Малині варто приділяти більше уваги


Упродовж усієї історії людства малина завжди була поруч з людиною. Археологи знаходять насіння малини на стоянках первісної людини ще за кам’яного та бронзового віків. І ще не стерлися з пам’яті ті часи, коли малина займала провідне місце серед ягідних кущових рослин. Але в наш час промислове виробництво її різко скоротилося і росте вона головним чином у садах садівників-аматорів.

А, між іншим, малина є цінним продуктом харчування, в якому міститься велика кількість органічних кислот, мінеральних солей і вітамінів. Не даремно лікарі рекомендують з профілактичною метою з’їдати щоденно хоча б 100 г свіжих ягід малини.

Малина швидкоплідна — врожай дає на другий рік після садіння, дуже пластична, завдяки чому може рости на всій території України. Квітує у пізні строки, тож не підмерзає і кожний рік плодоносить, порівняно легко розмножується, є чудовим медоносом, завдяки чому приваблює в сад бджіл, широко застосовується в народній медицині для лікування гіпертонії, атеросклерозу, застуди. Ці та інші якості слід в першу чергу враховувати садівникам-початківцям, для якомога ширшого впровадження її в садах.

Багато садівників, вирощуючи малину на власних ділянках, одержують дуже низькі врожаї і низьку якість ягід. Пояснюється це, в першу чергу, недостатніми знаннями біології та агротехніки вирощування цієї культури. А їх необхідно знати. Садити малину слід у захищених від вітрів, добре освітлюваних місцях. Кращими для малини є багаті на гумус супіски, суглинки та чорноземи. Малина не витримує затінення та тривалого затоплення талими водами — у неї відмирає коріння. Садити можна навесні (березень), влітку (липень, серпень) і восени (кінець вересня — жовтень). У посадкові ями діаметром 50 і глибиною 40 см вносять: перегною або компосту 8-10 кг, суперфосфату 150-200 г, калійної солі 70-80 г. Замість мінеральних добрив можна внести 500-600 г деревного попелу. На третій рік після садіння і в подальшому щорічно восени вносять перегною 2-3 кг, суперфосфату З0, калійної солі 25 г і навесні сечовини — 25 г на 1 м2.


Садивним матеріалом слугують відсадки від здорових плодоносних кущів. Перед садінням їх знезаражують, занурюючи корені в 1 %-ний розчин мідного купоросу (100 г на відро води) на 5 хв. з наступним промиванням.

Висаджують саджанці малини без заглиблення — як вони росли у розсаднику, поливають, а затим пагони зрізують на рівні ґрунту і спалюють. Після такого садіння ґрунт розпушують і мульчують.

За кущового способу садіння відстань між рослинами має бути не менше 1 м, за рядкового — відстань між рядами — 1,5 м і між кущами — 35-50 см. Малина не витримує «затоптування», тому ґрунт у малиннику має бути пухкий, насичений повітрям і вологою. Ходити слід по доріжках навколо насаджень.

Найбільша потреба малини у волозі — від початку цвітіння до кінця плодоношення. В цей період її регулярно поливають раз на тиждень. Відразу після збирання врожаю пагони, що відплодоносили, вирізують і спалюють, а молоді цьогорічні підв’язують до шпалери.

Врожай збирають регулярно через день, не даючи ягодам перестигати, в корзинку на 1-1,5 кг. Малинник утримують під чорним паром, чистим від бур’янів, але ґрунт у малиннику розпушують на невелику глибину, щоб не травмувати коріння. А ще ліпше міжряддя у малиннику утримувати постійно замульчованими перегноєм, тирсою, рослинними рештками.

Для підвищення врожайності малини на ділянці слід вирощувати 2-3 сорти. На даний час відомо понад 300 — сортів малини. Найбільшим попитом серед садівників користуються такі сорти: Новость Кузьміна, Китаївська, Новокитаївська, Кульберт, Мальборо і багато інших.

Ягоди малини швидко псуються, але коли їх занурити у воду з температурою 40°С на дві хвилини (разом з тарою), дати воді збігти і помістити в холодильник, то вони будуть свіжими впродовж тижня.

На одному місці кущі малини можуть рости і добре плодоносити 10-12 років. Малина позитивно реагує на підвищені дози калію, але з азотом слід бути обережним — він спричиняє бурхливий ріст пагонів і призводить до поганої підготовки рослини до перезимівлі. За можливості удобрюйте малину попелом.

Малина страждає від багатьох шкідників і хвороб. Лише одних шкідників виявлено більше 230 видів, з них 20 видів є небезпечними (попелиця, малиновий жук, стеблова галиця та ін.).

З-поміж захворювань найчастіше зустрічаються пурпурова плямистість (дідімела), антракноз, септоріоз, кучерявість, мозаїка та ін. Позаяк малину не рекомендується обробляти отрутохімікатами, то в якості захисних засобів слід застосовувати не шкідливі для людей.

Проти попелиці можна застосовувати господарське мило в концентрації 250-300 г на відро води. Молоді пагони, уражені стебловою галицею, зрізують з личинкою і спалюють. Від пурпурової плямистості та інших грибних захворювань перед розпусканням бруньок рослини обприскують розчином карбаміду (сечовини): 500 г на відро води, а пізніше проводять три обприскування 1%-ною бордоською рідиною: у фазу зеленого конусу, після цвітіння і після збирання врожаю. Кущі, уражені вірусними хворобами, викорчовують і спалюють.

У теперішній час все частіше можна почути, що аматори вирощують чорну малину. Цей вид малини розповсюджений, головним чином, у США і Канаді. Наші аматори переважно вирощують один сорт — Кумберленд. Кущі цього сорту великі, розлогі, порослі не дають. Розмножується вегетативно — укоріненням верхівок однорічних приростів. Для цього у серпні верхівки пагонів прикопують і часто поливають. До жовтня вони вкорінюються і придатні для садіння. Можна розмножувати також насінням і живцями. Недолік — сильно уражується вірусними хворобами, тому садити її слід подалі від червоноплідної малини. Догляд за нею такий, як і за звичайною малиною.

Коріння малини досить підступне. Воно повзе на сусідні ділянки, заглушуючи там культурні рослини. Але спосіб боротьби з ним є: дві-три смужки щавлю, посіяного по периметру малинника, убезпечать від розповзання коріння малини по території саду.

Н. Колесникова


Інші статті по темі:





Поділитись своєю думкою

Ваша елктронна адреса не буде публікуватись. Required fields are marked *

* Copy This Password *

* Type Or Paste Password Here *