Нинішній рік був особливо несприятливим у нас на півдні. Посуха не тільки на ґрунті, а й у повітрі, спека. А це дуже небезпечно для хворих людей. Від спеки потерпали й рослини. У дні, коли температура була вища +30°С, плоди не зав’язувалися, а квітки опадали. А за температури +35°С порушувався синтез лікопіну. Внаслідок його дефіциту помідори не червоніють, а набувають жовто-оранжевого забарвлення, або ободок навколо черешка залишається жовто-зеленим.
Проте, незважаючи на несприятливі погодні умови, урожай помідорів у мене був рекордним. Цьому сприяли добір чудових сортів, те, що насіння набувало нових властивостей у піраміді, і найкраща технологія вирощування на вузьких грядках за технологією Міттлайдера.
Насіння почав готувати до сівби 9 березня. Протруїв і поставив на 48 годин для барботування. Після цього розклав його у чашки Петрі і поставив у піраміду на проро-щення. У піраміді все насіння накльовується через дві доби, посіяне в ящички таке насіння проростає у піраміді теж через дві доби. Як тільки з’являються сходи, ящички (\ переношу на балкон.
Поливаю розсаду виключно рідиною для постійного живлення і ніколи — чистою водою. Рідина робиться так: відважую 475 г суміші 2 і розчиняю її у 200 мл води. Такою сумішшю рослини неможливо перегодувати, вони швидко ростуть.
Висаджувати розсаду планував у третій декаді квітня.
Проте низькі температури та заморозки не дали змогу цього зробити. А розсада росла.
На балконі площа обмежена, тому рослини почали перекривати одна одну, витягнулися й переплелися. На дачу вивіз їх лише 10 травня. Коли зносив метрову розсаду з третього поверху, вкладав у багажник, потім з багажника у парник без обігріву на дачі, частина розсади була пошкоджена. А12 травня висаджував її на вузькі грядки. На кожному горщечку приклеїв етикетку з назвою сорту. Розбирав у парнику рослини і вибирав сорти, а потім метрову розсаду саджав на вузькі грядки через 175 см на глибину горщечка.
У всіх рослин коріння було маленьке, бо все, що їм потрібно, вони одержували з поливом. Цікаво, що на маленькому корінні виросла така велика, міцна розсада. Під час садіння стебла не піднімав, а клав на ґрунт у той бік, куди було можна акуратно покласти, бо ж рослини пошкоджені. Зверху вони лежали одна на одній. Сусіди думали, що розсада не приживеться. Після садіння я полив її. А на вузьких грядках поливають так, щоб між валками вода стояла ставочком глибиною 5-7 см по всій грядці. У наступний день розсіяв по ЗО г карбаміду на один погонний метр і знову полив. Ще через два дні розсіяв по 25 г суміші 2 на погонний метр і таку ж саму норму вніс через 4 дні, все з поливами. Після цього вносив суміш один раз на тиждень.
Підв’язав рослини до шпалери через два тижні. За цей час вони зміцніли, рани загоїлися, отож ні однієї рослини не втратив. Протягом червня і липня вносив на 40 г суміші 2 на погонний метр, а в серпні-липні по 20 г. Це тому, що рослини віддали основний урожай і дні стали коротші. Так я роблю й у вересні. І припиняю підживлення лише у жовтні (залишаються тільки поливи). А перед заморозками вириваю рослини з корінням і підвішую на дачі вниз «головою». Отож матиму стиглі, смачні помідори до Нового року.
Хочу підкреслити надзвичайно високу врожайність моїх помідорів. Сам я ніколи її не підраховував, бо для цього існує методика, яку застосувати на дачі неможливо. Тому скористаюся даними доктора біологічних наук Т.Ю. Угарової. Згідно з її даними, найвищий урожай одержують на сортодільницях, він становить для сортів 450-800 кг з однієї сотки, а гібридів — 800-900 кг (Малишок і Ярило). На вузьких грядках врожай помідорів, вирощених за технологією Міттлайдера, щороку становить 800-1000 кг, незалежно від ґрунту та погодних умов. Мої сорти викликають здивування. Про це часто пишуть городники, які скористалися моїм насінням. Крім великої кількості плодів, слід не забувати про їхню якість.
Якось на базарі купив декілька красивих плодів помідорів, а вдома влаштував дегустацію, порівнював із вирощеними на дачі. Мої помідори були набагато смачніші. Воно й зрозуміло, адже мої плоди мають найвищу якість — і по хімічних аналізах, і по вигляду, й по смаку. І це закономірно, бо вони одержують у достатній кількості повний набір елементів, потрібних для життя.
Добре відомо, що нестача калію в раціоні людини сприяє розвитку серцево-судинних захворювань, сірки — гормональних розладів, кальцію — алергії та бронхіальної астми. Виявилося, що магній є могутнім агентом проти пухлин. Нестача цинку лежить в основі багатьох захворювань, а у місцевості, де в ґрунті (а відтак і в рослинах) мало йоду, кобальту чи інших мікроелементів, населення хворіє специфічними хворобами (наприклад, зобом в разі нестачі йоду). У моїх помідорах все це є, тому вони лікувальні, особливо кольорові: білі, жовті, оранжеві, вишневі, малинові, рожеві, чорні. Вони не спричиняють алергії.
Ще один показник забруднення помідорів речовинами, шкідливими для здоров’я, це — важкі метали, продукти часткового розпаду пестицидів, радіонуклідів тощо. Рівень їхнього накопичення у рослинах залежить від концентрації їх у навколишньому середовищі, а також від технології вирощування, здатності даного виду чи сорту накопичувати ті або інші речовини. Зараз не знайти чистого місця з багатим і незабрудненим ґрунтом, чистою й прозорою водою та повітрям, у якому до аромату саду не примішувалися б вихлопні гази й промислові викиди. А на моїй грядці ви не побачите жодного хворого плоду, тому що ситі рослини менше хворіють, а насіння пройшло обробку енергією Космосу у піраміді. Тому обробляти рослини отрутохімікатами немає потреби.
У помідорів могутня стрижнева коренева система. За безрозсадного вирощування коріння може проникати в ґрунт на глибину 1-1,5 м і до 1,5-2,5 м — у діаметрі. Ось таку площу один кущ може «обнишпорити», щоб знайти потрібний йому елемент. А якщо там мало кальцію чи калію, рослини інтенсивно накопичуватимуть стронцій і цезій (для нас — отрута). Якби ви бачили, яке могутнє виросло стебло, а коріння маленьке, лише по дну вузької грядки, навіть у проходах його немає! Отже, моїм помідорам не доводиться «обшарювати» площі, бо все у них є. Рослини на вузьких грядках мають підвищену здатність до самоочищення від токсичних речовин. Яким би чином шкідливі елементи або сполуки не потрапляли всередину рослин, через коріння із ґрунту або через дихальця з повітря, вони намагаються від них звільнитися і вивести їх у навколишнє середовище, шляхом кореневих виділень. Чим інтенсивніший перебіг фотосинтезу, тим більше утворюється органічних сполук. У навколишнє середовище їх може виділятися від 5% до 25%. Разом з ними видаляються й токсини.
Дещо про нітрати. Я підживлюю рослини виключно мінеральними добривами. От лихо! Це ж захімічується ґрунт і вода, у рослинах буде багато нітратів! Треба негайно відмовитися від міндобрив, і ніяких нітратів не буде. Так міркують деякі невігласи. Насправді ж проблема нітратів — тільки один з наслідків невпинно прогресуючого розбалансування природного середовища, в тому числі порушення балансу поживних елементів у ґрунті.
Відомо, що перетворення нітратів на амінокислоти потребує наявності деяких мікроелементів, перш за все молібдену. Крім того, на цей процес витрачається багато енергії, а вона забезпечується фотосинтезом, для якого потрібен магній (входить до складу хлорофілу), належною забезпеченістю всіма мінеральними речовинами, світлом і водою. Дефіцит будь-якого із перелічених факторів може призвести до надмірного накопичення нітратів.
Під час вирощування на вузьких грядках за технологією Міттлайдера забезпечуються всі перелічені вимоги і таким чином створюються оптимальні умови для переробки нітратів. Тому мої овочі багаті білками, амінокислотами, вітамінами та іншими азотовмісними сполуками, а вільних нітратів у них не більше, ніж потрібно для нормального перебігу життєвих процесів у рослинах, що доведено сотнями аналізів овочевої продукції. У цьому році я вирощував багато цінних сортів. Коротко розповім про деякі з них.
Динні оранжеві — маса плоду 400-600 г, вони красиві, м’ясисті, солодкі, середнього строку достигання.
Динні червоні — масою до 500 г, приплюснуті, м’ясисті.
Кавун — плід круглий, червоний, масою до 500 г, з ніжним кавуновим м’якушем.
Цукровий бізон червоний — масою до 800 г, м’якуш ніжний, з вираженим ароматом.
Цукровий бізон рожевий — масою до 400 г, плескато-округлий.
Блюекай — масою 400 г, плескато-округлий, фіолетовий.
Деліціозус — плоди округлі, вишневого кольору, масою до 1,6 кг.
Кременчуцький — один з кращих суперранніх сортів, плід червоний, масою 270 г.
Я назвав лише деякі сорти, а їх у мене 210, і один кращий за інший.
В. В. Беспалов
