Цю рослину на наш континент привезли мореплавці Колумба з Америки. Там її знали ще за З тисячі років до н.е. Насіння гарбуза знайшли під час археологічних розкопок перуанських поховань. На жаль, гарбузам у нас не приділяють належної уваги і недостатньо вживають у повсякденному харчуванні.
Дієтичні властивості цього овоча — поза всяким сумнівом. У сортах з яскраво-оранжевим забарвленням каротину від 5 до 12 мг/100 г, тобто більше, ніж у моркві. Є в гарбузах фолієва кислота, що бере участь у процесі кровотворення.
Її охоче вживають хворі на серцево-судинні, урологічні недуги, закрепи, ожиріння, відкладення солей у суглобах. Клітковина гарбуза не волокниста, добре розварюється і легко засвоюється організмом. Завдяки цьому страви з нього рекомендуються для лікувального і профілактичного харчування. У гарбузах багато пектину, який сприяє виведенню холестерину. Вони діють як сечогінне, лікують жовтяницю та гострі лихоманки.
Україна посідає друге місце в СНД (після Російської Федерації) з виробництва плодів баштанних рослин. Наука й практика переконливо свідчать: з 10 м2 грядки можна одержати до 40 кг гарбузів. Як відомо, сорт — вирішальний фактор підвищення врожайності. Ми вирощували на дослідних ділянках різні сорти гарбузів, тож розповімо про деякі з них.
Найбільше товарних плодів (36 —44 кг/10 м2) дали сорти Український багатоплідний, Валок і Лель. Високоврожайні сорти мали водночас і високу товарність плодів (97—98 %), маса гарбузів становила 4,2—5 кг. У сорту Український багатоплідний плоди овальні, у решти дослідних сортів — сплюснуті, маскоподібні. Вихід сухого кондиційного насіння у згаданих сортів становив 1,7 — 1,8 %. Щойно виділене з плодів насіння у сортів Славута і Ждана було вологіше, а відтак важче, ніж у решти.
Гарбузи досліджених сортів відзначалися високим вмістом сухої речовини, цукрів, каротину. Зокрема, сорти Славута і Ждана мали 11,9—13,2 % сухої речовини і 7,7—8,1 % загальних цукрів. Аж у зв’язку з низькою урожайністю плодів цих сортів найбільший вміст сухої речовини (3,36 кг/10 м2) був у сорту Український багатоплідний. Щодо вмісту каротину вирізняється сорт Валок (7,1 мг/100 г), а також сортозразки Славута і Ждана (6,5 мг/100 г).
Вміст нітратів у плодах за роки досліджень був різним, аж не перевищував гранично допустимої концентрації (ГДК). Під час вирощування гарбузів пестицидів не застосовували. У плодах не виявлено сожй важких металів. Вміст міді та цинку в окремі роки становив відповідно до 3,7 мг/кг (ГДК — 5,0) і 6,0 мг/кг (ГДК — 10,0). Таку екологічно чисту продукцію можна використовувати у дитячому харчуванні.
Результати наших досліджень і досвід з вирощування гарбузів в Україні дають підставу рекомендувати овочівникам-аматорам такі сорти.
Сорти газбуза
Арабатський. Пізньостиглий, вегетаційний період 118—127 днів, довгостеблий, мускатний. Урожайність товарних плодів — 48 кг/10 м2, вміст каротину — 2,7—8,4 мг/100 г. Лежкість плодів — три-чотири місяці.
Валок. Середньостиглий, вегетаційний період 110— 120 днів, кущовий, короткостеблий, великоплідний. Урожайність— 51—70 кг/10 м2, маса плоду— 6,7 кг, вміст каротину — 7,1—10,4 мг/100 г. Транспортабельний, лежкий.
Гілея (з грецької — країна лісу, що була в пониззі Дніпра), її ще називають царським гарбузом. Сорт середньостиглий, мускатний, універсального використання. Його плоди — справжня «комора» лікувальних речовин. Пектин поглинає і виводить з організму радіонукліди й токсичні речовини, а цілющого бета-каро-тину у Гілеї вдвічі більше, ніж у моркві. У насінні — 54 % олії, що містить цінний вітамін Е. Зварена з плодів каша настільки солодка, що не потрібно додавати цукру. А ще до того ж неперевершений мускатний смак. Хіба ж можна встояти перед такою спокусою?
Ждана. Середньостиглий сорт, вегетаційний період 114—120 днів, твердошкірий, довгостеблий. Урожайність — 40—60 кг/10 м2, маса плоду — 6—8 кг, вміст каротину — 6,5—15,0 мг/100 г. Транспортабельний, лежкий.
Лель. Скоростиглий, вегетаційний період 90—100 днів, кущовий, короткостеблий, твердошкірий. Урожайність—40—52 кг/10 м2, маса плоду —3,1 кг. Призначений для переробки на олію.
Мигдальний 35. Скоростиглий, вегетаційний період 95—120 днів, твердошкірий, довгостеблий (до 8 м). Урожайність — 20—30 кг/10 м2, маса плоду — 4—5 кг, вміст каротину — 2,8—8,0 мг/100 г. Транспортабельний, лежкий.
Мозоліївський 15. Середньостиглий, вегетаційний період 118—120 днів, довгостеблий. Урожайність — 20— 40 кг,/10 м2, маса плоду — 4—8 кг, вміст каротину — 2,7— 11,4 мг/100 г. Транспортабельний, лежкий.
Славута. Пізньостиглий, вегетаційний період 124— 148 днів, великоплідний, довгостеблий. Урожайність — ЗО—60 кг/10 м2, маса плоду — 3,3—10,0 кг, вміст каротину—6,2—12,0 мг/100 г. Транспортабельний, лежкий.
Український багатоплідний. Ранньостиглий, вегетаційний період 80—88 днів, довгостеблий, твердошкірий. Урожайність 32—52 кг/10 м2, маса плоду — 5,8 кг, вміст каротину — 2,7—6,0 мг/100 г. Лежкість середня.
Херсонський. Середньостиглий, вегетаційний період 119—139 днів, великоплідний, середньо-стеблий. Урожайність — 20—30 кг/10 м2, маса плоду — 3,1—6,1 кг, вміст каротину — 11,6 мг/100 г. Транспортабельний, лежкий.
Українські вчені способом схрещування створили гібридну рослину — кавбуз. Йому належить одне з перших місць серед рослинних джерел каротину. Наявність великої кількості бета-каротину забезпечує протипухлинний ефект, а також допомагає у профілактиці та лікуванні атеросклерозу.
Щодо агротехніки вирощування гарбузів, то кращих результатів як у кущових (Лель), так і довгостеблих (Український багатоплідний) сортів одержано за широкорядного способу сівби із схемою розміщення рослин 140×70 см і 180×50 см з найменшою площею живлення (0,98 м2) і найбільшою густостою (10,2 шт./10 м2). При цьому найвищий урожай товарних плодів сорту Лель становив у середньому 36,7—37,8 кг/10 м2, а сорту Український багатоплідний — 34,8—37,5 кг/10 м2. Зменшення густоти рослин з 10,2 до 2,6 шт./10 м2 (схеми 140×210 см і 180×210 см) знижує урожайність у середньому в 1,8—2,1 раза.
Насіння гарбузів висівають у першій-другій декадах травня на глибину 6 см. Норма висіву — 4 г/10 м2. На третю добу після сівби роблять досходове боронування граблями або механізмами. Вперше міжряддя обробляють у фазі двох-трьох справжніх листочків, вдруге — через два тижні. Третій міжрядний обробіток довгостеблих сортів проводять у першій декаді липня. Урожай збирають вручну у другій декаді вересня, коли настане біологічна стиглість. На спеціальних облікових смугах ми застосовували експериментальний збиральний комбайн. Збирали ним плоди на насіння. Для цього їх спочатку складали у валок, а потім, під час проходу комбайна, скидали у приймальну камеру. Після цього плоди подрібнювалися і в бункер надходив ворох з насінням. Насіння промивали й висушували.
Наші досліди засвідчили можливість застосування на збиранні гарбузів засобів механізації, що дуже важливо для вирощування їх у фермерських господарствах.
