У наш неспокійний комп’ютерний вік дедалі більше людей шукають розраду й насолоду у спілкуванні з природою, зі світом рослин, що нас оточує. Тож мало в якому городі нині не побачиш ліан.
Ці повзучі і виткі рослини начебто спеціально створені природою для того, щоб своєю красою привносити в наші душі задоволення, спокій і рівновагу. Здіймаючись догори, створюють каскади зелені та квітів однорічні ліани — іпомея, декоративна квасоля, циклантера і особлива моя гордість — малознайома в наших краях рослина момордика.
Це диво природи належить до родини гарбузових. Добре почувається у відкритому грунті, на балконі і навіть на підвіконні як кімнатна квітка. Саме в цьому велика перевага момордики перед іншими ліанами, тому що її мають змогу вирощувати як селяни, так і жителі міст.
Розмножується момордика насінням. Його можна висівати безпосередньо у відкритий грунт, але кращий результат дає розсадний спосіб. Насіння у цієї рослини велике, плескате, у міцній оболонці.
Я використовував багато способів пророщування: замочував у воді кімнатної температури, обробляв витяжкою з деревного попелу, обробляв біологічно активними речовинами, макро- і мікроелементами. Але найкращий результат одержав, коли пророщував насіння у тирсі (додавши столову ложку меду на одну склянку води кімнатної температури).
Насіння момордики дуже тверде, тому щоб прискорити його накільчення, потрібно йому допомогти. Після дводенного перебування у тирсі я розлущую зернятка зубами (як насіння гарбуза, тільки до половини) і знову кладу в тирсу. Цей захід сприяє кращому пророщуванню насіння і швидшій появі ключок.
Після їхньої появи висіваю насіння в насипні горщечки розміром 10 х 10 см на глибину 2-2,5 см. Накриваю поліетиленовою плівкою й тримаю за температури повітря +28°С, поливаючи теплою водою.
Як тільки з’являються сходи, плівку знімаю і знижую температуру повітря: вдень до 15-19°С, вночі до 12-14°С. Розсаду вирощую 28-денного віку.
Перед висаджуванням у відкритий грунт обов’язково загартовую розсаду, знижуючи температуру повітря до 8°С. Для момордики я збудував альтанку (можна її шпалеру).
Стебло у неї витке, має довжину до 15 м. Тому відстань між кущами має бути не менше 100 см.
Подальший догляд — поливи, дворазове підживлення свіжим коров’яком за період вегетації, знищення бур’янів.
Після цвітіння яскраво-жовтими, ніжними і духмяними квіточками з’являється маленька зав’язь зеленого кольору. Плоди ростуть, розвиваються, буріють і набувають сліпучо-жовтогарячого кольору. Це моя золота пора замилування для очей. Після довгого дня тяжкої праці я відпочиваю душею і тілом, сидячи в зеленому прохолодному затінку, який створює ця вишукана рослина з красивими різьбленими листочками. А з-під них, мов гірлянди на новорічній ялинці, виблискують яскравим світлом плоди момордики.
За повної стиглості плоди момордики розтріскуються на три лопаті, з яких виглядає насіння у яскраво-червоній оболонці, що нагадує кольором і смаком звичайні ягоди. Настає пора для невгамовної дітвори, яка, навіть як слід не помивши їх, намагається посмакувати це диво природи.
Плоди момордики їстівні, їх використовують у їжу вареними, смаженими і маринованими.
Посадіть у себе на городі цю мало поширену, екзотичну рослину, і я впевнений, що вона стане вашою втіхою і любов’ю на довгі роки.
О.І.Кріпак, вчений агроном, Дніпропетровська обл.
