Зниження в світі рівня ефективності основної плодової культури яблуні спричинило до пошуку нових технологій, перехід до Загущених садів нових конструкцій з активним використанням різних клонових підщеп (переважмо типу М9), а також до формування плодових дерев з мінімальним «хірургічним» втручанням.
В екстенсивних садах на сильнорослих підщепах головною метою формування було створення міцної крони дерев і тільки потім допустити їх до плодоношення.
Цій стратегічній ідеї були підпорядковані і методи обрізування, які сприяли росту молодих дерев, а відтак затримували їх вступ у плодоношення. Продукцію від такого саду отримували на 6-8-й рік після садіння, маючи урожайність 10-15 т/га. Такі сади потребують високих енергозатрат та трудових ресурсів на догляд і збирання врожаю невисокої якості, а тривалий період експлуатації саду гальмує оновлення сортового складу.
Великі розміри дерев незручні для догляду і збирання плодів, ускладнюють захист від хвороб і шкідників. На верхівках плоди будуть червивими та «побитими» паршею, а знизу, де недостатнє освітлення безбарвними і з малою цукристістю.
У нових суспільно-економічних (ринкових) умовах на перший план виходять ефективність насаджень та якість продукції.
У різних регіонах України за голландською технологією було закладено перші демонстраційні інтенсивні сади. По різному склалася їх «доля», але, на мій погляд, це не головне, хоча коштів було витрачено багато, оскільки інтенсивний сад дуже дорогий.
Але, як показало життя, ці витрачені кошти важко переоцінити. Перші інтенсивні сади зробили «революцію» в свідомості прогресивно настроєних вітчизняних садівників, щодо необхідності зміни технології ведення саду.
Останнім часом у світі садівництво розвивається дуже динамічно. Йде швидка заміна сортів, підщеп, способів вирощування плодових, хімічних препаратів для захисту рослин. Той із садівників, хто за цим встигає, отримує прибутки. Тому я закликаю всіх садівників постійно вчіться і поновлюйте свої знання, не жалкуйте за минулим і не оглядайтеся назад тому, що тільки передові новітні технології виведуть і поставлять нас на належне місце в світі щодо вирощування плодів!
Основні елементи інтенсивної технології
Які ж основні елементи інтенсивної технології? Це — карликова підщепа, інтенсивні сорти, оздоровлені саджанці з високим місцем окулірування (20 см), гарантоване водозабезпечення із підживленням мінеральними добривами (фертигація) та встановлення індивідуальних підпор біля кожного дерева чи шпалери.
Які переваги мають карликові дерева, зокрема на підщепі М9, перед сильнорослими? Це ранній вступ насаджень у плодоношення й стабільна їх урожайність. Науковими установами та практичним садівництвом доказано, що найурожайнішими у розрахунку на одиницю об’єму крони, є дерева невеликого розміру, тимчасом як у високорослих із віком цей показник знижується. Адже із розростанням дерева усередині крони розвивається непродуктивна зона і плодоношення переміщується на периферію. У мало габаритній кроні набагато кращий світловий режим, при цьому понад 80% продуктів фотосинтезу витрачається на ріст плодів і плодоносної деревини і лише близько 20% — на збільшення маси стовбура (єдиної постійної гілки на малогабаритних кронах) і кореневої системи, що дає можливість одержувати плоди найвищого гатунку за розмірами та забарвленням. В умовах ринкової економіки це має вирішальне значення для їх реалізації.
Формування крони дерев
Невеликі розміри дерев дають змогу значно збільшити густоту їх садіння, а це забезпечує значно вишу продуктивність саду. Виникає запитання: «Які формування застосувати при великій щільності дерев у ряду?». Як показала світова практика, веретеноподібна крона (в її різних модифікаціях) завоювала увесь світ, витісняючи всі інші, і нам немає сенсу винаходити «велосипед», а сміливо йти по вже протоптаній стежці.
Які ж переваги має веретеноподібна крона? Це — компактні розміри дерев, що має неабияке значення при високій щільності; максимально ефективне використання світла усіма частинами дерева, що і є запорукою високих урожаїв, доброякісних плодів: а також простота і зрозумілість та низькі затрати праці на формування дерев.
Останнім часом відбулися великі зміни у формуванні веретеноподібних крон у бік зменшення трудових затрат. Існуюча раніше система формування дерев вимагала надто багато часу і трудозатрат особливо в перші три роки після закладання саду на відгинання гілок (підв’язування чи за допомогою тягарців) з метою забезпечення їхніх прямих кутів відходження.
Тепер веретеноподібні крони формують без шпагату і тягарців. Досягають цього головним чином за рахунок постійного видалення товстих гілок по відношенню до провідника, а тонкі гілки відгинаються самі під масою листя, пагонів або плодів.
Незалежно від породи чи сорту особливої уваги надають домінуванню провідника. Для цього у верхній частині не слід допускати товстих бічних гілок, гілок з гострими кутами відходження (конкурентів провідника). Крім того, важливо не допустити порушення пропорції між провідником і будь-якою бічною гілкою у кроні, діаметр якої в місці відходження не повинен перевищувати половини товщини провідника. Дерева у загущених садах слід формувати у вигляді просвітленого, а не класичного веретена.
Обрізування дерев
Основним завданням формування і обрізування в сучасних інтенсивних садах є обмеження вегетативного росту, тому що в таких садах дерева яблуні, зазвичай, досить часто сильно ростуть. У середньому необхідно мати прирости 15-30 см, і цього досить.
Під час обрізування подібного інтенсивного саду слід «забути» про укорочування гілок та однорічних приростів. Звичайно при цьому дерева слабше ростимуть, але без обрізування активно формують генеративні бруньки і в наступному році будуть добре плодоносити, обмежуючи ростові процеси, а це, в свою чергу, позитивно вплине на закладання генеративних бруньок під наступний урожай. Тільки «спокійний» сад може давати щорічні урожаї за належного догляду.
Будь-яке обрізування дерев після садіння активізує ростові процеси і, як наслідок – затримує їх плодоношення та зменшує урожай. Тільки на другий, третій чи четвертий роки після садіння, виконують коригуюче обрізування. При цьому видаляють надто товсті гілки, які перевищують половину діаметра провідника в місці їх відходження. Крім того, видаленням нижніх гілок у кроні поступово «піднімається» висота штамба. У нижній частині достатньо мати 5-6 гілок, бо у загущеній кроні тут формуватимуться недостатньо якісні плоди. У верхній частині крони зачитають насамперед однорічні гілки із сформованими генеративними бруньками, які «автоматично» будуть відігнуті до пониклого стану утвореними на них плодами. Гілки без кінцевих генеративних бруньок не мають права на «життя», тому їх видаляють.
Наприкінці третього року вегетації, дерева, зазвичай, досягають заданої висоти і освоюють простір, відведений їм схемою садіння. Навесні наступного року (краще після цвітіння) висоту дерев обмежують «переведенням» на бічну гілку в кроні, виконуючи зріз у зоні дворічної деревини.
Надалі починають відновлювальне обрізування, виходячи з того, що провідник є постійною частиною дерева, а бічні гілки періодично видалятимуться. У кронах систематично видаляють гілки, вік яких перевищує 4-5 років, залишаючи сучок завдовжки 2-4 см із сплячими бруньками. Це виконують обов’язково, незважаючи на те, що гілка могла б ще існувати. У перший рік одержують кілька пагонів: необхідні для поповнення крони залишають, а всі інші видаляють. Ці пагони проходять цикл росту і плодоношення.
Якщо пагони не вкорочувати наступного року, на них закладаються кільчатки, а третього року на такій гілці одержують урожай на молодих, найпродуктивніших кільчатках. Після двох урожаїв на п’ятий рік їх зрізують на сучок і цикл повторюється.
Щоб не активізувати ростові процеси, обрізування дерев має бути помірним, а обрізування насаджень з надто сильним ростом «розтягують» на два — три роки, видаляючи спочатку не більше 2-3 великих гілок. Таким чином можливе регулювання необхідної рівноваги між ростовими й генеративними процесами, що дає можливість підтримувати значну продуктивність саду протягом тривалого періоду.
Хотілося б підкреслити, що саме обрізування, навіть омолоджувальне, неспроможне відновити плодоношення насаджень, якщо воно не буде проводитися на фоні інтенсивного догляду за садом, приділивши велику увагу живленню, водозабезпеченню дерев, захисту від шкідників, хвороб тощо.
Саджанці
Закладання інтенсивного саду потребує значних фінансових витрат, тому повернення цих коштів упродовж перших 3-4 років — завдання першочергове. Цього досягають за умови використання таких саджанців на слаборослих підщепах, що підготовлені до плодоношення вже у розсаднику, їх загущеного садіння в саду, виключення будь-якого обрізування та суворого дотримання технології. А це кроновані саджанці: дворічки з однорічною кроною (так званий «Кніп-баум») і однорічки з кроною. Я вважаю, що посадивши такі саджанці, в жодного садівника не «підніметься» рука із секатором їх кронувати — це аксіома. Але, що робити садівникові, котрий посадив сад із однорічних саджанців без крони? Чи необхідне його крокування після садіння? З цього приводу існують різні думки.
Обрізування надземної частини дерев після садіння ще донедавна вважалось обов’язковим. Мовляв, інакше дерева не приживляться, або, в кращому разі, не сформуються крони. Проте в насадженнях з великим загущенням дерев, саджанці яблуні після садіння взагалі не обрізують, маючи урожай вже наступного року, або навіть у рік садіння. На невкороченому провіднику в кроні не утворюватимуться гілки з гострими кутами відходження, особливо у верхній її частині, що, в свою чергу, знімає необхідність їх подальшого вирізування, виламування чи трудозатратного відгинання в той чи інший спосіб. Надалі в таких дерев крону формують на висоті понад 80-110 см (залежно від помологічного сорту) від поверхні ґрунту, що знімає необхідність у підв’язуванні гілок, які опускатимуться під масою врожаю.
Це я можу підтвердити власним досвідом. Якось, побувавши наприкінці жовтня у плодорозсаднику, я купив саджанці сортів Бребурн і Елстар Ельшоф висотою всього по 50 см оскільки кращих уже не було (підщепа М9). Висадивши сад (густота 4000 дерев на гектар), навесні не обрізав, а все залишив, як було. Під час вегетації належно доглядав. Деревця приживились, пішли в ріст, до осені сформував крону, заклались генеративні бруньки. На другий рік деревця зацвіли і дали по кілька плодів.
У моїй практиці ще не було випадку, щоб саджанці яблуні на підщепах М9 не давали першого врожаю принаймні на другий рік після садіння, за умови виключення обрізування (кронування) саджанця після садіння.
За яких умов можливе виключення обрізування (кронування) саджанця після садіння? Насамперед, за наявності гарантованого забезпечення дерев водою; дотримання оптимальних строків садіння; використання першосортного садивного матеріалу; старанного догляду після садіння.
В яких випадках після садіння саджанця обрізування допускається?
- видалення сильного конкурента провідника, якого неможливо відігнути до пониклого положення;
- видалення бічних гілок у зоні штамба, якщо це не було зроблено в плодорозсаднику;
- можливе укорочення «на повторний ріст» (30 см від поверхні грунту) нестандартних саджанців для отримання сильного провідника, який надалі не слід укорочувати до вступу у плодоношення.
А тепер підсумуємо і зробимо логічний висновок із сказаного вище: у загущених, карликових садах однорічний саджанець без крони, який забезпечений усім необхідним для нормальної життєдіяльності — не кронується!
Підщепи
Для створення інтенсивних «насаджень яблуні в різних грунтово-кліматичних умовах України з вегетативних підщеп найбільш придатними є:
— карликові М9, ПБ-9 (парадизка Будаговеького) та інші;
— напівкарликові М26, 62-396, М7 та інші; середньорослі ММ 106, 54-118 та інші.
Я обмежуюсь висвітленням малої кількості вегетативних підщеп, хоч їх дуже багато, і охарактеризувати кожну не має місця в даній статті, до того ж всі вони добре описані у вітчизняній літературі.
Чому в нашому регіоні найбільш придатною для насаджень інтенсивного типу я вважаю карликову підщепу М9?
Незважаючи на досить значну кількість відомих підщеп для яблуні, найкращою і найважливішою в світі залишається підщепа типу М9 та її клони.
Основний недолік і менша популярність інших підгруп є їх сильний ріст, тим часом як дерева на М9 — слаборослі, високопродуктивні, забезпечують найвищу якість плодів за розмірами та забарвленням, що в умовах ринкової економіки має вирішальне значення для їх реалізації. На деревах не утворюються специфічні нарости на штамбах (бер-ноти), через які поширюються збудники бактеріальних і грибних захворювань.
Серед недоліків підщепи М9 вважається обов’язковість зрошення насаджень, чутливість до будь-якої конкуренції з боку бур’янів. Останнє використовується садівниками наприкінці літа, як один із технологічних прийомів для зупинення пагонів, що позитивно впливає на диференціацію генеративних бруньок.
Поширена серед садівників думка щодо ризику вимерзання карликових дерев на М9, виявилась явно перебільшеною. Безперечно, що сади на карликових підщепах можуть вимерзнути передусім за невідповідного вибору місця під сад або недостатнього догляду.
Непридатні низинні ділянки із загрозою застою холодного повітря, котловини, а також місця поблизу водойм та так звані протяги. Необхідно використовувати підвищення, рівнинні, але не понижені ділянки з найбільш родючими грунтами і сприятливим водним режимом. Рівень підгрунтових вод для яблуні на карликових підщепах має бути не ближче 0,7 м від поверхні грунту, в іншому разі необхідно зробити дренаж.
За моїми спостереженнями, від часу закладання свого інтенсивного саду на підщепі М9 я не спостерігав і не мав навіть натяку на проблему зимостійкості дерев, тому вважаю: питання зимостійкості карликових яблунь на підщепі М9 у центральному і південному регіонах України, з великою вірогідністю, не є актуальним! Актуальним же є суворе дотримання технології ведення саду та захист від хвороб і шкідників. Тому що, порушивши технологію, чи за недбалого захисту, дерева ослаблюються і наслідки бувають плачевні. Виникає запитання: «Хто винен: підщепа, помологічний сорт чи технолог?»
Закладання інтенсивних садів на ММ106 та інших, подібних до неї за силою росту, на українських родючих грунтах, вважаю недоцільним, бо дерева будуть надто сильно рости. У порівнянні з деревами на карликовій підщепі М9 вони потребуватимуть значно більших затрат праці, за меншої урожайності і даючи недостатньо якісні плоди, зокрема із слабким покривним забарвленням.
Варто підкреслити, що дерева на підщепі ММ106 вступають у плодоношення пізніше, ніж на М9. і тому без плодів так сильно ростуть. Це і є початком відомого кола: сильний ріст — мало яблук.
Напівкарликові дерева на підщепах М26, 62-396, М7 та на інших подібних за силою росту займають проміжну нішу між карликовими та середньорослими деревами і можуть бути використані в інтенсивних садах на бідніших грунтах. Указані підщепи також можуть бути використані для щеплення. насамперед, слаборослих помологічних сортів.
Для прикладу наведу свої спостереження. Я провів такий дослід. Окремо від інтенсивного саду на підщепі М7 висадив деревця середньорослих сортів Еліза і Пінова, стільки ж на підщепі М26 сильнорослих сортів Граф Еззо та Лігол. На другий рік після садіння зацвіла лише Пінова, зав’язь якої була скинута через сильний ріст дерева. На третій рік усі дерева зацвіли і дали плодів лише по 1-2 кг. І причина та ж сама — сильний ріст.
А які результати ми мали на деревах одночасно висаджених в інтенсивний сад на підщепі М9 тих же самих сортів?
На другий рік після садіння усі дерева зацвіли і дали по 1-2 кг плодів з дерева — ріст пагонів помірний, на третій рік по 6-8 кг плодів з дерева і з кращою якістю. Щоправда, бувають винятки із правил. Мене приємно здивував слаборослий сорт Чемпіон на підщепі 62-396, висаджений одночасно в інтенсивний сад з вище описаними сортами. На другий рік після садіння сорт зацвів, але плодів я не одержав з тієї ж причини. Для уповільнення надто сильного росту па третій рік рано навесні підрізав коріння з одного боку на відстані 40 см від стовбура і на таку ж глибину. Дерево рясно зацвіло. Надмірну зав’язь я прорідив вручну за тиждень після цвітіння. На осінь одержав 25 кг одномірних плодів з високою якістю.
З цього прикладу видно, що тільки робота садівника з кожним деревом та своєчасне втручання (в даному випадку — на сильний ріст дерева) дає можливість щорічно одержувати високі врожаї та значний прибуток, а висновки робіть самі.
Ефективність насаджень
А тепер давайте поміркуємо: який урожай плодів одержали на другий і третій рік після садіння? У мене закладений інтенсивний сад із щільністю 4000 дерев у перерахунку на гектар.
На другий рік одержав урожай – 4-8 тонн з гектара, на третій – 24-32 тонни з гектара. Я сподіваюсь, що ці цифри остаточно переконують у тому, що низькорослі дерева (підщепа М9) мають перевагу перед високорослими.
Помологічні сорти
Продуктивність і рентабельність саду значною мірою залежить від набору помологічних сортів. За рахунок сорту можна пришвидшити плодоношення саду, підвищити врожайність, поліпшити якість плодів, подовжити період їх споживання.
Говорячи про нові сорти, слід насамперед визначити, що від них слід очікувати. Для виробника важливими є висока й стабільна урожайність (відсутність періодичності), слаборослість дерев, стійкість до хвороб і шкідників.
Важливими є вимоги споживача: привабливий зовнішній вигляд (величина і форма плоду), відсутність залишків пестицидів, «внутрішня» якість плодів (цукристість, соковитість, вміст поживних речовин).
Для торгівлі плодами важлива здатність їх до тривалого зберігання та збереження якості у процесі реалізації.
Сорти яблунь для нашого регіону
Кожному садівникові хотілось би знати, які сорти слід висадити, аби через декілька років, коли насадження вступить у плодоношення, не було проблем з реалізацією і вони б принесли добрий прибуток. Так що на «вічне» питання садівника «що садити?», ніхто не може однозначно дати відповідь, а, можливо, тільки порекомендувати, що на вільній площі необхідно закладати сади економічно вигідними сортами з відповідною їх пропорцією.
З великою вірогідністю можу запропонувати сорти для нашого регіону, які випробував у власному саду. В своїй колекції маю понад сорок кращих сортів світової селекції, половину з них уже випробовував і можу рекомендувати іншим садівникам.
Джонаголд Декоста мав плоди до 500 г. А «чемпіоном” за великоплідністю був сорт Граф Еззо (клон сорту Глостер). Окремі плоди якого, розташовані на провіднику у верхній його частині, були по 650 г! Цей сорт у нашому регіоні виявився ранньозимовим, а не пізньозимовим, як описувалось у літературі.
Гала Маст ранньозимовий сорт з дуже вирівняними, яскраво-червоними плодами надзвичайної краси з дуже високими смаковими якостями. Не відстає від нього за такими ж показниками сорт Єліза зимового строку достигання, темно-червоного покривного забарвлення, плоди якого добре зберігаються, мають високу щільність, соковитість м’якуша та відмінний смак.
Лігол — пізньозимовий сорт з дуже великими округло-конічними плодами (окремі були по 550 г), високою щільністю, добрим смаком та тривалим терміном зберігання.
Пінова — скороплідний сорт зимового терміну достигання, плоди великі, жовті, наполовину вкриті яскраво-червоним рум’янком, приємного смаку, при зберіганні схильні до в’янення, подібно до Голден делішес.
Чемпіон і його клони заслуговують на увагу, підтверджуючи свою назву, за його великі, красиві, вирівняні плоди, з дуже добрими смаковими якостями та зберіганням. Неперевершений щодо урожайності. Наприклад, деревце його клону Чемпіон Рено у мене в саду на другий рік після садіння дало 6 кг високоякісних плодів, при цьому були закладені генеративні бруньки під урожай наступного року.
Рубінетте пізньозимовий сорт з високими смаковими якостями і тривалим терміном зберігання. Перед збиранням має дуже привабливий вигляд, завдяки його плодам «апельсинового” кольору. Хотілося б відмітити: за весь час не спостерігалось осипання жодного яблука з дерева в саду за період достигання плодів, незважаючи на осінні вітри.
Не «пішов» у нашому регіоні сорт Елстар (клон Ельшоф) через його здрібнення плодів, бо він потребує високої вологості повітря.
За браком місця я не буду наводити короткі характеристики окремо, а відмічу з позитивного боку сорти, які можна висаджувати в нашому регіоні.
Це сорти: Фієста, Мутсу, Голден делішес (клони Б Рейнджере), Орлет, Джумбо Помм, Старкрімсон, Ріхард, імунні до парші Райка, Топаз, Рубінолла. Започаткував випробування теплолюбних сортів з довгим вегетаційним періодом: Бребурн, Фудті, Грані Сміт та Нінк Леді.
Які відмінності нової технології від старої
А тепер підсумуємо та зробимо певні висновки із вищесказаного. Якщо коротко: які відмінності нової технології від старої?
У стратегії: застосування слаборослих підщеп, вибір яких залежить від грунтово-кліматичних умов, вирощування малогабаритних дерев із високою густотою їх садіння та зміни філософії ведення плодового саду.
У тактиці: формування дерев без укорочування гілок та однорічних приростів, а за необхідності їх пригинання до горизонтального чи пониклого положення, з мінімальним «хірургічним» втручанням та одержання помірних приростів, які закінчуються генеративною брунькою.
В.Ф.Левенецъ, м. Кривий Ріг
