У народі кажуть: молоко в корови на язиці. Тобто, яка годівля — така й віддача. До певної міри це так. Але продуктивність будь-якої корови залежить від багатьох чинників: її породної групи, стану організму, періоду лактації, поживної цінності кормів, а також способу доїння. У цьому переконався на власному досвіді та за результатами багаторічних спостережень.
У нашій сім’ї корову тримали, коли я був ще маленьким. Коли підріс, пас ту корову. Потім пас сусідських корів та колгоспну череду молочних тварин і теж спостерігав, як доять. А коли після війни і служби в армії працював у районних та обласних організаціях, майже постійно доводилося бувати на фермах.
У колгоспах і радгоспах утвердився майже єдиний порядок утримання та догляду за молочними коровами, коли телята ростуть окремо. Новонароджене теля перебуває біля матері лише 2-3 дні і тільки деякі доярки та для окремих корів дозволяли тиждень чи більше. Потім теля відлучали, випоювали нормою молока, а корову доїли без теляти.
Так, власне, робили і в багатьох господарствах колгоспників. А якщо господарка ще працювала на фермі, то й поготів. Власне теля корова майже ніколи не бачить.
А ось мати мала, так би мовити, свою методику утримання і догляду за худобою, коли теля постійно перебуває біля корови як на пасовищі, так і під час стійлового утримання. На пасовищі у перші дні після розтелу теля ссало корову, як мовиться, досхочу. Потім йому надягали так званого їжака і корова відганяла теля від вимені. Зате під час доїння теля завжди було біля корови.
Спочатку мати підпустить теля до вимені, щоб трохи поссало молока, а далі сама стає доїти. Корова час від часу оглядається на теля і віддає молоко. А щоб теля, яке норовить до вимені, не заважало доїти, до окремого стільця прибили стояк, до якого шарнірно закріпили шматок фанери.
Отже, поворотом тієї «ширми» мати підпускала теля до вимені або відлучала його. А корова тим часом сповна віддавала молоко.
Пробували якось одного року доїти корову так, як у колгоспі, без теляти, а теля випоювали молоком та бовтанкою. Молока корова віддавала відчутно менше, навіть за триразового на день доїння.
Зрозуміло, що кількість надоєного молока залежить від періоду лактації, якості кормів, напування пійлом у стійловий період, зрештою, поведінки людини, яка видоює корову. Як і кожна домашня тварина, корова надто любить ласку. А якщо перед доїнням їй давати скибку хліба, то корова вже з наповнення вимені відчуває, що ось-ось буде їй гостинець. І тільки й того, що виглядає господарку.
Особлива поведінка корови й тоді, коли теля йде до неї або перебуває поруч під час доїння. І хоч це дещо ускладнює доїння, мати завжди робила саме так. Якщо теля — теличка, вона поводить себе спокійніше. Бичок, навпаки, напористо норовить до вимені. Іноді і ширма-загородка не допомагає. Тоді мати прив’язує його біля корови, вона облизує теля, а сама віддає молоко.
А ще корова краще і сповна віддає молоко, коли їй під час доїння покласти до жолоба щось поживне: сіно, зелену траву, здобрену січку тощо. Тварина охоче споживає корми і ніби забуває, що її доять. Відтак кількість молока в дійниці завжди більша.
У такий спосіб мати доїла корову багато років, але поки нашу годувальницю, так би мовити, омолодили. З телички виростили корову. Та не судилося скористатися. Молода корова подразливо сприймала найменший дотик до вимені. Вона постійно відганяла доярку. Подоїти ту корову було проблемою. Тим-то довелось її продати, а натомість купили в Молдові досить гарну, вже тільну телицю, з якої дочекалися доброї корови.
Г.Л. Скоряк, м. Вінниця
