Характеристика розповсюджених в Україні сортів абрикоса


Весняно-літній сезон цього року, гадаю, запам’ятався садівникам і городникам двома своїми крайнощами: спочатку спекотним і сухим періодом (до середини червня), а потім надзвичайно дощовим та вогким липнем. Ранні суниця й черешня істотно припалилися, а пізні, давши щедрий врожай, масово погнили. Та був і один плюс такого незвичайного сезону: не надто часта висока врожайність багатьма улюбленої і безцінної, з погляду медицини, культури — абрикоса.

З п’яти останніх років саме цього року весна під час цвітіння абрикоса не була дощовою, що врятувало нас від «навали» моніліозу під час цвітіння і увінчалося формуванням рясної й повноцінної зав’язі. А от достигання абрикосів що на півночі України, що під Києвом чи біля Запоріжжя — виявилося незвичайно раннім і досить розтягнутим.

Використання сортів різних груп стиглості дало змогу споживати, продавати й переробляти плоди абрикоса вже з 15-20 червня й до 5-10 серпня. Детально зупинимося на характеристиці сортів та їхньої значимості на основі особистих спостережень у Київській області.

Характеристика сортів абрикос

Кумир. Дуже ранній сорт селекції Інституту зрошуваного садівництва (м. Мелітополь) виявився унікально вдалим — поєднує в собі ранню стиглість і великі (45-55 г), дуже смачні й сприйнятливі для шлунка плоди. Споживання його плодів почалося з 20 червня і тривало 6-7 днів. Оптимальними виявилися 2-3 знімання врожаю з інтервалом у 2-3 дні. Чисто десертний і прибутковий ринковий сорт.


Дерева середньої сили росту, мають густу крону й «норовистий” ріст пагонів: як їх не обрізуй і не формуй — влітку все одно набувають чіткого вертикального спрямування.

Самбурський ранній. Дуже ранній сорт селекції Інституту садівництва (м. Київ), за строками достигання — аналог Кумиру. Поступається першому за величиною плодів, але перевершує його за врожайністю. Період споживання аналогічний попередньому сорту. Чисто столовий сорт.

Дерева напрочуд технологічні — крона розріджена, розлога. Недолік сорту — надмірне формування зав’язі й дуже густе розміщення плодів, що не дає їм змоги набрати оптимальної маси. Потрібне щорічне й сильне обрізування.

Зоряний. Сорт селекції Інституту зрошуваного садівництва (м. Мелітополь) ранньо-середнього строку достигання, за врожайністю — справжній «трудяга». Має округло-видовжені плоди, більші за середні розміри — 35-45 г, доброго смаку, але з чітко вираженою кислинкою. Оманливо задовго до достигання набувають золотавого забарвлення. Споживання його плодів почалося з 10 липня і тривало 6-7 днів. Оптимальними виявилися три збирання врожаю з інтервалом у 2-3 дні. Маючи помітну кислотність, сорт не стільки десертний, як технічний — варення виходить збалансованим за кислотністю. Недолік сорту — досить важкувато відірвати плоди від дерева.
Дерева вище середньої сили росту, з округлою й густою кроною. Однорічні пагони добре розлягаються у боки, що забезпечує легке формування міцної крони. Потрібне щорічне й сильне обрізування.

Ветеран Севастополя. Сорт селекції Інституту садівництва (м. Київ), за строками достигання також ранньо-середній і є аналогом Зоряному, але плоди більш цукристі й дуже смачні, масою 50-65 г. Споживання його плодів почалося з 10 липня і тривало 6-8 днів. Оптимальним виявилися 2-3 збирання врожаю з інтервалом у 2-3 дні. Гарний десертний і технічний сорт, але має недолік: під час достигання плоди відразу обсипаються. З іншого боку, в домашніх умовах це може бути й плюсом дому що перед приготуванням варення плоди легко струсити й зібрати, не застосовуючи драбини.
Дерева навіть на абрикосовій підщепі мають середню силу росту, розлогу й розріджену крону.

Поліський великоплідний. Сорт селекції Інституту садівництва (м. Київ), за строками достигання середньостиглий і унікально великоплідний. За грамотного обрізування дає майже круглі, як кульки, й величезні (60-80 г) плоди, у долоню поміщається не більше двох, їхнє споживання почалося з 16 липня і тривало 6-8 днів. Кісточки легко відділяються і, що дивно, — вони дрібні. Оптимальним виявилося 3-4-разове збирання врожаю з інтервалом у 2-3 дні. Гарний «ринковий» і технічний сорт, і задовільний — як десертний, тому що смак бажає кращого. До повного достигання й пожовтіння плоди на деревах тримаються дуже міцно і лише потім з гуркотом приземлюються. Дерева вище середньої сили росту, з кроною середньої густоти.

Олімп. Сорт селекції Нікітського ботанічного саду (м. Ялта ). За строками достигання його слід віднести до середньопізніх. Має унікальне поєднання великих (60-70 г) і твердих, як горіхи, плодів відмінних смакових якостей, при досить високій урожайності. Споживання його плодів почалося з 20 липня і тривало 7-8 днів. Оптимальним також є 3-4-разове збирання врожаю з інтервалом у 2-3 дні. Маючи помітну кислинку і високу цукристість, сорт цінний і для десерту, й для переробки: під час уварювання часточки плодів повністю зберігаються, а варення виходить збалансованим за кислотністю. В цілому, завдяки високій щільності м’якоті, придатний для всіляких видів використання. Недоліки у сорту відшукати складно — хіба що важкувате відривання плодів від дерева.
Дерева гарні й декоративні, за помірної сильнорослості мають розріджену крону, товсті пагони та великі листки. Не сорт, а «справжній полковник»! Але потрібне щорічне сильне обрізування.

Краснощокий пізній. Сорт селекції Нікітського ботанічного саду (м. Ялта). Один із представників клонів (різновидів) відомого сорту Краснощокий — гарної давньої, але перевіреної роками класики. За строками достигання його слід віднести до пізніх. Споживання плодів почалося з 27 липня і тривало 6-8 днів. Оптимальними виявилися 2-3 збирання врожаю з інтервалом у 2-3 дні. Має добре виражену «краснобокість», унікальне поєднання великоплідності й добрих смакових якостей за досить високої врожайності. Повністю універсальний сорт — придатний для всіх видів використання. Дерева середньої сили росту, з розлогою й не густою кроною.

Київський красень. Сорт селекції Інституту садівництва (м. Київ). За строками достигання — пізньостиглий і унікально великоплідний. За грамотного обрізування дає величезні (60-80 г) плоди хорошого кислувато-солодкого смаку. їхнє споживання почалося з 3 серпня (у звичайні роки 5-8 серпня), і тривало 6-8 днів. Оптимальним є 3-4-разове збирання врожаю з інтервалом у 2-3 дні. При цьому щоразу знімаються найбільш великі і повністю жовті, з рум’янком плоди. Як і Поліський великоплідний, це — гарний столовий, «ринковий» і технічний сорт. У цілому завдяки високій щільності м’якоті підходить для будь-яких видів використання. До повного достигання й пожовтіння плоди міцно тримаються на дереві. Недолік сорту — не зовсім високе цукронакопичення.
Дерева гарні й декоративні — сильнорослі, із кроною середньої густоти, довгими й товстими пагонами, червонуватими молодими листками на верхівках.

Чому необхідне багаторазове збирання плодів?

Будь-який плід на дереві починається з квітки, а цвітіння, як ми всі помітили, розтягнуте й також поетапне: не всі квітки «стартують» одночасно. А надалі — хто перший перецвів, розвивається більш інтенсивно й достигає першим, особливо на периферії крони. Чим глибше всередину крони, тим сонця менше і достигання затягується. Але головна справа в грошах: максимальний прибуток визначається повністю товарними за величиною й стиглістю плодами. А при одному зніманні врожаю відсоток «зеленцю» становить до 25-35 %, то хто ж його буде їсти?

Одвічна боротьба з моніліозом

Якщо навесні цього року ми не мали негативного впливу на квітки завдяки відсутності дощів, то надмірно дощовий і вологий липень» уразив» нас кількістю гнилих плодів. Залежно від сорту — від 15 до 60 %. Останнє взагалі не притаманне абрикосу, як культурі посухостійкій, дереву сухого клімату. А от про вологостійкість якось раніше говорити не доводилося. І винуватий не сорт, а саме надлишкова волога, що спричинила розтріскування м’якоті та її загнивання. Обприскувати по плодах, які достигають, не можна, тож, доводилося змиритися із втратами. Але висновок один: на наступний рік обов’язкові обприскування фунгіцидами перед цвітінням і на початку формування повноцінної зав’язі для підвищення стійкості проти такого стихійного лиха для абрикосових дерев — моніліозу.

Б. Б. Павлюк, кандидат сільськогосподарських наук


Інші статті по темі:





Поділитись своєю думкою

Ваша елктронна адреса не буде публікуватись. Required fields are marked *