Барбарис – корисний і незаслужено забутий


Байдужість до барбарису почалася з Франції. Ця корисна і гарна рослина свого часу спричинила селянські бунти в державі. Селяни стверджували, що барбарис заражає іржею зернові посіви. Дійсно, пізнішими дослідженнями було виявлено, що барбарис і пшениця мають спільного збудника хвороби. Про це записали в підручники з агрономії, і цим залякали, що не можна висаджувати поблизу зернових рослину — носія хвороб. Це положення як незаперечна істина переписувалося у підручники, воно не підлягало сумніву. Сміх, та й годі! По-перше, ніхто і ніколи не висаджує біля хлібних нив барбарис, та й сам він там не поселяється. По-друге, екологічні умови Франції не тотожні з нашими, тому й наслідки будуть різними. Не шкодить же колорадський жук американським картопляним полям! Також не чути, щоб іржа шкодила нашим посівам.

Рід барбарис налічує 500 видів, розселених у помірній та субтропічній зонах Північної півкулі. Найбільше видів його в Китаї, значна кількість є й у Гімалаях. В Україні природно зростає лише один вид — барбарис звичайний. У колекціях ботанічних садів і навчальних установ налічується близько сотні видів, переважно з Південно-Східної Азії, та з десяток гібридів Практично ж використовується в озелененні 4-5 видів.

Цю корисну і гарну рослину в Україні через велику кислотність ягід називають кислицею, або північним лимоном, зрідка — ведмежою ягодою. Екзотичне для нашого слуху слово «барбарис» походить від африканського племені берберів, що мешкають у Північній Африці, і в перекладі з арабської означає «черепашка». Здавна він популярний в арабських країнах.

Біологічна характеристика барбарису

Барбарис звичайний можна бачити на Чорноморському узбережжі, в поліських лісах, у Карпатах, у байрачних лісах, на схилах ярів та балок. Загалом це досить поширений чагарник у наших лісах. Нерідко трапляється і в садибах — пам’ятках садового мистецтва.
Виростає кущем до трьох метрів на узліссях, галявинах, під шатром зріджених деревостанів, на схилах пагорбів Дуже гіллястий багатопагонний колючий чагарник, озброєний великою кількістю трійчастих тонких, довгих і дуже гострих колючок, які боляче ранять.


Квіточки барбарису блискучо-жовті, зібрані в густі пониклі грона. Навесні, коли рослина цвіте, кущ густо вкривається золотавими китицями суцвіть, і від нього розтікається сильний, густий аромат квітів. Квіточки дзвоникові, з медовим ароматом, декоративно звисають на стеблинках, надаючи кущеві привабливої краси.

Ягоди у невеликих гронах достигають у вересні -жовтні. Яскраво-червоних ягід на кущі буває так багато, що листя не видно. Плоди довго висять на кущах, прикрашаючи їх навіть у зимову пору, і водночас слугують кормом для птахів, особливо дроздів. У ягодах по дві-три насінини.

Невибаглива до ґрунту рослина росте і плодоносить на осонні та в затінку, під легким прикриттям дерев. Стійкий до посухи, пилу і диму. Добре витримує підстригання.

Розмножується насінням, укоріненням живців, відсадками, поділом кущів. Насіння висівають відразу після збирання у напівзатіненому місці, або повесні після двомісячної стратифікації.

Використання барбарису

Барбарис — надзвичайно цінна культура багатогранного застосування: харчова, фарбувальна, лікарська і декоративна. Найбільше цінується як ягідна рослина, але в силу непорозуміння її рідко можна зустріти в садах і на дачах, хоч вона варта великої уваги.

Всі частини цієї рослини використовуються, насамперед ягоди. Вони містять до шести відсотків цукрів (глюкози та фруктози) і майже стільки ж органічних кислот, особливо яблучної, яка надає їм кислого присмаку, та значну кількість вітамінів С і Е. Своєрідність хімічного складу надає ягодам барбарису характерних смакових властивостей. Барбарисові плоди за смаком, формою і кольором нагадують цукерки, які виготовляли в далекі післявоєнні роки.

З плодів готують перш за все смачне варення, а також киселі, компоти, гострі апетитні підливи та різні приправи до м ясних і рибних страв. Застосовують ягоди в лікеро-горілчаному та кондитерському виробництві.

Барбарис використовують у свіжому вигляді і як приправу до деяких страв. На Кавказі відома гостра приправа до м’ясних страв, яку готують з ягід барбарису, зварених з червоним перцем та сіллю. Недостиглі плоди деякою мірою можуть замінювати каперси, а молоді листочки — щавель, або їх вживають як салат. З ягід готують різні напої, оцет і морс. Останній добре тамує спрагу. Сік може замінити оцет. Свіжі або висушені ягоди додають у юшки для надання їм пікантного кислуватого смаку. Стиглі вживають як лимон.

З молодих листків і пагонів готують маринади. Молоді соковиті пагони барбарису додають до салату з редискою і цибулею. Гурмани вважають що це дуже смачно Плоди барбарису маринують, солять. З них готують лікер і начинку для цукерок. Ще недавно можна було придбати цукерки з барбарисовою начинкою без ароматизаторів з відповідною назвою — улюблені «смок-тунці» багатьох дітей і дорослих.

Ця рослина виділяє багато нектару і перги, тому вважається чудовим медоносом Бджоли масово відвідують барбарисові чагарі. Барбарисовий мед жовтуватого забарвлення не лише смачний і духмяний, але й має особливі цілющі властивості.

Лікувальні властивості барбарису

На знайдених глиняних дощечках ассирійського царя Ашшурбанідала, які датуються VII століттям до нашої ери, містяться цікаві відомості про цілющі властивості барбарису зокрема те, що він очищає кров. Ще тоді знали ціну цій рослині. Кровоспинні властивості барбарису були відомі вавілонцям та ассирійцям за сотні років до нашого літочислення.

І в Європі ще за 650 років до нашої ери було відомо, що ягоди барбарису добре очищають кров. Середньовічні медики присвячували йому трактати, а вже в XVII столітті ця рослина набула великої популярності в усіх країнах Європи та Америки. Цікаво, що в різних країнах Європи є власні способи застосування рослини У Болгарії корою і листям лікують холецистит, у Франції ягоди вживають для стимулювання діяльності травного тракту, у Польщі споживанням листя позбуваються авітамінозу. Сьогодні ягоди барбарису, як довели вчені, вважаються такими, що мають захисну радіологічну та протипухлинну властивість.

У лікарській практиці використовується все: ягоди, листя, кора коріння. У корі та листі є алкалоїди, каротиноїди, дубильні речовини. Листя, кора й корені мають кровоспинну дію. У коренях та корі міститься алкалоїд берберин, який сприяє зниженню кров’яного тиску та уповільненню серцебиття.

Ягоди барбарису зміцнюють шлунок, збуджують апетит. Сік з ягід, зварений з цукром, використовується як жарознижувальне. Наливка з барбарису підвищує опірність організму до застуди: варто додати в склянку чаю ложку напою. Сік з холодною водою добре втамовує спрагу. Ягоди вживають як тонізуючий засіб та при лікуванні деяких видів наркоманії.

Настоянка із листя барбарису діє як добре сечогінне кровоспинний засіб, вона здатна пригнічувати запальні процеси, має антибактеріальну активність. Листя збирають після квітування, а кору молодих гілок — восени.

Препарати з коріння широко використовують у гомеопатії, ними лікують холецистит, хронічний гепатит, пухлинні хвороби. Настоянка кори й коріння входить до холелітину яким лікують жовчокам’яну хворобу Відвар коріння — при ревматизмі, лихоманці, захворюваннях очей і порожнини рота.

Кора коріння помічна при жовчокам’яній хворобі. Настоянкою коренів полощуть рот при запаленні ясен та ангіні. Препарати кори й коріння діють заспокійливо.

Барбарисом лікують подагру — вкрай неприємну хворобу. Боротися з недугою допомагає кора. Заготовляють її зі старих живих гілок, заливають 70%-ним спиртом (1 4), настоюють два тижні в темному місці Вживають тричі на день по 25-30 крапель протягом двох місяців, два курси на рік. Настоянка розчиняє сольові відкладення і зменшує біль. Протипоказана вагітним.

Для лікування жовчного міхура беруть чайну ложку подрібненого коріння або гілочок на півлітра окропу, кип’ятять півгодини, годину настоюють, проціджують і приймають по столовій ложці перед їдою 3-4 рази на день.

Здавна барбарисом лікують застуду, жовтяницю, холецистит, гепатит. У народній медицині барбарис вживається при лікуванні печінки, жовчного міхура, нирок. Відвар коренів застосовують при хворобах шлунку, ревматизмі, плевриті, туберкульозі, ягоди завдяки алкалоїду серотину врівноважують нервову систему. Сік ще в давнину вживали від пропасниці Препарати барбарису також застосовують у гінекологічній практиці.
Вважають, що за вмістом мікроелементів барбарис не поступається знаменитим краплям Береша. Можливо, пора виготовляти барбарисові краплі з нашої сировини?

Барбарис — визнаний натуральний барвник, вегетативні органи його використовують для фарбування вовни у жовтий, а шкіри — у червонувато-жовтий колір. Сік стиглих ягід, приправлений галунами, фарбує у рожеві кольори льон, шовк та вовну Колись із соку барбарису виготовляли червоне чорнило та лимонно-жовті барвники. Кору стебел та коріння можна використовувати у дубленні шкіри.

Жовта і надзвичайно міцна деревина застосовується для виготовлення сувенірів, художніх виробів. Деревина, листки і плоди — у гербарних картинах
У колючих кущах барбарису та його заростей охоче гніздяться дрібні пташки, де їх не можуть дістати численні вороги. Насадження барбарису використовують для створення колючих живоплотів і декоративних огорож, позаяк вони легко витримують підстригання
Жовті китиці суцвіть, яскраве забарвлення осіннього листя та безліч оранжево-пурпурних плодів ставлять барбарис у число красивих декоративних рослин. Особливо привабливий він навесні, коли цвіте, а над золотавим кущем миролюбно гудуть бджоли.

І восени, вдягнений багрянцем листя й плодів, барбарис прикрасить квітники та задекорує палісадник. Він легко витримує декоративне формування і весь час дивує своєю красою. Яскрава палітра листків та ягід підсилює декоративність барбарису й надає привабливості пейзажам та ландшафтам. Яскраво-червоні ягоди і зелень куща барбарису прикрашають садибу і приносять радість господареві, який посадив цей чагарник.

Використання барбарису у декоративному садівництві

Барбарис звичайний має декілька форм, що цінуються у декоративному садівництві. Одна з них з темно-пурпуровими листками та яскравими пурпурно-золотавими гронами квітів прекрасно контрастує в садових пейзажах та міському озелененні. Висаджується поодинокими кущами, групами на галявинах, на узліссях і як підлісок, у зріджених групах чи садових масивах. Справляє прекрасне враження у поєднанні з березою. Є форми з біло-пістрявим листям, білими та жовтими плодами, великоплідні.

Особливо виділяється у декоративному відношенні барбарис Тунберга, що походить з Японії. Чагарник до одного метра заввишки з горизонтально розпростертими густогшлястими основними гілками. Листки дрібні, привабливі, дуже різнорідні: зверху блискучо-зелені, знизу сизуваті, восени — вогняно-червоні, що особливо привертає увагу. Має карликову форму з пурпурними темними листками та з сріблясто облямованими листками. Найкрасивіший з барбарисів вирізняється низьким щільним кущем. Найбільш ефективний він у низеньких загорожах та бордюрах, у поодиноких насадженнях на відкритих місцях. Придатний для низького орнаменту в озелененні.

Барбарис може бути прикрасою помешкання. Візьміть восени гілочку з плодами і занесіть до кімнати. Вона простоїть зиму без води і буде гарною прикрасою, нагадуватиме сонячне літо.

М.Г. Курдюк


Інші статті по темі:





Поділитись своєю думкою

Ваша елктронна адреса не буде публікуватись. Required fields are marked *

* Copy This Password *

* Type Or Paste Password Here *