Дизентерія свиней — заразне захворювання, що характеризується кров’яним проносом та некротичним ураженням товстих кишок. Поширена вона в усіх країнах світу.
Скажімо, господар помітив у своїх поросят діарею (пронос), з домішками слизу, крові, плівок фібріну. Колір випорожнення — від темно-сірого до темно-коричневого забарвлення.
На початку хвороби була температура до 40,5°С, пригнічений стан, відмова від корму, свині швидко худнули.
Отже, не минуло й тижня, як майже всі поросята (9 із 10 гол.) загинули. Серед дорослих падіж становить 40-50%.
На розтині трупів можна було побачити катаральне, а в деяких катарально-некротичне запалення слизової оболонки тонкого відділу кишківника, а за тривалої хвороби — геморагічне запалення та некроз слизової оболонки кишківника.
У печінці можуть бути некрози, легені набряклі, серцеві м’язи бліді.
Відтак господар повинен знати, що це ті ознаки, які надзвичайно характерні для дизентерії свиней, а побачивши їх, негайно потрібно викликати ветлікаря.
Ця хвороба зумовлюється грамнегативною анаеробною спірохетою. Але багато дослідників вважають, що дизентерія може бути зумовлена й іншими мікроагентами (вірусами, баллантідіями, вібріонами).
Свині хворіють практично у будь-якому віці. Але застерігаю, що молодняк сприйнятливіший до цієї недуги. Джерелом зараження є хворі тварини та бактеріоносії.
Збудник передається через корм, воду, підстилку, предмети догляду Зараження відбувається аліментарно.
Зараження тварин розвивається у тих господарствах, де не створили належних умов утримання свиней (скупченість та вологість у приміщені), не забезпечили їх повноцінною годівлею, а також у тих, де допускали різку зміну корму.
Коли ж інфекція потрапила до гурту свиней, то поширюється вона надто швидко.
Інкубаційний період триває від кількох днів, до трьох місяців. Перебіг буває гострий, підгострий та хронічний. За підгострого перебігу реєструють виснажливий пронос, спрагу, порушення координації руху, похудіння та падіж через 2—3 тижні.
За хронічного перебігу хвороби господар може помітити порушення діяльності шлунково-кишкового тракту (проноси, які змінюються закрепами), виснаження свиней.
Профілактика та заходи боротьби з хворобою
Серед найважливіших — запобігання занесенню інфекції до гурту; дотримання ветеринарно-санітарних правил; організація повноцінного годування.
Коли ж виникла дизентерія, хворих та підозрілих на захворювання забивають.
Свиням, підозрілим на зараження, призначають осарсол, який дають з кормом або у свіжому содовому розчині (на 100 мл води беруть 10 г бікарбонату натрію і 2,5 г осарсолу).
Доза осарсолу, г: поросятам-сисунам — 0.001—0,01; відлученим від свиноматки — 0,1—0,2; молодняку — 0,2—0,5; дорослим свиням — 0,5—0,7.
Осарсол дають свиням двічі на добу протягом трьох днів підряд. Перед лікуванням осарсолом свиней витримують на голодній дієті.
Крім осарсолу, свиням можна давати ніфулін, тілан, фармазін, тріхопол, ветдіносфен, байтрил, попередньо порадившись з ветлікарем.
Обов’язково дезінфікують приміщення гарячим (70°С) 4%-ним розчином їдкого натрію. Стіни, підлогу, двері, металеві поверхні слід обпалити паяльною лампою, загорожу побілити вапном.
Н.Я. Боиуляк, ветлікар
