Коли настає пора садіння плодових дерев, кожного садівника хвилює питання: де придбати потрібний сорт та де висадити деревце, щоб воно добре росло і плодоносило. Але не всі знають та враховують і такий фактор, як наявність гарного запилювача. Можливо, з улюбленим сортом слід висадити ще одне-два деревця інших сортів для взаємного перезапилення. Тож хочу власними спостереженнями за багато років науково-селекційної роботи.
Робота селекціонера, як відомо, пов’язана із щорічним виконанням схрещувань. Спочатку займалася селекцією яблуні, а потім — кісточкових порід. Як відомо донецьким садівникам, у більшості років до «глобального потепління» квітування всіх порід в умовах Донбасу відбувалося здебільшого за похмурої погоди, але обов’язково з суховіями, і незважаючи на хмари, дощі (невеличкі) в окремі роки там велика рідкість. До того ж ґрунт після них висихав негайно. Сонячні дні також були рідкість — інколи сонце виглядало на півдня — день.
Через постійні суховії квіткові приймочки маточок в наших умовах приймали пилок один-два дні, а на заході України — до чотирьох-п’яти днів. Визначено це по одній науковій роботі західного вченого з вивчення запилювачів для вишні, де стверджувалося, що вишня Любська — добрий запилювач для Подбєльської. Але ж Подбєльська зацвітає за 4-5 днів до Любської!
У нас же при запізненні із схрещуванням (на третій день квітування) ризикуєш не отримати зав’язі плодів.
Упродовж багатьох років мені доводилося переконувати керівників дослідної станції, щоб припинили обприскувати отрутохімікатами від шкідників кісточкові породи перед цвітінням. Але наші агрономи переконалися, що цього не слід було робити лише у 80-ті роки, коли настав рік з особливо холодною погодою (без заморозків) під час цвітіння і дослідна станція втратила врожай усіх кісточкових. За доброго цвітіння були лише поодинокі плоди.
Однак біля балки або широкої лісосмуги, чи поблизу, необприсканих ягідників лише кілька рядів дали гарний урожай.
Але в минулому році одержали гарний врожай кісточкових у тих господарствах Донецької області, де врахували мої поради й не обприскали кісточкові породи перед цвітінням.
Не обприскуйте сад перед цвітінням
Хто ж все-таки запилює сади в похмуру погоду?
Поруч з моєю колекцією вишень і черешень (змішане насадження) була велика пасіка дослідної станції. Але ж бджоли за похмурої погоди сидять у вуликах! І лише в окремі години або дні, коли показувалося сонце, вони прилітали на нашу ділянку. Й то не завжди! Якщо дув дуже сильний суховій, то вони у такі дні, зазвичай, літали до сусідньої балки на дикорослі трави. Іноді бачила «солідного» джмеля — прилетить, запилить 2-5 квіток на дереві і летить далі…
Гадаю, що за сильної посухи у квітках плодових перестає виділятися нектар, а пилок бджоли могли зібрати раніше в лісосмузі, також у рідкісні сонячні дні.
Крім того, ще коли я працювала на опорному пункті садівництва в Красногорівці, то помітила, що бджоли в рідкісні сонячні дні відвідували тільки одну плодову породу, яка раніше зацвіла хоч би на один день.
Коли познайомилась з працею одного ставропольського професора з бджільництва і з його дослідами з яблунею, дізналася, що існує «дресирування» бджіл. Адже вони літають у перший день вильоту до саду, орієнтуючись не тільки на одну породу, а навіть на одні рядки одного сорту. А якщо у нас лише на один день виглянуло сонечко?…
Крім того, у книгах з бджільництва пасічникам рекомендують збирати пилок різноманітних порід і сипати його на льотки різних вуликів. Тоді бджоли починають запилювати й інші породи. Ось таке «дресирування».
Коли Державна комісія з сортовипробування «умудрилась» районувати в нашій області раноквітуючі «маму» Гріот остгеймський і «дочку» Подбєльську, які не запилюють одна одну і пізніше квітуючу Чорнокорку, то вишневі сади почали давати мізерні врожаї плодів. Підрахунки показали: Подбєльська давала по 2-3 кг з дерева, Гріот остгеймський — по 5-7, зрідка 10 кг, Чорно-корка — 15-25 кг з дерева. У той же час у колекції, де вони росли серед інших сортів черешні, то давали до 40-60 кг на бідних ґрунтах і до 80-100 кг з дерева на глибоких чорноземах.
В одному з радгоспів на Донбасі, де квартал черешень був висаджений на схід від кварталу вишень, на половині кварталу вишень був добрий урожай. У чім річ? А в тім, що пануючий східний вітер переносив з ділянки черешень дрібних комах-запилювачів.
При вивченні сортів-запилювачів для вишні і черешні виявилося, що черешні відмінні запилювачі для більшості сортів вишні. Але не навпаки, адже вишні квітують пізніше від черешень… Пилок черешень зберігається на лапках комах.
За всі роки роботи мені потрапила на очі лише одна наукова стаття, де повідомлялося, що плодові можуть запилюватися мушками, трипсами, біловічками й іншими комахами. Можливо навіть запилюють нічні комахи, які ще ніким не вивчені. Адже ввечері в квітуючому саду посилюється запах квітів. Не для нас же з вами вони так пахнуть!
Ось чого в той холодний рік під час цвітіння плодових, навіть в обприскані отрутохімікатами квартали саду комахи летіли з балок, лісосмуг, з необприсканих ягідників. Запилювали, гинули, встигнувши врятувати урожай на крайніх рядах. Адже вони не бджоли, далеко не літають. Тому з урожаєм були крайні ряди, то їх більше, то менше, залежно від розташування цих осередків комах. Звичайно, зі сходу більше…
І все ж, чому я домагалася, щоб саме кісточкові, а не яблуню перестали обприскувати отрутохімікатами від комах (не від хвороб) перед цвітінням? Та лише тому, що для одержання гарного врожаю яблуні за рясного квітування достатньо запилити 5-7% квіток, а у кісточкових для цього потрібно 15-20% (слива), 20-25% (вишня), до 30-35% (черешня). А якщо взимку загинула частина квіткових бруньок, то цей відсоток слід подвоїти, потроїти! Тож якось підрахувала, що в одного сорту черешні за часткової зимової загибелі квіткових бруньок, плоди дали 70% квіток!
І лише в абрикоса і персика багато самоплідних сортів (запилюються власним пилком). У решти порід самоплідність — рідкість. І часто вона недостатня і не забезпечує повного врожаю.
Тільки у вишні є сорти з високою самоплідністю (Любська, Загор’ївська, Кистьова, Метеор та ін.), але районована в Україні і то лише в Донбасі одна Любська, яку (єдину) можна розмножувати навіть в односортному кварталі. До речі Любська — головний сорт у Польщі (під назвою Лотівка), її там розмножують на черешневій підщепі через погану сумісність з магалебкою і навчилися боротися з кокомікозом, до якого вона недостатньо стійка.
І в той же час найкращі, найвеликоплідніші вишні — дюки або вишнечерешні, які одержують від повторного схрещування з черешнями. Всі вишні походять від схрещування дикої степової вишні з черешнями, у яких різна кількість хромосом (32 х 16). І вони далеко не завжди можуть запилюватися самоплідними сортами вишні тільки тому, що останні пізно квітують. У дюків же дуже часто власний пилок мало придатний для взаємозапилення через повторне віддалене схрещування. І навіть вишні з дієвим пилком також з цієї ж причини набагато сильніше від інших порід втрачають нормальну здатність до взаємного перезапилення при похолоданні підчас цвітіння.
Добре, що більшість сортів вишні зберегли здатність запилюватися черешнями. Незважаючи на більш раннє цвітіння черешень, пилок зберігається на комахах-запилювачах.
То ж не лише в Донбасі (ще за часів СРСР) були викорчувані цілі квартали улюбленої українцями вишні (нарахувала 10 народних пісень про вишню!). Викорчували вишню і в промислових садах Криму, де здебільшого були районовані дюки, які в тих краях відмінно плодоносять у присадибних садах, у яких росте багато черешень.
Враховуйте строки цвітіння
Під час садіння вишні, навіть самоплідних сортів (крім Любської), слід враховувати, що у них 10—15% самоплідності, тобто вони потребують дозапилення.
Але навіть у яблуні доводилося спостерігати різке зниження врожаю, якщо її обприскували інсектицидами із запізненням, коли вже розквітли поодинокі квітки. В роки, коли в неї неповне цвітіння. Тож слід задуматися: чи не краще обприскувати після цвітіння!
При садінні саду слід враховувати строки квітування сортів будь-яких порід. Адже навіть добрий запилювач, але пізноквітуючий сорт, може не встигнути запилити раноквітуючі сорти.
Щоправда, іноді його можна «заставити» заквітувати в потрібний час, якщо на одну велику гілку у перші дні весни одягнути плівково-марлевий мішок (марля зверху) і зняти його на початку цвітіння.
На невеликих присадибних ділянках дуже часто домінує яблуня, а решті порід залишається мало місця. Наприклад, різні сорти черешні можуть достигати впродовж 1,5-2 місяців. Посадили два дерева, то їстимете плоди не більше півмісяця. А якщо у них різні строки цвітіння, як у Валерія Чкалова і Дрогани жовтої, то перший може залишитися без урожаю, якщо у сусідів немає інших раноквітуючих сортів. Вимерзли квітки у Валерія Чкалова (менш морозостійкий) — не запиленою залишиться Дрогана жовта. Такі приклади нескладно навести і для інших порід.
Так, сорти сливи за доброго їх підбору можуть давати стиглі плоди впродовж двох місяців (пишуть, що слива до деякої міри може замінити женьшень).
Вишня, як стверджує А.Ф. Колесникова, — це ціла аптека — достигає півтора місяця. Алича — місяць, та ще коли частенько «відпочиває» абрикос. Таке диво, як персик два місяці постачає десертом — до глибокої осені.
Адже кісточкові — це ліки від багатьох хвороб з набагато різноманітнішим складом корисних речовин, ніж одна яблуня.
Опановуйте щеплення в крону
Якщо ніде посадити необхідну кількість дерев кожної породи — опановуйте щеплення в крону! Якщо не знаєте, хто що запилює, достатньо мати в саду 4-5 сортів кожної породи і всі будуть з урожаєм. Єдине, що може різко вплинути на зниження врожайності окремих сортів, то це низька посухостійкість їхніх приймочок маточок, яка великою мірою проявляється через постійні суховії під час цвітіння на сході України, особливо в Донецькій і Луганській областях.
У сливи таких сортів 15-20, у тому числі і добре відомі: Персикова, Угорка італійська, Угорка звичайна (молдавська), Волошка й інші. У черешні тільки три південних сорти: Аврора, Сонячна куля, Дрогана рожева, але особливо таких сортів багато серед вишень (дві третини з-поміж районованих в Україні), зокрема Подбєльська, Мелітопольська десертна, Жуковська, Краса півночі та ін. Навіть у яблуні є такі сорти (три в нашій зоні): Мекінтош, Феймз, Бельфлор жовтий.
Іноді таким сортам у нашій зоні допомагає зав’язувати плоди рясний полив дерев перед цвітінням, садіння саду на західних схилах із гарною лісосмугою зі сходу.
Клімат змінюється. В останні роки спостерігається набагато більше сонячних днів під час цвітіння, але волога весна (як у 2005 р.) й тепер рідкість у Донбасі, і «наші» звичайні посухи нікуди не поділися.
Але в сонячні дні під час цвітіння з появою північного вітру можуть спостерігатися заморозки, які раніше були дуже рідко.
Правда, один-два рази за п’ятирічку у нас був мороз по зеленому конусу (початок набубнявіння бруньок), який погано витримувало багато південних сортів черешень і вишень. Навіть у роки з рясним цвітінням після відносно м’якої зими у таких сортів був високий відсоток мертвої зав’язі у квітках. Нині такі морози зачастили. Добре, що донецькі сорти черешень і вишень пройшли відбір і на це явище і добре плодоносять після таких морозів.
Л.І. Тараненко, старший науковий співробітник Артемівського дослідно-селекційного розсадника ІС УААН, заслужений агроном України
