Формування конвеєру слив


Поточний рік виявився багатим на врожай не тільки зернових культур, але й особливо щедрим для двох плодоягідних культур — для сливи та суниці. Саме достатня кількість опадів, рівномірно розподілених впродовж вегетації рослин, дала змогу сортам цих культур проявити свої можливості у плані кількості плодів, особливо їх якісних показників. Обидві культури є вологолюбними і літо цього року підтвердило, що інтенсивне садівництво може дати максимум лише за достатку вологи.

Чи можливо забезпечити себе тривалий час свіжими та смачними плодами сливи в присадибному саду? Ми відповідаємо ствердно, і сьогодні увазі читачів пропонуємо знайомство з чотирма високоякісними сортами сливи, плоди яких, починаючи достигати в перших числах серпня, та завершуючи достигання в середині вересня, забезпечують конвеєр надходження плодів для десерту та різних видів переробки впродовж 1.5 місяця.

НЕНЬКА
Походження. Новий український сорт, отриманий у Мліївському інституті садівництва як сіянець від вільного запилення сорту Ода.
Поширення. Поки що мало поширений сорт, вивчається в колекційних насадженнях дослідних установ. З 2007 р. — у «Державному реєстрі сортів рослин, придатних до поширення в Україні». Право на поширення сорту та надання ліцензій підтримується Інститутом помології (м. Мліїв).
Дерево середньої сили росту, з округлою середньої густоти кроною. Пагоноутворювальна здатність середня. Однорічні пагони середньої товщини, дугоподібні, коричневі. Забарвлення кори штамба та основи скелетних гілок сіре. Тип плодоношення — в основному на букетних гілочках та коротких до 5-12 см гілочках — шпорцях.
Листки середньої величини, оберненояйцеподібної форми, темно-зеленого кольору, з округлою основою та ко-роткозагостреною верхівкою.
Листковий черешок короткий, 10-12 мм, середньої товщини.
Край листка пилчасто-городчастий.
Цвітіння та плодоношення.
Цвіте в ранні строки, дуже рясно.
Квітки середньої величини, білі.
Сорт частково самоплідний.
Плодоношення раннє, з третього року, врожайність висока — по 55-65 кг з 10-річних дерев.
Плоди великі (40 г), середньо-одномірні, широкоовальної форми, часто асиметрично бу-горчасті. В знімальній стиглості зелено-синього, споживчій -темно-синього кольору з густим сизим нальотом. Плодоніжка коротка (10-14 мм), середньої товщини, виходить з вузької і глибокої «лійки». Вершина плоду притуплена, часто з помітною впадиною. Бічний шов малопомітний.
М’якуш зелено-жовтий, хрумкий, досить щільний, соковитий. відмінного кислувато-солодкого смаку. Дегустаційна оцінка 4,8 бала.
Кісточка легко відділяється, середньої величини, пласка. овальної форми, з тупими основою та верхівкою.
Достигання раннє, в умовах Київщини припадає на 4-9 серпня, тобто на декілька днів пізніше Нанайської ранньої, але на 5-6 днів раніше Кабардинської ранньої. На тиждень раніше Нанайської Лепотіки, та на місяць раніше сорту Стенлей.
Використання. Завдяки чудовому смаку плоди споживають. головним чином, свіжими, однак придатні і для різних видів переробки. Завдяки добрій транспортабельності витримують тривалі перевезення.

Примітка: за смаковими якостями та врожайністю перевершує Чачанську ранню та материнський сорт Оду. Є одним з найкращих українських сортів раннього строку достигання з плодами типу «угорок».


НАНАЙСЬКА ЛЕПОТІКА
Походження. Югославський сорт, отриманий у 1961 році від схрещування Угорки Вангенгейма та Угорки звичайної на дослідній станції Чачак.
Поширення. За останнє десятиліття набув значного поширення у республіках колишньої Югославії, Німеччині, Угорщині, Чехії, Болгарії та Польщі. В Україні вивчається в наукових установах.
Дерево середньоросле з широко-округлою кроною середньої густоти. Кути відходження скелетних гілок від стовбура становлять 45-50°. Пагоноутворювальна здатність середня. Зимостійкість — середня.
Цвітіння і плодоношення. Цвіте в середні строки, дуже рясно. Плодоношення зосереджене на однорічних пагонах та багаторічних букетних гілочках. Сорт самоплідний, є добрим запилювачем для інших сортів. Плодоносить рано, на сіянцях аличі з четвертого року. Врожайність висока і регулярна: на 4-й рік після садіння — 6,7 кг/дер.; на 5-й — 11,1; на 6-й — 14,7; на 7-й — 38,4 кг з дерева, при середній врожайності за 4 роки 300-495 ц/га в залежності від підщеп (Илиев П., Щьркова Й., 1986).
Плоди вище середньої величини і великі — 32-42 г, широко-овальної форми, темно-синього забарвлення, в густому сизому нальоті. М’якуш зеленувато-жовтий, середньої щільності й соковитості, доброго кисло-солодкого смаку (4.3 бала), але не завжди досягає бажаної цукристості (не више 15.8%). Кісточка невелика (3,64% від маси плоду), відділяється від м’якуша.
Достигання плодів ранньосереднє — 10-20 серпня на Київщині (на півдні — дещо раніше — 4-12 серпня). Мають тривалий термін зберігання та добру транспортабельність.
Використання. Плоди споживають як свіжими, так і для різних видів переробки і сушіння.
Примітка: в розсаднику сорт проявляє симптоми несумісності з сіянцями аличі. Саджанці краще вдаються на деяких вегетативних підщепах та сіянцях Угорки Вангенгейма, на яких є сильнорослішими. За сукупністю ознак -скороплідність, врожайність та стійкість до хвороб — є унікальним сортом. А компактність крони та «густота» заповнення її плодами — дають змогу формувати веретеноподібні малогабаритні дерева, з якими рівень продуктивності в З0т/га досягти не важко.
Дерева у перші роки росту сильнорослі, а з вступом у плодоношення -середньої сили росту; з округлою та рідкою кроною, формують гострі кути відходження скелетних гілок від штамба. Тип плодоношення — на довгих однорічних пагонах та коротких багаторічних паго-нах-шпорцях і букетних гілочках. Листки темно-зеленого кольору, обер-ненояйцеподібної форми.
Цвітіння та плодоношення. Самоплідний сорт, цвіте в ранньосередні терміни, рясно, одночасно з сортом Чачанська Лепотіка. Плодоношення дерев раннє — з другого року після садіння, врожайність висока та регулярна. Є задовільним запилювачем для інших сортів.
Плоди середнього і вище середнього розміру (33-38 г), видовжено-овальної форми, темно-синього забарвлення, в густому сизому нальоті. Добре забарвлюються задовго до повного достигання. М’якуш зеленувато-жовтий, соковитий, середньої щільності, відмінного кислувато-солодкого смаку, з яскравим ароматом. Кісточка середньої величини, добре відділяється від м’якуша. Вміст цукру є надзвичайно високим — в середньому 17.9%. тобто цей показник близький до параметрів сорту Угорка італійська, та значно перевершує сорт Стенлі.
Достигання середньопізнє, на Київщині припадає на 21-25 серпня. Тобто сорт вдало заповнює проміжок між середньостиглими (Чачанська Лепотіка) та пізньодости-гаючими сортами (Стенлі).
Використання плодів передбачається перш за все свіжими завдяки чудовому смаку, а також вони є відмінною сировиною для виготовлення високоякісних компотів, варення, джемів, мармеладу та чорносливу.
Примітка: сорт толерантний до вірусного захворювання «шарка» сливи, тому має значні перспективи для вирощування в усіх «сливових» регіонах України, а завдяки зимостійкості — і у відносно «прохолодних» — південному Поліссі та Лісостепу. За смаковими якостями, скороплідністю, врожайністю та стійкістю до хвороб перевершує як материнський сорт, так і багато уже відомих сортів сливи. А компактність крони та «густота» заповнення її плодами дають змогу формувати веретеноподібні дерева, з якими рівень продуктивності в З0 т/га досягти не важко, вчасно подбавши про стимулювання галуження пагонів.

ХАНІТА
Походження. Новий німецький сорт, виведений у 1980 році в Хохенхеймському університеті від схрещування сортів Президент та Ауербахер. Селекціонер В.Хартман (М. Fischer, 1995).
Комерційного поширення почав набувати з 1992 року в європейських країнах, і найбільше у Німеччині та Польщі. Вивчається в наукових установах України.

СТЕНЛІ (STANLEY)
(часто вживана назва — Стенлей)
Походження. Виведений у 1913 році в США на дослідній станції в Женеві, штат Нью-Йорк, від схрещування сортів Угорка ажанська Великий Герцог.
Поширення. Вирощується в усіх країнах Європи, де є культура сливи. В Україні добре вдається в степовій та лісостеповій зонах, можливе вирощування і на півдні Полісся. Право на поширення сорту та надання ліцензій підтримується Інститутом садівництва (м. Київ).
Дерево середньоросле, з широкоовальною середньої густоти кро-“ ною. Скелетні (основні) гілки відходять від стовбура майже під прямими кутами, що забезпечує міцність дерева та зручність його формування. Пагоноутворювальна здатність слабка. Пагони довгі, синьочорні. Зимостійкість середня, сорт стійкий до «шарки» сливи.
Цвітіння і плодоношення. Цвіте пізно, дуже рясно — на один погонний метр 2-річної деревини квіток у п’ять разів більше, ніж у відомого сорту Угорка італійська. Сорт самоплідний, сам є добрим запилювачем.
На сильнорослій підщепі аличі у плодоношення вступає на четвертий — п’ятий рік. Тип плодоношення — на складних багаторічних букетних гілочках, в меншій мірі — на минулорічних пагонах. На шостий-сьомий рік після садіння врожайність становить 35, а на десятий — 55-60 кг з дерева.
Плоди розміщуються рідко, по одному-два, що забезпечує їх одномірність та високу товарність. Середня маса 36 г, оберненояйцеподібної форми, зі своєрідною «шийкою» біля плодоніжки та бугорчатістю по бічному шву. Темно-сині, майже чорні. М’якуш щільний, жовтий, доброго кислувато-солодкого смаку (4,3 бала). Кісточка середньої величини, напіввідстаюча.
Достигання плодів пізнє, на Київщині припадає на 6-16 вересня, що на 5-6 днів раніше Угорки італійської. У холодному сховищі плоди зберігаються добре (20-25 днів). Транспортабельність висока.
Використання. Плоди споживають свіжими, придатні для виготовлення чорносливу, різних видів переробки та заморожування.
Примітки: однорічні саджанці, вирощені на сіянцях аличі, сильнорослі і кроновані.
Сорт із стабільною високою продуктивністю. Кращі якісні показники плодів та повне відставання кісточки досягаються достатнім зволоженням грунту під час достигання.
Сьогодні ми свідомо не наводимо опис та рекомендацію для культивування високоякісного та досить давнього сорту Угорка італійська, позаяк через сильне ураження вірусом «шарки» та пошкодження групою шкідників — отримання його плодів мало реальне.




Поділитись своєю думкою