Сорт у рослинництві є економічно найвигіднішим способом підвищення врожайності сільськогосподарських культур, поліпшення показників товарності та якості врожаю. Особливо це стосується плодових культур, де помилка з вибором сорту стає відчутною лише за кілька років.
В основних регіонах культивування груші (Європа, Америка) сортимент все ще базується у більшості випадків на старовинних сортах французької, бельгійської, англійської, американської та австралійської селекцій: Конференція, Деканка дю Коміс, Бере Гарді, Бере Люкас. Улюблениця Клаппа та її червоноплідні клони, Генерал Леклерк, Тріумф Пакгама, Вільямс і його клони, Гранд Чемпіон, Пас Красан та інші. Значну частину цих сортів можна з успіхом вирощувати у південних регіонах України, у Придністров’ї та Закарпатті.
Слід нагадати, що сучасний сортимент груші на території України, як і Східної Європи, формувався на основі західноєвропейських сортів, які в силу еколого-географічного походження створювалися за сприятливих кліматичних умов, маючи при цьому високі смакові якості, проте відзначалися низькою зимостійкістю й підвищеною сприйнятливістю до грибних хвороб.
Вітчизняній селекційній науці вдалося сформувати сучасний промисловий і аматорський сортимент груші в Україні, використовуючи при цьому всі кращі якості світового сортового і видового різноманіття цієї культури. Таким чином були створені адаптивні сорти, які за своїми смаковими і технологічними властивостями не тільки не поступалися західноєвропейським сортам, а з ряду господарсько — біологічних показників навіть перевершували їх.
Досягнення з селекції груші в Україні досить вагомі. До Державного реєстру сортів рослин України занесено 64 сорти груші, в тому числі 57 (89%) української селекції.
Розробки з селекції груші істотно поліпшили сортимент у різних регіонах України, але найважливішими досягненнями українських селекціонерів є створення нових сортів, які практично не уражуються паршею, плямистістю листя та борошнистою росою. Сорти, створені за умов невеликих сум ефективних температур у вегетаційний період, здатні формувати плоди високих показників товарності і смакових якостей плодів, що відкрило можливість істотного просування на північ вирощування цієї цінної культури у промислових і аматорських насадженнях.
Вижниця
Автори — Копань В.П., Копань К.М. Відзначається швидкоплідністю, високою стабільною врожайністю, відмінними смаковими якостями і товарністю плодів, зимостійкістю, практично не уражується грибними хворобами. Придатний для створення інтенсивних насаджень підвищеної щільності (3,5-4×1,5-2 м).
Дерево швидкоросле, утворює обернено-піра-мідальну, високопобудовану крону. Пагони середньої товщини, прямі, довгі, молоді рожеві, наприкінці сезону — коричнево-жовтуваті. Характерними для сорту є дуже розвинені підбрунькові подушечки, що створює деякі незручності під час окулірування, тому його краще виконувати бруньками з недозрілих пагонів. Переважаючий тип плодоношення на простих і складних кільчатках, плодових сумках. Виражена також здатність закладати плодові бруньки в базальній частині однорічних приростів. У плодоношення вступає з 4-5-річного віку. Сумісний з айвою.
Шкірочка плоду середньої товщини, суха, під час знімання з дерева зелена, іноді з легким рум’янцем, а при дозріванні золотиста, з благородною оржавленістю. М’якоть кремова, дуже соковита, ніжна, масляниста, без грануляцій, кислувато-солодкого смаку, з сильним мигдальним ароматом (8,2-8,7 бала).
Знімальна стиглість настає з 15-20 вересня, споживча — від знімання до кінця жовтня — першої половини листопада. У холодильнику (+1, +2°С) плоди добре зберігаються до кінця січня без погіршення консистенції м’якоті та властивого їй смаку. Основне призначення — споживання у свіжому вигляді.
Сорт Вижниця з 1999 року занесений до Реєстру сортів рослин України. Перспективний для створення інтенсивних промислових і аматорських насаджень груші в Лісостепу та південному Поліссі України. Вже має значну популярність у садівників-аматорів, як ско-роплідний, невибагливий до умов вирощування сорт з плодами високої товарності і якості.
Переваги: врожайність, відмінні смакові якості та висока транспортабельність плодів, придатність їх до тривалого зберігання в холодильниках, стійкість до парші і досить висока зимостійкість дерев.
Недоліки: надмірна розвинутість підбрунькових подушечок на ростових пагонах, що дещо ускладнює окулірування.
Вересневе дево
Осінній сорт, отриманий в Інституті садівництва (м. Київ) у 1997 р. внаслідок виділення клону сорту Дево, сумісного з айвою, що встановлено в результаті досліджень з ВА-29. Автори — М.В. Матвієнко, П.В. Кондратенко. Основні відмінності від сорту Дево, який був введений в культуру (К.А. Грейнер) у 1947 р. і який, ймовірно, походив від сорту Улюблениця Клаппа, такі: сумісний з айвою, стриманіша сила росту дерева, кращі смакові якості плодів, придатність плодів до тривалого зберігання в регульованих умовах без втрати смакових якостей.
Дерево середньоросле, з вузькопірамідальною кроною в молодому віці, а при навантаженні врожаєм -розлоге. Крона не схильна до загущення.
Сорт мало вибагливий до грунтово-кліматичних умов, але реагує на їхні зміни якістю плодів, зимостійкий: при зниженні температури до -20°С ми не спостерігали ушкодження ні квіткових бруньок, ані річного приросту. Високостійкий до парші та інших грибних хвороб. Високотехнологічний в розсаднику: навіть на айвовій підщепі дає вирівняний стандартний некронований садивний матеріал.
Відзначається швидкоплідністю, на насіннєвій підщепі у плодоношення вступає на 4-й, на айві, з якою добре сумісний, на 3-й рік після садіння в сад. Врожайність 7-річних дерев на насіннєвій підщепі навіть за умов бідного в поживному відношенні ґрунту сягає 47-56 кг з дерева.
Плоди великі, масою 210-260 г, довгастої грушоподібної форми.
Шкірочка щільна, гладенька, блискуча, у дозрілих плодів солом’яно-жовта, з яскравим темно-червоним рум’янцем на більшій частині плоду.
М’якоть соковита, ніжна, без грануляцій, солодка, напівмасляниста. Дегустаційна оцінка 7,4-7,6 бала.
Переваги: швидкоплідність, зимостійкість, висока продуктивність, стабільна врожайність, висока товарність і привабливість плодів, стійкість до парші.
Недоліки: плоди за смаковими якостями поступаються кращим сортам уданій групі.
Левен
В умовах Лісостепу України ранньозимовий сорт, виведений у Північнокавказькому зональному НДІ садівництва і виноградарства від схрещування сортів Олександрин Дульяр та Бере Наполеон. Автори сорту: Л. М. Сергєєв, Є. І. Костецька, Н. В. Можар. Дерева се-редньорослі, крона округлої форми, середньої густоти.
Пагони середньої товщини, колінчасті, червонувато-коричневі, гладенькі, край листка слабо зубчастий. Черешок голий, середньої довжини.
Плоди великі, середня маса 160-220 г, широкогрушо-подібної форми. Шкірочка середньої товщини, ніжна, гладенька, масляниста, основне забарвлення зеленувато-жовте, покривне — розмитий червоний рум’янець на сонячному боці. Підшкірні крапки великі, коричневого кольору. Плодоніжка коротка, середньої товщини, пряма або злегка вигнута. Лійка неглибока, біля основи злегка оржавлена. Чашечка напіввідкрита або відкрита, блюдце слаборебристе. М’якоть біла, соковита, масляниста, приємного десертного смаку. Дегустаційна оцінка 8,4-8,6 бала.
Знімальна стиглість плодів настає наприкінці вересня — на початку жовтня, споживча — у грудні. В холодильнику плоди зберігаються до січня-лютого. Незважаючи на великі розміри, плоди досить міцно тримаються на дереві.
Сорт скороплідний, на айвовій підщепі в пору плодоношення дерева вступають на 3-4-й рік після садіння в сад. Плодоношення щорічне, врожайність — 180 ц/га. Посухостійкість і зимостійкість високі, ураження пар-шею — до 1 бала.
Переваги: швидкоплідність, слабкорослість дерев, пізніше достигання, високі смакові та товарні якості плодів. Сорт можна використовувати для ущільнення насаджень.
Недоліки: в незначній мірі уражується паршею.
Дюшес ангулєм
Осінній, французький сорт.
Дерево пірамідальної форми, середньозагущене,
слабкоросле.
Сорт вибагливий до умов вирощування. Дерева, щеплєг на -асіннєвій підщепі, в пору плодоношення вступають на 5—6-й, а на айві — на 3-4-й рік після садіння в сад. Пагони жовті, з дрібними конічними бруньками Врожайність середня, з дерева 15-20-річного віку близько 40-50 кг.
Плоди широкогрушоподібної форми, горбкуваті, масою 350-400, великі — до 600 г. Зав’язуються частіше поодинці. Блюдце широке, ребристе, чашечки напіввідкриті. Плодоніжка коротка, товста. Шкірочка щільна, блискуча, жовтого кольору. М’якоть ароматна, ніжна, тануча, соковита, солодка, відмінного десертного смаку, дегустаційна оцінка 8,5-9,0 балів. На важких глинистих і лісових ґрунтах якість плодів різко знижується.
Переваги: відмінні смакові якості, досить великі плоди. Перспективний для селекції на слабкорослість дерев і високу якість плодів.
Недоліки: досить слабка зимостійкість дерев і висока вибагливість до умов зростання.
Мадам балє
Сорт французького походження, в умовах Лісостепу і Полісся осінній сорт.
Дерево слабкоросле, утворює пірамідальну мало-розгалужену крону. Гілки відходять від стовбура під гострим кутом.
На насіннєвій підщепі у плодоношення вступає на 3-4-й рік після садіння, відзначається регулярною врожайністю та підвищеною вибагливістю до ґрунту і вологи.
Плоди великі, масою 350-450 г, широкогрушоподібної форми, горбкуваті. Плодоніжка коротка й товста, розміщена під прямим кутом до плоду, а в місці кріплення її є великий м’ясистий горбик (сортова особливість). Незважаючи на великі розміри, плоди міцно тримаються на дереві.
Шкірочка гладенька, ніжна, соковита, солом’яного або солом’яно-жовтого кольору, нерідко з яскравим рум’янцем на сонячному боці.
М’якоть жовтуватого кольору, ніжна, тануча, дуже соковита й солодка, з мускатним присмаком.
Дегустаційна оцінка 8,2-8,5 балів.
На наш погляд, цей сорт є клоном Маргарити Марільї, оскільки за морфологічно-біологічними показниками він нагадує його. Достигає на 2-3 тижні пізніше Маргарити Марільї і, на відміну від неї, добре сумісний з айвою. Сорт, який описаний у Помології Л.П. Симиренка під назвою Мадам Бале, є зимовим.
Переваги: дуже великі плоди відмінної якості, придатні до зберігання в регульованих умовах. Сумісний з айвою, ми рекомендуємо його для аматорського садівництва, він успішно може замінити Маргариту Марілью, яка не сумісна з айвою і має неоднорідні за масою та формою плоди, практично однакових смакових якостей.
Недоліки: в умовах України недостатньо вивчена зимостійкість цього сорту.
Ю.Б. Ходаківська, кандидат сільськогосподарських наук, М.В. Матвієнко, кандидат сільськогосподарських наук
