Коли я вчився в сільськогосподарському інституті у нас навчали, що глибока оранка — запорука високого врожаю. Пам’ятаю, як ходив за трактором і виміряв глибину оранки, щоб тракторист під цукровий буряк не зорав менше, ніж 25 см. Тільки з часом все змінюється…
Вже у 1960 році у Полтавській області після призначення секретарем обкому Моргуна було заборонено глибоку оранку. В наш час, коли земля виснажена, отруєна пестицидами, забруднена важкими металами, радіонуклідами, шкідливими викидами промислових підприємств, транспорту, виростити чистий врожай — практично неможливо.
Відомо, що ґрунти, в які щороку вносять одні й ті ж елементи живлення, збіднені більшістю мікроелементів. Ось приклад з мого досвіду.
У Лубнах раніше завжди був запас гною чи компосту. Його привозили свіжим безпосередньо з колгоспної ферми. Для його зберігання я збудував із цегли сховище довжиною 4,5 м, висотою 1.5 м, і поділив його на три частини по 1,5 м. Крім гною, складав у нього рослинні рештки — листя та відходи з кухні. Щоб швидше все перегнивало, запустив туди каліфорнійських черв’яків. Які ж вони ненажерливі! Дуже швидко розмножуються і живуть 12 років. Оцей перегній, перероблений черв’яками, вносив під томати. Спочатку врожай був чудовий, я милувався великими плодами. Але потім врожай почав зменшуватися. У чому річ? Адже перегною достатньо.
На жаль, ми не знаємо, які поживні речовини і в якій кількості знаходяться у ґрунті. Очевидно, рослинам бракувало якихось мікроелементів, і томати родили, поки їхній запас у ґрунті не вичерпався. Адже, щоб зберегти родючість ґрунту, треба повертати в нього стільки поживних речовин, скільки ми забрали. За будь-якої системи землеробства треба мати гній чи компост. Для дачників доступніший компост, бо зараз гній не кожен може придбати. Перегній і рослинні рештки розкладаються на гумус і елементи живлення. Гумус значно поліпшує структуру ґрунту, допомагає утримувати ґрунтову вологу. Ґрунт стає структурним, легко пропускає воду й повітря і попереджає утворення кірки. А якщо гумусу мало, він стає твердим і в міру висихання щільним, утворюються широкі щілини. На ґрунтах, багатих гумусом, рослини не тільки добре ростуть, а й коріння менше пошкоджується ґрунтовими шкідниками.
Рослини — живі організми, здатні відчувати біль, і подають відповідні сигнали. Досліди кандидата біологічних наук Решетникової довели це, коли вона за допомогою певних приладів записала ці сигнали. Тільки-но господар зайшов на садибу, рослини захвилювалися. А деревам сусідів — байдуже. А як вони волають від болю, коли ріжемо живе дерево! Коли рослина хворіє, вона подає сигнали хвороби.
Отже, якщо ви любите рослину, то й вона вас полюбить. Коли ми спілкуємося з дикорослими деревами, одні з них заряджають нас енергією, а інші, навпаки, забирають її. До перших відноситься дуб, а до других — осика й тополя. Який бідний осиковий ліс, путящої там трави немає і жодного гриба не знайдете. А в діброві все пишне, багато кущів і грибів, навіть женьшень добре росте. Отож не завдавайте рослинам зайвого болю, бездумно обламуючи гілочки. Якщо рослини живі, то їм же треба щось їсти. Для цього є коріння. Коли поживи мало, воно дуже розростається. Наприклад, томат може «обнишпорити» площу на відстані 1,5 м від стебла, а в глибину — до 2 м.
Тільки у пустелі Кара-Кум є піски еолового походження, в яких містяться всі поживні елементи, але там немає води. А там, де вона є, квітують чудові зелені оазиси і населення на цих пісках вирощує високі врожаї.
На наших землях практично зараз неможливо виростити овочі, щоб у них не було багато нітратів, залишків пестицидів, важких металів та іншої «нечисті». Проте цьому можна зарадити, якщо господарювати за методом, розробленим Міттлайдером. Це ім’я часто зустрічається на сторінках різних видань. То хто ж він — цей новатор?
Джекоб Міттлайдер
Доктор Джекоб Міттлайдер — міжнародний експерт з сільського господарства. Більш як 15 років його діяльності було виробництво розсади у промисловому розсаднику в Південній Каліфорнії. Він розробив комерційний спосіб вирощування, упаковки і доставки по повітрю більш як 50 видів живих рослин, у тому числі квітів для продажу.
Доктор Міттлайдер має 11 патентів США, він співпрацював з університетом Лома Ліда у Каліфорнії, де навчав методам ведення сільськогосподарського виробництва, керував сільськогосподарськими проектами. З 1964 року продовжував свою діяльність у всесвітньому масштабі: навчав і консультував у багатьох країнах земної кулі. Проводив учбові й демонстраційні сільськогосподарські програми у багатьох закордонних державах, включаючи Нову Гвінею, Окінаву, Фіджі, Мексику, Зімбабве, Верхню Вольту, Трінідад та багатьох інших.
З 1983 р. по 1996 рік Міттлайдер навчав своїй технології в Росії в учбовому господарстві Духовної Академії у м. Заокськ Тульської області. Там навчалися громадяни Росії та мешканці Західної України на сільськогосподарському відділенні Академії. По закінченні курсу вони одержували диплом Міжнародного заочного інституту (Вашингтон) і свідоцтво Заокської духовної академії про присвоєння кваліфікації Майстра овочівництва широкого профілю. Тим, хто не вірить Міттлайдеру і різні нісенітниці пише під маркою «своя особиста думка», рекомендую поїхати в Академію, де все можна побачити власними очима.
Після того, як Лібіх встановив, що рослини живляться виключно елементами і їм байдуже — якого вони походження: чи від розкладання органічних решток, чи їх виробили на заводі, почали широко використовувати міндобрива. Вперше у широких масштабах на своїх бідних ґрунтах їх почала застосовувати Німеччина.
Хіміки знайшли у рослинах більш ніж 70 елементів. Проте з часом було встановлено, що лише 17 елементів абсолютно необхідні для рослин і їх замінити неможливо. Це вуглець, водень, кисень, азот, фосфор, калій, кальцій, магній, молібден, сірка, залізо, хлор, бор, мідь, цинк, марганець і кобальт. Винятково велике значення мають азот, фосфор і калій, їх називають основними елементами живлення.
Азот входить до складу білків, хлорофілу та інших речовин рослинної клітини, він основа життєвих процесів.
Фосфор входить до складу складних білків і нуклеїнових кислот, відіграє провідну роль в обміні речовин і енергетичному балансі. Він підвищує засвоєння інших елементів живлення — азоту, калію, магнію.
Калій не входить до складу органічних речовин, але відіграє важливу роль у набуханні речовин у клітинах, в регулюванні тургору, утворенні білків та вуглеводів. Калій підвищує стійкість рослин до хвороб, поліпшує якість овочів.
Кальцію належить особлива роль. По-перше, він необхідний елемент живлення і засвоюється рослинами в кількості, яка часто перевищує кількість фосфору. Він зміцнює стінки клітин, скріплюючи їх, необхідний для росту клітин та їхньої диференціації, впливає на вуглеводний і азотний обмін. Крім того кальцій регулює кислотність ґрунтового розчину, впливає на доступність елементів живлення рослин.
До 95-98% маси рослин становлять три елементи: вуглець, водень і кисень. На наше щастя, про них турбуватися не потрібно, бо рослини беруть їх із повітря й води, а інші елементи — із ґрунту. Тому, щоб зберегти його родючість, потрібно повертати в нього стільки поживних речовин, скільки винесено з урожаєм. Наприклад, у тонні білоголової капусти міститься 3,5 кг азоту, 0,8 кг фосфору, 3,1 кг калію.
Проте зараз ніде немає такого ґрунту. Ось тому і необхідні мінеральні добрива і щоб вони містили в потрібній кількості всі елементи живлення. Проте не всі елементи можуть засвоїти рослини, частина добрив (і досить немала) залишається у ґрунті, «захімічуючи» його. Багато городників загалі бояться застосовувати мінеральні добрива.
Хімзаводи почали виробляти прості й складні мінеральні добрива. У простих був один елемент, а в складних — декілька. Наприклад, прості добрива: азотні — аміачна селітра, карбамід; калійні: калімагнезія, сульфат калію; фосфорні: подвійний суперфосфат, простий гранульований суперфосфат і гордість нашої хімії — складні добрива: нітроамофос, нітроамофоска, діамофоска, амофос; магнієві добрива: калімагнезія, сульфат магнію.
Міттлайдер своїми досвідами довів, що всі рослини засвоюють поживні елементи у строгому співвідношенні і ніколи це співвідношення не порушується. Наведу для прикладу три основних елементи: це азот — фосфор — калій. Співвідношення 1,8:1:1,8, звичайно, у певній кількості. А тепер задумайтеся: хоч одне добриво або суміш відповідають цьому співвідношенню? Ось чому ми знищували і продовжуємо знищувати родючість наших ґрунтів.
То що ж: відмовитися від міндобрив? Ні якому разі, треба їх урівноважити, тобто збалансувати всі елементи, щоб рослини їх повністю споживали без залишку. Це йому вдалося зробити, інакше як би він міг по всьому світу перетворювати пустелі у квітучий сад?
Для цього він розробив Суміш 1 і Суміш 2.
Суміш 1 на кислих ґрунтах, де більше 500 мл на рік, вносять як передпосівне добриво у такій кількості: вапняне борошно 5 кг, борна кислота 40 г.
Для того, щоб підживлювати рослини протягом вегетації, застосовують Суміш 2. Ось її рецепт для щотижневого підживлення, взятий із книги Міттлайдера «Давайте вирощувати помідори».
1) 4 кг нітрату кальцію, 2) 1, 8 кг нітрату амонію, 3) 0,68 кг діамонійфосфату, 4) 2,1 кг сульфату калію, 5) 2,7 кг сульфату магнію, 6) 0,24 кг сульфату заліза, 7) 4 г сульфату міді, 8) 8 г сульфату цинку, 9) 12г сульфату марганцю, 10) 12 г борної кислоти, 11)5 г молібденової кислоти. Всього 11,5 кг.
Я живу у м. Миколаєві, де опадів на рік випадає менше 400 мм і ґрунти засолені. Тому застосовую рецепт приготування Суміші 2, розроблений доктором біологічних наук Т.Ю. Угаровою, на основі подвійного суперфосфату 0-46-0: подвійний гранульований суперфосфат — 1,3 кг; карбамід — 1,7 кг; калійна селітра — 2,5 кг; сульфат магнію — 1 кг.
Мікроелементів стільки ж, як і в попередній Суміші 2.
Всі роботи з вирощення томатів проводжу на вузьких грядах, куди щотижня перед поливом вношу 25-40 г суміші на 1 погонний метр.
Завжди милуюся щедрим врожаєм і красивими плодами, адже якщо маєш більше 200 сортів помідорів різного кольору, розміру, строків достигання, то є на що подивитися. Хоча площа під ними — 0,5 сотих, де було 7 вузьких гряд довжиною до 7 м, врожай щороку був більше 500 кг смачних плодів. Тільки томати не продавав, а переробляв на насіння, яким торгую.
Не знаю такої агротехніки вирощування томатів, де було б так мало фізичної праці, й таких великих і сталих врожаїв, як вирощених на вузьких грядах за технологією Міттлайдера. Шкода тільки, що не завжди їх можна було зібрати. Пам’ятаю, був рік, коли і на Миколаївщині на початку червня різко похолодало і майже щодня лили дощі протягом тижня. Вже зібрав червоні плоди перших суперранніх сортів (Господар, Кременчуцький, Барон Солемахер, Білецький та інші), як з’явилася фітофтора. Обприскування контактними отрутами ніякого ефекту не дало, бо не встигнеш обробити томати, як дощ всю отруту змиє, та й користі від таких отрут не багато. Бо зооспори фітофтори проникають всередину рослини через дихальця, яких найбільше з нижнього боку листка. А як же їх захистити отрутами?
Через це на Поліссі взагалі багато господарів відмовилися вирощувати томати. З’явилася ще стеблова форма фітофтори, якої раніше у нас не було. Пам’ятаю, як принесли мені сіянець томатів висотою 40 см, у якого вже була і листкова, й стеблова форми фітофтори.
Незабаром прочитав про невеликі копії пірамід Хеопса. Пропонували, хоч і не дешево, купити таку копію. Це було наприкінці квітня, коли вже збирався наступного дня везти сіянці на город. Лише два з них у горщечках поставив у піраміду, а два посадив на дачі як контроль. Через два дні посадив і їх. І що ви думаєте: коли на контролі з’явилося перше суцвіття, на дослідному вже було четверте. Які сили там діють — ніхто достеменно не знає. Тільки рослини, насіння яких побувало у піраміді, набагато швидше й раніше дають врожай, не бояться несприятливих умов (посухи) і не хворіють. Про фітофтору я давно забув. Ви, певно, звернули увагу на те, що неможливо знайти матеріали про копії єгипетських пірамід, і в той же час у багатьох такі піраміди є і в них лікують людей. Я зібрав чимало матеріалів про те, як збудувати піраміду і для чого п можна використати.
У мене дача має площу 5 сотих, отож все, що я пишу, стосується застосування технології Міттлайдера для сімейного городу. А фермером, які вирощують овочі на десятках гектарів, для роботи за Міттлайдером, мабуть, потрібні механізми, про які я не знаю.
Хто бажає забезпечити свою сім’ю з чотирьох чоловік, тому вистачить лише 1,5 сотки. Ну, а якщо 10 соток, то там вже буде товарне виробництво.
Б. Б. Беспалов, вчений агроном, м. Миколаїв
