Захист цитрусових у закритому грунті


В умовах захищеного грунту на цитрусових часто проявляються такі хвороби: фітофтороз, сіра гниль, антракноз, бородавчатість (парша), меланоз і чернь. В окремих випадках зустрічаються також філостиктоз, аскохіоз, септоріоз, фузаріоз і південна коренева гниль. Із субтропіків і тропіків з садивним матеріалом можуть бути завезеними такі хвороби, як мальсекко, макрофомоз, диплодіоз, бактеріальний некроз, псорозіс, стабборн, імпетратура тощо.

Фітофтороз. Уражуються всі вегетативні і генеративні органи, особливо листки, пуп’янки, зав’язь і плоди. На листках з’являються невеликі брунатні плями. З часом вони розростаються і стають темно-коричневі. Пуп’янки, зав’язь і плоди покриваються спочатку втиснутими коричневими плямами, які потім збільшуються у розмірі, темніють і можуть покрити їх цілком. Гнилі плоди, ніби обпарені, мають неприємний запах. В сухих умовах вони зморщуються, твердіють, муміфікуються. В окремих випадках хвороба проявляється у формі некрозу кори і загнивання кореневої системи.
Джерелом інфекції є уражені частини рослин (коріння, коренева шийка, штамб, гілки, пагони й плоди), де збудники можуть зберігатися грибницею, ооспорами і хламідоспорами. Гриби розвиваються також на яблуні, рицині, багатьох овочевих і квіткових рослинах, які можуть стати додатковим джерелом інфекції.

Сіра гниль. Уражуються переважно листки, квітки, зав’язь і плоди, рідко пагони й гілки. На листках спочатку утворюються окремі буруваті плями, які поступово збільшуються і набувають бурого чи темно-сірого забарвлення. Квітки і зав’язь загнивають, покриваються сірим пухнастим нальотом і обпадають. На плодах з’являються світло-бурі, пізніше темно-бурі плями з сірим нальотом. Уражені пагони стають червонувато-брунатними, бурими або темно-сірими і засихають. На гілках хвороба може проявлятися у вигляді глеєтечі і спричиняти їхнє відмирання.
Зберігається збудник сірої гнилі грибницею, конідіями і склероціями в уражених рослинах, а також рослинних рештках на поверхні грунту.

Антракноз. Проявляється на всіх надземних органах рослин. Молоді листки (менше 2 см у діаметрі) чорніють, в’януть і осипаються. Листки, які закінчили ріст, покриваються спочатку блідо-зеленими, потім світло-коричневими або темно-бурими плямами з тонким брунатним обідком. Пуп’янки темніють і осипаються. На зелених плодах утворюються світлі плями, які з часом стають темно-коричневими і можуть охоплювати їх повністю. Пагони мають спочатку брунатне забарвлення, а потім стають світло-сірими з великою кількістю чорних подушечок і відмирають. Кора гілок і штамба набуває коричневого забарвлення, руйнується і відшаровується.
Збудники антракнозу зберігаються в уражених органах рослин грибницею.


Бородавчатість. Проявляється на листках, зелених пагонах і плодах у процесі їхнього інтенсивного росту. На молодих листочках і пагонах з’являються дрібні круглясті світло-жовті плями. Згодом вони збільшуються і набувають вигляду бородавок жовто-рожевого або світло-оранжевого кольору. Сильно уражені листки зморщуються і деформуються. Хворі пагони відстають у рості, викривляються і часто відмирають. Молоді зелені плоди покриваються бородавками неправильної форми, які часто зливаються у шорсткі струповидні ділянки. Колір бородавок може змінюватися від кремового до блідо-рожево-жовтого. Поряд з бородавками з’являються кіркоподібні нарости, які викликають деформацію плоду.
Зберігається патоген грибницею і конідіями в уражених органах цитрусових.

Меланоз. Уражуються коренева шийка, штамб, гілки, пагони, листки й плоди. На кореневій шийці, штамбі і гілках хвороба проявляється відмиранням кори, яке супроводжується глеєтечею. Мертва серцевина деревини стає білою. На пагонах і листках з’являються втиснуті цятки, які згодом набувають опуклої форми і послідовно набирають жовтувато-брунатного, червонувато-коричневого і навіть зовсім чорного забарвлення з блискучою поверхнею і оточуються світлою смугою. Сильне ураження покриває пагони тріщинами, а листки при цьому втрачають нормальний зелений колір. Плоди можуть заражатися відразу ж після їхнього формування і до досягнення ними близько 3/4 своєї величини. Спочатку на них утворюються дрібні, опуклі, жовті, бурі чи червонувато-брунатні плями. З часом вони стають чорно-бурими і можуть покривати увесь плід. Зрілі плоди не уражуються збудником меланозу.
Джерелом інфекції є уражені органи рослин, у яких патоген зберігається грибницею.

Чернь. На поверхні листків, гілок і плодів утворюється чорний грибний наліт. За інтенсивного розвитку хвороби з’являється суцільна грибна плівка, яка інколи покриває всю поверхню уражених органів рослин. Чернь викликає поступове пожовтіння і відмирання листків. Збудниками хвороби є різні гриби, які оселяються на виділеннях попелиці і щитівок, а також на пилку рослин, грунтовій куряві тощо.

Філостиктоз. Проявляється на листках, переважно нижньому ярусі крони дерева у вигляді світло-брунатних плям з темним обідком. Пізніше в центрі плям з двох сторін листка утворюються коричневі крапки — пікніди па-тогену. Зберігається гриб пікнідами з пікноспорами на уражених листках.

Аскохітоз. На листках розвиваються сірувато-коричневі плями із слабо вираженим коричневим обідком. Інколи плями з’являються на пагонах і можуть викликати їх відмирання. У межах плям утворюються коричневі пікніди. Зберігається гриб в уражених тканинах рослин грибницею і пікнідами з пікноспорами.

Септоріоз. В залежності від збудника, який викликає цю хворобу, на листках можуть утворюватися різні плями: великі круглясто-еліптичні або неправильної форми, сірувато-білі з темно-брунатним або бурим обідком; багаточисельні круглясті зеленувато-сірі чи жовто-коричневі без обідка; круглясті, еліптичні чи неправильної форми брунатно-червонуваті з бурим обідком. Такі ж плями з’являються на уражених дозрілих плодах. На плямах розміщуються чорні пікніди.
Збудники септоріозу зберігаються на уражених листках цитрусових пікнідами з пікноспорами.

Фузаріозне в’янення. У хворих молодих рослин спостерігається побуріння і загнивання кореневої шийки, внаслідок чого вони в’януть. На ураженій тканині утворюється білий або рожевуватий наліт, рідко оранжеві чи то рожевуваті подушечки.
Зберігається гриб в грунті хламідоспорами, а інколи і склероціями.

Південна коренева гниль. Захворювання починається з кореневої шийки у вигляді невеликої бурої плями, яка розростається і охоплює стебло, внаслідок чого , сіянці засихають, починаючи з верхівки. В уражених місцях утворюється біла або світло-жовта грибниця, на якій формуються дрібні червонувато-жовті склерони. Джерелом інфекції є грунт, де патоген зберігається склероціями.

Заходи боротьби

Щоб запобігти розвитку хвороб цитрусових у закритому грунті, застосовують комплекс профілактичних і лікувальних заходів.

Важливе значення має вирощування стійких до хвороб сортів (наприклад, лимон Новогрузинсь-кий, Діаскурія, Майера тощо). Сильний розвиток і розповсюдження фітофторозу передбачає вирощування цитрусових на стійких до хвороби підщепах. Такими є тріфоліата, кінкани і бігарадія. Для окулірування необхідно заготовляти живці тільки на раніше апробованих здорових маточних деревах. Де запобігає розповсюдженню фітофторозу, сірої гнилі, вірусних та інших хвороб.

Проти збудників в’янення сіянців протруюють насіння тріфоліати та інших порід цитрусових 80%-ним ТМТД з розрахунку 5 г на 1 кг.

Для одержання стійких до хвороб сіянців і саджанців необхідний своєчасний і якісний догляд за рослинами: внесення добрив на основі аналізу грунту; регулярні поливи; вирізування частин сіянців з ознаками антракнозу, бородавчатості, сірої гнилі, аскохітозу та інших хвороб; видалення і знищення саджанців, сильно уражених грибними, бактеріальними і вірусними збудниками хвороб.

Якщо є коренева гниль на сіянцях понцірус тріфоліата та інших підщепах цитрусових, хворі рослини вирвати і знищити, а грунт і здорові рослини обробити 1%-ною суспензією 80%-ного полікарбацину або 1%-ною суспензією 50%-ного картоциду 2—3 рази обприскують з інтервалами 5—8 днів. Норма витрати робочої рідини — 1 — 1,5 л Слід старанно перевіряти саджанці перед садінням.

При виявленні фітофторозу корені і кореневу шийку рослин дезинфікувати 1%-ним розчином мідного купоросу, занурюючи в нього на 5 — 6 хв, а потім промити у воді або провести термічне знезараження за температури 43,3°С протягом 6 —10 хв, 44° — 4—8 хв і 44,5° — 3 — 6 хв.

Потрібні також регулярні обстеження дерев з метою виявлення і ліквідації джерел інфекції. Уражені дерева цитрусових, безнадійні для лікування, слід видалити, на інших — вирізати сухі гілки; рани дезинфікувати 1%-ним розчином мідного купоросу і змастити садовим варом або бітумною фарбою; опале листя, уражену зав’язь і плоди зібрати і знищити. Не слід забувати про внесення мікроелементів (кобальту, магнію, міді), які сприяють підвищенню стійкості цитрусових до антракнозу, фітофторозу та інших хвороб.

Для захисту цитрусових від глеєтечі у молодих дерев стовбур і скелетні гілки протягом вегетації треба обприскувати 1%-ною бордоською рідиною або такої ж дії препаратами, а у плодоносних — восени обробити сумішкою вапна (10 частин), глини (10 частин) і одного із фунгіцидів (2 частини мідного або залізного купоросу).

Гумозні рани на кореневій шийці, стовбурі і скелетних гілках лікують із зачищенням кори. Рани обрізують, захоплюючи до 2 см прилеглої до неї здорової тканини, і дезинфікують ці місця 1%-ним розчином мідного купоросу або іншими препаратами, обов’язково покриваючи рани бітумною фарбою, бордоською пастою, сірчаною пастою, асфальтовим лаком, садовим варом або петролатумом, які захищають їх від повторної інфекції і сприяють швидкому утворенню калюсу. Добрі результати дає також замазка, яка містить 70% нігролу і 30% деревного попелу, або з глини і вапна (2:1) чи нігрол, віск і каніфоль (1:1:1).

В системі хімічного захисту цитрусових від фітофторозу, сірої гнилі, антракнозу, меланозу, бородавчатості, макрофомозу, диплодіозу, черні і плямистостей листків проводять чотири обробки рослин одним із препаратів: 1%-ною бордоською рідиною, 0,8%-ною суспензією 50%-ного картоциду, 0,4%-ною суспензією 90%-ного хлорокису міді, 0,5% суспензією 50%-ного фталану або каптану, 0,5%-ною суспензією 80%-ного полікарбацину чи поліхому перед коленим періодом росту пагонів (лютий, травень, червень, вересень).

Обприскування дерев бордоською рідиною припиняють за 15 днів до збирання плодів, картоцидом — за З0 днів, а іншими препаратами — за 20 днів.

Ю. В. Калюжний, кандидат біол. наук, доцент Українського аграрного університету





Поділитись своєю думкою

Ваша елктронна адреса не буде публікуватись. Required fields are marked *

* Copy This Password *

* Type Or Paste Password Here *