Останнім часом зарубіжними селекціонерами, а нині вже и вітчизняними, виведено нові особливі форми яблунь — колоноподібні. Мені захотілося спробувати їх виростити і ось уже протягом 10 років вони ростуть на моїй ділянці і милують око своїм оригінальним, але красивим виглядом. Про них я й хочу розповісти.
Колоноподібні форми яблунь походять від природного мутанту канадського сорту Важак. Від початкових форм вони отримали і свою початкову назву — КВ (Канада — Важак) з такими цифровими індексами та літерами: КВА, КВ 101, КВ 71, КВ 103.
Колоноподібні яблуні в початковій формі росли одним стовбуром, на якому зовсім не було бічних гілок. Плоди зав’язувалися на плодових кільчатках, якими був укритий весь стовбур.
Теперішні різновиди колоноподібних яблунь утворюють бічні прирости, спрямовані паралельно до стовбура догори, на яких на дворічній деревині також утворюються плодові кільчатки. На однорічних приростах деревини — тільки листя. Зовні колоноподібні яблуні схожі на пірамідальну тополю, яка приваблює своїм невеликим ростом та формою, одночасно виконуючи декоративну, навіть з елементами екзотики, функцію в озелененні.
Прочитавши про колоноподібні яблуні, я почав шукати цей різновид. Виписав поштою саджанці кількох сортів КВ з Харкова у садівника-аматора і почав сам культивувати та розмножувати їх.
Висадивши осінні сорти КВА, КВ 103 та зимові КВ 101, КВ 71, став з нетерпінням очікувати на результати. Однорічні прирости бічних гілок зрізав, прищепивши їх на сіянцеві підщепи. Але ні на придбаних, ні на моїх власних саджанцях плодоношення не спостерігалося. Так, незалежно від підщепи на одних саджанцях утворювалися бічні прирости, на інших — ні. Упродовж п’яти років очікуваного результату не було.
Переглянувши підшивки періодичних видань і прочитавши матеріали про розробки селекціонерів у цій галузі, па двох деревах виконав кільцювання кори на зріз на ширину 1 мм, захистивши зріз від вивітрювання садовим варом.
Наступної весни саме ці яблуні, після того як загоїлися зрізи, зацвіли, але через пізні весняні заморозки та дощову погоду плодоношення не відбулося.
Однак цікаво, що щепи, взяті з дерев, які не вступали у плодоношення, і щеплені на сіянці, вже в перший рік виростали до 0,5 м і вкривалися плодовими ріжками, а на другий рік зацвітали і мали поодинокі плоди. Безперечно, це феномен, хоча він ще й досі, мабуть, остаточно не вивчений селекціонерами.
Нині вже існує кілька сортів колоноподібних яблунь, які реалізує Мелітопольська дослідна станція. Ці сорти отримали назви Болеро, Скорпіон, Білий орел, Арбат, Ідеал. Уже на другий рік після садіння вони вступають у плодоношення без будь-яких додаткових агротехнічних прийомів, даруючи господарям смачні плоди різного забарвлення залежно від сорту — від золотистого до червоного. Ці сорти щеплені на вегетативно розмножуваних підщепах.
Вирощуючи колоноподібні форми яблунь, переконався, що їх можна висаджувати за принципом плодово-декоративної стіни та в промислових насадженнях.
Садіння мас бути загущеним, міжряддя — 1 — 1,5 м, відстань у рядку — 0,5 м. Тому з розрахунку на 1 сотку можна висаджувати до 150 штук. Урожайність з однієї яблуні за нормальних погодно-кліматичних умов може сягати від 4 до 15 кг залежно від віку дерева.
Дерева на сіянцевих підщепах 5 — 6-річного віку мають висоту до 2,5 м, діаметр крони до 0,4 м. Колоноподібні яблуні майже не потребують обрізування (за винятком обрізування бічних розгалужень для вирощування без крони за типом плодоносний стрижень).
Трудомісткість під час догляду за цими деревами низька. А сам догляд полягає у дворазовій обробці рослин: першу здійснюють на голе дерево препаратами, що містять мідь, а другу — отрутохімікатами від шкідників у період вегетації.
Зимостійкість та морозостійкість КВ яблунь висока, що забезпечує їм могутній корінь та деревину з незначним приростом, яка характеризується надзвичайною пластичністю серцевини. Навіть за сильних морозів при згинанні деревина не тріскається.
Але колоноподібні яблуні мають і суттєвий недолік: і плодова брунька, і квітка уражуються весняними заморозками.
І ще кілька порад. Купуючи саджанці (а їх нині вже багато з’явилося на нашому ринку), раджу обов’язково уточнити назву сорту. А ще звернути увагу на корінь, який має бути сильним, зі скелетними розгалуженнями. Висота саджанця — теж важливий показник. Так, однорічний, нормально розвинутий саджанець повинен бути заввишки 0,5-0,7 м з товщиною пагона 1,5-2 см, на верхівці з розетковою брунькою.
Висаджувати колоноподібні яблуні можна навесні та восени в добре заправлені перегноєм ямки з додаванням до кожної 1 кг деревного попелу.
Коли дерева приживуться і підростуть, то набудуть дуже красивого вигляду, їхнє листя матиме темний, насичений колір, а відтак — вони чудово прикрасять будь-який садок чи присадибну ділянку.
В.В. Цинклер
