизи доцільно годувати перепелів та співочих птахів. Свійські тварини (кози, вівці, коні, худоба) охоче поїдають високовітамінізоване сіно чумизи, в якому до 65 % листя. Як наслідок значно підвищується продуктивність цих тварин, їхній життєвий тонус. Вони перестають хворіти.
За вмістом поживних речовин чумизове сіно набагато цінніше від лучного та з однорічних трав. Зелена маса універсальна для використання у тваринництві.
Чумиза Коломенська високоврожайна — це 75—110 ц/га зерна, 500—700 ц/га зеленої маси, 100—120 ц/га сіна. Прийде час, і у дбайливих господарів вона займе належне місце в кормозабезпеченні як поживна і незамінна культура.
Чумизу вигідно вирощувати як на присадибних ділянках, так і на фермерських землях. В Україні у післявоєнні роки було виведено й селекціоновано декілька сортів чумизи — Дніпропетровська, Херсонська, Українська тощо. За урожайністю вони майже не відрізнялися від проса, тому перевагу віддали останньому. Коли селекціонер з м.Коломна Московської області Микола Васильович Цуканов створив новий сорт чумизи Коломенська, її зерно розсіялося від Криму до Приморського краю. Засипали листами й творця цього чудового сорту, аби дістати насіннєвий матеріал.
Для тих, хто вирішить зайнятися вирощуванням цієї культури, коротко розповім про основне в агротехніці.
До грунтів чумиза невибаглива, окрім злісних солонців. Теплолюбна, посухостійка. Висівати зерно треба в прогрітий до 10—15°С грунт, глибина загортання насіння — 3—4 см. На Україні це перша декада травня. Не слід забувати про можливі весняні заморозки, тому ранні посіви недоцільні. Норма висіву —3 кг на гектар. Можна сіяти рядками через ЗО см. На одному погонному метрі розміщується до 25 рослин, на одній сотці їх до 8 тисяч, а зерна потрібно ЗО г. Якщо висівати, як зернові, на відстані 15 см, в рядку треба залишати не більше 12 рослин на погонному метрі. Щоб одержати зерно, можна сіяти з міжряддями 45, 50 і 70 см, використовуючи овочеві, трав’яні чи бурякові сівалки.
Перед сівбою грунт добре розробляють, вирівнюють. Щоб з’явилися дружні сходи, він повинен бути помірно вологим. Після сівби прикотковують, бажано кільчастими котками. Зерно дрібне, тому його перед сівбою змішують з сухим річковим великозернистим піском (баласт) у співвідношенні 1:3 (одна частина зерна). Бажано за добу до висіву замочити насіння, потім підсушити, щоб було сипким, змішати з піском і висівати.
Сходи з’являються на 5—6-й день, а при похолоданні — на 10—14-й.
В міру заправлений добривами грунт, приміром, як під буряки, — запорука високого врожаю. Не слід забувати й про боротьбу з бур’янами, особливо на широкорядних посівах на зерно. Тому зразу ж після появи сходів необхідно прополоти міжряддя, а далі, до змикання рядків, зробити одне чи два розпушування. Після того, як рослини виростуть на 5—10 см, їм не страшна посуха, коренева система здатна добути вологу. Рослини висотою 50—60 см пригнічують бур’яни. Вони ростуть швидше і досягають висоти 1,5—2 м. Розкішні рядки темно-зеленого кольору грають хвилею, справляючи приємне враження на перехожих.
Збирати урожай чумизи треба після повного достигання в суху погоду. Вона стійка до вилягання та висипання зерна, але дуже важливо зробити це в оптимальний строк — у вересні. На великій площі урожай збирають прямим комбайнуванням з піднятою до краю вгору жаткою. Комбайн готують так, як для обмолоту проса. Стерню після комбайнування скошують косаркою і використовують на корм худобі. Вирощену на сіно чумизу збирають перед появою колосків, для чого надрізують верхню частину рослини і перевіряють, чи є в ній колоски. На зелену масу збирають, коли на 60—70 % рослин з’являються колоски. У кого виникнуть питання — пишіть (конверт із зворотною адресою обов’язковий).
