Жимолость – перспективна рослина


Рід жимолость широко представлений в рослинному світі і налічує більше 200 видів. Багато видів — жимолость звичайна, татарська, каприфоль та інші — цінуються за декоративність і широко використовуються в озелененні. Як ягідні рослини в культуру введені деякі види жимолості синьої, або їстівної, яка набуває дедалі більшого поширення в садах українців.

Жимолость цінується за надранній термін достигання (кінець травня — початок червня), швидкоплідність (з другого року після садіння), щорічну врожайність, дієтичні властивості плодів. При дотриманні агротехніки стійко плодоносить на одному місці більше ЗО років. Жимолость відзначається дуже високою морозостійкістю (у стані спокою тканини пагонів і бруньок витримують температуру до -50°С), стійкістю до весняних заморозків (бутони, квітки і зелена зав’язь можуть витримати до -8°С), невибагливістю до накопичення тепла в період достигання.

Плоди жимолості цінуються за високий вміст Р-активних речовин (200-1800 мг/100 г), аскорбінової кислоти (60-90 мг/100 г), пектину (до 1,6%), багаті на інші біологічно активні речовини і мікроелементи. Завдяки унікальному складу плоди жимолості мають такі властивості:

  • зміцнюють стінки кровоносних судин, зменшуючи їхню ламкість та запобігаючи внутрішнім крововиливам, сприятливо впливають на склад крові;
  • збільшують кількість еритроцитів, знижують вміст холестерину;
  • захищають від шкідливого впливу радіації, виводять з організму солі важких металів, радіонукліди й інші шкідливі речовини;
  • зміцнюють імунітет, проявляють протипухлинну, протизапальну і противиразкову дію.

До недоліків жимолості можна віднести дрібноплідність, самостерильність, обсипання плодів при достиганні (яке значною мірою залежить від погодних умов і агротехніки), неодночасність достигання і гіркота плодів (характерно для старих сортів).


Основним виробником сортів жимолості є Росія, де в природі трапляється близько 15 видів їстівної жимолості. Культура її порівняно молода: для широкого культивування її було рекомендовано у 1956 р. Перші сорти в Державному реєстрі з’явилися тільки в 1980 р. В даний час у Росії її культивується більше 80.

Характеристика сортів жимолості

В Україні жимолость поки що відноситься до рідкісних культур, тому інформація про нові сорти має зацікавити читачів.

Аналіз споживацьких потреб диктує садівникам-аматорам сучасні вимоги до сортів:

  • сорти мають мати високу і стабільну врожайність (високою вважається врожайність — від 2,1 до 5,0 кг з куща для низькорослих сортів і до 8 кг — для високорослих сортів жимолості алтайської);
  • користуються попитом великоплідні сорти з середньою масою від 1 до 2,1 г і більше;
  • мають попит сорти, у яких малий відсоток обсипання плодів (до 5%) або які не обсипаються;
  • смак плодів має бути десертний або столовий;
  • сорти з гіркуватістю використовують для переробки (гіркуватість зникає після термічної обробки);
  • у сортів має бути різний термін достигання (хоча і квітують вони практично одночасно): від дуже раннього до дуже пізнього;
  • плоди повинні бути транспортабельними, з сухим відривом і високим вмістом Р-активних речовин;
  • сорти мають бути стійкими до хвороб і шкідників. На території України у жимолості майже немає шкідників і вона не уражується хворобами.

Представляю увазі читачів сорти жимолості, що відповідають вищепереліченим вимогам (див. таблицю).

Сорти жимолості

Позаяк на своїй ділянці ми займаємося розсадництвом, то у нас не проводяться багаторічні випробування сортів. Для складання таблиці використані дані докторів сільськогосподарських наук А.Є. Соловйової (Бердськ, Новосибірська область). Залежно від рівня агротехніки і місця вирощування, а також від погодних умов основні характеристики сортів жимолості можуть відхилятися в той чи інший бік.

Особливості обробітку жимолості

Жимолость — культура швидкоплідна. Пробні плоди з’являються вже на дворічних рослинах, а з 3-4-го року починається товарне плодоношення. Для нормального плодоношення необхідно посадити декілька сортів. Квітки жимолості запилюються комахами (бджолами, джмелями).

Жимолость невибаглива, але для гарного росту і плодоношення необхідно дотримуватися основних правил. Ця культура світлолюбна, місце для садіння вибирають сонячне й безвітряне (сильні весняні вітри призводять до масового обсипання бутонів, квіток і зав’язі).

Жимолость вологолюбна, але не витримує затоплення. Ґрунт має бути постійно вологим, це сприяє приживленню, формуванню сильного приросту і збільшенню маси плодів. Краще утримують вологу суглинки, на легких піщаних ґрунтах під час садіння в ямку додають до 0,5 відра глини. Мульчування ґрунту сприяє збереженню вологи, дає змогу істотно зменшити кількість поливів. Краще мульчувати органічними матеріалами (торф, компост, перегній шаром 3-5 см), але можна й неорганічними (картон, плівка, руберойд).

Відмінно реагує на органічні добрива підвищенням врожайності і маси плодів. Ґрунт має бути родючим, нейтральним або слабокислої реакції.

Кращий час для садіння — осінь (жовтень-листопад) або рання весна (березень, до розпускання бруньок у жимолості). Схема садіння 2-3×1,5 м. У перші 1-2 роки після садіння кущі жимолості (залежно від сорту) ростуть відносно повільно. У цей час формується могутня коренева система, діаметр якої перевищує діаметр надземної частини. Пагони розпочинають ріст рано — після початку цвітіння, інтенсивно ростуть не більше місяця і формують квіткові бруньки під урожай наступного року. У цей період необхідно забезпечити рослинам оптимальний водний, повітряний і поживний режим.

Поливи проводять у міру підсихання ґрунту, але вони обов’язкові в критичні фази розвитку: цвітіння, ріст пагонів, початок достигання плодів. Під час поливу необхідно промочити весь кореневмісний шар ґрунту. На один молодий кущ потрібно 1 -2 відра води, а на дорослий — до 4-6 відер.

Підживлення краще робити органічними добривами і деревним попелом з 3-4-го року після садіння. Норма внесення добрив — 0,5-1 відро органіки і півлітрова або літрова банка попелу на один кущ раз на один — два роки, залежно від стану рослини. Мінеральні добрива ефективні тільки на добре зволоженому ґрунті.

Коренева система у жимолості мичкувата й поверхнева, тому розпушування поверхневого шару ґрунту та просапування проводять обережно, в міру необхідності, не глибше 5-10 см.

За сприятливих ґрунтово-кліматичних умов жимолость стабільно плодоносить до 25-30-річного віку. У перші 7-8 років проводять санітарне обрізування (видаляють сухі, поламані, що ростуть донизу гілки). З 8-10-річного віку проріджують для кращого освітлення — вирізують частину старих скелетних гілок на сильну бічну гілку. У віці 20-25 років кущі омолоджують, зрізуючи всі скелетні гілки «на пеньок» на висоті 15-20 см. Кущі відновлюються наступного року і можуть плодоносити ще 5-10 років.

Ягоди жимолості більшості сортів достигають неодночасно. Сорти, що не обсипаються, збирають у два прийоми. Урожай сортів, які мало обсипаються, можна збирати в один прийом при повному достиганні струшуванням на плівку.

На закінчення хочу зазначити, що жимолость їстівна рослина помірного клімату і вирощувати її в південних областях України проблематично.

П.Л. Бобир, м. Миргород, Полтавська обл.


Інші статті по темі:





Поділитись своєю думкою

Ваша елктронна адреса не буде публікуватись. Required fields are marked *

* Copy This Password *

* Type Or Paste Password Here *