Мене спонукало написати статтю про цю дуже цікаву й корисну культуру почуття образи за неї, адже вона так повільно впроваджується в наше аматорське садівництво.
Розмножують виноград, що має високий вміст цукрів, якого треба обприскувати, до того ж він протипоказаний багатьом за станом здоров’я. Вино? А ви пробували вино, лікери з актинідії? За лікувальними властивостями, корисності тільки лимонник китайський має право конкурувати з нею.
В актинідії дуже великий вміст вітаміну С, а в сорту Полігамна найвищий показник каротину.
У всіх актинідій гармонійний комплекс необхідних людині амінокислот і солей, вона підсилює імунну систему людини й рекомендована всім: гіпертонікам і діабетикам, старим і дітям, тим, що втрачають зір, та ослабленим.
Актинідія добре пристосовується до будь-яких кліматичних умов (морозостійкість всіх видів, крім ківі, до мінус 50°, ківі — до мінус 30°, а зараз у США виведений сорт ківі з морозостійкістю до мінус 44°, у нього також висока стійкість до хвороб та шкідників).
Усі види актинідій — гарні декоративні ліани, вони щороку плодоносять, даючи солодкі, ніжні, ароматні ягоди. У нашій країні поширені такі види: коломіктові (Коломікта, Ананасна, Клара Цеткін, Перемога), аргутові (Аргута, Київська великоплідна — з великою ягодою, Гібридна, Вереснева, Фігурна, Пурпурна та ін.), ківі й міжвидові (Джиральда, Полігамна, Приморська).
Позаяк актинідія — дводомна рослина, обов’язково необхідно висаджувати чоловічі й жіночі рослини, на одне чоловіче 1-15 жіночих. Виняток — коломіктові й Джиральда: жіночі квітки за відсутності чоловічих запилюються власним пилком, вони плодоносять, але врожай менший.
Полігамна тридомна. Ії квітки бувають однодомні чи тільки маточкові зі скороченим андроцеєм, або тичинкові зі скороченим гінецеєм. Квітки актинідій добре запилюються комахами й вітром.
Плоди містять численні дрібні насінини із присмаком волоського горіха. Маса плодів залежно від сорту — від 4 до 220 г: коломіктові й полігамні — 4-6 г; аргутові, Джеральда — 6-25 г; ківі — 50-220 г.
Варіює й урожайність із куща: коломіктові — 1,5-3 кг, аргутові — до 50 кг, ківі — до 250 кг.
Різниться й час достигання плодів: коломіктові та Джиральда — червень- липень, інші — з кінця серпня по жовтень. Плоди ківі в прохолодному місці можуть зберігатися свіжими до 8 місяців, наприклад, на стелажах у коморі.
Плоди інших сортів споживають або переробляють негайно. їх сушать (родзинки), з них готують варення, компоти, вино лікер. Перевага ківі полягає в тому, що її плоди можна споживати свіжими тривалий час. У прохолодному місці вони завжди тверді й кислуваті, але якщо їх занести до теплого приміщення, через 1-2 тижні плоди мають м’якими ароматними, із прекрасним смаком!
Розрізаними часточками ківі прикрашають торти, салати. Японці стверджують, що при щоденному вживанні по одному плоду ківі вам не загрожує навіть рак.
За останні три роки від наукового співробітника зі США я одержав кілька морозостійких сортів хурми, ківі з жовтогарячою м’якоттю — чудового смаку й новий сорт актинідії Джімо (селекція аргутових), плоди якого навіть Київську великоплідну перевершують у 3-4 рази! Урожайність висока, плоди не обсипаються, як у всіх російських сортів. Це кращий сорт зі всіх актинідій.
Актинідія — деревоподібна ліана, тому для її росту потрібна опора у вигляді шпалери, альтанки або стовп із хрестовиною нагорі, все висотою 2-3 м. Відстань між рослинами 2-6 м оптимальна — 3-4 м.
Вибір місця
Актинідія тіневитривала й невибаглива до ґрунту але віддає перевагу кислуватим, легким, багатим на органічні речовини. Заболочені й піщані ґрунти не витримує. При садінні рослини обрізують до чотирьох бруньок, розмір посадкових ям 60×60 см. На дно слід покласти товсті старі палиці, камені, внести відро перегною, півсклянки суперфосфату або суміш із дернового й листяного ґрунту, грубозернистого піску та перепрілого гною.
Після садіння рослини поливають, лунки мульчують торфом, перегноєм, обпалим листям або іншими органічними рештками. У міжряддях можна вирощувати овочеві культури, ягідні кущі.
Коренева система актинідії розміщується на глибині до 60 см, тому припустиме лише легеньке розпушування, ще краще — не розпушувати, а мульчувати навесні й восени, влітку — виполотою (скошеною) травою. Краще добриво для актинідії — гній, який вносять поверхнево під мульчу, до 3 кг на 1 м2.
Формування, обрізування
Біля стін будинків і альтанок ліану формують у вільній формі, на шпалері — у вигляді віяла й горизонтальних кордонів. У першому випадку залишають 4-6 стебел, в іншому — у перший рік відбирають два найбільш розвинуті пагони, прив’язують їх горизонтально до нижнього дроту в протилежні боки від стовбура. У наступному році на цих стеблах виростають вертикальні пагони, на яких надалі формуються плодоносні гілочки 3-4-го порядків. Головні стебла необхідно замінювати не раніш ніж через три сезони.
Найкращого результату від обрізування можна досягти, якщо проводити його через кожні 4-5 тижнів, починаючи з квітня (укорочування сильнорослих пагонів, прищипування), останнє обрізування — після опадання листя, пагони поточного року вкорочують до 5-8 бруньок.
У догляді за актинідією багато спільного з виноградом. Хоча є й розходження, зокрема, пагони плодоношення не видаляють як у винограду після збирання врожаю, а залишають ще на 2-3 роки. І тільки після цього їх вирізують, зберігаючи, однак, одну-дві бруньки для пагона поновлення. Плодоношення починається зазвичай після 2-3 років (із живців, щеплені), з насіння — через 6-7 років.
Розмноження
Актинідія розмножується головним чином живцями. При насіннєвому розмноженні необхідне щеплення. Але з насіння можна одержати нові сорти, які іноді навіть перевершують даний сорт, тільки плодоношення може настати на 1-2 роки пізніше, причому з насіння одержите жіночі й чоловічі екземпляри у приблизно однаковому співвідношенні. Живцювання зеленими пагонами виконують у холодних парниках або в установках штучного туману. Живцювання здерев’янілими пагонами подібне до живцювання винограду.
М.В. Коноплянов
