Хеномелес — цінна декоративна і плодова рослина


Хеномелес

Хеномелес походить із гірських районів Японії. В дикому вигляді трапляється також у Китаї. Тривалий час цю рослину вважали близьким родичем айви звичайної і називали айвою японською. Потім з’ясувалося, що вони за своїми генетичними та морфологічними ознаками дуже різні. Тому ботаніки виділили два роди: цідонія (айва звичайна) та хеномелес. Але ще й до цього часу в літературі і з-поміж садівників-аматорів хеномелес часто фігурує під назвою айва японська.

В Україні поширені два його види: хеномелес японський (айва японська висока) і хеномелес Маулея (айва японська низька). Є також багато гібридних садових форм, одержаних в результаті природної гібридизації. Трапляються форми з махровими квітками.

Хеномелес Маулея — декоративний і плодовий кущ заввишки 1 м. Стовбур і гілки тонкі, 1,5-2 см у діаметрі, пагони з колючками. Листки великі, яйцеподібні, блискучі, квітки оранжево-червоні, великі — до 4,5 см у діаметрі (буває більше 200 штук на одному кущі). Квітування триває 20-25 днів (третя декада травня — друга декада червня). В цей час рослини дуже декоративні.

Плодоношення щорічне. Плід — несправжнє яблуко масою 30-50 г, при достиганні яскраво-жовте, кисле, ароматне.


Хеномелес японський — кущ заввишки до З м з пониклими до землі гілками бурувато-сірого забарвлення. Молоді пагони вкриті гострими колючками. Листки шкірясті, овальні або округло-овальні, з тупою верхівкою. Квітки яскраво-червоного, рожевого або білого забарвлення, діаметром до 5 см, цвітуть 4-5, інколи 6-7 днів. На одній рослині може бути декілька сотень квіток. Розпускаються вони неодночасно, у зв’язку з цим квітування, як і в попереднього виду, триває 20-25 днів.

Плоди округлі або грушоподібні, при достиганні жовтого забарвлення, з червонуватими крапками. Є також форми з жовто-коричневим, світло-зеленим і зеленим забарвленням.

Ці види квітують досить пізно, після весняних заморозків. Узимку витримують зниження температури до мінус 30°С, посухостійкі. У плодоношення вступають рано (на другий — третій рік після садіння) і характеризуються високою щорічною врожайністю.

Плоди багаті на біологічно активні речовини. Можуть містити до 200-360, а в окремі роки — навіть до 450 мг% вітаміну С, що в декілька разів більше, ніж у плодах цитрусових, 2,5-5,2 % органічних кислот, 1,5-6,6 цукрів, 0,8-2,3 дубильних і 1,5-3,5 % пектинових речовин. Вміст вітаміну Р в них може бути у 8 -10 разів більший, ніж у яблуках (до 900 мг%). Крім вищезгаданих, у м’якоті плодів виявлено також вітаміни В-1, В5, Вд, каротиноїди. В насінні містяться вітаміни Е і Р та ряд інших біологічно активних сполук. Для плодів хеномелесу характерний сильний стійкий аромат, зумовлений
наявністю у шкірочці ефірних олій. Тож плоди хеномелесу є справжнім джерелом вітамінів С і Р, органічних кислот, пектинів та ряду інших речовин, необхідних у харчуванні людини. Знаючи і враховуючи їхню користь за тих чи інших захворювань, можна використовувати плоди й продукти їхньої переробки з профілактичною та лікувальною метою.

Із плодів хеномелесу отримують смачне й ароматне варення та повидло, виготовляють компоти, соки, вина. Останні характеризуються чудовим букетом і гарним золотисто-бурштиновим кольором.

Завдяки високому вмісту пектинових речовин, які забезпечують хороше желювання, плоди хеномелесу -добра сировина для виготовлення таких кондитерських виробів, як желе, джем, мармелад, пастила тощо. їх використовують також для виробництва вітамінних концентратів, а з вичавок отримують технічну лимонну кислоту та міцний оцет.

Хеномелес — гарна декоративна рослина, а тому її застосовують у парковому будівництві. Навесні вона виділяється великими яскравими квітками, влітку -листками, як вічнозелені рослини, восени — численними лимонно-жовтими плодами. Селекціонерами створені форми хеномелесу з простими й махровими, великими та дрібними квітками білого, рожевого і криваво-червоного забарвлення.

Рослини хеномелесу чудово піддаються підстриганню, є добрим медоносом. Хеномелес не вибагливий до умов вирощування. Його, практично, можна успішно вирощувати у будь-якій ґрунтово-кліматичній зоні України.

Вирощування хеномелесу

Хоча хеномелес не вибагливий до ґрунтів, але краще росте й плодоносить на більш легких та родючих. Це — світлолюбна культура. Передсадивна підготовка ґрунту, дози і строки внесення добрив такі самі, як і для кущових ягідників.

Висаджувати можна навесні або восени. У північних районах України перевагу потрібно віддавати весняному садінню (квітень), а в середній та південній смугах -осінньому (жовтень — перша декада листопада).

Ями для садіння копають глибиною 50-60 см і такого самого діаметру. Засипають їх на 1/2 верхнім шаром ґрунту, перемішаного з 8-10 кг перегною або компосту. Для садіння використовують дворічні сіянці чи однорічні саджанці. Висаджені рослини добре поливають. Землю довкола них мульчують, тобто вкривають торфом, компостом тощо. Оптимальна схема садіння 2 — 2,5 х 0,75 -1,5 м. Для створення живоплоту рослини потрібно висаджувати з відстанню 0,5-0,7 м одна від одної.

Хеномелес плодоносить щороку впродовж 12-15 років. Для одержання високих урожаїв рослини потрібно періодично обрізувати. Кущ формують так, щоб він мав 7-12 різновікових гілок, в тому числі 3-5 однорічних, 3-4 дворічних, 3-4 трирічних. Найкраще плодоношення забезпечують трирічні. Гілки віком понад п’ять років потрібно видаляти.

Збирання врожаю хеномелесу

Плоди знімають у вересні — жовтні в міру їхнього достигання. Зібрані плоди після 10-14 днів зберігання стають м’якшими та ароматнішими, набувають золотисто-жовтого забарвлення. У холодному приміщенні за температури 0… +5:С їх можна зберігати до травня наступного року. Під час зберігання збільшується цукристість плодів, але зменшується кількість вітаміну С та дубильних речовин.

Використання плодів

Чай із плодів хеномелесу. Плоди миють, натирають на тертушці, висушують у духовці. Висушену масу розмелюють у кавовому млинку і просівають на решеті. Зберігають за кімнатної температури в скляних банках, закритих кришками. Для приготування напою беруть одну столову ложку суміші і цукор за смаком.

Варення. Стиглі плоди миють, очищають, видаляють насіннєву камеру, нарізують на часточки, складають у каструлю, заливають водою, кип’ятять близько З0 хвилин до розм’якшення, потім бланшують. Воду після бланшування застосовують для приготування цукрового сиропу. У киплячий сироп висипають бланшовані плоди і варять на слабкому вогні до готовності.
На 1 кг плодів, підготовлених для пастеризованого варення, необхідно 0,5-0,7 кг цукру і 300 мл води, для не пастеризованого — відповідно 2 кг і 300 мл.

Мармелад. Стиглі плоди миють, нарізують на часточки, складають у каструлю, заливають невеликою кількістю води і варять до повного розм’якшення, потім протирають крізь сито й уварюють. Під кінець варіння додають цукор з розрахунку 0,6 кг на 1 кг плодів.

Плоди в цукрі. Стиглі плоди миють, нарізують на часточки і пересипають цукром. Потім розкладають у стерилізовані скляні банки, закривають кришками і зберігають у прохолодному місці.

І.П. Надточій, кандидат сільськогосподарських наук




Поділитись своєю думкою