Маючи власний сад -10 соток землі, 40 дерев – за 20 років господарювання у садівництві нагромадив значний практичний досвід у цій нелегкій, але цікавій своїми кінцевими результатами справі. Вважаю за доцільне поділитися ним з майбутніми садівниками-аматорами, які не маючи такого досвіду можуть звести нанівець свої бажання — мати власний сад.
Усе, що рекомендую у своїх порадах, я щорічно виконую в обов’язковому порядку у своєму саду, не припускаю ніяких відступів від своїх садівничих канонів.
Майже всі мої дерева плодоносять щорічно (виняток буває при пошкодженні цвіту весняними заморозками). Основну увагу приділяю яблуням сортів Росавка, Спартан, Голден, Кальвіль донецький, Пепінка золотиста та ін.
З одного дерева збираю від 50 до 150 і більше кілограмів товарних плодів (закладених на зимове зберігання).
З кісточкових останнім часом віддаю перевагу персикам. Щоб вони не вимерзали, кожне дерево висотою до 3 м обмотую на зиму агрономічною плівкою для утеплення рослин — «Спанбонд».
Перш ніж закласти сад, треба мати чітке уявлення, з якою метою він закладається, які фрукти плануєте отримувати та про їхню майбутню перспективу використання у власному господарстві. Адже багаторічні насадження закладаються на десятки років і від правильності прийняття рішення залежить доля самого саду та реалізація великих сподівань. Так, при закладанні зерняткового саду, зокрема яблуневого, 85% площі мають займати пізньоосінні та зимові сорти. Це вигідно з усіх боків, і що важливо, приводить до окупності понесених витрат.
Підготовка садивного матеріалу
Садивний матеріал раджу купувати в авторитетних установах Інститут садівництва, дослідні станції садівництва, спеціалізовані розсадники тощо) або в аматорів, що вирощують садивний матеріал і мають відповідну ліцензію. Безумовно, сорти мають бути районовані для вашої місцевості. Остерігайтесь купувати саджанці, завезені з інших областей. Бувають випадки, коли вони викопані давно, засохли, а перед реалізацією їх добре змочують.
Перед тим, як висадити саджанець у ґрунт, його занурюють у відро з водою і під водою обрізують кінчики корінців, щоб повітряні пробки, що там утворилися, не перешкоджали надходженню вологи до кореневої системи.
У висаджених у ґрунт саджанців приблизно на третину укорочують центральний і бокові пагони, що значно поліпшує їхнє приживлення.
Садіння
Правильне садіння — запорука успіху всієї подальшої роботи в саду. Тільки правильно посаджене дерево гарантує врожай. Ями копають розміром 80 х 80 х 80 см. На суглинкових, солонцюватих, оглеєних ґрунтах бажано копати ями глибиною до 1 м. Ґрунт обов’язково кладуть на 2 боки — окремо орний шар і окремо глибші шари та підстилаючу породу. Це ж стосується і бідних дерновопідзолистих ґрунтів.
Підстилаючу материнську породу з городу вивозять геть. Ні в якому разі не рекомендую розсівати її по городу. Це збіднює і до того небагатий на органічні речовини орний шар ґрунту, погіршує хіміко-фізичні властивості його.
Викопані ями заповнюються гноєм, компостом, перепрілим бур’яном, курячим послідом, різними органічними рештками рослинного походження. Вся ця суміш перемішується з ґрунтом верхнього шару, викопаного з ями. Бажано додати до цієї суміші 2-3 кг тукосумішей.
Чорноземів типових у нашому селі немає, але знаючи їх властивості, я радив би верхній орний шар змішати з нижнім (перехідним) горизонтом, додати гною чи компостів, суперфосфату чи інших туків. старанно перемішати і садити у цю суміш саджанець.
У підготовлену таким чином яму висаджують саджанець. Не забудьте старанно полити його як до садіння, так і після.
Непоправну помилку роблять ті садівники, котрі висаджують садивний матеріал у материнську підстилаючу породу, яка часто буває солонцюватою (!), або оглеєною.
На цьому садівнича кар’єра такого «фахівця” і завершується. Саджанець років п’ять буде «жевріти», потім, швидше за все, засохне, плодів від нього не дочекатися.
У міжряддях правильно посадженого саду у перші роки можна висадити суницю: три або чотири роки вона дозволить ущільнювати садову ділянку, дасть змогу збагатити стіл смачними ягодами.
Протягом 4-5 років бажано правильно регулювати ріст молодих фруктових дерев, не допускати інтенсивного росту окремих гілок. Щороку я прищипую кожну гілку (кінчики), при цьому рослинка стає кряжиста, ніби дубок з потовщеними гілочками. У цей час і формую крону.
Слід уникати висаджування у саду разом з деревами кущових ягідників (смородину, аґрус, малину тощо). Ґрунт навколо саджанця ввесь період його розвитку тримаю у розпушеному стані, не допускаю забур’янення насаджень. На зиму всі молоді саджанці від зайців обмотую очеретом, сіном, кукурудзинням. Влітку такі деревця зрідка поливаю.
Промайнуло шість чи сім «садівничих» років, дерева виросли, змужніли, потребують до себе значно більшої уваги. Збільшується навантаження і на садівника.
Нижче подам перелік тих обов’язкових агротехнічних прийомів, котрі виконую з року в рік, які б вони тяжкі не були. Недооцінка хоча б одного з них зводить нанівець усі старання садівника.
Догляд за ґрунтом, удобрення
Двічі на рік землю біля стовбура кожного дерева перекопую (весна-осінь), роблю це садовими вилами, аби не пошкодити кореневу систему, при цьому грудки землі не розбиваю. Тоді до кореневої сибтеми дерева більше надходить кисню з повітря, добре проникає у ґрунт вода атмосферних опадів та поливна.
Міжряддя дерев можна засіяти травою, яку систематично треба скошувати, не допускаючи її старіння. Я формую газон виключно косою. При регулярному скошуванні трави постійно змінюються рослинні формації і врешті-решт настає період стабілізації — рослинна травосуміш, можна сказати, сама себе сформувала, тепер справа за косою — не давати їй переростати і старіти. Скошена трава — гарний мульчувальний матеріал.
Удобрюю кожне дерево якісним компостом власного виробництва. Один раз на рік під кожне доросле дерево даю чотири відра такого компосту та 1 -2 кг тукосуміші.
Обрізування дерев
Цей прийом здійснюю щорічно, виходячи з практичної доцільності. Висота дорослого дерева (крім горіхів) у моєму саду не перевищує 4 м. При такій висоті немає проблем з обприскуванням, обрізуванням хворих гілок та вовчків верховим секатором, збиранням плодів.
Сформовану у молодому віці крону дерева підтримую у такому стані, щоб кожна гілка максимально освітлювалась сонячним світлом.
При обрізуванні дерев не дотримуюсь класичної схеми, за якою вони повинні обрізуватись при відсутності листя. Коли я бачу, що гілка з якихось причин недоречна, я її зрізую в будь-який час. Якщо зрізи великі, обов’язково змащую їх садовим варом. Багаторічний досвід підтверджує доцільність такого обрізування.
Захист саду
Без цього прийому в садівництві нині не можна обійтись ні в якому разі. Там, де ним нехтують, гине весь урожай. З літератури відомо, що західні країни, щоб отримати товарні плоди, обприскують сади отрутохімікатами через кожних 10 днів. Це десь 15-18 разів за вегетацію. Нині вся Україна насичена цими плодами. Форма їх і розміри привабливі, але смаку й аромату від них не дочекаєтесь. Такий плід нагадує восковий муляж або ялинкову прикрасу.
Моя методика хімічної обробки дерев значно відрізняється від зазначеної вище.
Враховуючи, що зараз ринок насичений підробками, використовую тільки роками перевірені препарати: із фунгіцидів — хлорокис міді (порошок), із інсектицидів -децис (концентрат емульсії).
Ці препарати мають характерні ознаки, їх або ж важко підробити, або економічно недоцільно.
Бордоська суміш — класичний мідний препарат проти хвороб, проте не практичний через наявність у ньому вапна, що завжди призводить до забивання розпилювача. Обробляю сад тричі (сумішшю препаратів):
- вперше — до розпускання бруньок (40 г хлорокису міді + 2,5 мл децису на відро води);
- вдруге — відразу після цвітіння (склад отрутохімікатів той же);
- втретє — через два тижні після цвітіння (подвійною дозою): 80 г хлорокису міді + 5 мл децису на відро води).
Дуже ефективний прийом — побілка стовбурів у ранньовесняний період. Суміш складається із вапна, залізного купоросу та глини.
Уражені хворобами або пошкоджені шкідниками плоди знімаю з дерева, збираю ті, що лежать на землі, і вкидаю в компостну яму.
Це доречніше, ніж залишати їх зимувати на дереві або під деревом.
Полив
В останні роки значно погіршились погодно-кліматичні умови майже на всій території України. Малосніжні зими, відсутність дощів у літньо-осінній період при високій температурі повітря призводять до різкого дефіциту вологи у ґрунті, згубно впливають на формування врожаю плодових дерев. Тут не обійтись без додаткового штучного зрошення саду. У власному саду застосовую 5-6-разове поливання кожного фруктового дерева упродовж вегетації. Роблю це у найбільш напружені для рослин періоди — під час цвітіння та появи зав’язі, у спекотні літні дні в період наливання плодів, восени для формування врожаю та закладання бруньок майбутнього врожаю.
Збирання врожаю
Найцікавіша пора у житті садівника. На збирання кісточкових (культурна алича, слива тощо) запрошую сусідів. позаяк зайва кількість цих плодів мені не потрібна.
Зерняткові (яблука) збираю сам. Цей ритуал я недовіряю навіть своїй дружині. Практикую це в період повної стиглості плодів. У зимових сортів це період перед настанням морозів. Строки збирання визначаю за зовнішнім виглядом плодів та їхніми смаковими якостями. Достатня кількість цукрів гарантує добрий смак яблук під час зберігання. Недостиглі плоди майже завжди кислі, більшість з них такими і залишаються під час зберігання взимку.
Першими зриваю яблука, розміщені у нижній частині крони, потім — з середини крони і останніми плоди, що розміщені на верхніх гілках. Такий порядок дає можливість уникнути зайвого травмування плодів під час падіння їх з верхніх ярусів.
Закладання плодів на зберігання та зберігання їх у зимовий період
Для збирання фруктів використовую пластмасові відра та плетені кошики. Зриваючи плоди, роблю і перше сортування їх на придатність до тривалого зберігання. Плоди навіть з незначними дефектами нещадно бракую. Краще їх переробити на сік восени, ніж взимку викинути на гній. Зірвані яблука розстеляю тонким шаром (у 2-3 яблука) у кімнаті чи сараї і тримаю протягом тижня. При цьому чіткіше проявляються дефекти в плодах, які я помічаю під час другого сортування. Після цього яблука закладаю у погріб на тривале зберігання. Кожний сорт зберігаю окремо.
Раніше кожне яблуко (або ряд їх) загортав у папір. З роками дійшов висновку, що це зайва робота, краще перекладати папером шари плодів.
Не помічав, щоб хвороба передавалась здоровому плоду від хворого.
Десь через місяць стан зберігання плодів третій раз контролюю у погребі, перекладаючи їх в інші ящики.
Такий потрійний контроль дає можливість зберігати яблука тривалий час. Так, сорт Росавка зберігається інколи до літа.
Хотів би звернути увагу на незначну деталь при зберіганні яблук разом з картоплею. Раніше вони завжди мали запах картоплі.
Щоб уникнути цього, виявляється, треба зробити зовсім просту річ — у витяжну трубу (душник), що є у стелі кожного погреба, необхідно вставити іншу трубу меншого діаметра, але зробити це так, щоб вона не діставала до підлоги погреба, а розміщувалась на висоті 10-15 см від неї. При цьому значно поліпшується циркуляція повітря, стабілізується постійний температурний режим, що дуже важливо для зберігання всіх видів харчових продуктів.
Таким чином знята проблема із запахом яблук. Якщо раніше яблука пахли картоплею, то тепер, навпаки (друзі жартують), картопля пахне яблуками.
Квашення плодів
Плоди Пепінки золотистої великі, мають дуже привабливий вигляд і, зірвані у період повної стиглості, дуже смачні.
Зберігаються зірваними не більше 2-3 тижнів, потім усі гинуть. Єдиний спосіб зберегти їх — заквасити. У квашеному вигляді зберігаються у погребі до весни.
Для бродіння замість житньої соломи використовую значно кращі компоненти: стиглу калину, корінь хрону та гіркий перець і цукор.
Роками перевірений цей рецепт повністю виправдовує себе. Єдине хотів би зауважити — не квасити недостиглих яблук, це тільки зайва праця.
Симбіоз людина – дерево
Окремо хотів би зупинитись на стосунках людини з деревом. Якось людина звикла вважати живий організм за живий, коли той ознаки свого життя виражає звуками. Це винятково тваринний світ.
А що таке дерево, рослина? Це той же живий організм. За моїми спостереженнями за садом дійшов до висновку, що дерева — це розумні, мудрі, живі істоти. Вони люблять ласку, лагідне до них ставлення, дуже позитивно сприймають привітання, поглажування стовбура дерева, гілок, бруньок руками.
Зовсім інша реакція дерева, коли на нього не звертають уваги (ревнощі), поводяться відносно нього агресивно, а найгірше — коли йому погрожують гострими предметами та ще і відповідним підбором слів.
Звуками дерево не відповідає, а своїми діями ще й як!
Тільки цим я пояснюю той факт, що при всіх однакових з сусідніми деревами умовами на якомусь з них не з’явилась зав’язь, хоч цвіт був гарний або з’явились плоди, ціле літо провисіли дрібними і непомітними, а потім без будь-яких видимих причин дружно осипалися.
Цими діями дерево красномовно підтверджує своє ставлення до людини. У моїй практиці є класичний приклад вдячності рослини за добру справу. Після загоєння пошкодженої деревини груша за рік дала двометровий приріст (при її рості 2 м), принесла 20 плодів масою 200-250 г, тоді як до цього плодів майже не було, а як і були, то незрівнянні з цими.
Хотів би звернути увагу до цього факту всіх садівників і простежити на власному досліді.
Омолодження дерев
З різних причин у дерев спостерігається відмирання гілок. Перш за все у верхній частині крони. Причини різні — старіння дерева за віком, тертя гілок між собою, морозобійні тріщини, опіки, псування деревини дятлами, хворий садивний матеріал тощо. Ознаки відмирання для всіх дерев однакові — почорніння серцевини, зморщена кора, засохле листя, відсутність бруньок.
Якщо дерево безнадійно старе, то це одна справа, а якщо воно «в соку», має сильний стовбур, працездатний корінь, проявляє інші життєві ознаки, тоді ні в якому разі не спішіть його зрізувати, попробуйте його врятувати і воно у боргу не залишиться.
Якщо відсотків на З0 відсохло верхніх гілок, обріжте їх, рани обробіть садовим варом, удобріть і частіше поливайте. Згодом прокинуться сплячі бруньки, на штамбі з’являться молоді паростки, з яких можна буде вибрати лідера і сформувати нову крону. Якщо на тілі стовбура є механічні пошкодження, постарайтесь їх загоїти. Для цього слід видалити відмерлу деревину і кору, простір заповнити густим розчином глини, вапна, залізного або мідного купоросу. Можна обробити і розчином цементу.
Якщо гілки труться — зріжте менш перспективні.
Щеплення
Досвід отримав ще навчаючись в Олександрійському агролісомеліоративному технікумі на Кіровоградщині (1955 рік).
Проте швидше за все з етичних міркувань до всіх видів щеплення, особливо у крону дорослих продукуючих дерев, ставлюся негативно. Шкода нищити живу істоту, живу красу, яку плекав десятки років, навпаки, більше уваги приділяю збереженню гілок. Щоб вони не обламувались під тягарем достигаючого врожаю, у другій половині літа під кожну скелетну гілку підставляю підпору (чаталу). Особливо потребують цього заходу яблуні, груші, персики, алича, сливи тощо.
На закінчення скажу, як людина, що вкладає у своє дітище — сад велику частку фізичної й розумової праці, я постійно ним пишаюся, пишаюсь його перлиною — гарним врожаєм фруктів. Мені дуже приємно, коли, пригощаючи односельчан, чую від них схвальні відгуки.
Вілій Пилипович Цифір, с. Вороньків, Бориспільський р-н, Київська обл.
