Рекордні врожаї за несприятливих умов

Під час спілкування з городниками з’ясувалося, що, крім підвищеної кислотності ґрунту, отримати повноцінні врожаї овочів не дає ще одна проблема: недостатня кількість поливної води або полив водою з підвищеним вмістом солей, і, як наслідок, — засолення ґрунту і втрата врожаю. Що цікаво: засолення землі та непридатність її до використання можуть спричинити дві протилежні причини — недостатній полив або ж, навпаки, надмірний полив неякісною водою.

Липка, в’язка, довго не просихаюча навесні земля з настанням спеки перетворюється в міцний, зцементований моноліт, який спотворюють безліч тріщин. У цій скам’янілій масі, позбавленій капілярів та майже непроникній для води, повітря і коренів рослин неможливо впізнати звичайну городню землю Приблизно таку картину можуть споглядати багато дачників-городників, особливо з південних, східних та центральних регіонів України. Насамперед, ті з них, хто не має чим поливати свої ділянки або поливає їх надмірно солоною водою та які господарюють на в тій чи іншій мірі засоленій землі.

Дехто навіть не здогадується, що від інтенсивного поливу нормальна городня земля перетворюється на малородючі солонці.

Зрозуміло: в наш нелегкий час простим селянам необхідно отримувати гарну віддачу від своїх ділянок, щоб забезпечити свої родини. Дехто вирощує врожай на продаж, інші — для власних потреб. От і доводиться поливати свої грядки. На природні опади надії нема, дощі влітку — рідкісне явище. Наприклад, у моєму регіоні (на межі Херсонської і Дніпропетровської областей) на момент написання цього матеріалу (серпень) не було
жодного повноцінного дощу. Єдина надія виростити овочі — це рання сівба (висаджування), щоб використ^1 ти зимову вологу. А для цього необхідні спеціальні сорти овочів якісна розсада і захист від приморозків.

На жаль, переважна більшість городників не може забезпечити рослинам цих умов. Використовують звичайні сорти і масові строки сівби От і доводиться поливати городи тією водою, яка є. Середня глибина наших колодязів свердловин — 7-10 метрів. Та на цій глибині є тільки так звана верховодка, поверхневі води. Як правило, вони містять значну кількість різноманітних солей: карбонатні, сульфатні, хлоридні сполуки, солі кальцію, магнію заліза, натрію та інших елементів у різноманітних поєднаннях. їхній склад залежить від регіону, типу ґрунту. Концентрація цих солей протягом року неоднакова, весною вона найменша (зимова залога додається), а в кінці літа найбільша. Вода з кількістю мінеральних солей 0,5 грамів на 1 літр вважається доброю від 0,5 до 1 — допустимою для поливу, 2-3 грами на літр небезпечна для рослин, а більше З грамів — непридатна для поливу.

Для прикладу. Якщо поливати город водою, із середньою мінералізацією 1,5 грама на літр, для нормального поливу необхідно дати поливну норму 20-40 літрів на квадратний метр і провести 10-20 таких поливів за літо. Якщо взяти середні цифри й порахувати, вийде 675 грамів сухих солей на кожний квадратний метр городу, а за 3-5 років скільки всього шкідливого вноситься у ґрунт. Що ж буде з таким городом за кілька років? Він стане малопридатним для овочівництва, хімічні й механічні показники ґрунту зміняться, пригнічується діяльність ґрунтових мікроорганізмів і навіть за достатньої кількості вологи в такому ґрунті корені рослин не зможуть її засвоїти. Це тому, що спрацює принцип зворотного осмосу. Концентрація солей у ґрунтовому розчині стане більшою, ніжу тканинах рослин, і волога рухатиметься у зворотному напрямку. Це дуже добре видно на помідорах. Є така хвороба — верхівкова гниль, коли на денці помідора з’являються темні плями, які поступово висихають і весь плід висихає, лишається лише почервоніла верхівка. Ця біда трапляється з трьох причин: нестача кальцію у ґрунті або нестача вологи у ґрунті й повітрі та засолення. Особливо багато врожаю втрачається, якщо ці причини поєднуються у спекотне літо.

Над проблемою засолених ґрунтів і можливістю вирощувати овочі за таких умов працюють багато вчених, наукових установ. І є в них цікаві експерименти. В одному з прибалтійських НДІ меліорації досліджували солестійкість різноманітних рослин. З цієї метою дослідні ділянки зрошували морською водою з Балтійського моря (ґрунти піщані, Балтійське море — одне з найменш солоних). Найбільш солестійкими виявилися багаторічні трави: люцерна, конюшина, тимофіївка, вівсяниця — вони дали повноцінний врожай. З-поміж овочів найбільшу врожайність за цих умов далі кормові й столові буряки, морква, капуста. Дещо гірші результати показали баклажани і помідори. Ці досліди засвідчили стійкість деяких рослин до засолення. Та в домашніх умовах так краще не експериментувати.

Свого часу я теж зіткнувся з цією проблемою: потрібно вирощувати овочі, а вода для зрошення солонувата. Довелося після тривалих пошуків необхідної інформації з різних наукових джерел адаптувати ці відомості до своїх умов, перевіряти різні технології й створювати власний підхід до овочівництва за цих умов. На сьогодні маю інформацію і за потреби використовую технології, які дають змогу вирощувати овочі без поливу або з мінімальними нормами поливу та запобігають засоленню землі.

Є кілька ефективних способів зменшення шкоди від поливу підсоленою водою і запобігання засоленню землі. Одне з найбільш сильнодіючих засобів — це гіпсував я проблемних ґрунтів. Гіпс вносять з осені під перекопування нормою 20-40 кг на сотку. Кальцій гіпсу вступає в хімічну реакцію з шкідливими солями і видаляє шкідливі сполуки з кореневого шару ґрунту, внаслідок чого покращується структура ґрунту, збільшується врожайність. Наступний крок — це внесення органічних добрив, перегною. Гумусові сполуки дуже ефективно діють («виліковують») проблемні ґрунти, повертаючи їм природню родючість та оптимальну структуру.

У деяких випадках велику користь дають сидерати. Найбільш доступні рослини, що допомагають розсолювати землі, це гірчиця та люцерна, трішки менший вплив мають пшениця, ячмінь. Ці рослини вирощують як пожнивні культури. Під час активного росту їхнє коріння виділяє речовини, частково демінералізуючи землі. Також велике розгалужене коріння цих рослин залишає після відмирання сітку підземних канальців, створюючи підземний дренаж, через який частково вимиваються мінеральні солі.

Підвищити стійкість рослин до нестачі вологи та до засолення дає змогу внесення у ґрунт спеціальних речовин, які вироблено на основі гуматів. Один з таких препаратів я випробував, поливши його розчином прикореневу зону. Завдяки цьому врожайність збільшилася до 50%.

Також зменшити кількість поливів без зниження врожаю допомагає новинка — внесення в ґрунт спеціальних адсорбуючих гранул — гідрогелю. Зовні вони нагадують звичайний цукор Унікальність гідрогелю полягає у можливості накопичувати вологу й поступово віддавати її рослинам. Один грам вбирає в себе 50-200 грамів води. Цю речовину додають у ґрунт 1-3 грами під корінь рослини або до 400 грамів на сотку.

Ще одна порада. Якщо вода занадто насичена солями, її необхідно відстоювати в бочках, басейнах. За кілька днів більша частина солей переміститься ближче до дна, а у верхній половині ємкості з водою їхня кількість зменшується приблизно втричі. Тож поливати необхідно водою з верхньої частини. Більше користі принесе один рясний полив, ніж 2-3 бризкання під корінь.

З-поміж овочевих рослин буряк має властивість не тільки рости на засолених ґрунтах, а й використовувати ці солі як поживні елементи, зменшуючи їхню кількість у ґрунті. Саме тому на зрошуваних землях до сівозміни вводять посіви буряка без зрошення.

На злегка засолених землях можна вирощувати майже всі овочі. У таких землях підвищена концентрація солей у ґрунтовому розчині, цей процес нагадує той, що відбувається у ґрунтах з недостатньою кількістю вологи Тому навіть посухостійкі рослини мають відносну стійкість до засолення. Це кавуни, дині, гарбузи, морква, буряк, частково помідори, пізня капуста та деякі інші.

Випробувавши вирощування різноманітних рослин у подібних умовах, можу дати одну головну пораду: найкращу врожайність у моїх умовах (спека, неякісна вода, обмежені поливи) забезпечили, як не дивно, надранні сорти овочів З-поміж сотень випробуваних мною зупинився на кількох сортах надранніх томатів, огірків, капусти, які дозрівають, дають врожай на 80-85-ий день після сходів. Помідори з врожайністю 2-3 кг з куща, плоди червоні, великі, смачні, стійкі до хвороб. Врожай із сотки — до тонни і більше Надрання капуста формує головки масою до 1,3 кг на 15-20 днів раніше від інших сортів. Стійкі до несприятливих умов надранні огірки (40 днів від сходів), у яких майже немає пустоцвітів.

Висаджені в ранні строки у спеціальним чином підготовлені з осені грядки, вони використовують запаси зимової вологи і майже не знижують врожайність, якщо мало опадів, або немає поливу, або ґрунти проблемні. Вони придатні як для домашніх потреб, так і для бізнесу.

М.П. Курінний

Бабушкин сад has written 1695 articles

Leave a Reply