Ми більше знайомі з кизилом справжнім, або дереном — так його називають в Україні. Він — лише один з численних представників кизилового роду, що налічує понад 80 видів — деревних, чагарникових, трав’янистих, плодових, декоративних, лікарських листопадних і вічнозелених рослин.
Ці чудові рослини не залишать байдужим жодного садівника, варто лише ближче познайомитися з ними. Численні квітки, яскраве забарвлення гілок, мальовниче осіннє листя — у кизилу красиве все. У травні і червні різні види кизилу здатні влаштувати розкішні яскраві картини, «з голови до ніг» вбираючись у чудові наряди з безмежної кількості суцвіть і великих приквіткових листків -білих, рожевих чи червоних, що оточують дрібненькі непомітні квіточки. Кизили дуже різні за біологічними властивостями це рослини помірного, холодного, рідше — субтропічного клімату. Найчастіше — це листопадні дерева і чагарники, деякі види є низькорослими напівчагарниками майже трав’янистого типу. Вони мають дерев’янисті підземні пагони, від яких відростають невисокі надземні, котрі восени відмирають. Зарості кизилів шведського і канадського ледь піднімаються над моховим покривом. Інші види кизилів — дерева і чагарники, що ростуть у різних екологічних умовах, на найрізноманітніших ґрунтах, одні високо піднімаються в гори, миряться з браком чи повною відсутністю вологи, ростуть на бідних кам’янистих ґрунтах, інші оселяються у долинах річок, улоговинах, погано витримують дефіцит вологи.
Ростуть кизили у дикому вигляді в Європі і на Кавказі, доволі багато їх у Китаї і Японії і не менше половини видів в Канаді і США, де вони мають одну назву — dogwood (dog — собака, wood — деревина). Ця назва походить від факту використання відвару кори кизилу криваво-червоного (свидини криваво-червоної) для лікування коростявих собак.
Декоративні види кизилів в Америці цс кращі рослини для озеленення. Розсадники вирощують найрізноманітніші сорти і форми, чудові за забарвленням листків, квіток, габітусом рослин.
Кизили мають чудовий декоративний вигляд завдяки зовнішньому обрису і листкам, рясному цвітінню, красивим, часто яскраво забарвленим квіткам або ж листкам квіткової обгортки і плодам, а також яскравим червоним чи жовтим пагонам після листопаду. Використовують їх у поодиноких і групових насадженнях або створюють зарості на відкритих місцях чи під пологом дерев.
Кизил справжній
Наш кизил — європейський вид (дерен) стародавня плодова рослина: від стародавніх греків і до цього часу в літературі багато відгуків про нього. І нині плоди кизилу дуже цінуються і користуються попитом. Вій росте у південно-західних областях, на півдні України і за кордоном — в Молдові, на Кавказі, в Середній Південній Європі, на Балканах і в Малій Азії.
Колись культура кизилу була добре розвинута в європейських країнах, як і у нас, в України. Тут його називали глог, або роговик. В Криму, де здавна кизил — одна з найпопулярніших рослин, досі існують назви народних сортів — Шпанський, Цареградський, Султанський. Назва останнього, у кримчан очевидно, пов’язана з сортом, завезеним колись із Туреччини, де кизил дуже полюбляють. У Туреччині збереглося багато природних заростей кизилу.
На надзвичайно колоритних, гучних турецьких базарах можна і сьогодні купити вишуканий міцний кизиловий .ціпок і чудового різьблення шкатулки. Мені було неймовірно важко вибрати одну з них — одна від одної краща (більше не дозволяли фінанси).
До речі, кизил — слово тюркського походження і означає «червоний”. Названий так за червоні плоди, що бувають особливо яскравими перед повним достиганням. Деревина тверда, як ріг (гілки куща теж схожі на сплетені оленячі роги). Тому іноді кизил називають роговиком, що відповідає латинському «корнус» — ріг: повне ім’я кизилу за цією мовою «корнус мас» (Cornus mas) — ріг чоловічий.
Cornus mas кизил чоловічий, або справжній (українська назва — дерен) поширений в країнах з континентальним кліматом, однаково привабливий пізнього літа, коли достигають його яскраво-червоні плоди, і рано навесні наприкінці лютого чи на початку березня, коли з’являються ажурні жовті хмарки квітуючих рослин на фоні смарагдової весняної трави, — адже кизил зацвітає першим серед плодових рослин, першим серед кизилів, починаючи яскраве шоу, даючи перший взяток бджолам, що прокидаються після зимового спокою. Назва «чоловічий» у кизилу пов’язана з тим, що в ранньому віці у рослин можуть утворюватися лише чоловічі (тичинкові) квітки, з віком квітки стають двостатевими на відміну від свидини криваво-червоної, у якої у ранньому віці утворюються лише жіночі (маточкові) квітки.
З давніх-давен відомі унікальні властивості кизилу, багатогранність його використання як плодової, лікарської, медоносної, технічної, декоративної рослини.
Приємні, кисло-солодкі на смак із специфічним ароматом плоди кизилу вживають в їжу у сирому вигляді, а також перероблюють в кондитерській, консервній промисловості. З них готують чудове варення, желе, мармелад, джем, екстракти, сиропи, морси, начинки, квас, компоти, прохолодні напої, фруктове тісто, оцет.
Плоди вживають як приправу до м’ясних та рибних страв, з них готують «лаваш» — протицинготний та дієтичний вид їжі на Кавказі. Плоди солять як маслини, а на півдні України з них часто готують підливи, приправу до борщу. Помічено, що вони добре і швидко знімають фізичну втому.
Високі харчові і лікарські властивості цих плодів зумовлені наявністю в них пектинових речовин, легкозасвоюваних глюкози та фруктози (до 9-12 %), вітамінів (вітаміну С — до 150—180 мг%), мінеральних солей заліза, калію, кальцію, фосфору, магнію, що добре діють на хворих з ураженою серцево-судинною системою. Особливе значення мають біологічно активні речовини — катехіни, антоціани, вміст яких у плодах кизилу значний.
З лікарською метою використовують різні частини цієї чудової рослини. Дерен дуже корисний при нестачі в організмі вітамінів Е і С, мри атрофії м’язів, порушенні обміну речовин: він покращує зір, має тонізуючу дію. У народній медицині відвар з плодів, листків та кори здавна вживається при порушенні діяльності шлунково-кишкового тракту як збуджуюче апетит, в’яжуче, сечогінне, загально-зміцнююче. Корисний він при хворобах печінки, подагрі, проносах, недокрів’ї, хворобах шкіри, запаленні прямої кишки, катарах кишок.
Кизил — довговічна порода. Рослини живуть до 150-200 років, щорічно рясно плодоносять, даючи урожай з дерева у 15-20-річному віці до 40-80 кг, у віці 70 і більше років — до 80-150 кг.
Кизил не потребує якоїсь особливої агротехніки. Роботи но вирощуванню полягають у видаленні бур’янів, при необхідності — поливі та удобренні, на які він дуже добре реагує.
Плоди кизилу добре достигають при зберіганні, набуваючи відповідного кольору, цукристості, знижуючи кислотність і вміст дубильних речовин, а тому вони зручні для далеких перевезень. Треба тільки збирати їх недостиглими.
В Україні кизил природно зростає в Криму, на південному сході Правобережного Лісостепу, в Західному Лісостепу, у Придністров’ї, окремі місцезнаходження його є в Закарпатті і Прикарпатті.
Зараз в Україні створено культурні сорти кизилу з різними за формою плодами — грушоподібними, пляшкоподібними, циліндричними, овальними, червоного, червоно-чорного, жовтого, рожевого кольору. Це сорти Національного ботанічного саду ім. М.М. Гришка НАН України — Лук’янівський, Видубецький, Елегантний, Світлячок, Євгенія, Семен, Олена, Кораловий Марка, Володимирський.
Кизил лікарський
Виявляється, що такі ж властивості, як і кизил справжній, а можливо і більш лікувальні, має кизил лікарський — корнус офіціналіс (Cornus officinalis) родом з Японії. Це — єдиний вид, плоди у якого точно такої ж форми і кольору, як у кизилу справжнього (дерену), тільки вони набагато дрібніші. Робота з його селекції ще чекає на своїх дослідників. А щодо лікувальних властивостей дерену лікарського, то йому немає рівних. Абориген Північно-Східного Китаю і Кореї — кизил лікарський широко використовується на батьківщині, як лікарську рослину. Він є одним з найважливіших видів рослинної сировини у китайській традиційній медицині. Для країн Східної Азії виділено 24 види лікарських рослин і найчастіше з них використовується кизил лікарський. Він є однією з головних складових японських рецептів для лікування нирок і сечового міхура, а також корейських зборів для лікування імпотенції. Кизил лікарський також числиться серед 31 виду лікарських рослин, що тонізують організм, зокрема він є складовою частиною таких відомих ліків цієї групи з Китаю як «Сенді-Хуан». Дуже часто його використовують і як антидіабетичну лікарську рослину, особливо в країнах Східної Азії.
Виявляється, наш європейський кизил (дерен) менше розповсюджений, ніж його східно-азіатський родич, який теж є чудовою садовою рослиною. На великих площах його вирощують в Японії, відомий він в Англії та Північній Америці. Цікаво, що цей вид менше поширений в Кореї, звідки він був інтродукований до Японії, тут він широко культивується для одержання відмінних їстівних плодів і як лікарська рослина.
Як і наш кизил справжній, кизил лікарський достатньо зимостійкий, посухостійкий і також, як і для дерену, для нього придатна широка амплітуда ґрунтів — від кислих до лужних. Це свідчить про те, що кизил лікарський — один з найперспективніших видів плодових рослин.
Красива ця рослина і як декоративна. Кора стовбурів коричневого або оранжевого кольору, яскраво забарвлена і приваблива, особливо у старих рослин. А рослини під час цвітіння у березні, коли їхні гілки рясно вкриті розкішними жовтими суцвіттями, за красою можуть змагатися з будь-якими іншими рослинами.
Кизил шведський
Серед видів родини кизилових є й трав’янисті рослини. Так, кизил шведський (Соплю Биесіса) — альпійський вид родом з гірських районів Європи — трав’яниста рослина. Повзучі стебла з підземними ризоїдами відростають за сезон на кілька сантиметрів. Росте цей вид у вологих місцях.
Полюбляє кислі, вологі, торф’янисті ґрунти, може рости як грунтопокривна рослина під кислотофільними чагарниками.
Кизил канадський
Зовсім невеличким чагарником росте і кизил канадський, утворюючи в природі суцільні зарості. В культурі може з успіхом використовуватися, як грунтопокривна рослина. Біла обгортка суцвіття з 4 великих пелюсток оточує невелике суцвіття з дрібненьких жовто-зелених квіток. Супліддя кизилу канадського утворене невеличкими яскраво-червоними їстівними плодами. Йому добре навіть в умовах сильного затінення.
Кизил запашний і кизил зморшкуватий Більшість видів кизилу — гарні медоноси, містять біологічно активні речовини. Так, наприклад, кизил запашний і зморшкуватий за їхні лікарські властивості занесені до фармакопеї США і Національного фармакологічного довідника. Кизил запашний використовувався раніше для лікування малярії як замінювач хінного дерева, для лікування хронічної діареї.
Кизил квітучий
У Північній Америці кизили є популярними декоративними рослинами. Селекціонери постійно розширюють квіткову палітру сортів. І в Європі кизили завойовують тепер дедалі більше визнання, як казкові садові рослини.
Кизил квітучий — одне з найкрасивіших квітучих дерев Америки. Невелике деревце до 5 м заввишки, з яйцеподібними листками і біло-зеленими кулеподібними суцвіттями з округлими білими чи червоними приквітниками — брактеями. Приквітники розпускаються перед розпукуванням вегетативних бруньок, у квітні чи травні. Супліддя оранжево-червоні. Рослина надзвичайно красива під час цвітіння і плодоношення. Недарма вона є символом штату Міссурі. Відомі сорти цієї чудової рослини — Чирокі чиф, Чирокі принцес, Чирокі Бреів. Мені довелося бачити природні зарості цього виду у штаті Північна Кароліна, там він дуже поширений. Використовується і в озелененні, утворюючи розкішні невисокі дерева з великою кількістю оригінальних плодів, що схожі на плоди малини.
У Середній Азії кизил квітучий культивується вже понад 200 років. Він виявився доволі зимостійким, тому відібрані форми можуть вирощуватися і в північніших районах. У нас в Україні цей вид є в Криму, Асканії-Нова, у деяких ботанічних садах.
Кизил нуттала
Кизил Нуттала (Cornus Nuttelli), його ще називають гірським кизилом. Він ще красивіший, ніж кизил квітучий: багатоквіткове суцвіття оточене красивою обгорткою з шести, рідше 4-5 оберненояйцеподібних білих або блідо-рожевих листочків. Плід еліпсо- або яйцеподібний, до 10 мм завдовжки, 6 мм у діаметрі. Цвіте в травні. У природних умовах поширений на заході Північної Америки — від Британської Колумбії до південної Каліфорнії. Автору цих рядків довелося побувати у штатах Орегон і Вашингтон на кількох виставках декоративного садівництва. Кизил Нуттала вирощують навіть у закритому ґрунті — розкішні квітучі рослини експонувалися у декоративних дерев’яних діжках, викликаючи загальне захоплення. Одна така рослина залежно від віку і величини коштує 200-400 $. Відомі два дуже ефектні сорти — ‘Coldrigo Grant’ та ‘Eddiei’. Великою популярністю користується гібрид кизилу квітучого і Нуттала — Байт Вандер. У цих сортів розкішні квітки розташовані на ледь хвилястих пагонах.
Кизил головчастий
На Південному березі Криму культивується кизил головчастий, або суничне дерево (Cornus capitata) — дуже декоративна рослина з їстівними плодами, зібраними у м’ясисті оранжево-червоні супліддя, із суничним ароматом. Суцвіття на ніжці, догори сильно розширене, головчасте або кулеподібне, складене із 25-30 квіток, оточене красивою обгорткою з чотирьох білувато-жовтуватих або блідо-рожевих листочків. Дико росте у Гімалаях і Центральному Китаї.
Дуже декоративний кизил споровий (Cornus controver-sa). Рослини з горизонтальними гілками, розташованими ярусами, схожі на східну пагоду.
Відомий сорт ‘Варієгата’ особливо оригінальний завдяки пістрявим листкам з білими краями.
Кизил японський
Найпопулярніший як декоративна рослина кизил японський, або коуза (Cornus cousa). За декоративністю він не поступається попереднім видам. Завдяки великій селекційній роботі, проведеній в останні роки в США, він став надзвичайно популярною декоративною рослиною. Декоративними, як і в інших видів, є брактеї — гострокінцеві листки обгортки. Брактеї з’являються після розпускання листків, на початку цвітіння вони зелені, потім змінюють колір на білий і рожевий. Рослини цвітуть у червні, цвітіння триває шість тижнів і довше.
Відтінки рожевого кольору сортів різні, ідо залежить від тривалості цвітіння і освітлення. Виведено сорти ’Світло місяця’, ’Промениста троянда’, ’Осіння троянда’, Голуба зірка’, ’Бетерфляй’, ’Срібна чашка,’ ’Місячне сяйво’. Вовче око’ та інші, що характеризуються чудовим різнобарв им і відтінками обгорток та мозаїчністю листків. Приквітники часто зберігаються аж до осені, а рожеві, червоні або пурпурово-червоні листки, специфічні для різних форм, залишаються на деревах до глибокої осені. Деякі сорти відібрано саме за чудове осіннє вбрання. Розгріскана сіра, бронзова або коричнева кора нагадує кору платана і відшаровується з віком. У нас, в Національному ботанічному саду, цей кизил добре почувається. Ось уже п’ять років цвітуть і рясно родять два його сорти. Плоди – кістянки в супліддя завдовжки 5-6 см і діаметром 1,5-2.6 см на довгих плодоніжках, спочатку зелені, а в міру достигання наприкінці серпня — на початку вересня стають червоними. Плоди смачні, щоправда, не такі соковиті, як у кизилу справжнього або лікарського. Вони борошнисті, розсипчасті зі специфічним ароматом, використовуються у свіжому вигляді і для переробки.
Восени рослини кизилу всіх видів надзвичайно декоративні: листки яскравого червоного, малинового, фіалкового, жовтого, оранжевого забарвлення. А коли листя опадає, увагу привертають химерні форми крон, гілок і пагонів дерев і чагарників.
Різні види кизилів цінні для паркового будівництва. їх можна формувати кущем чи деревом. Вони утворюють чудові шпалери, пальмети, кордони, вази та інші вишукані форми. їх можна обрізувати і стригти, через це вони високо цінуються у «повітряному садівництві» при закладанні парків, алей, боскетів.
Відомі славетні формові алеї і боскети з дерену у Версальському парку, що поблизу Парижа.
З родини кизилових
В Україні родина кизилових представлена всього трьома аборигенними (місцевими) видами.
Беручи до уваги, що асортимент видів родини кизилових в Україні бідний, а до її складу входить багато господарсько-цінних видів, ботанічними садами, дендропарками, лісогосподарськими установами було інтродуковано в різні часи близько 30 видів рослин родини кизилових різного географічного походження. Одні види дуже поширені, інші представлені лише в колекціях ботанічних садів і дендропарків.
Найбільше з інтродукованих видів в Україні використовується свидина біла (Swida alba) — родом із Сибіру і свидина паросткова (Swida stolonifera) — чагарник з Північної Америки. Яскраво-червоні, коралові пагони цих видів дуже красиві, особливо взимку на фоні білого снігу. Обидва види утворюють масу кореневої порості, легко розмножуються насінням і стебловими живцями. Регулярне обрізування старих гілок стимулює утворення молодих нагонів — саме вони мають червону кору. Надзвичайно красиві пістряволисті форми свидини білої, формааргентео-маргіната. Вони широко використовуються у зеленому будівництві. їх висаджують групами, солітерами (окремими рослинами) і як живоплоти. Пагони йдуть на плетіння корзин, виготовлення ціпків.
В одних видів кизилових суцвіття з білими, пурпуровими або жовтими квітками. Незважаючи на те, що квітки дрібненькі, вони яскраво забарвлені і зібрані в пазушні або верхівкові суцвіття голівку або зонтик, завдяки чому дуже декоративні. У інших видів квітки дрібненькі, зібрані у суцвіття, мало помітні, але суцвіття оточене обгорткою з великих яскравих пелюсткоподібних листків — брактей, через що суцвіття здається великою яскравою квіткою.
Біла, рожева, червона квітка з чотирма пелюстками. Що в ній особливого? А перед нами рослина-актор, і його пластичний дар унікальний. Те, що ми приймаємо за віночок, мистецька імітація квітки…
Щоб зробити дрібненькі квітки, зібрані ніби в пучку, чотири листки перебудувалися: вони стали схожими на пелюстки, зіграли їхню роль. Ці листки овальні, на верхівці часто витягнуті, сидять на стеблі попарно. Нібито звичайні. Але ж це вони перефарбувалися в білий, рожевий колір і склалися в хрестоподібну підставку, щоб привернути увагу до квіток. Такі квітки вже чудово видно! Ось які пристосування у рослин для приваблення комах, запилення, утворення потомства. Рослини — нескладний живий організм, одні органи допомагають іншим: листки прийшли на виручку маловиразним квіткам.
С.В. Клименко, доктор біологічних наук, Національний ботанічний сад НАН України
