Агрус зараз рідкісний гість у наших садах. Але так було не завжди. Родина агрусу — Північна Америка. Там він набув значного поширення в природі і росте повсюдно в дикому вигляді. Але популярністю ця ягода там не користувалася ніколи, та й в Європі теж. А ось в Україні з давніх пір агрус називали північним виноградом (через відмінний смак), і вирощували його у величезних кількостях на території всієї країни. Вживали його як десерт, широко використовували для зимових заготовок і робили з нього високоякісні вина.
Так було аж до початку 20 століття, коли з’явилася американська борошниста роса (сферотека), до якої європейські і українські сорти агрусу виявилися абсолютно нестійкі (на відміну від американських сортів, де в природі все-таки знайшлися стійкі до цієї напасті форми).
До середини 20 століття в Україні загинула велика частина насаджень агрусу, а це десятки тисяч кущів. І з того часу наука почала наполегливо працювати над виведенням сортів агрусу, стійких до сферотеки.
Для виведення нових сортів використовувалися українські, європейські та американські сорти, які володіли стійкістю до американської борошнистої роси. Сьогодні в цьому напрямку виконана величезна робота, і завдяки їй ми маємо сучасні сорти агрусу, стійкі до грибкових захворювань.
Однак сорти з’явилися, а ось вирощують аґрус зараз мало. Мені здається, відбувається це тому, що саджанці хороших, сучасних, десертних сортів, з великою та солодкою ягодою знайти важко. І більшість садівників, бачачи невеликі кущики з дрібними ягодами, навіть не розуміють, а навіщо він взагалі потрібен в саду.
Тим часом агрус — ягода смачна, дуже корисна і з низьким глікемічним індексом. Сучасні сорти відрізняються крупними плодами (зустрічаються ягоди до 10-16 г) і дуже високою врожайністю. З дорослого чотирьох-п’ятирічного куща можна зібрати одне-два відра ягід. І дуже дорогі сьогодні цитрусові (лимони, апельсини, свити і т.д.) цілком можна замінити агрусом, тому як вітаміну С в ньому міститься стільки ж, скільки і в цих тропічних фруктах, тільки от мені ніколи не зустрічався чоловік з алергією на агрус , а з алергією на цитрусові — на кожному кроці.
Багато в агрус вітаміну Р, який зміцнює стінки судин (а проблема судинних захворювань одна з найгостріших). Причому в червоних ягодах цього вітаміну в кілька разів більше, ніж в жовтих і зелених. Пектин, якого в агрус багато, виводить з організму солі важких металів та інші токсичні речовини, а серотонін перешкоджає розвитку деяких онкозахворювань і стабілізує кров’яний тиск. Так що користь від агрусу величезна. Але крім користі, десертні сорти мають відмінний смак, який, у міру дозрівання ягід, трансформується від кисло-солодкого до абсолютно солодкого. І господині широко використовують цю якість агрусу. Недозрілий — це знамените «Янтарне» варення, трошки недозрілі — це кисло-солодкі, гострі соуси до м’яса, птиці та салатів, відмінні начинки для пирогів і ароматні компоти. Ну а зрілий, через відмінний смак, недарма звуть північним виноградом.
