Незважаючи на високі поживні, смакові та цілющі властивості цибуля-порей ще не набула належного поширення у городників-аматорів.
Рослина ця дворічна. У перший рік утворює циліндричну, лише злегка потовщену біля основи цибулину; листя тасьмоподібне, як у часнику, і, поки молоде, його також вживають у їжу. У дорослих рослин їстівна лише нижня, ніжна частина, розмір якої залежить від способу вирощування. А вирощувати порей краще розсадою. На півдні України можна висівати безпосередньо в грунт. В умовах Вінниччини при висіванні навіть у перш дні польових робіт рослини далеко не досягають бажаних розмірів. Проте цей спосіб менш трудомісткий, ніж вирощування розсадою, хоча під час проріджування сходів теж доводиться потрудитися. Ще можна висівати порей у серпні, рослини добре зимують, а навесні продовжують ріст.
Посів цибулі-порею
Розсаду краще мати 60-денну, добре розвинуту. Отже, висівати потрібно за два місяці до висаджування і не загущувати в рядку. Оскільки у нас бракує світла й місця на підвіконні, я висіваю цибулю-порей не раніше середини лютого (доводилось і в кінці березня), коли дні стають вже довші, і сію густенько в рядку з міжряддями 4 см. За ранньої весни розсада мала вік приблизно 45 днів (висіявши наприкінці березня, висаджувала й 30-денну розсаду) і не досягала бажаної товщини через загущеність посівів.
За 3—4 дні до сівби заливаю насіння рожевим розчином марганцівки (у скляній баночці). Коли з’являться біленькі проростки, висіваю. Траплялося, що не було куди висіяти (ні грунтосуміші, ні коробки), то частина накільченого насіння лежала два тижні «мокла», але проростки помітно не видовжилися і під час сівби не обламалися. Вже через 10 днів після висіву цієї партії насіння у сходів навіть розправилися майже всі петельки. Коробки з висіяним насінням накриваю і ставлю в кімнаті на батарею (вона у нас не буває надто гарячою). Відразу ж після появи петелькоподібних сходів виношу її в освітлене прохолодніше місце (на підвіконня). Раніше висівала куповане насіння, але сходи з’являлися на 7—10-й день і дуже недружно. Коли ж почала вирощувати насіння сама, на 3-й день з’являлися дружні сходи.
Висаджую розсаду у добре розроблений, пухкий, достатньо вологий, але не перезволожений грунт.
Розсаду вибираю з коробки (поливши за півгодини до цього) щільними пучечками, обрізуючи корінці, щоб довжина їх була приблизно 3 см, і наполовину вкорочую надземну частину.
Оскільки у цибулі-порей в їжу вживають потовщене відбілене стебло, потрібно домагатися, щоб воно було якнайтовще і з довгою відбіленою частиною. Це забезпечується раннім глибоким висаджуванням розсади у заправлений з осені гноєм грунт, ретельним доглядом (розпушування, по можливості підживлення, за потреби полив) і 2—3-разовим підгортанням.
Товщина їстівного стебла залежить від кількості листків та їхнього розміру. Чим сприятливіші умови росту (світло, тепло, волога, поживні речовини), тим більше листя і вищий урожай. За достатньої кількості тепла корені та листки ростуть значно швидше. До того ж надземна частина розвивається швидше, ніж коріння, а при низькій температурі, навпаки, коріння випереджає в розвитку надземну частину. Тому за раннього висаджування розсади інтенсивніше розвивається коріння, що надалі забезпечує краще надходження поживних речовин з настанням тепла, коли відбувається посилений розвиток листків. За п’ять років вирощування висаджувати розсаду цибулі-порею доводилося не раніше 11 квітня і не пізніше З травня.
У перші роки я висаджувала розсаду густо, вся вона приживлювалася, проте надалі сила росту листя загущених насаджень значно зменшувалася порівняно з рідким розташуванням рослин у рядку. Тому останніми роками висаджую рослини в рядках на відстані 10 см, ширина міжрядь — 45 см. Саджаю у борозенки, зроблені якнайглибше ріжком сапи. Хоч вони трохи й засипаються землею, та це не біда: в розпушений грунт на дні борозенки пальцем втискую розсаду, ямка сама по собі засипається. При потребі ще трохи засипаю землею за допомогою кілочка після закінчення садіння рядка. Раніше садила під кілочок (як роблять під час пікірування розсади), але це дуже обтяжливо, бо згинатися доводиться нижче і витрачати вдвічі більше часу.
Догляд за цибулею-порей
В міру росту рослин рівчачки поступово, в процесі розпушування грунту, засипаються. Потім потрібно підгортати, щоб якомога вище стебла були закриті грунтом. До осені виростають могутні рослини завтовшки 3—4 см з довжиною відбіленої частини 15 см і більше (люди запитують: «що то за часник такий?»).
У їжу, крім білої частини, використовуємо ще й внутрішні ніжні листки зеленої частини стебла (зовнішні забруднені землею). Цибуля-порей смачніша від ріпчастої, та й «наїдку» більше (особливо коли під кінець підсмажування додати ще яйце).
Викопувати починаємо з вересня, вибірково, починаючи з найтовщих рослин. Перед настанням морозів викопуємо значну частину врожаю, решту залишаємо для весняного споживання, використовуючи його до появи квітконосного стебла. У викопаних рослин обрізую коріння, не зачіпаючи денця, інакше висуватиметься знизу внутрішня частина стебла навіть при не дуже тривалому зберіганні в холодильнику. Для тривалого зберігання, обтрусивши землю, коріння слід вкоротити. Зберігати можна в неопалюваному приміщенні до настання великих морозів, а пізніше у підвалі. У зимуючих рослин обрізую листя, а потім підгортаю.
Кращі дві—три рослини навесні залишаю на насіння. Цвіте цибуля-порей великими суцвіттями, що дивують перехожих. До осені насіння повністю не достигає. Перед похолоданням суцвіття зрізую, підвішую на заскленій лоджії, а далі — в кімнаті. Насіннєві коробочки майже не розтріскуються; розтираючи їх, видаляю насіння. Схожість воно зберігає 3—4 роки. Я використовую одно-дворічне насіння, яке сходить швидко і дружно.
А.М.Білик
