На сьогодні відомо багато нових гарних і врожайних сортів сливи та аличі. Знайти ж місце для їхнього садіння не завжди вдається. У такому випадку можна застосувати перещеплення дерев, і вже на другий-третій рік одержати врожай облюбованого вами сорту.
Перед виконанням щеплення перш за все потрібно підготувати живці. Для цього використовують однорічні пагони, розташовані в південній частині крони, і на яких добре сформовані бруньки.
Живці, отримані поштою з інших місць, на добу замочують у чистій воді, попередньо освіживши нижній зріз. Зберігати їх необхідно в поліетиленовому пакеті, який краще помістити в сніг. Можна також зберігати в підвалі, холодильнику.
Добре збережені живці мають непророслі бруньки й гладеньку, без зморшок, кору. Про збереженість живців можна судити за краплинками соку на них, що виступають на зрізі кори. Якщо бруньки проросли і з них з’явилися листочки, такі живці використовувати для щеплення не варто.
Якщо ж у живців бруньки набрякли і на них тільки-но з’явився зелений конус, то такі живці придатні для щеплення. Але, виконавши його, бруньки, які почали пробуджуватися, необхідно змастити садовим варом. У такий спосіб стримується їхнє активне проростання, а за цей час компоненти щеплення починають зростатися і результати будуть вдалими.
Щеплення необхідно виконувати абсолютно чистим і гострим ножем. Він має бути нагострений, як бритва. При щепленні за кору не обійтися без клина. Цей клин також знадобиться тоді, коли ви будете освоювати щеплення брунькою або врозщіп.
Далі потрібно підготувати еластичну, липку, доброї якості поліхлорвінілову ізоляційну стрічку. Необхідний і садовий вар. Варто заготовити й поліетиленові пакети. Вони відразу надягаються на прищепу для створення вологого мікроклімату. Щоб від вітру пакети не надто метлялися й не тривожили щеплення, поліетилен має бути щільним.
Сливу й аличу бажано щепити до початку сокоруху, з кінця лютого по березень-квітень. Ознакою початку сокоруху є окислювання кори при зрізі. У цей період щепи приживлюються, але гірше. Можна щепити й у травні, тому що після розпускання бруньок кора вже не окислюється. Щепити бажано вранці або увечері. Захмарної погоди можна щепити весь день, а за дощової погоди щеплення зазвичай не вдаються.
Розглянемо один, найпростіший, але досить надійний спосіб — щеплення за кору. Місце щеплення протираємо від пилу й зрізуємо гілку. Зріз зачищаємо ножем. Залежно від діаметра підщепи, на його кінці робимо 2,3 або 4 поздовжні розрізи кори довжиною 25-30 мм.
На живці робимо косий зріз довжиною 25-30 мм і злегка обдираємо ножем кору на кінці зрізу. Це забезпечує краще зрощення. На живці залишаємо 2 бруньки. А, щоб косий зріз не підсихав, живець можна тимчасово помістити в рот. У місці розрізу кору за допомогою клину відділяємо від деревини й вставляємо відразу живець на всю довжину зрізу. Потрібно, аби скіс живця, що вставляється за кору, повністю закривався підщепою, тобто початок скосу (його верхня частина) був на рівні зрізу підщепи. Це дуже важливо. Краще живець навіть заглибити.
Так само підготовляємо й вставляємо інші живці. Місце щеплення туго обмотуємо поліхлорвініловою стрічкою. Початок обмотування має бути нижче розрізу на підщепі. Садовим варом покриваємо зрізи над верхньою брунькою щеплених живців, оголену кору, деревину підщепи, а також куточки між деревиною підщепи та скосом прищепи. На прищепу надіваємо й закріплюємо поліетиленовий пакет.
Доглядаючи за щепами, необхідно стежити, щоб обв’язка не врізалася в гілки, тому що це призводить до сильного їхнього перетягування й знижує міцність зрощення. З появою двох-трьох листочків потрібно зняти поліетиленовий пакет. Якщо на щеплених живцях виявляться квіткові бруньки, слід акуратно обірвати бутони. Необхідно видаляти пагони, що виростають на стовбурі нижче місця щеплення. Всі прищеплені пагони, які приживилися, залишаємо.
Якщо щепи ростуть сильно, бажано провести пінцирування — прищипування нездерев’янілої верхівки молодих пагонів. Цю операцію виконують в середині літа. Після пінцирування пагони добре гілкуються, раніше закінчують ріст восени й краще перезимовують, а також швидше починають плодоносити.
Вивчаючи характеристики сортів слив і випробовуючи деякі з них на своїй ділянці, ми дійшли висновку, що з великого асортименту столових сортів виділяється слива Киргизька чудова й Великий герцог, алича Обільна та Озарк прем’єр. Киргизька чудова має середньоазіатське походження. Сорт зимостійкий. Листки великі, темно-зелені, матові. Плоди ефектні, великі, середня маса 60-70 г (нерідко сягають 100 г), яйцеподібної форми. Перед достиганням спершу мають лимонне, а потім набувають фіолетового забарвлення, з легким восковим нальотом. Плоди починають достигати у другій-третій декадах липня, не осипаються, зберігаються на деревах до третьої декади серпня. М’якоть у них жовта, ніжна, дуже соковита, солодка, з легкою кислинкою. Відмінного смаку плоди набувають тоді, коли їх пізно збирають. Кісточка пласка, овально-витягнута.
Смакові якості не змінюються залежно від погодних умов під час достигання. За сухої погоди плоди можуть бути дрібнішими, ніж зазвичай, підвищується цукристість, але соковитість залишається на тому ж рівні. Якщо стоїть суха погода, в середині червня сливу необхідно добре полити.
До переваг цього сорту можна віднести й те, що дерева рано вступають у фазу плодоношення. Особливо швидкоплідні щепи, їх можна виконати в кроні дорослих слив різних сортів. Якщо щеплення зробити в лютому-березні, приріст може сягати до 1,5 м, і вже в наступному році одержите щедрий урожай.
Слід зазначити, що при вирощуванні саджанців цієї сливи бажано використовувати тільки сильнорослі підщепи: сіянці дикого абрикоса, аличі, сливи. Щеплення краще виконувати способом поліпшеного копулювання. Такий спосіб забезпечує гарне, міцне зрощення й прискорює початок плодоношення. Дерево має бути сильним, тоді й сорт розкриє свої якості. Дуже гарні дерева виходять на сіянцях дикого абрикоса, вони посухостійкі й не дають порослі.
Ця слива росте у нас близько двадцяти років. Вона має регулярне рясне плодоношення, незалежно від того, яка була зима, та які були несприятливі умови навесні: завжди на деревах гарний урожай. Переконалися ми й у тому, що якихось спеціальних сортів-запилювачів вона не потребує. Цей сорт неодмінно має бути в кожному саду.
Тим, кому смакує аромат Угорки, варто звернути увагу на сливу Великий герцог — найвеликопліднішу з-поміж інших Угорок. Плоди дуже великі, досягають довжини 6-7 см і діаметру 5 см, масою до 60 г, правильної яйцеподібної форми, темно-синього забарвлення із сизим восковим нальотом. М’якоть прозора, жовта, відмінного кисло-солодкого смаку. Кісточка погано відокремлюється від м’якоті. Плоди лежкі й транспортабельні, достигають наприкінці серпня.
Добре відома нам великоплідна гібридна алича Рясна. Вона має великі плоди масою до 60-70 г. Шкірочка темно-фіолетова, тоненька, щільна, вкрита сірувато-філетовим нальотом. Кісточка дуже маленька, напівідокремлювана. М’якоть яскраво-жовта, за повної стиглості темно-пурпурова, кисло-солодка, з приємним легким ароматом аличі, дуже смачна. Плоди достигають у другій половині липня, на тиждень-півтора раніше від Киргизької пречудової. Використовуються як свіжими, так і для приготування варення, джемів, компотів.
Великопліднішою й ароматнішою у порівнянні з Рясною є алича Озарк прем’єр. Її плоди за формою близькі до Рясної, вони рожево-фіолетові, м’якоть жовта, соковита, ніжна, солодка, зі слабкою кислинкою.
Якщо Киргизьку можна-прищеплювати в крону дорослих дерев сливи багатьох сортів, то треба мати на увазі, що гібридна алича сумісна не з усіма сортами. Гарне, міцне зрощення виходить на Ренклоді зеленому й на аличі.
Щодо підщепи для великоплідної гібридної аличі, то абрикос погано сумісний з нею. Для неї як підщепу можна використовувати сіянці дикої аличі.
О. Б. Пояреля
