У нашому присадибному саду є більше сотні фруктово-ягідних дерев і кущів. Маємо невеличкий розсадник. Хоча площа нашого господарства й обмежена, все ж таки, воно дозволяє вести певну дослідницьку роботу та мати ще й певний дохід. Сад і розсадник поділені на ділянки, ряди. Маловрожайні, хворобливі, з недостатньою зимостійкістю сорти доводиться замінювати. Є рослини різних видів з однаковими назвами сортів: наприклад, виноград Альфа і вишня Альфа, груша і яблуня — Старкрімсон, слива, виноград — Вікторія. Щоб мати толк у цьому господарстві, треба постійно вести записи і позначати рослини.
Ми перепробували всілякі способи позначення рослин: дротиками з різним кольором ізоляції, пластинками (з пляшок) із різноманітними зарізами… Пробували позначувати бирками з надписами водостійкою тушшю — вицвітають на сонці; видавлювали написи на тонких жерстяних пластинках із різноманітних банок — ржавіють. Не піддаються корозії металеві пластинки з використаних тюбиків з-під зубної пасти, крему для бриття «Арко», деяких ліків (гепаринова мазь). Але ця фольга надто тонка, гнучка, до того ж її замало…
Тож нарешті ми знайшли відповідний матеріал для «етикеток» на рослини нашого саду: із банок з-під пива «Оболонь». Металевий сплав, з якого виготовлені банки, не піддається корозії, має достатню міцність. До того ж порожні банки можна взяти в будь-якому барі.
Розповім по-порядку. Банку миємо і висушуємо. Обрізуємо верх і низ ножицями для жерсті. Розрізуємо отриману трубу цими ж ножицями. Нарізуємо необхідну кількість пластинок певних розмірів звичайними ножицями. Вирівнюємо пластинки за допомогою товстого шила на старому зошиті чи якійсь непотрібній брошурі. Потім треба зробити отвір у пластинці для дротика. Для цього використовуємо жерстяну коробку з-під кнопок. У цій коробці слід більш-менш товстим цвяхом пробити отвір. Пластинку кладемо на цю коробку і за допомогою довгого тонкого цвяшка робимо отвір у пластинці. Фольга легко пробивається, табуретка залишається неушкодженою. Щоб віддаля було видно, що за сорт, можна зробити зарізи на пластинці. Всі відходи від фольги складаємо у сірникову коробку, щоб вони не потрапили на підлогу чи малим дітям. Пластинку кладемо на шар м’якого паперу. Надпис робимо кульковою ручкою, що має металевий наконечник, а стержень з виписаною пастою. Писати назви різних сортів краще неоднаковим шрифтом. Надпис легко видавлюється і є достатньо чітким. Етикетки прикріплюємо до рослин за допомогою дротиків, краще з кольоровою ізоляцією. Звичайно, прикріплювати бирку треба так, аби дріт з часом не врізався в кору. Певний колір ізоляції теж допомагає швидше знаходити потрібні рослини.
Усі щепи і будь-які саджанці, котрі ми даруємо знайомим, родичам чи реалізовуємо на ринку, — мають етикетки. Нині люди цікавляться сортами, але, як не дивно, нерідко швидко забувають їхні назви. Бачиш на подвір’ї прекрасний сорт яблук, груш, абрикосів чи персиків. Хотілося б і собі мати цей сорт. Запитуєш господаря, де придбали щепу. Відповідь, а от назву сорту… на жаль, не пам’ятає. А коли була б етикетка, що тривалий час зберігається, то, можливо, дерево не втратило б свою сортову назву.
Андрій Мартинюк
