Всім відомо, що вдень під дією сонячних променів волога інтенсивно випаровується з поверхні грунту. А вночі грунт охолоджується, випаровування зменшується і навіть відбувається зворотний процес — випадає роса. Але як і в першому, і в другому випадку затримати вологу? Особливо ця проблема актуальна на півдні України. Переважна більшість садівників, городників використовує мульчу (старе листя, тирсу, солому тощо). Але існує більш ефективний і дуже простий метод М. Ф. Лукіна, придатний при вирощуванні дерев, кущів, овочевих культур (крім коренеплідних).
Суть його полягає в тому, що непродуктивні витрати вологи з грунту обмежуються за допомогою поліетиленової плівки (колір значення не має). Але нею не просто застеляють грядку, як це найчастіше можна спостерігати, а ще й зверху присипають шаром грунту 3 — 5 см. Ні в якому випадку не можна всю площу ділянки застеляти суцільно. Між стрічками плівки залишають прогалини (доріжки), через котрі буде вбиратися атмосферна волога. З них, до речі, можна брати грунт для присипання плівки. Доріжки найкраще прикрити дошками або постійно класти на них траву після прополювань. Особливо цей метод зручний при вирощуванні багаторічних культур — суниці, артишока, дерев, кущів.
Закривати грядку плівкою можна в різні пори року, аби грунт не був мерзлий. Але перед тим ділянку необхідно щедро удобрити (2 — 3-річною нормою добрив) і перекопати. Якщо плівка міцна, то може слугувати кілька років. Тому в разі потреби (через 2 роки) добрива вносять у канавки по краях плівки та локально під час садіння рослин.
Для молодих дерев використовують шматки плівки розміром 2 х 2 м, старших — 3 х 3 м, для ягідних кущів — 1 х 1 або стрічки шириною 2 м.
Під час садіння овочевої розсади або саджанців у плівці роблять надрізи і коріння розміщують у садильних ямках під плівкою.
Завдяки тому, що більша частина площі закрита плівкою, а доріжки між стрічками замульчовані бур’яном або закриті дошками, неефективні втрати вологи з грунту зводяться до мінімуму. Тому овочі і фрукти навіть на півдні України можна вирощувати без жодного поливу.
Я на своєму городі (в Криму) за методом Лукіна вирощую без поливу майже всі вологолюбні культури — баклажани, капусту, перець, помідори — і маю досить вагомі результати. Помідори, наприклад, під такою плівкою дали навіть кращий урожай, ніж на поливі. В саду теж використовую цей метод, але дерева у мене ще молоді і не плодоносять.
Якщо літня спека триває дуже довго (1,5 місяця і більше), а в Криму це не рідкість, плоди помідорів стають лише дрібніші, зберігаючи свої відмінні смакові якості. Але і цьому можна зарадити, застосувавши полив невеликою нормою у канавки між стрічками плівки.
Ширину поліетиленової стрічки розраховують залежно від фізіологічної потреби рослин. Якщо вирощують високорослі помідори, плівку беруть такої ширини, як під кущі ягідників (1,5-2 м). Для низькорослих рослин ширина може бути меншою.
Використання таких грядок, на мій погляд, дуже зручне для людей похилого віку і тих, хто не може постійно перебувати на дачі та регулярно поливати і прополювати посіви, щорічно перекопувати грунт. А під плівкою він завжди в розпушеному стані. На другий і в наступні роки рослини висаджують в одні й ті ж надрізи в плівці.
Цей метод має ще одну особливість — на городі менше заводиться шкідників, бо вони не можуть проникнути в грунт для зимівлі. А доріжки восени чи навесні можна ошпарити гарячою водою.
Вважаю, що такий метод збереження вологи вартий уваги городників і садівників півдня України.
О. А. Гупалова
